02 червня 2025 року
м. Київ
справа № 592/18453/23
провадження № 61-6719ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 21 червня 2024 року
та постанову Сумського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла»,
Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання правочину недійсним,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» (далі - ТОВ «КППВ»), Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг»
(далі - АТ «Сумське МНВО - Інжиніринг»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання правочину недійсним.
Ковпаківський районний суд міста Суми рішенням від 21 червня 2024 року позов ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
У червні 2024 року ТОВ «КППВ» звернулося до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Ковпаківський районний суд міста Суми додатковим рішенням від 16 липня 2024 року заяву ТОВ «КППВ» про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КППВ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Не погодившись з рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми
від 21 червня 2024 року та додатковим рішенням цього ж суду від 16 липня 2024 року, ОСОБА_1 оскаржила їх в апеляційному порядку.
Сумський апеляційний суд постановою від 24 квітня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 21 червня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 липня 2024 року залишив без змін.
У травні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми
від 21 червня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду
від 24 квітня 2025 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження оскільки вона не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Щодо підстав касаційного оскарження
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції застосував норми права без врахування висновків щодо їх застосування, викладених у вказаних у касаційній скарзі низці постанов Верховного Суду); у касаційній скарзі наведені відповідні обґрунтування цієї підстави оскарження.
Крім цього, заявниця вказує, що оскаржує судові рішення також з підстави, визначеної пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Так, згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У частинах першій, третій статті 411 ЦПК України зазначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Якщо заявниця вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку заявниці останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права (частина третя
статті 411 ЦПК України).
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
За змістом касаційної скарги ОСОБА_1 хоч і зазначає підстави,
на яких подається касаційна скарга (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України), однак належним чином не обґрунтовує ці підстави, що порушує правило, встановлене пунктом 5 частини другої
статті 392 ЦПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій
статті 389 ЦПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене суд уважає необґрунтованими посилання
ОСОБА_1 на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження.
Способом усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 21 червня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року у справі
№ 592/18453/23 є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали в цій частині, касаційний суд, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, не врахує як підставу касаційного оскарження судових рішень пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Щодо сплати судового збору
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 міститься клопотання про звільнення заявниці від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».
Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Відступаючи від практики Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі
№ 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) дійшла висновку, що «порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права».
У постанові від 19 червня 2018 року у справі № 761/24672/15-ц (провадження № 14-197цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову».
Закон України «Про захист прав споживачів» не визначив вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального
суб'єкта - споживача.
За загальним правилом, позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 29 листопада 2021 року № 8/2100036, укладений між АТ «Сумське МНВО - Інжиніринг»
та ТОВ «КППВ» разом з додатком № 1 з підстав того, що АТ «Сумське МНВО - Інжиніринг» не виконало свої зобов'язання за договором відступлення права вимоги відповідно до договору від 29 листопада 2021 року № 108/2100069, передбачені пунктами 2.1 (повідомлення боржника про відступлення права вимоги), 3.2 (оплата вартості відступленого права вимоги), 6.1 (набрання чинності договору) договору, та не набуло предмета права вимоги (боргу).
Договір відступлення права вимоги від 29 листопада 2021 року № 8/2100036 укладений між АТ «Сумське МНВО - Інжиніринг» та ТОВ «КППВ», а тому оспорюваний договір не є правочином, укладеним зі споживачем. Отже, посилання в касаційній скарзі на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги, є помилковим тлумаченням частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, оскільки частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на вказані правовідносини, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на загальних підставах.
За таких обставин, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З огляду на зміст рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у листопаді 2023 року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено на 2023 рік прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року - 2 684 грн.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 0,4 = 1 073,60 грн).
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми
(1 073,60 грн х 200 % = 2 147,20 грн).
Отже, ОСОБА_1 слід сплатити суму судового збору у розмірі
2 147,20 грн за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено за наступними реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Варто зазначити, що відмова у звільненні від сплати судового збору за подання касаційної скарги не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За наявності визначених законом підстав, заявниця не позбавлена права звернутися до суду касаційної інстанції з повторним клопотанням, обґрунтованим доказами (витяг про доходи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, довідки про наявність, або відсутність відкритих рахунків у банківських установах та суми розміщених на них коштах, декларація платника податків, інші документи, які підтверджують майновий стан особи), про звільнення від сплати судового збору, а також клопотанням про відстрочення сплати судового зборуна певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, або зменшення його розміру.
Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків, а саме:
1) надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій обґрунтувати наявність випадку, передбаченого пунктом 4 частини другої
статті 389 ЦПК України, надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи; 2) надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання та розгляд її касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 21 червня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська