Справа № 211/2048/25
Провадження № 2-а/211/68/25
іменем України
03 червня 2025 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
28.02.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № уп/7320/1 від 07.05.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 у відношенні нього.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що 12.02.2025 позивачем було виявлено накладений арешт в АТ КБ «ПриватБанк» на його рахунки та з'ясувано, що відносно нього відкрито ВП №76997667. 19.02.2025 позивачу на електронну пошту було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, заяву про відкриття виконавчого провадження та постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №уп/7320/1 від 07.05.2024. Тоді йому стало відомо, що 07 травня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову №уп/7320/1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 за порушення вимог підпункту 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1487 від 30.12.2022 та абз. 3 і 5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У постанові зазначається, що позивач, будучи військовозобов'язаним, проходив медичний огляд у 2008 році. Однак п.3.2 «Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 встановлено, що повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районний, міських ТЦК, що не було виконано позивачем та свідчить про порушення ним ч. 2 ст. 210 КУпАП. Вказаною постановою накладено на позивача штраф у розмірі 850 грн. Позивач вважає, що до нього неправомірно було застосовано положення ч. 2 ст. 210 КУпАП (в чинній редакції), вважає, що вказана постанова є протиправною, не відповідає вимогам, передбаченими КУпАП, необґрунтована, винесена без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак підлягає скасуванню.
19.03.2025 ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області зазначена адміністративна справа була призначена до розгляду.
02.04.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» скеровано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог позивача та просить відмовити у задоволенні позову. Представником відповідача зазначено, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з даними Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач станом на 01.04.2025 не пройшов медичний огляд за рішенням територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що підтверджує тривале порушення позивачем правил військового обліку. 06.05.2024 о 13-15 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що позивач не проходив військово-лікарську комісію з 2008 року. 06.05.2025 о 13-45 год. в присутності позивача, було складено протокол про адміністративне правопорушення та за його особистою згодою призначено розгляд на 09-00 год. 07.05.2024 з ознайомленням під особистий підпис в протоколі. Позивач не з'явився на дату розгляду справи та 07.05.2024 відносно нього було винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 постанову №уп/7320/1. У зв'язку з неоскарженням та ненаданням квитанції про сплату штрафу 02.12.2024 постанову №уп/7320/1 від 07.05.2024 було направлено до Довгинцівського відділу ДВС для примусового виконання. З огляду на зазначене вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.
08.04.2025 позивачем через систему «Електронний суд» скеровано до суду відповідь на відзив, з якого вбачається, що представником відповідача зазначено, що оскаржувану постанову позивачу було направлено засобами поштового зв'язку, але належних та допустимих доказів стосовно даного твердження не надано, вважає, що наявне порушення обов'язку з надання копії постанови, а відтак його було позбавлено права на своєчасне оскарження. Крім того вказує , що зміни до Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 в частині необхідності 1 раз на п'ять років проходити медичний огляд були внесені лише 18.08.2023 ,тому не мають зворотньої дії і в часі і не можуть застосовуватися до нього.
03.06.2025 представник відповідача долучив до матеріалів справи облікову картку ОСОБА_1 та зазначив, що даним документом підтверджується непроходження позивачем протягом тривалого часу до теперішнього моменту ВЛК.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з нез'явленням позивача, просив у задоволені позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
07.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №уп/7320/1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 за порушення вимог підпункту 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1487 від 30.12.2022 року та аб. 3 і 5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У постанові зазначається, що позивач, будучи військовозобов'язаним, проходив медичний огляд у 2008 році. Однак п.3.2 «Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 встановлено, що повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районний, міських ТЦК, що не було виконано позивачем та свідчить про порушення ним ч. 2 ст. 210 КУпАП. Вказаною постановою накладено на позивача штраф у розмірі 850 грн.
Згідно з обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є придатним до військової служби, разом із цим відомості про медичний огляд відсутні.
28.01.2025 головним державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Грінченко О.Л. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76997667 з виконання постанови № уп/7320/1 від 07.05.2025.
Згідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-ХІІ).
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, в редакції станом на час події зазначалось, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.
У подальшому до вказаної статті внесено зміни, та вказано, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.
Приписами ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 2 статті 210 КУпАП (в редакції, чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час. Отже, станом на 07.05.2024 (дата розгляду справи про адміністративне правопорушення) діяв особливий період.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
В контексті правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, поведінка особи набуває протиправного характеру після виявлення правопорушення, за наявних обставин після виявлення неявки позивача для проходження повторного медичного огляду один раз на п'ять років.
Вказана норма є бланкетною, тому в оспорюваній постанові вказано про порушення ОСОБА_1 вимог абз. 3 і 5 ч. 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яким визначені правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби.
Слід зазначити, що ч. 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачає певний перелік військових обов'язків.
Так, абз. 3 вказаної частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачає обов'язок проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Абзац 5 частини 10 ст. 1 названого Закону передбачає обов'язок виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Разом із цим абз. 3 ч. 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" викладений у такій редакції на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку" № 1357-ІХ від 30.03.2021, який набув чинності 23.04.2021.
Крім того, у оскаржуваній постанові №уп/7320/1 від 07.05.2024 як на норму законодавства, що була порушена ОСОБА_1 наявне посилання на Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (далі по тексту - Порядок №1487).
Додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі по тексту - Правила військового обліку).
Згідно з п.п.4 п.1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Вищезазначена постанова КМУ набрала чинності 05.01.2023.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
З вказаного Положення вбачається, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти).
Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП (п. 3.1. р. 3 Медичний огляд військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період Положення).
Повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення (п. 3.2.).
Відповідно до п. 5.1. Положення, медичний огляд резервістів проводиться: з числа резервістів (кандидатів у резервісти), які підлягають призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за направленням керівника ТЦК та СП - ВЛК ТЦК та СП, гарнізонною, госпітальною ВЛК; з числа громадян України, які проходять службу у військовому резерві, військовослужбовців, які звільняються з військової служби, за рішенням командира військової частини - гарнізонною, госпітальною ВЛК.
Разом із цим, така редакція вказаних пунктів Положення, зокрема, щодо обов'язку проходження медичного огляду кожні п'ять років, набула чинності лише 25.08.2023.
З огляду на зазначене, в оскаржуваній постанові, як на підставу правопорушення, наявні посилання на норми законодавства, яке набрало чинності 23.04.2021, 05.01.2023 та 25.08.2023, які дійсно встановили обов'язок для військовозобов'язаних проходити повторний медичний огляд один раз на 5 років, але п'ятирічний строк на проходження повторного медичного огляду позивачем не сплив на момент складання відповідачем постанови №уп/7320/1 від 07.05.2024.
Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Таким чином, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у травня 2024 року, відповідачем фактично застосовано норму закону, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на приписи ст. 58 Конституції України та ст. 8 КУпАП.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП за непроходження медичного огляду з 2008 року неможливе, оскільки закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії. Крім того, згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Крім того, у рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, що постанова №уп/7320/1 складена 07.05.2024, разом із цим, в ній зазначено, що правопорушення виявлено 05.06.2024, що не може відповідати об'єктивній дійсності.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова, складена відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення прийнята не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Внаслідок цього, з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 72-78, 139, 229, 241-246, КУпАП України, суддя, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 № уп/7320/1 від 07 травня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у відношенні ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП.
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.06.2025.
Суддя Костенко Є. К