02 червня 2025 року
м. Київ
справа № 991/10365/24
провадження № 51 - 2059 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року,
встановив:
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Цією ж ухвалою прийнято рішення щодо іншого обвинуваченого - ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до Вищого антикорупційного суду із заявою про виправлення описки в ухвалі від 18 листопада 2024 року.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про виправлення описки.
Не погоджуючись з цією ухвалою обвинувачений ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року залишено без змін ухвалу суду від 24 лютого 2025 року.
Як вбачається з касаційної скарги, обвинувачений ОСОБА_4 порушує питання про скасування вищевказаного судового рішення.
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, зазначена норма гарантує право на касаційне оскарження судового рішення тільки у випадках, прямо визначених законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 379 КПК ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.
Однак, ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її «похідним» характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок (або відмову у внесенні таких виправлень). Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди обумовлений змістом судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно із оцінкою змісту виправленого судового рішення.
У зв'язку з цим, оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення має здійснюватися в тому ж порядку, як і виправлене судове рішення, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який прийняв таке рішення.
Аналогічний висновок необхідно зробити й щодо ухвали про відмову у внесенні виправлень. Дотримання відповідного порядку оскарження може бути поєднане із наявністю відповідних обмежень права на оскарження тих чи інших судових рішень, крім випадків, коли суд при постановленні ухвали про внесення виправлень у судове рішення вийшов за межі наданих йому законом повноважень.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Перевірка законності ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року, якою залишено без змін ухвалу Вищого антикорупційного суду від 24 лютого 2025 року про відмову у задоволенні заяви щодо виправлення описки, не може бути здійснена без аналізу та оцінки змісту ухвали Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2024 року.
Так, ухвала Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 не підлягає оскарженню в касаційному порядку. А тому, ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року, якою залишено без змін ухвалу суду від 24 лютого 2025 року про відмову у задоволенні заяви щодо виправлення описки, також не може бути предметом перегляду у касаційному суді.
Оскаржувана ухвала постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 24 лютого 2025 року, була прийнята в межах повноважень даного суду та не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції у даній конкретній ситуації позбавлений права реалізувати свої повноваження, передбачені ст. 436 КПК за наслідками розгляду касаційної скарги на таке судове рішення, оскільки воно не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції постановляєухвалу про відмову у відкритті провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3