03 червня 2025 року
м. Київ
справа № 990SCCV/56/25
провадження № 61-134вп25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув заяву адвоката Ільченка Дмитра Олеговича в інтересах ОСОБА_1 про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,
29 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява адвоката Ільченка Д. О. в інтересах ОСОБА_1 про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Заяву мотивовано тим, що позивачка ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про:
розірвання шлюбу, який укладений 12 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстрований Херсонський міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, про що видано свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1 ;
визначення місця проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю;
стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 51 886,75 грн, з їх подальшою індексацією.
Адвокат зазначає, що сторони у справі є громадянами України, які 24 лютого 2022 року виїхали за межі України, на даний момент обидва перебувають на території Республіки Болгарія, проживають окремо.
ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
У доданій до зави про визначення підсудності позовній заяві адвокат вказав, що подружжя дійшло згоди, що примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливо через напружені сімейні відносини.
У заяві про визначення підсудності представник заявниці просить визначити підсудність справи Херсонському міському суду Херсонської області, оскільки сторони у справі та їх дитина зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи та витягом з реєстру нерухомого майна).
Адвокат Ільченко Д. О. в інтересах ОСОБА_1 вважає, що є підстави для визначення підсудності справи на підставі статті 29 ЦПК України, оскільки обидві сторони проживають за межами України.
Верховний Суд вважає, що у задоволенні заяви про визначення підсудності справи № 990SCCV/56/25 необхідно відмовити з огляду на таке.
Під час вирішення питання про визначення підсудності спору про розірвання шлюбу Верховний Суд керується положеннями ЦПК України та Законом України «Про міжнародне приватне право», якими встановлено порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
Чинний ЦПК України передбачає конкретні випадки, у яких територіальну підсудність справи визначає Верховний Суд, зокрема це:
підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України (стаття 29 ЦПК України);
підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами
(стаття 295 ЦПК України);
підсудність справ про надання неповнолітній особі - громадянину України, який проживає за її межами повної цивільної дієздатності
(стаття 301 ЦПК України);
підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення (стаття 316 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Отже, підсудність справ визначає Верховний Суд, якщо учасниками справи є громадяни України, що проживають за її межами.
Водночас Верховний Суд зазначає, що предметом спору у справі
№ 990SCCV/56/25 є розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Отже, визначальною ознакою для застосування Верховним Судом
статті 29 ЦПК України є встановлення громадянства кожної зі сторін спору та доведеність факту проживання обох сторін спору за межами України.
У матеріалах, які додані представником заявниці до позовної заяви, містяться зокрема такі документи:
копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 ;
копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
Серїі НОМЕР_3 ;
копія довідки про місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
доказ виїзду позивачки за межі України (окрема сторінка паспорту громадянина України для виїзду за кордон);
доказ виїзду відповідача за межі України (окремі сторінки паспорту громадянина України для виїзду за кордон);
витяг з реєстру нерухомого майна.
Документи, які надані представником заявниці (зокрема копія про місце проживання особи та витяг з реєстру нерухомого майна), є доказами того, що на час звернення до Верховного Суду із заявою про визначення підсудності справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами України, водночас вказані документи не є доказом того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають на території Республіки Болгарія.
Довідок про перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як громадян України на консульському обліку у закордонній дипломатичній установі України суду не надано. Тобто у суду відсутні докази, які б підтверджували зареєстроване місце проживання заявниці (позивачки) та відповідача у справі в Республіці Болгарія або іншій іноземній країні, а також перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на консульському обліку як громадян України в Республіці Болгарія або іншій країні на день звернення до суду з заявою про визначення підсудності справи (див., зокрема підпункти 4, 5 пункту 2,
пункти 16, 17 Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 29 січня 2020 року № 85).
Також, адвокат Ільченко Д. О. у заяві про визначення підсудності та у позовній заяві вказує, що сторони у справі є громадянами України, які 24 лютого 2022 року виїхали за межі України, на даний момент обидва перебувають на території Республіки Болгарія, проживають окремо, але на одній вулиці. Тобто, сторони проживають за кордоном, що, на його думку, є підставою стверджувати про їх постійне проживання за кордоном. Однак належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного до заяви не додано.
Допустимим й достатнім доказом підтвердження місця проживання сторін також може вважатися актуальна довідка, видана уповноваженими органами у встановленій формі, яка має пройти легалізацію (проставлення апостиля), якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Оскільки представник заявниці не надав суду належні та допустимі докази факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як громадян України в Республіці Болгарія, підстави для визначення Верховним Судом підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів відсутні
(див. близький за змістом висновок, зокрема в ухвалах Верховного Суду
від 04 листопада 2024 року у справі № 990SCCV/107/24 (провадження
№ 61-232вп24), від 25 квітня 2025 року у справі № 199/5877/24 (провадження № 61-104вп25)).
Керуючись статтями 29, 316, 260, 261 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Ільченка Дмитра Олеговича в інтересах ОСОБА_1 про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська