Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.
справа № 758/1133/22-ц (провадження 61-5320св23)
21 травня 2025 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ? державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевська Наталія Вікторівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю,ухвалою від __ квітня 2025 року відмовив у задоволенні заяви.
Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. У квітні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
2. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року задоволене клопотання про поновлення строку касаційного оскарження - поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цієї справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
3. 22 липня 2024 року після відкриття касаційного провадження у справі ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду заяву про забезпечення позову з посиланням на положення статей 149, 150 Цивільного процесуального кодексу(далі - ЦПК) України.
4. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, Верховний Суд вказав на те, що відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про забезпечення позову на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 159/595/20 (провадження № 61-14240св21), від 12 травня 2023 року у справі № 359/8844/20 (провадження № 61?5539ск23), від 20 грудня 2023 року у справі № 610/1475/20-ц (провадження № 61-15794ск23) та від 18 січня 2024 року у справі № 639/3019/22 (провадження № 61-17065ск23).
4.1. Також Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 333/2736/18 (провадження № 61-16707св19) вказано, що вирішення питання про забезпечення позову (зустрічного забезпечення, скасування зустрічного забезпечення або скасування заходів забезпечення позову) правилами зазначеної глави Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не передбачене та до компетенції Верховного Суду не відноситься.
5. Проте частинами першою та другою статті 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
6. Пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується шляхом встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
7. Частиною першою статті 152 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
8. Відповідно до частин першої, шостої, сьомої та восьмої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
9. Тобто позиція Верховного Суду щодо неможливості застосування заходів забезпечення позову під час касаційного провадження суперечить ЦПК України, який у статтях 149, 152 та 153 прямо вказує на право заявника звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, на будь-якій стадії розгляду справи, тобто і на стадії касаційного перегляду справи, а суд, у свою чергу, має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
10. ЦПК України не містить жодних обмежень по інстанційності для подання та розгляд заяви про забезпечення позову, на відміну від Кодексу адміністративного судочинства України, який у частині третій статті 150 чітко вказує на те, що ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
11. Крім цього Глава 10 ЦПК України, яка регламентує право, процес звернення до суду із заявою про забезпечення позову та вирішення цього питання судом розташована у розділі «Загальні положення» цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження.
12. Також варто взяти до уваги і те, що Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) містить аналогічні до ЦПК України положення щодо права як заявника звернутися до суду із заявою про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду такої справи так і права суду, зокрема, і касаційної інстанції, забезпечити позов повністю або частково.
13. Так частиною другою статті 136 ГПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
14. Заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа (частина перша статті 138 ГПК України).
15. Частинами п'ятою та шостою статті 140 ГПК України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
16. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, враховуючи зазначені норми ГПК України, на стадії касаційного перегляду справ розглядає по суті заяви учасників справи про забезпечення позову та постановляє відповідні ухвали.
17. Як приклад можна взяти до уваги ухвали, постановлені у справах № № 916/2330/21, 904/2280/22, 912/1803/21, 910/8517/20, 15/143?б (910/11414/21), 904/7906/21.
18. Верховним Судом також залишено поза увагою висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду заяв про забезпечення позову.
19. Так, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 27 квітня 2021 року у справі № 359/3373/16-ц відмовила у прийнятті до розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки заявник не був учасником зазначеної справи.
20. В ухвалі від 08 грудня 2022 року у справі № 686/20282/21 Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні заяви про забезпечення позову з тих підстав, що заявник просив забезпечити позов шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо відчуження майна, яке не було предметом спору у справі.
21. В ухвалі від 11 грудня 2019 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду скасувала заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року, оскільки постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року ухвалено нове рішення по справі, яким відмовлено у задоволенні позову.
22. В ухвалі від 20 березня 2019 року у справі № 524/8406/17 Велика Палата Верховного Суду залишила без розгляду заяву про забезпечення позову з тих підстав, що на момент звернення заявника із цією заявою провадження у справі було закрите, і відповідно розгляд позовних вимог по суті не відбувся.
23. В ухвалі від 14 березня 2019 року у справі № 755/14853/15-ц Велика Палата Верховного Суду відмовила у прийнятті заяви про забезпечення позову та вказала, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 152 ЦПК України після відкриття провадження у справі заява про забезпечення позову подається до суду, у провадженні якого перебуває справа. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження у зазначеній справі, проте справа Великій Палаті Верховного Суду не передавалася.
24. Із зазначених ухвал вбачається, що Велика Палата Верховного Суду погоджується із приписами статей 149 та 152 ЦПК України щодо можливості розгляду заяв про застосування заходів забезпечення позову по суті та вирішення даного питання на стадії касаційного перегляду судового рішення у справі, адже жодного разу не виснувала про неможливість подання та розгляду заяви про забезпечення позову на стадії касаційного провадження.
25. Крім цього, Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 та від 31 березня 2015 року №1-рп/2015 вказав на те, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
26. Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення Конституційного Суду України від 05 червня 2019 № 3-р(І)/2019).
27. За таких обставин вважаю, що у Верховного Суду є всі процесуальні права та можливості для розгляду заяви про забезпечення позову та прийняття відповідного рішення.
Суддя В. В. Пророк
Повний текст окремої думки складений 27 травня 2025 року.