Справа № 203/2776/20
Провадження № 2/0203/14/2025
24.02.2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ганіної Н.О.,
за участі:
представника відповідача-1 - адвоката Дейчман Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна, про визнання правочинів недійсними,
03.08.2020 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська звернулась ОСОБА_4 (померла) (далі - первісний позивач), правонаступником якої є ОСОБА_1 (далі - позивач), з позовом до ОСОБА_5 (померлий) (далі - первісний відповідач-1), правонаступником якого є ОСОБА_2 (далі - відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна, про визнання правочинів недійсними, в якому позивач, з урахуванням редакції позовної заяви від 07.08.2020 року, просить суд:
- визнати недійсним заповіт, складений 20.05.2017 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4-378;
- визнати недійсним заповіт, складений 05.07.2017 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 , посвідчений державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4-207.
І. Стислий виклад позиції учасників справи.
Свої позовні вимогти первісний позивач ОСОБА_4 (до шлюбу - ОСОБА_7 ) обґрунтовувала тим, що вона є рідною сестрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який був співвласником квартири АДРЕСА_1 . Позивачу було відомо, що за життя її померлий брат склав три заповіти: 15.07.2009 - на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; 20.05.2017 - на користь ОСОБА_3 ; 05.07.2017 - на користь ОСОБА_5 . До складу спадщини входила належна за життя ОСОБА_6 1/3 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_6 був інвалідом дитинства, мав вади у розвитку від народження, а саме хворобу ОСОБА_8 з розумовою відсталістю у ступені вираженої дебільності, знаходився під наглядом лікаря-психіатра з 1978 року, у зв'язку з чим йому було присвоєно ІІ (другу) групу інвалідності.
03.07.2020 року первісний позивач (померла) звернулась до П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка була зареєстрована 03.07.2020 року за вх. №434, спадкова справа №123/2020. Від нотаріуса позивачу стали відомі обставини щодо існування оспорюваних заповітів. Психічний стан померлого ОСОБА_6 з 2010 року почав різко погіршуватися. Особливо його психічний стан погіршився після смерті матері, що зумовлено специфікою хвороби ОСОБА_6 , його психоматичним станом та рівнем досягнутого розвитку, особливою прив'язаністю до матері.
З огляду на те, що ОСОБА_6 мав синдром ОСОБА_8 , це, на думку позивача, не дозволяло йому усвідомлювати значення своїх дії. Тому позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсними двох останніх заповітів, вчинених ОСОБА_6
01.09.2020 року первісним відповідачем-1 - ОСОБА_5 (померлий), правонаступником якого є ОСОБА_2 , було надано відзив на позов із запереченнями проти задоволення позовних вимог, а згодом і додаткові пояснення від 29.09.2020 року, доводи, викладені в яких, зводяться до незгоди із заявленими позовними вимогами. Так, останнім, зокрема, зазначено, що він є батьком померлого ОСОБА_6 та проживав разом з ним. На день смерті стан здоров'я сина був нормальним і стабільним. Доводи позивачки про те, що стан здоров'я померлого ОСОБА_6 погіршився є надуманими та неправдивими. Також відповідач-1 зазначив, що син хоч і мав психічну хворобу, однак, він мав змогу керувати своїми діями і розумів в повному обсязі їх значення. На думку первісного відповідача, заповіт його померлого сина, складений на ім'я ОСОБА_5 від 05.07.2017 року, оформлений нотаріусом відповідно до вимог закону, і підстав для визнання його недійсним немає.
Тому первісний відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Третя особа не надала суду письмових пояснень по суті спору, проте у письмовій заяві про розгляд справи за її відсутності, просила суд вирішити справу на розсуд суду.
Під час судового розгляду справи по суті сторона позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом пояснили суду таким чином, як про це вказано вище.
Представник позивача посилався на те, що відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України, підставою для визнання заповіту недійсним є встановлення неспроможності заповідача усвідомлювати значення своїх дій. Відповідно до медичної документації, померлий син первісного відповідача-1 не міг керувати своїми діями. На думку представника позивача, нотаріус повинна була відмовити у посвідченні останнього оспорюваного заповіту, але посвідчила його.
Позивач, посилаючись на виписку із енциклопедії, зазначила, що немає лікування від хвороби, яку мав померлий ОСОБА_6 , та з 1978 року він перебував на обліку як інвалід ІІ (другої) групи. Також позивач вказала, що померлого ОСОБА_6 оформлювали на роботу, бо про це домовлялась його матір, він працював вдома та робив хлопавки, йому для роботи необхідним був наставник.
Сторона відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що пояснення сторони позивача є помилковими, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Первісний відповідач-1, який за життя особисто брав участь у судових засіданнях, під час надання усних пояснень по суті спору пояснив, що з 1981 року померлий ОСОБА_6 працював на станку та не був визнаний недієздатним, а якби він був визнаний недієздатним, то його б не допустили до станка. У померлого ОСОБА_6 ніколи не було психічних зривів, він не мав вираженого ступеню дебільності, все робив самостійно. Хоча він і був на обліку у лікаря-психіатра, проте стан його здоров'я був стабільним. За життя померлий ОСОБА_6 склав три заповіти, а позивач оспорює тільки два останніх, хоча перший заповіт був вчинений на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Один із заповітів був вчинений на ім'я ОСОБА_3 , бо ОСОБА_9 бажав, щоб вона доглядала за ним, проте вона не надавала допомогу. Батько допомагав ОСОБА_10 , тому він і склав на нього останній оспорюваний заповіт.
Відповідач-1 та його представник просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також у подальшому під час виступу у судових дебатах представник відповідача-1 пояснила, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження підстав позову та своїх позовних вимог, посмертна судово-психіатрична експертиза не була проведена у справі. Також представник відповідача-1 додала, що ОСОБА_6 навчався, працював за життя, є записи у трудовій книжці. У ОСОБА_6 була характеристика про те, що він був спокійною людиною, ввічливою, привітливою, він був приємним співрозмовником, не вступав у конфлікти, працював, виконував надомну роботу. За показаннями сусідів, поведінка ОСОБА_6 не відрізнялася від поведінки здорової людини, яка розуміла значення своїх дій та могла керувати ними.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
05.08.2020 року судом були направлені запити на адресу Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 10.08.2020 року за заявою позивача були вжиті заходи забезпечення позову, та задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна, ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, заборонено державному нотаріусу П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Рівній Олександрі Володимирівні видавати на ім'я ОСОБА_5 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно, на яке відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Дніпрі, заборонено Державному нотаріусу П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Рівній Олександрі Володимирівні та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності 1/3 (однієї третьої) частини квартири по АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_6 .
11.08.2020 року на адресу суду у відповідь на запити суду надійшли відповіді з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, за якими повідомлено суд про те, зареєстроване місце проживання відповідача-1 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (померлого) значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , з 29.06.1971 року народження; зареєстроване місце проживання відповідача-2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_4 , з 03.11.2000 року.
Ухвалою суду від 13.08.2020 року було відкрито провадження в цивільній справі №203/2776/20, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання, зобов'язано позивача надати у судове засідання для огляду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Першої дніпровської нотаріальної контори (49044, м. Дніпро, вулиця Володимира Вернадського, будинок 19/21, код ЄДРПОУ 02890920): заповіт, складений 20 травня 2017 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій 4-378; заповіт, складений 05 липня 2017 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 , посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій 4-207; витяг з Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ про всі заповіти, складені ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та про всі відкриті спадкові справи після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою суду від 05.10.2020 року було задоволено повністю клопотання представника позивача та представника відповідача-1 про витребування доказів в цивільній справі та витребувано у Першої Дніпровської державної нотаріальної контори (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. В. Вернадського, буд. 19/21) належним чином завірені копії наступних документів: заповіту, складеного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_3 , посвідчений Державним нотаріусом Першої Дніпропетровської Державної нотаріальної контори; заповіту, складеного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_5 , посвідчений Державним нотаріусом Першої Дніпропетровської Державної нотаріальної контори, витребувано у П'ятої Дніпровської державної нотаріальної контори (49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 43-А) належним чином завірену копію спадкової справи (№ у реєстрі - 65893199, № у нотаріуса - 123/2020) після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , витребувано у Психоневрологічного диспансеру Комунального закладу «Дніпропетровська міська поліклініка № 1» Дніпропетровської обласної ради (49027, м. Дніпро, вул. Акінфієва, 12-а) амбулаторну картку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 05.10.2020 року із занесенням до протоколу судового засідання було задоволено клопотання відповідача-1 про допит свідків та постановлено під час судового розгляду справи допитати свідків сторони відповідача-1: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13
16.10.2020 року у відповідь на запит суду від 05.10.2020 року Комунальне некомерційне підприємство «Міська поліклініка №1» Дніпровської міської ради направила на адресу суду амбулаторну карту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 . Також Комунальне некомерційне підприємство «Міська поліклініка №1» Дніпровської міської ради за відсутності потреби просило суд повернути амбулаторну карту за адресою: АДРЕСА_5 .
28.10.2020 року П'ята дніпровська державна нотаріальна контора у відповідь на ухвалу суду від 05.10.2020 року направила на адресу суду копію спадкової справи, заведеної П'ятою дніпровською державною нотаріальною конторою 29.05.2020 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , оригінал якої зберігається в нотаріальній конторі.
Ухвалою суду від 27.11.2020 року було задоволено заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_1 про зупинення провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна, ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, та зупинено провадження у справі до залучення для участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .
25.05.2021 року П'ята дніпровська державна нотаріальна контора направила на адресу суду Інформаційну довідку зі спадкового реєстру за №64771167 від 19.05.2021 року щодо ОСОБА_4 та копію спадкової справи №311/2020, заведеної 20.11.2020 року після смерті ОСОБА_4 , оригінал якої зберігається в нотаріальній конторі.
Ухвалою суду від 09.06.2021 року було поновлено провадження у справі та залучено до участі у справі у якості позивача правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 третю особу - ОСОБА_1 , продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 27.09.2021 року, справа №203/2776/20, провадження №2-з/0203/156/2021, було відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів у спосіб призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна про визнання правочинів недійсними.
Ухвалою суду від 25.10.2021 року було задоволено заяву представника позивача про виклик свідків в цивільній справі та викликано в судове засідання для допиту в якості свідків: ОСОБА_14 (адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ; моб. тел.: НОМЕР_2 ); ОСОБА_15 (адреса місця проживання: АДРЕСА_7 ; моб. тел.: НОМЕР_3 ); ОСОБА_16 (адреса місця проживання: АДРЕСА_8 ; моб. тел.: НОМЕР_4 ); ОСОБА_17 (адреса місця проживання: АДРЕСА_9 ; моб. тел.: НОМЕР_5 ).
Ухвалою суду від 25.10.2021 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 12.08.2022 року було повністю задоволено заяву представника відповідача-1 про відмову від допиту свідка та виклик свідка в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна про визнання правочинів недійсними, та прийнято відмову відповідача-1 від допиту свідка ОСОБА_13 , та викликано в судове засідання для допиту в якості свідка: ОСОБА_18 (адреса місця проживання: АДРЕСА_10 ).
Ухвалою суду від 12.08.2022 року було прийнято відмову позивача від допиту свідка ОСОБА_17 , викликаного у судове засідання ухвалою суду від 25.10.2021 року.
Ухвалою суду від 27.10.2022 року було задоволено повністю клопотання представника позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи та клопотання представника відповідача про доповнення запитань, поставлених на вирішення посмертної судово-психіатричної експертизи, в цивільній справі, призначено в цивільній справі №203/2776/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна, про визнання правочинів недійсними - посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення посмертної судово-психіатричної експертизи доручено експертам Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України»; на вирішення експертів поставлені наступні питання. Чи страждав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким-небудь психічним захворюванням та/або розладом психічної діяльності на час складання ним заповіту 20.05.2017 року на користь ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4-378? Чи страждав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким-небудь психічним захворюванням та/або розладом психічної діяльності на час складання ним заповіту 05.07.2017 року на користь ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4-207? Чи позбавило це психічне захворювання чи розлад психічної діяльності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , можливості розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними під час складання заповіту від 20.05.2017 року на користь ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4-378? Чи позбавило це психічне захворювання чи розлад психічної діяльності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , можливості розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними під час складання заповіту від 05.07.2017 року на користь ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4-207? Якщо експерти дійдуть висновку, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на час смерті мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , страждав психічним захворюванням та/або розладом психічної діяльності, які позбавили його можливості розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, то зазначити, з якого періоду часу він був позбавлений можливості розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними? Витрати по оплаті посмертної судово-психіатричної експертизи були покладені на позивача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_11 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), надано для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи матеріали цивільної справи №203/2776/20, зупинене провадження в цивільній справі №203/2776/20 - до отримання висновку експерта за результатами проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.
19.04.2023 року на адресу суду від Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» надійшло письмове повідомлення про те, що до ухвали суду від 27.10.2022 року про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи слід внести виправлення у частині експертної установи, якій доручено проведення судової експертизи, а саме: проведення посмертної судово-психіатричної експертизи доручити експертам Дніпровської філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» (адреса: 49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 84).
08.05.2023 року на адресу суду повернулись матеріали цивільної справи №203/2776/20.
Ухвалою суду від 15.05.2023 року було поновлено провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна, про визнання правочинів недійсними, та продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначене судове засідання.
Ухвалою суду від 23.05.2023 року було постановлено проведення призначеної ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2022 року, справа №203/2776/20, судової посмертної судово-психіатричної експертизи доручити експертам Дніпровської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» (адреса місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, будинок 84; телефон: +38(056)2423071, +38(056)2399538; e-mail: ndips@ukr.net, dfsznpd@gmail.com), на вирішення експертів поставлені питання, відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2022 року, справа №203/2776/20, а саме: Чи страждав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким-небудь психічним захворюванням та/або розладом психічної діяльності на час складання ним заповіту 20.05.2017 року на користь ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4-378? Чи страждав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким-небудь психічним захворюванням та/або розладом психічної діяльності на час складання ним заповіту 05.07.2017 року на користь ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4-207? Чи позбавило це психічне захворювання чи розлад психічної діяльності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , можливості розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними під час складання заповіту від 20.05.2017 року на користь ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4-378? Чи позбавило це психічне захворювання чи розлад психічної діяльності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , можливості розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними під час складання заповіту від 05.07.2017 року на користь ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4-207? Якщо експерти дійдуть висновку, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на час смерті мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , страждав психічним захворюванням та/або розладом психічної діяльності, які позбавили його можливості розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, то зазначити, з якого періоду часу він був позбавлений можливості розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними? Витрати по оплаті посмертної судово-психіатричної експертизи покладено на позивача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_11 ; РНОКПП НОМЕР_6 ); надані для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи матеріали цивільної справи №203/2776/20, провадження в цивільній справі №203/2776/20 - зупинене до отримання висновку експерта за результатами проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.
21.06.2023 року та 22.06.2023 року на адресу суду надійшло клопотання судового експерта про надання експертам матеріалів цивільної справи №203/2776/20 та про необхідність проведення оплати за судово-психіатричну експертизу.
03.01.2024 року з експертної установи на адресу суду повернулись матеріали цивільної справи №203/2776/20, оскільки передоплата за проведення експертизи не надійшла.
Ухвалою суду від 09.01.2024 року було скасовано ухвалу суду від 27.10.2022 року про призначення судової посмертної судово-психіатричної експертизи в цивільній справі №203/2776/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна, про визнання правочинів недійсними, поновлено провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна, про визнання правочинів недійсними, продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначити судове засідання.
Ухвалою суду від 06.03.2024 року було задоволено повністю клопотання заявника (особа, яка не бере участі у справі) про залучення правонаступника відповідача-1 до участі в цивільній справі №203/2776/20, та залучено до участі в цивільній справі №203/2776/20 правонаступника відповідача-1 - ОСОБА_5 (померлого) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Ухвалою суду від 16.05.2024 року було частково задоволено клопотання представника позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи в цивільній справі та повністю задоволено клопотання представника відповідача-1 про доповнення запитань, поставлених на вирішення посмертної судово-психіатричної експертизи, в цивільній справі №203/2776/20, призначено в цивільній справі №203/2776/20 - посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення посмертної судово-психіатричної експертизи доручено експертам Дніпровської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» (адреса місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, будинок 84; телефон: +38(056)2423071, +38(056)2399538; +38(096)286-62-30; e-mail: ndips@ukr.net, dfsznpd@gmail.com), на вирішення експертів поставлені питання, а саме: Чи страждав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким-небудь психічним захворюванням та/або розладом психічної діяльності на час складання ним заповіту 20.05.2017 року на користь ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4-378? Чи страждав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким-небудь психічним захворюванням та/або розладом психічної діяльності на час складання ним заповіту 05.07.2017 року на користь ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4-207? Чи позбавило це психічне захворювання чи розлад психічної діяльності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , можливості розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними під час складання заповіту від 20.05.2017 року на користь ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4-378? Чи позбавило це психічне захворювання чи розлад психічної діяльності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , можливості розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними під час складання заповіту від 05.07.2017 року на користь ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4-207? Якщо експерти дійдуть висновку, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на час смерті мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , страждав психічним захворюванням та/або розладом психічної діяльності, які позбавили його можливості розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, то зазначити, з якого періоду часу він був позбавлений можливості розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними? Витрати по оплаті посмертної судово-психіатричної експертизи покладені на позивача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_11 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), у задоволенні іншої частини вимог клопотання представника позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи в цивільній справі №203/2776/20 - відмовлено, надані для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи матеріали цивільної справи №203/2776/20 та оригінал медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , провадження в цивільній справі №203/2776/20 - зупинене до отримання висновку експерта за результатами проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.
Ухвалю суду від 27.06.2024 року, справа №203/2776/20, провадження №2-во/203/19/2024, було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виправлення описок у судовому рішенні в цивільній справі №203/2776/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна, про визнання правочинів недійсними.
Ухвалю суду від 06.08.2024 року було поновлено провадження в цивільній справі, продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
21.08.2024 року на адресу суду повернулись матеріали цивільної справи №203/2776/20.
Ухвалою суду від 30.09.2024 року було скасовано ухвалу суду від 16.06.2024 року про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи в цивільній справі №203/2776/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна, про визнання правочинів недійсними.
Ухвалою суду від 20.11.2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик експерта в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна, про визнання правочинів недійсними.
Ухвалою суду від 24.02.2025 року були внесені виправлення в текст ухвали суду від 25.10.2021 року та зазначено правильно прізвище свідка як: « ОСОБА_19 », замість неправильного: « ОСОБА_20 ».
У чергове судове засідання з'явився представник відповідача-1.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Позивач та її представник подали до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги сторона позивача підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Відповідач-2 у судові засідання не з'являлась, причини неявки суду не повідомляла, відзив на позовну заяву до суду не надсилала, будь-яких заяв чи клопотань щодо участі у судових засіданнях на адресу суду не надсилала.
Третя особа подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд, заслухавши думку представника відповдіача-1, на підставі положень ст. ст. 128, 211, 223 ЦПК України розглянув справу за відсутності інших учасників справи.
Під час судового розгляду справи судом були заслухані усні пояснення учасників справи по суті спору, допитані свідки сторони позивача та сторони відповідача-1, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухане заключне слово представника відповідача-2 під час судових дебатів, та 24.02.2025 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_21 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження від 10.03.1963 року, серії НОМЕР_7 , свідоцтва про смерть ОСОБА_6 від 19.02.2020 року, серії НОМЕР_8 , та матеріалами спадкової справи №123/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , від 03.10.2023 року, серії НОМЕР_9 (а.с. 127-139 Том 1, а.с. 160 Том 2).
Мати померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_21 - є матір'ю померлої ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , її батько - ОСОБА_23 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження ОСОБА_24 від 14.09.1953 року, серії НОМЕР_10 , витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 25.04.2017 року, свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 13.11.2020 року, серії НОМЕР_11 (а.с. 5, 6 Том 1, а.с. 160 Том 2).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є донькою померлої ОСОБА_4 та ОСОБА_25 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 20.10.2015 року, серії НОМЕР_12 (повторно) та матеріалами спадкової справи №311/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_4 (а.с.168-189 Том 1).
Спадкоємицею померлої ОСОБА_4 є її донька - ОСОБА_1 , а спадкоємцем померлого ОСОБА_5 - спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №311/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_4 та копіями свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , від 03.10.2023 року, серії НОМЕР_9 , заповіту від 14.12.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №1281, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14.12.2021 року (а.с. 160-164, 168-189 Том 1, а.с. 160-161 Том 2).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.07.2020 року, померлий ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є зареєстрованим власником 1/18 частки квартири АДРЕСА_12 ; спільна часткова приватна власність (а.с. 9 Том 1).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.04.2019 року, з урахуванням ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2019 року, справа №203/4050/18, (головуючий суддя - Католікян М.О.) було задоволено позов ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа - державний нотаріус П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Ужва Тетяна Миколаївна, про визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом, та визнано за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_21 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_21 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 99-101 Том 1).
Вказані рішення суду набрало законної сили станом на 04.06.2019 року, ухвала суду - 17.10.2019 року, відповідно.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.04.2020 року, за ОСОБА_4 14.06.2019 року було зареєстровано право власності на 1/9 частку у приватній спільній частковій власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 185 Том 1).
Згідно з довідкою головного лікаря КЗ «Дніпропетровська міська поліклініка №1» ДМР ОСОБА_26 від 12.10.2018 за №11/573, ОСОБА_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться під наглядом лікаря-психіатра з 1978 року з діагнозом: Легка розумова відсталість.
Відповідно до виписки з акту огляду ОСОБА_6 , складеної головою психіатричної МСЕК №1 Маменко В.О. за №84, ОСОБА_6 оглянуто 21.04.1992 та визнано інвалідом другої групи безстроково. Діагноз: хвороба Дауна з розумовою відсталістю в розрізі вираженої дебільності.
Відповідно до виписки з акту освідування у ВТЕК до довідки сер. ВТЕ-29 №030984, ОСОБА_6 , 1963 року народження, повторно пройшов освідування та йому встановлена друга група інвалідності з дитинства.
Відповідно до листа КП «ДМБТІ» ДОР від 20.10.2017 року за №14279, станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі містяться відомості про право власності за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_21 - 1/3 частка, ОСОБА_5 - 1/3 частка, ОСОБА_6 - 1/3 частка, на підставі свідоцтва про право власності від 05.07.1993 року, видане Виконкомом міської ради народних депутатів, згідно з розпорядженням від 05.07.1993 року №КЕ-505, записано в реєстрову книгу 52п за реєстровим №13.
Технічний паспорт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , складений на ім'я власника - ОСОБА_21 .
Відповідно до заповіту від 15.07.2009 року, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Кулєшовим Я.О., зареєстровано в реєстрі за №1-2143, ОСОБА_6 заповів в рівних частках кожному: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 належну йому частку квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до заповіту від 15.07.2009 року, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Кулєшовим Я.О., зареєстровано в реєстрі за №1-2142, ОСОБА_5 заповів в рівних частках кожному: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 належну йому частку квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29.05.2020 року, зареєстровано спадкову справу №65893199, номер у нотаріуса №123/2020, дата заведення: 29.05.2020 року, спадкодавець: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11-13, 26-39 Том 1).
Згідно з заповітом від 12.05.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною О.С., зареєстровано в реєстрі за №4-207, ОСОБА_6 заповів ОСОБА_3 належну йому частку квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з заповітом від 12.05.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною О.С., зареєстровано в реєстрі за №4-206, ОСОБА_5 заповів ОСОБА_3 належну йому частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 95-98 Том 1).
Відповідно до заповіту від 05.07.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною О.С., зареєстровано в реєстрі за №4-378, ОСОБА_6 заповів ОСОБА_5 належну йому частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 129 Том 1).
Відповідно до листа Департаменту охорони здоров'я населення ДМР від 12.11.2019 року за №Г-110/1 «Про розгляд звернення», ОСОБА_5 повідомили про те, що згідно з чинним законодавством ОСОБА_6 не визнано недієздатним, до лікаря-психіатра КНП «Міська поліклініка №1» ДМР за наданням інформації особисто не звертався (а.с. 105 Том 1).
Згідно з трудовою книжкою, виписаною на ім'я ОСОБА_6 , останній у період з 1980 року до 1992 року, був працевлаштований, зокрема, запис №4 від 02.11.1981 року: «Зарахований в цех №4 підручним верстатника» (а.с. 64 Том 1).
Відповідно до заповіту від 10.08.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Семенюком В.В., зареєстровано в реєстрі за №799, ОСОБА_4 заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1 (а.с. 157 Том 1).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.05.2021 року, виданого державним нотаріусом П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г., зареєстровано в реєстрі за №3-420, спадкова справа №311/2020, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 від 10.08.2020 року за №799, є її дочка - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: 1/9 частки квартири АДРЕСА_1 . Право власності на вищевказану 1/9 частку квартири підлягає державній реєстрації (а.с.188 Том 1).
Відповідно до характеристики покійного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданої мешканцями будинку АДРЕСА_13 , вони повідомили суд про те, що незважаючи на те, що покійний ОСОБА_27 був дитиною з розумовою відсталістю і страждав хворобою ОСОБА_8 в його поведінці вони цього не спостерігали, він був спокійною, урівноваженою, ввічливою людиною, завжди першим вітався з сусідами, був приємним співбесідником, виконував надомну роботу, а потім він був помічником станочника на деревообробляючому підприємстві (а.с. 56 Том 2).
Відповідно до заповіту від 14.12.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М., зареєстровано в реєстрі за №1281, ОСОБА_5 заповів усе належне йому майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.161 Том 2).
Відповідно до довідки від 20.02.2024 року №14/02-14, виданої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М., 25.11.2023 року зареєстровано звернення від 20.11.2023 року «З приводу нотаріальних послуг» ОСОБА_1 , яким вона повідомила про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 як спадкоємець за правом представлення ст. 1266 ЦК України по прямій низхідній лінії без обмеження ступеня споріднення як єдиний фактичний родич (а.с.164 Том 2).
Під час судового розгляду справи судом були допитані свідки сторони позивача: ОСОБА_28 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
Допитана в якості свідка ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , пояснила, що вона є пенсіонером та знайома з позивачем у справі, вони сусіди та перебувають у дружніх відносинах. Свідок вказала, що у позивача гарна родина. Померлий ОСОБА_29 викликав сумніви щодо його адекватності, вона вважала його неадекватною дитиною, він мав психічне захворювання та був не таким, як всі діти. ОСОБА_9 не міг працювати на дачі. Свідок вважає, що ОСОБА_9 був неспроможний приймати будь-які рішення самостійно, його утримували батьки. Свідок товаришувала з родиною ОСОБА_30 до самої смерті ОСОБА_31 - матері ОСОБА_30 .
Під час допиту свідка ОСОБА_28 у судовому засіданні 19.05.2022 року судом було встановлено особу свідка на підставі паспорта громадянина України та виявлено, що правильним прізвищем свідка є: « ОСОБА_32 », а не « ОСОБА_33 », як помилково вказано в ухвалі суду від 25.10.2021 року, з урахуванням клопотання сторони позивача. Судом врахована допущена в ухвалі суду від 25.10.2021 року описка у прізвищі свідка та у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .
Допитана в якості свідка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , пояснила, що вона є пенсіонером та працювала разом з померлою ОСОБА_34 , є хрещеною матір'ю ОСОБА_35 , з якою вони перебувають у дружніх відносинах. Свідок давно дружить з родиною позивача. Вона була знайома з хлопцем ОСОБА_36 , який був «сонячною» дитиною, хворів на синдром ОСОБА_8 та викликав жалість. Вона спілкувалась з ним як із хворою дитиною, а не дорослою людиною. Хоча йому було 40 років, проте він був як дитина. Усі жаліли ОСОБА_10 , його матір - ОСОБА_37 присвятила йому своє життя. Це була дуже гарна родина, всі допомагали один одному. На думку свідка, ОСОБА_9 не міг розуміти значення своїх дій, мати допомагала йому. ОСОБА_9 працював, а саме перекладав коробочки, протримався пів року. Свідку невідомо чи міг писати та читати померлий ОСОБА_29 , проте вона вважає, що його дії не пов'язані з діями нормальної здорової дитини. Мати допомагала йому одягати верхню одежу та взуття, транспортом він не користувався, самостійно не міг поїхати до нотаріуса.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , пояснив, що він перебуває у дружніх відносинах з позивачем - ОСОБА_1 та знайомий з відповідачем-1 - ОСОБА_5 (померлий). Свідок зазначив, що він є лікарем-стоматологом, власником стоматологічної клініки, знає родину позивача з 1-го класу, а знайомий з ОСОБА_36 був з 5-го класу, навчався у школі разом з ОСОБА_17 , який є рідним братом позивача, дружив з ним. Останній раз свідок бачився з родиною позивача у 2010 році. Свідок повідомив, що ОСОБА_29 був як дитина, завжди веселий, міг по-дитячому пошуткувати. Свідок не лікував ОСОБА_10 , рівень його розвитку свідок оцінив як у 1-му класі, знає, що він хворів на синдром ОСОБА_8 . Як лікар, свідок вважає, що ОСОБА_29 не міг керувати своїми діями, він ніколи не працював, знаходився на утриманні батьків. Свідок два-три рази на рік бачився з ОСОБА_36 , динаміки у його розвитку не було, його розвиток був на рівні десь 1-го класу. Свідок пояснив, що він висловив свою думку щодо спроможності ОСОБА_30 керувати своїми діями на підставі загальних знань, які він отримав під час навчання в медичній академії.
Під час судового розгляду справи судом були допитані свідки сторони відповідача-1: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 .
Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , повідомив, що він перебуває у дружніх відносинах з родиною відповідача-1, йому невідома позивач. З ОСОБА_36 у нього були нормальні відносини, вони разом грали, все було добре. Свідок добре знав ОСОБА_30 протягом 23 років з 1996 року та до 2020 року. Раніше свідок жив на Московській вулиці, 10, а потім переїхав на вулицю ОСОБА_38 . Свідок доглядав свою матір, яка мешкала в одному дворі з ОСОБА_10 по АДРЕСА_14 . Матір ОСОБА_10 свідок знав не дуже добре, але йому відомо, що ОСОБА_9 завжди допомагав своїй матері щось віднести. ОСОБА_9 грав у доміно, поганого нічого про нього свідок не міг сказати, вважає, що ОСОБА_9 був нормальною людиною та у нього немає підстав вважати його психічно хворим. ОСОБА_9 радів, коли вигравав та іноді плакав, коли програвав. Свідок знав, що ОСОБА_9 страждав на аутизм. Свідок не бачив агресії у ОСОБА_10 . Він все розумів, іноді робив помилки, але для нього він був гарним гравцем. Свідок вважає, що рівень розумового розвитку ОСОБА_10 з його настановами щодо гри був добрим, він самостійно грав. ОСОБА_9 вів себе адекватно, вмів читати, читав книжки, міг писати, проте у 2018 - 2019 роках його руки не були в порядку, тому він не міг писати з того часу, його руки та ноги не працювали.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , повідомив, що він є сусідом відповідача-1 - ОСОБА_5 та знав ОСОБА_30 як його сина. ОСОБА_9 нормально спілкувався, мислив, завжди питав, що він їв, як вони живуть. ОСОБА_9 дуже любив грати в теніс та футбол, нікого не ображав, ніколи не грубив, розмовляв нормально, всі його поважали, нормально поводив себе, рівень спілкування у нього був нормальним. ОСОБА_9 не мав власних грошей, міг самостійно ходити до магазину, ходив до продовольчого магазину. Свідку невідомо чи міг писати ОСОБА_9 , проте він знає, що ОСОБА_9 читав, міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, але щодо певних дій. У свої 50 років ОСОБА_9 проживав разом з батьками. Проте свідок не знає, чи була у ОСОБА_10 жінка, не бачив його із жінкою, хоча ОСОБА_9 питав про жінок. ОСОБА_9 розповідав, що його батько - лікар, а мати працювала в суді, він навчався у школі, проте йому невідомо скільки класів закінчив ОСОБА_9 . Свідок повідомив, що ОСОБА_9 йому розповідав про те, що він працював робочим на деревообробному заводі або щось подібне, а що точно він не пам'ятає. Свідку відомо, що ОСОБА_9 був «сонячною» дитиною, він бачив прояви хвороби, але він адекватно на все реагував, не бачив будь-яких відхилень. Проте, на думку свідка, ОСОБА_9 не відповідав фізичним та психологічним показникам через хворобу.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , повідомив, що йому відома родина відповідача-1 - ОСОБА_5 , вони з його народження є сусідами. Свідок спілкувався з ОСОБА_10 з дитинства від прибирання під'їзду до заміни труб. Свідок з дитинства грався з ОСОБА_10 , бував у нього вдома, вони грали в теніс, шахи, доміно, у дворі є площадка для ігор. Свідку невідомо чи закінчував ОСОБА_9 школу та інститут. Свідку відомо, що у ОСОБА_10 синдром ОСОБА_8 . Свідок спілкувався з ОСОБА_10 нарівні, ззовні він був повним, тучним, але добре грав в ігри. ОСОБА_9 був добрим, чесним, в іграх проявляв себе емоційно, але в рамках розумності. Він добре рахував, все пам'ятав, був адекватним. Свідок знає, що мати ОСОБА_10 померла 4 роки тому, але він не спілкувався з нею. ОСОБА_9 і до, і після смерті матері поводив себе нормально, його поведінка не змінилась, він міг керувати своїми діями, міг читати, писати, володів алфавітом. Востаннє свідок грав з ОСОБА_10 в теніс 5 років тому у 2018 році, ОСОБА_9 самостійно пересувався, він не бачив його з костилями.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання недійсними заповітів.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України) (далі - ЦК України, ЦК).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України, згідно з якою способом захисту цивільного права та інтересу може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Однією з таких підстав є успадкування прав на майно.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень ст. ст. 1220, 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до визначення, яке міститься в ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частинами 2, 3, 4 ст. 1254 ЦК України закріплено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.
ВС вказав, що відповідно до ст. 1254 ЦК України, виключенням є ті випадки, коли заповіт визнається недійсним на підставі наявності певних дефектів волі (при складанні заповіту дієздатною фізичною особою, яка у цей момент вчинення заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними або ж вчинила заповіт під впливом насильства). По суті, правило закріплене в ч. 4 ст. 1254 ЦК України, орієнтоване на обмеження випадків відновлення чинності попереднього заповіту, коли заповіт - оспорюваний.
Тлумачення статті 216 та 1254 ЦК України свідчить, що частина четверта статті 1254 ЦК України стосується тільки тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225 ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи статті 231 ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється; частина четверта статті 1254 ЦК України розрахована тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до статей 225 і 230 ЦК України) і не регулює впливу нікчемності заповіту на відновлення попереднього заповіту; частина четверта статті 1254 ЦК України не може регулювати правові наслідки нікчемності заповіту, оскільки нікчемний заповіт не породжує будь-який правовий результат.
При нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт; положення частини четвертої статті 1254 ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (частина перша статті 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №473/1878/19, провадження №61-20469сво19).
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з положеннями ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно з ч. 2 ст. 1267 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
У статті 1257 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено,що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Згідно з частиною 1 ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Таким чином, законодавством встановлена імперативна норма для визнання правочину недійсним відповідно до частини 1 статті 225 ЦК України, а саме обов'язкову наявність судово-психіатричної експертизи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 Постанови від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Висновок про недієздатність сторони такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи у момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи є лише одним із доказів у такій справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі статті 225 ЦК України звертається: (а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; (б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (постанова КЦС ВС від 20.06.2018 року у справі №161/17119/16-ц).
Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними (постанова КЦС ВС від 20.06.2018 у справі №161/17119/16-ц).
Також Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі №496/4851/14-ц, провадження №61-7835сво19, вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними. Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №554/11179/13-ц, провадження №61-30685св18, від 02 листопада 2020 року у справі №326/81/15, провадження №61-837св19.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі №461/2565/20, провадження №61-21209св21, ВС вказав, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача; свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання; кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту.
За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв'язку з його смертю. Таким чином, у випадку, якщо в момент складання заповіту фізична особа - заповідач перебував в такому стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) не міг керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) є підставою в подальшому визнавати такий заповіт недійсним.
Технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення (постанова КЦС ВС від 12.01.2021 у справі №397/1396/19).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами 2, 3, 4 ст. 12 та частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України, Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до положень ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
Змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова КЦС ВС від 13.02.2019 року, справа №369/13976/15-ц; постанова КЦС ВС від 27.03.2019 року, справа №806/2-1093/2011).
Аналіз викладених вище норм чинного законодавства, судової практики ВС, встановлених обставин справи дає суду підстави для висновку, що позивач не довела належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами те, що в момент вчинення оспорюваних заповітів заповідач перебував в такому стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.
Суд враховує те, що, відповідно до положень ЦК України, заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить, а кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Водночас, якщо новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225 ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними), дія попереднього заповіту відновлюється. Це правило стосується тільки тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225 ЦК України, тобто заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.
Натомість у ході судового розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач не довела, а судом не було встановлено правових підстав для визнання недійсним нового заповіту, вчиненого ОСОБА_6 05.07.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №4-378, через дефект волі заповідача. Це, своєю чергою, вказує на відсутність у суду правових підстав для застосування правила, визначеного ч. 1 ст. 225 ЦК України в сукупності та взаємозв'язку з правилом, визначеним ч. 4 ст. 1254 ЦК України, а в дію вступає вимога ч. 3 ст. 1254 ЦК України, за якою кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Тобто новий заповіт, вчинений ОСОБА_6 05.07.2017 року, зареєстрований в реєстрі за №4-378, скасував попередній заповіт, вчинений ОСОБА_6 20.05.2017 року, зареєстрований в реєстрі за №4-207, та не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Тому у суду відсутні підстави і для визнання недійсним попереднього оспорюваного заповіту від 20.05.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №4-207.
Так, суд, вирішуючи спір між сторонами по суті, враховує те, що призначена у справі за клопотанням сторони позивача посмертна судово-психіатрична експертиза відносно померлого ОСОБА_6 не була проведена у зв'язку з її несплатою позивачем. Допитані у судовому засіданні свідки надали суду суперечливі показання, оцінка яким може бути надана судом тільки у достатньому взаємозв'язку з іншими доказами та у їх сукупності, в тому числі в сукупності з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи, яка не була проведена у справі.
Суд відхиляє як недопустимий письмовий доказ характеристику, надану померлому ОСОБА_6 , мешканцями будинку, оскільки вони не були допитані в якості свідків у судовому засіданні. Суд не бере до уваги і виписку з Великої медичної енциклопедії щодо хвороби ОСОБА_8 , надану позивачем, оскільки така по суті не є доказом та не може підміняти собою висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, проведення якої є обов'язковою. Тим більше, що показання свідків та інші докази у такій категорії справ мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Натомість позивач не дотрималась принципу змагальності та не довела підстави позову, свої позовні вимоги належними, допустимими та достатніми доказами.
При цьому наявні в матеріалах справи письмові докази, в тому числі копія трудової книжки померлого ОСОБА_6 , та відсутність факту визнання останнього недієздатним, свідчить про недоведеність позивачем підстав вважати останнього таким, який хоч і мав хворобу ОСОБА_8 , однак, не був таким, який не міг усвідомлювати значення своїх дій під час вчинення оспорюваних заповітів, та не міг керувати ними. Тобто позивач не довела того факту, що у момент вчинення оспорюваних правочинів заповідач перебував в такому стані, коли не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, а кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Крім того, слід наголосити на тому, що під час судового розгляду справи по суті судом було встановлено, що фактично предметом позову є визнання недійсними заповітів, що складені 20.05.2017 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за №4-207, та 05.07.2017 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за №4-378. Тобто у тексті позовної заяви та у її прохальній частині в останній редакції від 07.08.2020 року сторона позивача допустила неточності та описки у зазначенні зареєстрованих номерів оспорюваних заповітів, помилково вказавши навпаки: заповіт, складений 20.05.2017 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за №4-378, та 05.07.2017 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за №4-207. Це враховано судом під час судового розгляду справи по суті.
Тому суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для визнання оспорюваних заповітів недійсними, а позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, необґрунтованими, оскільки позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів в обґрунтування доводів, викладених у позовній заяві, та які б спростовували твердження сторони відповідача-1.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, на підставі положень ст. 141 ЦПК України зазначає, що судові витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на позивача та їй не відшкодовуються.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, судові витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на позивача, їй не відшкодовуються.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 137, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна, про визнання правочинів недійсними - відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на позивача та їй не відшкодовуються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 10.03.2025 року.
Суддя Ф.М. Ханієва