26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 138/926/24
провадження № 61-5748ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 січня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної податкової служби України, Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання права власності на автомобіль та скасування арешту автомобіля,
29 квітня 2025 року Державна податкова служба України, засобами поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 січня 2025 року
та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року у цій справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання
про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України представником заявника не додано до касаційної скарги документи,
що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі,
або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, на день подання касаційної скарги неможливо встановити точний розмір судового збору за подачу касаційної скарги.
Пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову
у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - визначається вартістю майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі
№ 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначила, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані
з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви
про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить
про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі
№ 907/9/17 (провадження № 12-76гс18)). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
Тому вимога у цій справі про визнання права власності на автомобіль має майновий характер, оскільки підлягають грошовій оцінці, проте касаційна скарга та судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову (вартість спірного автомобіля).
Отже, Державній податковій службі України слід надати докази (наприклад, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел щодо ринкової вартості спірного автомобіля тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за наступними реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Отже, після підтвердження ціни позову станом на день його подання (вартість спірного автомобіля) судом касаційної інстанції буде розраховано розмір судового збору за подання касаційної скарги рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 січня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року у цій справі.
Таким чином, виходячи із наведених норм права, якщо заявник відповідно
до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки касаційної скарги, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 січня 2025 року
та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року залишити
без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк