ЄУН 174/479/25
н/п 2/174/296/2025
02 червня 2025 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Данилюк Т.М.,
за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,-
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання за позивачем права власності на спадкове майно, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після смерті батька відкрилася спадщина, у тому числі у вигляді нерухомого майна, яке складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно належало спадкодавцю на підставі наступного. Так, на підставі нотаріально посвідченого договору міни квартирами від 17.12.2001, він та батько поміняли належну їм квартиру АДРЕСА_2 , на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,4 кв.м. Тобто, на підставі зазначеного договору міни у нього та батька виникло право власності кожного на частку квартири АДРЕСА_1 . 23.07.2001, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири, він придбав у приватну особисту власність, квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 31,4 кв.м. У свою чергу, квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , знаходилися на одному поверсі (другий поверх) в одному під'їзді, п'ятиповерхового багатоквартирного будинку, та граничили між собою. На підставі рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 23.01.2002 № 18 «Про дозвіл на перепланування квартир гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 » та додатку № 3 до вказаного рішення, йому було дозволено виконати перепланування квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 , об'єднавши їх в одну квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 89,8 кв.м. (так слідує за двома вищевказаними договорами, якщо скласти площу двох квартир в одну), що і було ним виконано разом з покійним батьком.
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , її загальна площа станом на 15.05.2023, складає 92,7 кв.м.
Таким чином, після об'єднання квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 в одну квартиру під АДРЕСА_5 , він мав право спільної часткової власності на 60,6 кв.м., а його батько мав право спільної часткової власності на 29,2 кв.м. вказаної квартири, що складає його ідеальну частку у праві спільної часткової власності на вказану квартиру у розмірі 2/3 частки, а ідеальна частка у праві спільної часткової власності мого батька на цю квартиру складала 1/3 частку.
Після смерті батька він звернувся з заявою про прийняття спадщини за заповітом до Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області та 17.02.2021 державним нотаріусом була заведена спадкова справа № 19/2021.
02.04.2025, державним нотаріусом Канюгою О.В. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії у вигляді видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 .
Підставою відмови стало те, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, встановлено, що право власності на зазначену квартиру не зареєстровано, як і відсутні дані щодо вказаного об'єкту нерухомого майна, а також нотаріус не може самостійно виділити частку спадкодавця у зазначеній квартирі.
Оскільки за своє життя ОСОБА_2 , не зареєстрував своє право спільної часткової власності на 1/3 частку спірного нерухомого майна у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, він має право на визнання за ним в судовому порядку права власності в порядку спадкування за заповітом на вказане нерухоме майно. Таким чином у цей час він може набути право власності на спірне спадкове майно тільки у судовому порядку, оскільки існує спір щодо належності у вищевказаному нерухомому майні права власності покійного спадкодавця на 1/3 частку.
Просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на нерухоме майно - 1/3 частку квартири АДРЕСА_5 (яка сформована як окрема квартира шляхом об'єднання, з квартирою АДРЕСА_3 , судові витрати залишити за позивачем.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15.04.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про місце, дату і час розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач ОСОБА_6 надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.41).
Представник відповідача - Вільногірської міської ради Дніпропетровської області Сукач Л.О. надала заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, просила прийняти рішення на розсуд суду, заперечень по суті позову не має (а.с.33).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом ДРАЦС по П'ятихатському району та місту Вільногірську Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) складено актовий запис № 589 від 18.11.2020 (а.с.5).
Відповідно до копії заповіту від 15.12.2004, посвідченого державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори Канюгою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3244, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповів ОСОБА_1 усе своє майно та усі майнові права та обов'язки (а.с.6).
Після смерті батька ОСОБА_1 , звернувся до Вільногірської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с.7).
З копії договору міни квартирами від 17.12.2001 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поміняли належну їм квартиру АДРЕСА_2 , на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,4 кв.м. (а.с.8).
Факт належності на праві власності позивачу - ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 31,4 кв.м. підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 23.07.2001, посвідченого державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори Канюгою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2200 (а.с.10).
Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 23.01.2002 № 18, ОСОБА_1 надано дозвіл на перепланування квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 (а.с.11,12).
Після перепланування зазначених квартир, КП «БТІ» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області були видані технічні документи, з приміткою про проведення реконструкції шляхом об'єднання двох житлових квартир в одну, яка потребує прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів (а.с.13-17).
Відповідно до копії інформаційної довідки виданої КП «БТІ» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 09.06.2023, на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 в розмірі 1/1 частки, на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 в розмірі частки та ОСОБА_2 в розмірі частки (а.с.18).
Згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.04.2025, державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюгою О.В., позивачу ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з тим, що після об'єднання двох квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 неможливо визначити частку співвласників об'єднаної квартири АДРЕСА_5 та не проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно - об'єднану квартиру АДРЕСА_1 (а.с.21).
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до вимог ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Згідно ч.ч.1,4 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно до вимог ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Однак, у разі існування перешкод для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку, спадкоємці можуть звернутись до суду з позовом про визнання права на спадкове майно, що є винятковим способом захисту порушеного, оспореного або не визнаного права.
У відповідності до ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Як вбачається з ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІУ (далі-Закон), державною реєстрацією є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно п.п.5, 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). Якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).
Суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
При цьому, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном
Що підтверджується позицією Верховного суду викладеній у постанові від 13.07.2022 у справі № 552/6420/19, з якої вбачається, що «у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України)…»
Таким чином, судом встановлено, що батько позивача - ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , інша 1/2 частка квартири належить позивачу. Відповідно до заповіту ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 , усе своє майно та усі майнові права та обов'язки. В свою чергу, позивачу одноособово належить на праві власності квартира АДРЕСА_3 , яка в подальшому була об'єднана з квартирою АДРЕСА_5 , дозвіл на перепланування яких наданий рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 23.01.2002 № 18. Після об'єднання квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 в одну квартиру під АДРЕСА_5 , позивач мав право спільної часткової власності на 60,6 кв.м., а його батько - на 29,2 кв.м. вказаної квартири, що складає його ідеальну частку у праві спільної часткової власності на вказану квартиру у розмірі 2/3 частки, а ідеальна частка у праві спільної часткової власності його батька - 1/3 частку. Однак, державна реєстрація перепланованої квартири не здійснена.
Відсутність державної реєстрації перепланованої квартири та не визначення часток між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стали підставою для відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що перешкоджає позивачу отримати спадщину після померлого батька у нотаріальному порядку. Враховуючи законність і обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає задоволенню, а за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право власності на нерухоме майно - 1/3 частку квартири АДРЕСА_5 (яка сформована як окрема квартира шляхом з'єднання з квартирою АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 .
Судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в розмірі 1 211,20 грн слід віднести на рахунок позивача згідно його заяви.
На підставі ст.ст.328, 1216-1218, 1223, 1268 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 81, 82, 133, 141, 178, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на нерухоме майно - 1/3 частку квартири АДРЕСА_5 (яка сформована як окрема квартира шляхом з'єднання з квартирою АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий - суддя підпис Т.М.Данилюк