28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 489/267/22
провадження № 61-1121св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник -ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мотельчук Юлією Ігорівною, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 січня 2025 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про бездіяльність уповноважених осіб Інгульського відділу державної виконавчої служби (далі -ДВС) у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та щодо зобов'язання вчинити певні дії.
Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження з виконання судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва у справі № 489/267/22 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Станом на 01 серпня 2022 року заборгованість зі сплати аліментів складала 24 892,97 грн, у зв'язку із чим, державним виконавцем 08 серпня 2024 року було винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника та направлено на виконання до Фермерського господарства (далі -ФГ) «Агростар+», 10 серпня 2024 року - постанову про арешт майна боржника у межах зазначеної суми, а 11 серпня 2024 року - постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору (основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів).
Станом на 22 грудня 2023 року заборгованість зі сплати аліментів у нього відсутня.
22 грудня 2023 року державним виконавцем було винесено постанови про зняття арешту з майна боржника та з його коштів. Проте, державним виконавцем не було зазначено обсяг майна, з якого було знято арешт, що створює негативні наслідки для нього, як боржника.
Постановою начальника відділу ДВС за результатами перевірки законності виконавчого провадження від 18 липня 2024 року було скасовано постанову державного виконавця про зняття арешту з майна боржника від 22 грудня 2023 року.
Вказана постанова аргументована тим, що арешт з майна боржника знятий усупереч вимоги пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки матеріали виконавчого провадження не містять документів, які б підтверджували забезпечення виконання рішення в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
23 липня 2024 року він через свого представника подав до відділу ДВС клопотання про часткове скасування арешту та просив скасувати арешт з усього майна боржника, накладеного 10 серпня 2022 року у ВП НОМЕР_1, з метою виконання рішення суду накласти арешт на належне йому майно - 2 земельні ділянки площею по 2 га кожна, кадастрові номери: 4824284200:02:000:0105 та 4824284200:02:000:0116, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Трихатської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
У відповідь на вказане клопотання Інгульськиій відділ ДВС повідомив листом про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника.
Заявник вважав, що підстави для звернення стягнення на майно відсутні, оскільки заборгованість з аліментів погашена, аліменти сплачуються щомісячно, а тому відсутні підстави для подальшого продовження арешту майна.
На неодноразові його звернення про зняття арешту зі всього належного йому майна державний виконавець відмовляв, незважаючи на відсутність заборгованості зі сплати аліментів. Вказане є порушенням його прав.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у незнятті арешту з майна боржника, накладеного постановою від 10 серпня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
- зобов'язати Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з його майна, який накладено постановою про арешт майна боржника від 10 серпня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада
2024 року у складі судді Микульшиної Г. А. скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у незнятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 (всього майна боржника), накладеного постановою
від 10 серпня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Зобов'язано Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 (всього майна боржника), який накладено постановою про арешт майна боржника від 10 серпня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги скарги є обґрунтованими з огляду на добросовісну поведінку боржника у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, відсутність заборгованості зі сплати аліментів та, навпаки, переплати розміру аліментів. При цьому уповноваженими особами Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) допущено протиправну бездіяльність.
Неправомірна бездіяльність полягає у безпідставному та протиправному невчиненні дій (невинесенні постанови) зі зняття арешту з усього майна, що належить боржнику ОСОБА_1 .
Заперечення Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) проти обґрунтованості вимог скаржника із посиланням на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2023 року у справі № 607/3711/15 щодо того, що внаслідок нерегулярної сплати аліментів не зняття арешту з майна боржника є обґрунтованим, суд вважав помилковими, оскільки подібні обставини відсутні у цій справі. Заборгованість зі сплати аліментів виникла у ОСОБА_4 лише у 2022 році, він офіційно отримує дохід у ФГ «АГРОСТАР+», з отримуваного ним доходу систематично здійснюється утримання та він регулярно здійснює оплату аліментів, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. За таких обставин, застосування до нього державним виконавцем обмежень у вигляді арешту всього майна є безпідставним і неспівмірним заходом, не відповідає принципу справедливості і порушує його права, як власника майна.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 07 січня 2025 року апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності уповноважених осіб Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що заявник не має постійного місця роботи, його заробітки не є регулярними, він не надав суду доказів на підтвердження можливості забезпечити виконання судового рішення в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. Отже, ним не доведено належними та допустимими доказами підстави для зняття арешту, визначені у вичерпному переліку частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відсутність заборгованості зі сплати аліментів не є самостійною підставою для зняття арешту з майна боржника.
Апеляційний суд відхилив посилання боржника ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення в іншій спосіб, ніж звернення стягнення на все майно, а саме звернення стягнення на земельні ділянки кадастрові номери: 4824284200:02:000:0105, 4824284200:02:000:0116, з огляду на те, що у день винесення постанови про арешт державний виконавець вносить відповідні дані до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, то вказане боржником ОСОБА_1 нерухоме майно вже є обтяженим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2025 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Мотельчук Ю. І., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно з'ясував фактичні обставини справи, неповно дослідив та надав правову оцінки наявним у справі доказам.
Зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність у нього постійного доходу, залишив поза увагою той факт, що він є співзасновником та головою ФГ «АГРОСТАР+», яке мало прибутки за 2023 рік. Апеляційний суд безпідставно відмовився приймати до уваги довідку ФГ «АГРОСТАР+» від 13 грудня 2024 року про те, що він по теперішній час є головою господарства та має щомісячний дохід у розмірі 15 000 грн. Вважає, що неналежна сплата вказаною юридичною особою податків із його заробітної плати не є предметом спору у цій справі.
Вказує, що розмір стягнення повинен відповідати розміру боргу, при цьому державним виконавцем було накладено арешт на все його майно за заборгованість у розмірі 24 892,97 грн, що явно неспівмірно.
Відзив на касаційну скаргу подано не було.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
19 лютого 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2025 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 жовтня 2007 року, який рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2020 року розірвано (справа № 489/2233/20).
Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За судовим наказом у справі № 489/267/22, виданим Ленінським районним судом м. Миколаєва 17 січня 2022 року, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 14 січня 2022 року до досягнення дітьми повноліття.
Вказаний судовий наказ було пред'явлено стягувачем до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.
Постановою державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу № 489/267/22.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 08 серпня 2022 року № 26008 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2022 року, за період з січня до липня 2022 року включно, становила 24 892,97 грн.
За повідомленням державного виконавця від 08 серпня 2022 року відомості про боржника ОСОБА_1 внесені до Єдиного реєстру боржників.
08 серпня 2022 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Іншою постановою від 08 серпня 2022 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у ФГ «АГРОСТАР +».
10 серпня 2022 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1
11 серпня 2022 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 24 892,97 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, станом на 22 грудня 2023 року, у боржника ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів відсутня, переплата становить 681,05 грн.
22 грудня 2023 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанови про скасування боржнику ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду з України, скасування тимчасового обмеження боржника у праві полювання, скасування тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про зняття арешту з коштів боржника.
Того самого дня, 22 грудня 2023 року, державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанови про зняття арешту з майна, що належить боржнику ОСОБА_1 та зняття арешту з кошті боржника.
Згідно з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 24 червня 2024 року, заборгованість у ОСОБА_1 відсутня.
Відповідно до постанови державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24 червня 2024 року скасовано заходи примусового виконання, оскільки станом на 24 червня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 погашена у повному обсязі.
16 липня 2024 року боржник ОСОБА_1 звернувся до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із клопотанням про доповнення реєстраційних даних в автоматизованій системі у ВП № НОМЕР_2 про скасування арешту з усього майна, що належить йому.
Згідно з постановою начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенка А. О. від 18 липня 2024 року за результатами перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_3 постановлено, що дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Хомко Є. О. вчинені з порушенням частини восьмої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження. Дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Морозової А. Д. вчинені з порушенням вимог абзацу 1 частини четвертої статті 59, пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Скасовано постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Морозової А. Д. про зняття арешту з майна боржника. Зобов'язано старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пишнова О. Ю. у строк до 28 липня 2024 року провести виконавчі дії у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 липня 2024 року у боржника ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів відсутня, переплата становить 6 797,67 грн.
У той же час, відповідно до листа виконуючого обов'язки начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбова Руслана від 30 липня 2024 року № 117573 підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні.
23 липня 2024 року боржник ОСОБА_1 звернувся до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із клопотанням про зняття арешту з усього належного йому майна та з метою забезпечення виконання ним в майбутньому рішення суду про стягнення аліментів шляхом накладання арешту на належні йому на праві власності дві земельні ділянки кадастрові номери: 4824284200:02:000:0105, 4824284200:02:000:0116. Проте таке клопотання залишено без задоволення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мотельчук Ю. І., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України, статей 4, 5 ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод у спосіб, передбачений законом.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначене конституційне положення відображено і у пункті 7 частини третьої статті 2 та статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Відповідно до частини другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження» 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до статей 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно із частиною п'ятою статті 13 цього Закону, постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Положенням частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, серед іншого, може бути погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
Отже, передумовою застосування пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, по-перше, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, по-друге, існування іншого способу забезпечення виконання рішення ніж звернення стягнення на майно боржника.
Встановивши, що у заявника немає постійного офіційного доходу, а також ним не доведено належними та допустимими доказами можливості забезпечити виконання рішення в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, тобто не доведено підстав для зняття арешту, визначених у частині четвертій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування судового рішення районного суду та відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції належно не врахував, що він є співзасновником та головою ФГ «АГРОСТАР+», яке мало прибутки за 2023 рік, а також отримує у ньому щомісячний дохід, є необґрунтованими та спростовується встановленими апеляційним судом обставинами.
Так, суд встановив, що 08 серпня 2022 року державним виконавцем направлено запит до вказаного ФГ щодо встановлення розміру отриманого доходу боржника за період з січня до серпня 2022 року.
10 жовтня 2022 року державним виконавцем отримано відповідь від ФГ «Агростар+» за підписом голови цього господарства, яким є сам боржник ОСОБА_1 , про те, що він не є найманим працівником, а виконує обов'язки голови ФГ «Агростар+» поза штатом як співзасновник юридичної особи без отримання заробітної плати та оплати, пов'язаних із цим податків, що не суперечить чинному законодавству. Доходи, які він отримує від ФГ це дивіденди за результатами розподілу частого прибутку підприємства. Щорічно після здачі річного звіту до органів ДПС загальні збри засновників ФГ вирішують питання про розподіл прибутку та виплати дивідендів.
Зважаючи на викладені обставини, державним виконавцем аліменти нараховувалися за приписами частини другої статті 195 СК України виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань, сформованого 15 серпня 2022 року, ОСОБА_1 11 серпня 2022 року припинив діяльність як фізична особа - підприємець.
Згідно з відповіді на запит відділу ДВС від 06 липня 2023 року № 167883842 до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників - фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця боржник останній раз отримував дохід у ТОВ «АГРОСТАР+» лише у 2022 році та станом на 06 липня 2023 року офіційно дохід вже не отримував.
З огляду на відповідь на запит відділу ДВС від 09 липня 2024 року № 214199832 до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, відсутня інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі.
Також, у відповіді на запит відділу ДВС від 24 червня 2024 року № 211822245 Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи зазначається, що місяць та рік, останнього місця роботи фізичної особи - боржника 01 вересня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ТРЕЙДІНГ- МИКОЛАЇВ», код ЄДРПОУ 40886905.
Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що боржник не має постійного офіційного доходу, що підтверджує помилковість висновку суду першої інстанції про наявність у боржника постійного місця роботи та отриманого доходу та вказує на невідповідність встановлених фактів обставинам справи. Тому, аргументи скарги боржника ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення в іншій спосіб, ніж звернення стягнення на все майно, а саме звернення стягнення на заробітну плату не заслуговують на увагу.
Посилання заявника на неврахування апеляційним судом довідки ФГ «АГРОСТАР+» від 13 грудня 2024 року про те, що він по теперішній час є головою господарства та має щомісячний дохід у розмірі 15 000 грн, а неналежна сплата вказаною юридичною особою податків із його заробітної плати не є предметом спору у цій справі, є безпідставними, оскільки така довідка спростовується наведеними вище обставинами, а також є сумнівною, враховуючи, що видається за підписом самого заявника та суперечить раніше поданим ним самим доказам, тому апеляційний суд правильно поставився до неї критично.
Доводи касаційної скарги щодо неспівмірності вартості майна, на яке накладено арешт, до розміру заборгованості, на підставі якої такий арешт було накладено, заявником не було доведено доказами, що було його процесуальним обов'язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що зняття арешту на майно можливо лише при доведенні боржником того, що виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, що ОСОБА_1 зроблено не було.
Апеляційний суд обґрунтовано вказав, що посилання боржника ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення в іншій спосіб, ніж звернення стягнення на все майно, а саме звернення стягнення на земельні ділянки кадастрові номери: 4824284200:02:000:0105, 4824284200:02:000:0116, є неприйнятними з огляду на те, що в день винесення постанови про арешт державний виконавець вносить відповідні дані до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а вказане нерухоме майно вже є обтяженим. Доказів, які спростовували б такі обставини матеріали справи не містять.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційних скаргах заявників доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мотельчук Юлією Ігорівною,залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець