02 червня 2025 року
м. Київ
справа № 212/10147/24
провадження № 61-6702ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 18 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 23 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії у порядку захисту прав споживачів,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до АТ «Державний ощадний банк України» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії у порядку захисту прав споживачів.
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 26 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав неправомірними дії АТ «Державний ощадний банк України»
по нарахуванню ОСОБА_2 заборгованості, яка складається
із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 000,00 грн несанкціонованих транзакцій, комісії у розмірі 1 158,14 грн несанкціонованих транзакцій
та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 5 022,71 грн несанкціонованих транзакцій.
Зобов'язав АТ «Державний ощадний банк України» скасувати нараховану
за період з 22 серпня 2024 року по 01 жовтня 2024 року по належному ОСОБА_1 картковому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі
29 000,00 грн, комісії у розмірі 1 158,14 грн та заборгованості за відсотками
за користування кредитом у розмірі 5 022,71 грн.
Вирішив питання щодо стягнення судових витрат.
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області додатковим рішенням від 18 грудня 2024 року стягнув з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 судові витрати за послуги професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 23 квітня 2025 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 26 листопада 2024 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року залишив
без змін.
23 травня 2025 року АТ «Державний ощадний банк України» засобами поштового зв'язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада
2024 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у вказаній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права
та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу
до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274,
389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних
на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом позову у цій справі є вимоги про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ціна позову у цій справі становить 35 180,85 грн, яка станом на 01 січня
2025 року не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб (3 028,00 грн х 60 = 181 680,00 грн).
З огляду на характер спірних правовідносин, зазначена справа є малозначною справою відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Справа
є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими,
що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій. Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, суд касаційної інстанції
не встановив
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржених судових рішень
в касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права
на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб
(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження
у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 26 листопада 2024 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії у порядку захисту прав споживачів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров