02 червня 2025 року
м. Київ
справа № 441/218/24
провадження № 51 - 1988 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 березня 2025 року,
встановив:
Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) встановлено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 цієї статті у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 зазначає про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_5 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому не вказує таких порушень КПК, які з огляду на положення ст.ст. 370, 404, 412, 413 КПК слугували б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Також, зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується із кваліфікацією дій свого підзахисного за ч.ч. 2,3 ст. 191 КК, однак належного мотивування в цій частині скаржник не наводить.
Натомість, захисник фактично ставить питання про перевірку оскаржуваних судових рішень, не погоджується з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надає їм власну оцінку та заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Окрім цього, захисник указуючи на відсутність записів судового засідання, як на істотні порушення вимог КПК, а саме п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК, не зазначає яким чином ця обставина перешкодила суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та відповідно до положень КПК тягне за собою обов'язкове його скасування на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 438 цього Кодексу.
Щодо порушення судом вимог, передбачених ст. 419 КПК, захисник лише формально виписує норми процесуального закону, однак не вказує, які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту, всупереч зазначеним нормам закону, не були розглянуті апеляційним судом або не спростовані.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов'язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Водночас захисник не наводить підстав для повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, а також не зазначає, яких порушень норм процесуального закону припустився апеляційний суд в частині дотримання приписів ст. 404 КПК, з огляду на те, що відмова у задоволенні клопотання не може беззаперечно вважатися порушенням норм процесуального закону за відсутності належного обґрунтування.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Що стосується клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, то колегія суддів зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 430 КПК таке питання вирішується лише після відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши захиснику строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 березня 2025 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3