Справа № 201/3388/25
Провадження № 2/201/2498/2025
Іменем України
29 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
20.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно (а.с. 1-3).
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане нерухоме майно знаходиться на тимчасово окупованій території, правовстановлюючі документи втрачені. Позивач зазначає, що намагаючись отримати дублікат правовстановлюючого документу звертався до Маріупольської міської ради, проте отримав відмову, обґрунтовану тим, що територія Маріупольської міської територіальної громади перебуває в тимчасовій окупації російською федерацією, у зв'язку з чим, Маріупольська міська рада та її структурні підрозділи не мають доступ до будь-яких документів та архівів. Враховуючи вищенаведене та відсутність фактичного доступу до архівів Маріупольська міська рада не має змоги надати дублікат правовстановлюючого документу.
Оскільки ОСОБА_1 не має змоги отримати дублікат втраченого правовстановлюючого документу, порушуються його права власника стосовно оформлення подальших компенсацій від держави на зруйновне майно, тому просить суд визнати за ним право власності на будинок літ. А-1, жила прибудова літ. А1-1, жилою площею 32,0 кв. м., загальною площею 67,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на території якого знаходиться земельна ділянка площею 0,0331 га, кадастровий номер 1412336300:01:015:0183, сарай літ. Б-1, сарай літ. В-1, навіс літ. Г-1, огорожа № 1.
Заяви учасників процесу по суті справи.
Відповідач правом надання відзиву відповідно до ст. 178 ЦПК України не скористався.
Рух справи.
Ухвалою судді Наумової О.С. від 25.03.2025 відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 28).
Підготовче засідання у справі закрите 22.04.2025 та справа призначена до судового розгляду по суті (а.с. 36).
Позивач при зверненні до суду з позовом просив розгляд справи проводити за його відсутності.
21.04.2025 від представника відповідача Маріупольської міської ради - Бастриги С.М. (діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 25.11.2021) надійшла заява, в якій представник відповідача просив розглядати справу без його участі та вирішувати справу за наявними матеріалами на розсуд суду згідно вимог чинного законодавства. Також представник відповідача зазначив, що своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не користуватиметься та проти задоволення позову не заперечує (а.с. 32-33).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу будинку від 16.04.2010, ОСОБА_1 є власником жилого будинок літ. А-1, жила прибудова літ. А1-1, жилою площею 32,0 кв. м., загальною площею 67,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на території якого знаходиться земельна ділянка площею 0,0331 га, кадастровий номер 1412336300:01:015:0183, сарай літ. Б-1, сарай літ. В-1, навіс літ. Г-1, огорожа № 1 (а.с. 8-11).
Згідно листа Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради № 26-80 від 07.02.2025 вся територія Маріупольського району Донецької області (включно з містом Маріуполем) з 05.03.2022 визнана тимчасово окупованою територіє, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, через активні бойові дії, блокування та подальшу окупацію міста Маріуполя, доступ до документів, які перебувають на обліку департаменту, в тому числі й до документів з питань приватизації, наразі відсутні.
Враховуючи вищевикладене та відсутність фактичного доступу до архівів Маріупольська міська рада не має змоги надати інформацію щодо відповідного об'єкту нерухомого майна (а.с. 23).
Також. відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» № 4/1630 від 05.02.2025, на письмове звернення позивача зазначило, що у постачальника відсутній доступ до архіву первинної документації та бухгалтерського обліку, що розташовані або на тимчасово окупованій території або на території, де проводяться активні бойові дії у зв'язку з чим, встановити документи, що підтверджували надання послуг з електропостачання не має можливості (а.с. 18).
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 №21-1465а15.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 334 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо не право оспорюється або не визнається іншою особою.
Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У частині 1 статті 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об'єктів нерухомого майна № 319733552 від 07.01.2023, 29.04.2010 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа: 67,9 кв.м, житлова площа: 32,0 кв.м, площа земельної ділянки: 304 кв.м. (а.с. 17).
Позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , однак на теперішній час позбавлений можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд або отримати компенсацію за пошкоджене чи знищене майно.
При цьому, суд враховує, що за загальновідомою інформацією на теперішній час у місті Маріуполі внаслідок бойових дій майже не залишилось вцілілих будинків, більшість яких пошкоджені.
22.05.2023 набрав чинності Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» № 2923-ІХ від 23.02.2023, яким, зокрема, визначено правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX.
Механізм надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» визначений Порядком надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 381.
Згідно з пунктом 6 вищевказаного Порядку, компенсація надається за умови, що відомості про право власності на пошкоджений об'єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У пункті 13 цього ж Порядку закріплено, що для отримання компенсації необхідно з урахуванням пункту 13-1 цього Порядку, серед іншого, переконатися, що пошкоджений об'єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису провести його реєстрацію.
Механізм надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна та її використання відповідно до Закону України № 2923-ІХ від 23.02.2023 визначений Порядком надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600.
У пункті 13 даного Порядку визначено, що отримувач компенсації здійснює відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об'єкт нерухомого майна.
Згідно з пунктом 24 вказаного Порядку, проведення виплат компенсації здійснюється за умови наявності відомостей щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об'єкт нерухомого майна, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, як для отримання компенсації для відновлення об'єктів нерухомого майна, так і для отримання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна необхідною є наявність інформації про об'єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З правової позиції викладеної в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24.06.2015 № 6-318цс15 (№ в ЄДРСР 45910640) випливає наступне: «за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України».
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, які підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 321, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 4, 81, 82, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок літ. А-1, жила прибудова літ. А1-1, жилою площею 32,0 кв. м., загальною площею 67,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на території якого знаходиться земельна ділянка площею 0,0331 га, кадастровий номер 1412336300:01:015:0183, сарай літ. Б-1, сарай літ. В-1, навіс літ. Г-1, огорожа № 1.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складений 03 червня 2025 року.
Суддя Наумова О.С.