02 червня 2025 року
м. Київ
справа № 412/8528/2012
провадження № 61-6706ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації,
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_1 до нього про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року скасовано.
Заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задоволено.
Визнано виконавчий лист № 412/8528/2012, виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 11 липня 2024 року таким, що не підлягає виконанню.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
20 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року.
На обґрунтування поданої заяви зазначала, щоЖовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 04 грудня 2024 року по справі № 201/10079/24ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних від простроченої суми заборгованості задоволено.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2025 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі № 412/8528/2012, відмовлено.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення заяву, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 не наведено нововиявлених обставин. Посилання заявника на рішення суду у справі № 201/10079/24, не є підставою для перегляду і скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, так як вказана обставина не спростувала факти, покладені в основу судового рішення, а тому не могла вплинути на висновки суду. Крім того, апеляційний суд зазначив, що вказана заявником обставина не є нововиявленою в розумінні статті 423 ЦПК України, а доводи заяви фактично зводились до незгоди ОСОБА_1 з постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року.
24 травня 2025 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду в оскаржуваному судовому рішенні щодо змісту заявленої нововиявленої обставини. Вказує на неповне з'ясування судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, які існували на час винесення постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, оскільки в матеріалах справи № 412/8528/2012 відсутні докази виконання судового рішення.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст судового рішення колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
У пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) вказано, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної інстанції, перевірені та оцінені ними.
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункти 27, 28).
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц (провадження № 14-43цс22) зазначено, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Верховний Суд взяв до уваги посилання заявника у касаційній скарзі щодо неповного встановлення фактичних обставин справи, однак доводи спростовуються вищенаведеним, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, не можуть бути підставою для його скасування.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що процесуальні недоліки розгляду справи не можуть розцінюватись як нововиявлені обставини в розумінні статті 423 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що доводи заяви ОСОБА_1 зводяться до незгоди з судовим рішенням, а тому дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права, не свідчать про порушення норм процесуального права, не спростовують правильного висновку суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник