Справа № 175/17331/24
Провадження № 6/175/129/25
Іменем України
"03" червня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання Корягіна Д.В.,
заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс банк», ОСОБА_2 , про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,
До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, по справі №234/7479/21 від 20.12.2021 виданого Краматорським міським судом Донецької області, на підставі рішення суду від 11.11.2021 року, на користь Акціонерного товариства «Альфа-банк» та їх дублікати, які були видані на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 року у справі №175/17331/24.
ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що АТ «Альфа-банк» не надав доказів переходу прав кредитора у зобов'язанні за кредитним договором, АТ «Сенс банк» також не надав доказів переходу прав кредитора у зобов'язанні за кредитним договором, зобов'язання він не виконував, оскільки вказує, що воно є незаконним, а також, що доказів втрати виконавчих листів немає.
Інші учасники судового засідання, будучи належним чином повідомленими про розгляд заяви, до суду не з'явилися, причини неявки не повідомили, проте їх неявка не перешкоджає вирішенню питання щодо визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Вислухавши учасників судового провадження, розглянувши заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області по цивільній справі № 234/7479/21 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором № 153/3-15 від 26.06.2007 року в сумі 37 4455,59 доларів США та судові витрати у справі в сумі 7867,95 грн.
Як встановлено в ухвалі Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 року у справі №175/17331/24, АТ «Альфа-Банк» прийняло рішення про зміну свого найменування, з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (скорочене найменування АТ «Альфа-Банк») на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (скорочене найменування AT «СЕНС БАНК»), державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу була проведена 30.11.2022 року.
Згідно ч.1 ст.432 Цивільного процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
У відповідності до ч.2 ст.432 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально-правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини).
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання та інші) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасовано; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 Цивільного процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Статтею 14 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до п.1, 4 ч.2, ч.3, ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто, для виникнення зобов'язань необхідні підстави визначені або договором, іншим юридичним фактом, з актів цивільного законодавства, на підставі судового рішення.
Слід зазначити, що в обґрунтування наявності підстав для визнання виконавчих листів таким, що не підлягає виконанню, заявник оспорює, що немає доказів відступлення прав вимог між учасниками справи.
Обставини, на які посилається заявник не ототожнюються з підставами для визнання виконавчих листів таким, що не підлягає виконанню, оскільки заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 саме на користь АТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором, та згодом АТ «Альфа-Банк» прийняло рішення про зміну свого найменування, на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Зі змісту статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Організаційно-правова форма банку (товариства) не змінювалась, а відбулась лише зміна найменування (типу) товариства. При цьому зміна найменування юридичної особи не свідчить про її припинення як юридичної особи шляхом її реорганізації, тому такі обставини не можуть бути підставою для висновку про те, що цей суб'єкт є відмінним від відповідної юридичної особи.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень й доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс банк», ОСОБА_2 , про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 432 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс банк», ОСОБА_2 , про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. М. Білоусова