29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
м. Хмельницький
"22" травня 2025 р. Справа № 924/216/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Висоцькій А.Ю., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Нафта" м. Хмельницький
про стягнення 1012971,09грн пені, 1125734,42грн збитків, 48555,05грн 3% річних
За участю:
від позивача: Чорний І.Т. згідно Ордера серія АІ №1812498 від 03.02.2025 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
З оголошенням перерви в судовому засіданні 05.05.2025.
22.05.2025 в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
06.03.2025 на адресу Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Нафта" м. Хмельницький про стягнення 1012971,09грн пені, 1125734,42грн збитків, 48555,05грн 3% річних.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 20.06.2022 між ТОВ "Завод "Енергія" та ТОВ "К.Нафта" було укладено Договір№45НП поставки нафтопродуктів, відповідно до умов якого відповідач повинен був здійснити оплату за відповідну партію нафтопродуктів авансом, тобто здійснити попередню оплату в розмірі 100% від вартості замовленої партії нафтопродуктів протягом 1 робочого дня з дати виставлення позивачем відповідного рахунку-фактури. У зв'язку із порушенням строків оплати визначених умовами Договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1012971,09грн пені, нарахованої відповідно до п. 5.2 Договору, 1125734,42грн збитків, нарахованих згідно з п. 5.7 Договору, а також 48555,05грн 3% річних, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025, позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.
Ухвалою суду від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/216/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:00год. 02.04.2025.
25.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/2327/25) із запереченнями. У відзиві на позов, зазначає про те, що відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 127/27222/16-ц від 09.12.2020, "курсова різниця" жодним чином не може бути ні збитками, ні упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. У даному випадку позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості на підставі розрахунків збитків, хоче отримати курсову вигоду, обґрунтовуючи свої вимоги "знеціненням гривні". Наголошує, що курсова різниця - не є збитками. Таким чином, відповідно до зазначених вище правових висновків, позивач не може вимагати стягнути з відповідача збитки у вигляді зміни курсу валют, оскільки коливання курсу валют не можна розцінювати як неправомірні дії відповідача. У відзиві на позов, відповідач зазначає про те, що розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій носить не компенсаторний характер, а каральний. Будь-яких збитків відповідач позивачу не заподіяв. З огляду на викладене, вважає, що розмір штрафних санкцій у випадку задоволення позову підлягає зменшенню до 90%. Зменшення розміру штрафних санкцій до вказаного розміру забезпечить можливість виконання рішення суду, повністю компенсує збитки позивача, якщо вони існують. У відзиві на позов, відповідач вважає, що порушення строку оплати не відбулося, оскільки виставлені рахунки-фактури були недійсними, а вимоги про сплату поставленого товару від позивача або виставленні нові рахунки-фактури відповідачу не надходили. Відповідно, нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 1012971,09грн та трьох відсотків річних у розмірі 48555,05 грн є необґрунтованим. Крім цього, відповідач заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті.
02.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-08/954/25) про витребування доказів. В клопотанні просить суд витребувати з АТ КБ "Приватбанк" та з інших банківських установ, в яких ТОВ "К. Нафта" має відкриті рахунки відомості про рух грошових коштів та про залишки грошових коштів на рахунках.
02.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява (вх.№05-22/2531/25) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
02.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№05-22/2535/25). У відповіді на відзив позивач звертає увагу суду на той факт, що позивач не ставить питання про стягнення "упущеної вигоди" чи відшкодування збитків у вигляді "неотриманого доходу" у зв'язку із знеціненням гривні, навпаки, позивач зазначає, що несвоєчасні та неповні розрахунки відповідача за отримані партії товару, призвели до додаткових витрат ТОВ "Завод "Енергія", оскільки пальне закуповувалося за кордоном і ціна закупівлі - євро і девальвація гривні призводила до того, що позивач змушений був нести додаткові витрати, порівняно з тими, які б він поніс у разі, якщо б відповідач своєчасно та в повному обсязі розраховувався за отримані нафтопродукти. Тобто, в даному випадку відсутня умова, наявність якої б (відповідно до приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 223 ГК України) давала би привід ставити перед судом питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, так як в даному випадку сума пені є меншою, ніж сума завданих відповідачем збитків. Викладена у відзиві позиція відповідача щодо нарахування пені та 3 % річних прямо суперечить п. 8.3. Договору №45НП, де вказано, що: "Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками сторін та скріплені їх печатками". У зв'язку з чим всі посилання на ст. 530 ЦК України та інше, не заслуговує на увагу, а на думку позивача, свідчить лише про бажання відповідача уникнути як компенсації завданих збитків, так і сплати пені та відсотків за користування грошовими коштами у зв'язку із неналежним виконанням ним умов договору №45 НП. З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги, що наведені відповідачем у відзиві на позов посилання на практику Верховного Суду не мають жодного відношення до цієї справи та не підлягають застосуванню у цій справі, так як не містять висновків щодо застосування ст. ст. 224, 225 ГК України, зважаючи на бездоказовість тверджень відповідача.
02.04.2025 в підготовчому засіданні судом відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, а також оголошено перерву до 11:30год. 21.04.2025, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 21.04.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 12:00год. 05.05.2025.
05.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/3461/25) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із перебуванням його представника у відрядженні.
У зв'язку із надісланим відповідачем клопотанням про відкладення розгляду справи, 05.05.2025 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 10:00год. 22.05.2025, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.
22.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" позивачем надіслано платіжні документи, щодо надходження коштів від відповідача згідно Договору поставки нафтопродуктів (згідно супровідного листа вх.№05-22/3965/25).
22.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява (вх.№05-22/3970/25) про розгляд справи без його участі.
Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2025 (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засіданні 22.05.2025 не з'явився.
Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.
20.06.2022 між ТОВ "Завод Енергія" (Постачальник) та ТОВ "К. Нафта" (Покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів №45НП.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.4, 1.5 Договору, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві нафтопродукти, Товар, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар на умовах цього Договору.
Найменування товару, кількість, а також ціна на кожну партію товару вказується в рахунку-фактурі, який виставляється Постачальником Покупцеві та є невід'ємною частиною цього Договору. Вартість доставки входить до вартості товару.
Партія товару вважається погодженою за кількістю та ціною з моменту виконання Покупцем п. 4.3 Договору.
Кожна партія товару оформлюється рахунком, видатковою, товарно-транспортною, які передаються Покупцеві разом з товаром. Податкова накладна реєструється в електронному вигляді, та передається засобами електронного зв'язку.
Згідно з п. 3.1 Договору, товар поставляється згідно виставленого рахунку-фактури.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6 Договору, загальна ціна цього Договору визначається загальною кількістю отриманого товару Покупцем впродовж всього терміну да Договору.
Ціна товару є договірною i узгоджується Сторонами на кожну партію окремо.
Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості замовленого Товару протягом одного робочого дня з дати виставлення рахунку-фактури. У разі прострочення оплати більше, ніж на 1 (один) робочий день, ціна товару i рахунок-фактура вважаються недійсними.
Ціна своєчасно оплаченого товару згідно з п. 4.3 Договору є фіксованою і зміні та коригуванню не підлягає.
Розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі. Фактом оплати є фактичне надходження коштів на поточний рахунок Постачальника.
Згідно з п.п. 5.2, 5.7, 5.8, 5.10 Договору, за прострочення строків оплати визначеної п. 4.3 Договору понад один робочий день, Покупець сплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленої партії товару за кожен день прострочення платежу.
У разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні упущену вигоду, збитки та санкції, що застосовуватимуться з боку третіх осіб у зв'язку з такими порушеннями, згідно наданих та документально підтверджених розрахунків таких збитків.
Сплата стороною визначених цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням Договору у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.
Штрафні санкції за порушення Договору нараховуються за весь період прострочки, тобто до моменту повного виконання стороною своїх зобов'язань за Договором, з урахуванням п. 7.2 Договору.
Сторони домовились, що до стягнення заборгованості, неустойки та збитків за цим Договором, застосовується термін позовної давності у п'ять років.
Договір підписаний директорами сторін та скріплений відтиском печаток товариств.
Додатковою угодою №1 до Договору від 20.06.2022 змінено адресу місцезнаходження Постачальника (29006, м. Хмельницький, вул. Довженка, 4/8).
Позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату №105 від 06.07.2022 на суму 1378943,13грн з ПДВ; №110 від 08.07.2022 на суму 1162764,72грн з ПДВ; №111 від 11.07.2022 на суму 1432993,22грн з ПДВ; №127 від 18.07.2022 на суму 1001075,74грн з ПДВ; №138 від 21.07.2022 на суму 1356605,79грн з ПДВ; №184 від 28.09.2022 на суму 857228,54грн з ПДВ; №402 від 23.02.2023 на суму 178518,00грн; №427 від 16.03.2023 на суму 78000,00грн з ПДВ; №428 від 17.03.2023 на суму 409500,00грн; №470 від 31.03.2023 на суму 273000,00грн; №469 від 31.03.2023 на суму 159979,50грн; №532 від 28.04.2023 на суму 73600,00грн; №531 від 28.04.2023 на суму 294400,00грн; №547 від 05.05.2023 на суму 343356,00грн; №546 від 05.05.2023 на суму 242181,00грн; №659 від 26.06.2023 на суму 210000,00грн; №683 від 29.06.2023 на суму 990186,00грн; №688 від 30.06.2023 на суму 939000,00грн; №692 від 30.06.2023 на суму 332500,00грн.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних: від 31.03.2023 на суму 273000,00грн; від 28.04.2023 на суму 294400,00грн; від 28.04.2023 на суму 73600,00грн; від 05.05.2023 на суму 242181,00грн; від 05.05.2023 на суму 343356,00грн; від 26.06.2023 на суму 210000,00грн; від 29.06.2023 на суму 990186,00грн; від 30.06.2023 на суму 939000,00грн; від 30.06.2023 на суму 332500,00грн; від 06.07.2022 на суму 1378943,13грн з ПДВ; від 08.07.2022 на суму 1162764,72грн з ПДВ; від 11.07.2022 на суму 1432993,22грн з ПДВ; від 18.07.2022 на суму 1001075,74грн з ПДВ; від 22.07.2022 на суму 1356605,79грн з ПДВ; від 28.09.2022 на суму 857228,54грн з ПДВ; від 08.03.2023 на суму 87438,00грн з ПДВ; від 08.03.2025 на суму 91080,00грн з ПДВ; від 16.03.2023 на суму 78000,00грн з ПДВ; від 17.03.2023 на суму 117000,00грн з ПДВ; від 18.03.2023 на суму 292500,00грн з ПДВ; від 31.03.2023 на суму 159979,50грн з ПДВ.
Видаткові накладні підписані директорами сторін без поправок та зауважень, а також скріплені відтиском печаток товариств.
В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів.
Позивачем надсилалась відповідачу вимога про сплату штрафних санкцій та нарахувань.
Відповідач розрахувався за отримане пальне, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи платіжними дорученнями №93 від 02.08.2022 на суму 500000,00грн; №99 від 03.08.2022 на суму 175000,00грн; №37450569 від 03.10.2022 на суму 150000,00грн; №104 від 04.08.2022 на суму 220000,00грн; №102 від 04.08.2022 на суму 400000,00грн; №37450574 від 04.10.2022 на суму 65000,00грн; №110 від 05.08.2022 на суму 120000,00грн; №37450576 від 05.10.2022 на суму 35000,00грн; №37450582 від 06.10.2022 на суму 120000,00грн; №37450581 від 06.10.2022 на суму 207203,00грн; №233 від 07.09.2022 на суму 100000,00грн; №237 від 08.09.2022 на суму 100000,00грн; №119 від 10.08.2022 на суму 100000,00грн; №120 від 10.08.2022 на суму 100000,00грн; №41 від 11.07.2022 на суму 650000,00грн; №37450593 від 11.10.2022 на суму 200000,00грн; №127 від 12.08.2022 на суму 100000,00грн; №129 від 12.08.2022 на суму 100000,00грн; №254 від 13.09.2022 на суму 51000,00грн; №47 від 15.07.2022 на суму 75000,00грн; №46 від 1507.2022 на суму 82515,00грн; №139 від 15.08.2022 на суму 100000,00грн; №141 від 16.08.2022 на суму 109867,60грн; №156 від 18.08.2022 на суму 46000,00грн; №159 від 19.08.2022 на суму 54000,00грн; №269 від 19.09.2022 на суму 100000,00грн; №62 від 21.07.2022 на суму 100000,00грн; №64 від 22.07.2022 на суму 300000,00грн; №164 від 22.08.2022 на суму 100000,00грн; №279 від 22.09.2022 на суму 200000,00грн; №164 від 22.08.2022 на суму 100000,00грн; №37450632 від 24.10.2022 на суму 75000,00грн; №187 від 25.08.2022 на суму 100000,00грн; №37450552 від 27.09.2022 на суму 120000,00грн; №37450555 від 28.09.2022 на суму 86000,00грн; №37450557 від 28.09.2022 на суму 194000,00грн; №203 від 31.08.2022 на суму 100000,00грн.
В матеріалах справи також наявні повідомлення про зарахування коштів.
Позивачем до матеріалів справи долучено довідку про заборгованість відповідача станом на 20.01.2025.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати товару, визначених п. 4.3 Договору від 20.06.2022, позивачем заявлено до стягнення 1012971,09грн пені, нарахованої відповідно до п. 5.2 Договору, а також 1125734,42грн збитків, нарахованих згідно з п. 5.7 Договору та 48555,05грн 3% річних, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином, згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з поставки.
Частинами 1, 2, 6 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що 20.06.2022 між ТОВ "Завод Енергія" (Постачальник) та ТОВ "К. Нафта" (Покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів №45НП, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві нафтопродукти, Товар, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар на умовах цього Договору.
Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи.
Поставка товару також підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 4.3 Договору визначено, що Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості замовленого Товару протягом одного робочого дня з дати виставлення рахунку-фактури. У разі прострочення оплати більше, ніж на 1 (один) робочий день, ціна товару i рахунок-фактура вважаються недійсними.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач розрахувався з позивачем за отриманий товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.
Факт оплати відповідачем товару відображений у позовній заяві, а також не заперечується представником позивача в судових засіданнях.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1012971,09грн пені, нарахованої відповідно до п. 5.2 Договору від 20.06.2022, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем здійснено виконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару з порушенням строків, визначених п. 4.3 Договору від 20.06.2022.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктами 5.2, 5.10 Договору, сторони погодили, що за прострочення строків оплати визначеної п. 4.3 Договору понад один робочий день, Покупець сплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленої партії товару за кожен день прострочення платежу.
Штрафні санкції за порушення Договору нараховуються за весь період прострочки, тобто до моменту повного виконання стороною своїх зобов'язань за Договором, з урахуванням п. 7.2 Договору.
Сторони домовились, що до стягнення заборгованості, неустойки та збитків за цим Договором, застосовується термін позовної давності у п'ять років.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 1012971,09грн пені: за період з 06.07.2022 по 01.08.2022 по видатковій накладній №ДП-2022084 від 06.07.2022; за період з 08.07.2022 по 04.08.2022 по видатковій накладній №ДП-2022087 від 08.07.2022; за період з 11.07.2022 по 12.09.2022 по видатковій накладній №ДП-2022103 від 11.07.2022; за період з 18.07.2022 по 05.10.2022 по видатковій накладній №ДП-2022114 від 18.07.2022; за період з 22.07.2022 по 16.02.2023 по видатковій накладній №ДП-2022122 від 22.07.2022; за період з 28.09.2022 по 27.02.2023 по видатковій накладній №ДП-2022149 від 28.09.2022; за період з 08.03.2023 по 14.03.2023 по видатковій накладній №20230139 від 08.03.2023; за період з 08.03.2023 по 21.03.2023 по видатковій накладній №20230140 від 08.03.2023; за період з 16.03.2023 по 16.03.2023 по видатковій накладній №20230148 від 16.03.2023; за період з 17.03.2023 по 21.03.2023 по видатковій накладній №20230150 від 17.03.2023; за період з 18.03.2023 по 01.05.2023 по видатковій накладній №20230159 від 18.03.2023; за період з 31.03.2023 по 03.05.2023 по видатковій накладній №20230177 від 31.03.2023; за період з 31.03.2023 по 07.05.2023 по видатковій накладній №20230178 від 31.03.2023; за період з 28.04.2023 по 28.05.2023 по видатковій накладній №20230222 від 28.04.2023; за період з 28.04.2023 по 01.06.2023 по видатковій накладній №20230221 від 28.04.2023; за період з 05.05.2023 по 07.06.2023 по видатковій накладній №20230227 від 05.05.2023; за період з 05.05.2023 по 20.07.2023 по видатковій накладній №20230226 від 05.05.2023; за період з 26.06.2023 по 03.08.2023 по видатковій накладній №20230305 від 26.06.2023; за період з 29.06.2023 по 27.07.2023 по видатковій накладній №20230324 від 29.06.2023; за період з 30.06.2023 по 27.08.2023 по видатковій накладній №20230329 від 30.06.2023; за період з 30.06.2023 по 30.08.2023 по видатковій накладній №20230335 від 30.06.2023, суд вважає арифметично вірним нарахування пені за заявлені періоди у сумі 843462,42грн. Решта заявленої до стягнення пені нарахована необгрунтовано.
Відповідач у відзиві на позов (вх.№05-22/2327/25 від 25.03.2025) просить суд зменшити штрафні санкції на 90%.
Суд зазначає, згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами частини 4 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Частиною 2 статті 216 ГК України унормовано, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Відповідач у своєму клопотанні про зменшення штрафних санкцій (яке міститься у відзиві на позов) вказує про те, що відповідач не мав умислу не своєчасно виконати договірні зобов'язання, а діяв в рамках умов Договору та чинного законодавства України. Проте у разі задоволення позову без зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач опиниться у критичному фінансовому стані, що призведе до його банкрутства. Це в свою чергу спричинить неможливість виконання інших договірних зобов'язань, зокрема постачання стратегічно важливих товарів для підприємств на території України, що, у свою чергу, може завдати шкоди виробничим процесам контрагентів та негативно вплинути на економічну стабільність у відповідних секторах. Банкрутство відповідача також матиме низку юридичних наслідків, включаючи ініціювання нових судових процесів з боку контрагентів через невиконання договорів та стягнення гарантійних забезпечень. Це може призвести до накладення додаткових фінансових санкцій, примусового стягнення майна, арешту рахунків і втрати активів, що взагалі зруйнує можливість відновлення діяльності підприємства. Окрім цього, банкрутство матиме серйозні соціально-економічні наслідки. Наймані працівники відповідача втратять робочі місця та єдине джерело доходу, що може спричинити зростання рівня безробіття в регіоні. Втрата кваліфікованих кадрів та зниження купівельної спроможності населення може негативно позначитися на місцевій економіці та створити додаткове навантаження на соціальні служби. Таким чином, непропорційне застосування штрафних санкцій та відсутність гнучкого підходу до вирішення спору можуть мати комплексні негативні наслідки не лише для самого відповідача, а й для його контрагентів, працівників та економічного середовища загалом в країні.
Суд бере до уваги, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Отже, справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження суд у відповідному рішенні визначає конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.
Наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Суд в даному конкретному випадку враховує, що відповідачем добровільно погашено заборгованість перед позивачем за отримане пальне, у зв'язку з несвоєчасною оплатою якої, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції, заборгованість з оплати існувала протягом нетривалого періоду.
Отже, враховуючи вище зазначене, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також сумлінне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов'язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру пені.
З огляду на наведене, враховуючи погашення основного боргу в повному обсязі, але з порушенням строків, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим суд вважає зменшення розміру правомірно заявленої до стягнення пені у сумі 843462,42грн на 50%.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 48555,05грн 3% річних, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, судом враховується таке.
Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми 48555,05грн 3% річних, нарахованих за період прострочення з 28.04.2023 по 01.06.2023 по видатковій накладній №20230221 від 28.04.2023; за період з 05.05.2023 по 07.06.2023 по видатковій накладній №20230227 від 05.05.2023; за період з 05.05.2023 по 20.07.2023 по видатковій накладній №20230226 від 05.05.2023; за період з 26.06.2023 по 03.08.2023 по видатковій накладній №20230305 від 26.06.2023; за період з 29.06.2023 по 27.07.2023 по видатковій накладній №20230324 від 29.06.2023; за період з 30.06.2023 по 27.08.2023 по видатковій накладній №20230329 від 30.06.2023; за період з 30.06.2023 по 30.08.2023 по видатковій накладній №20230335 від 30.06.2023, враховуючи визначені позивачем періоди нарахування та зважаючи на проведені відповідачем оплати, суд вважає нарахування правомірними, арифметично вірними, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1125734,42грн збитків, нарахованих згідно з п. 5.7 Договору, судом враховується таке.
Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 2 вказаної статті збитками є втрати, яких особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються, зокрема, такий вид господарської санкцій як відшкодування збитків.
При цьому, ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За положенням статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Суд зауважує, що для стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Доводи позивача відносно того, що у зв'язку з простроченням оплати товару з боку відповідача, позивач поніс збитки у вигляді реальних втрат від коливання курсу валюти в сторону збільшення, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що отримані від відповідача кошти спрямовувались саме на закупівлю іноземної валюти або ж на оплату договорів, укладених в іноземній валюті.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди, за винятком випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування заподіяної шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
Проаналізуваши доводи позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку з між протиправною поведінкою та шкодою, наявність шкоди. З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 1125734,42грн збитків необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно обгрунтовано заявленим позовним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Нафта" (м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, будинок 16, код ЄДРПОУ 43349867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" (м. Хмельницький, вул. Соборна, буд. 57, офіс 43, код ЄДРПОУ 35512202) 421731,21грн (чотириста двадцять одна тисяча сімсот тридцять одна гривня 21 копійка) пені, 48555,05грн (сорок вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 05 копійок) 3% річних, 10703,58 (десять тисяч сімсот три гривні 58 копійок) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
В решті суми у позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 03.06.2025.
Суддя В.О. Кочергіна
Виготовлено 4 примірники:
1-до справи (в паперовому екз.),
2-позивачу ТОВ "Завод "ЕНЕРГІЯ" (до електронного кабінету),
3-представнику позивача Чорному І.Т. (до електронного кабінету),
4-відповідачу ТОВ "К.НАФТА" (до електронного кабінету).