22.05.2025м. СумиСправа № 920/56/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Левченко А.С.,
Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/56/25
за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 79, м. Суми, 40000) в інтересах держави в особі позивача Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000)
до відповідача Фізичної особи - підприємця Бардаш Лариси Сергіївни ( АДРЕСА_1 ),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця Картавченко Алли Миколаївни ( АДРЕСА_2 ),
про зобов'язання звільнити земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності,
представники учасників справи:
прокурор - Гладенко Я.Ю.;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
Прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву, в якій просить суд: 1) зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Бандери Степана, 40, шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди (кіоску) загальною площею 7,6 кв.м., приміщення 1; 2) скасувати державну реєстрацію права приватної власності ФОП Бардаш Лариси Сергіївни на нежитлове приміщення літ. “А» загальною площею 7,6 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Бандери Степана, 40/1 (реєстраційний номер нерухомого майна 1837462859101) із закриттям відповідного розділу у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Ухвалою від 04.02.2025 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/56/25; відповідно до ст. 50 ГПК України залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Картавченко Аллу Миколаївну ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ); призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 04.03.2025, 11:30; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав прокурору та позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень; надав третій особі п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду пояснення щодо позову.
Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв'язку з тим, що з 10 год. 14 хв. до 12 год. 56 хв. 04.03.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 04.03.2025 не відбулось.
Ухвалою від 05.03.2025 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 18.03.2025, 11:00.
Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв'язку з тим, що з 10 год. 54 хв. до 11 год. 48 хв. 18.03.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 18.03.2025 не відбулось.
Ухвалою від 18.03.2025 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 03.04.2025, 10:30.
Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв'язку з тим, що з 09 год. 11 хв. до 12 год. 46 хв. 03.04.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 03.04.2025 не відбулось.
Ухвалою від 04.04.2025 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 22.04.2025, 12:00.
Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв'язку з тим, що з 08 год. 24 хв. до 13 год. 22 хв. 22.04.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 22.04.2025 не відбулось.
Ухвалою від 23.04.2025 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 29.04.2025, 14:10.
У судовому засіданні 29.04.2025, за участю прокурора, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті з повідомленням сторін на 22.05.2025 о 14 год. 30 хв.; протокольну ухвалу про повідомлення позивача, відповідача та третьої особи про дату, час і місце судового засідання в порядку ст. 120 ГПК України.
Копія ухвали від 04.02.2025 у справі № 920/56/25, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, повернута до суду з відміткою пошти "адресат відмовився".
Копія ухвали від 04.02.2025 у справі № 920/56/25, що була надіслана третій особі за адресою місцезнаходження, повернута до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Прокурор підтримує позовні вимоги.
Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, будь-яких клопотань чи заяв не подав.
Третя особа пояснень щодо позову у встановлений судом строк, будь-яких клопотань чи заяв не подала.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 40/1 є тимчасовою спорудою (кіоском), жодних правовстановлюючих документів для реєстрації права власності на нежитлове приміщення не було, поштова адреса об'єкту, що зареєстрований як об'єкт нерухомого майна не присвоювалась, реєстрація тимчасової споруди як об'єкта нерухомого майна є незаконною. Земельна ділянка під тимчасовою спорудою не сформована, в користування не надавалась. Незаконне використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та відповідно майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження землею.
Окружною прокуратурою міста Суми було спрямовано до Сумської міської ради лист № 51-9545ВИХ-24 від 25.10.2024 щодо виявлених прокурором порушень законодавства під час використання земель комунальної власності Сумської міської територіальної громади з метою встановлення причин самостійного не вжиття заходів щодо захисту інтересів держави. Відповідно до листа-відповіді від 19.11.2024 № 06.01-18/6641 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив прокуратуру, що Сумська міська рада не зверталась з позовом до суду про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, у зв'язку з обмеженим фінансуванням витрат на сплату судового збору. Листом від 26.12.2024 за № 51-11336ВИХ-24 прокурор повідомив позивача про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради до ФОП Бардаш Лариси Сергіївни про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди (кіоску) та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З урахуванням предмету позову, обставин, на які вказує прокурор, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради, з дотриманням приписів ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельних кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно зі ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ст. 90 ЗК України).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у cправі № 922/1832/19.
Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За приписами ст. 92, 93 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Суд встановив, що 01.11.2018 між позивачем та третьою особою був укладений договір № 062/18 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми.
Предметом договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно «Сервітуарію» на територію (об'єкт благоустрою) в м. Суми, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда (кіоск у складі групи тимчасових споруд) площею 9 (дев'ять) кв.м. (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору об'єктом особистого строкового сервітуту є територія (об'єкт благоустрою) в м. Суми, що знаходиться по вул. Степана Бандери, біля буд. 40 (біля автовокзалу), площею 9 (дев'ять) кв.м., розміщення та межі якої зазначені в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), яка є невід'ємним додатком до договору.
Згідно з п. 1.3. договору особистий строковий сервітут встановлено фізичній особі-підприємцю Картавченко Аллі Миколаївні, на умовах зазначених в договорі.
Даний договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою (п. 1.5. договору).
Договір укладається строком на 1 (один) рік до 31.10.2019 (п. 2.2. договору).
Після закінчення строку дії договору сервітуарій втрачає право користування особистим строковим сервітутом на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на вказаній у договорі території та зобов'язаний звільнити її від тимчасової споруди протягом 10 днів (п. 4.4.10 договору).
18.12.2018 на замовлення фізичної особи-підприємця Картавченко Алли Миколаївни виготовлений паспорт прив'язки № 47/18 на розміщення тимчасової споруди (кіоск) по вул. Степана Бандери, біля буд. 40, м. Суми. Паспорт прив'язки дійсний до 31.10.2019 року.
23.05.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності за Картавченко Аллою Миколаївною на нежитлове приміщення літ. «А» загальною площею 7,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:15:018:0004. Підстава виникнення права власності: довідка-характеристика об'єкту нерухомого майна від 20.05.2019, видавник ТОВ «Перше БТІ»; технічний паспорт, серія та номер: 353/1, виданий 17.05.2019, видавник ТОВ «Перше БТІ».
06.06.2019 між Картавченко А.М. та Бардаш Л.С. укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (зареєстрований в реєстрі за номером 1605) за умовами якого третя особа продала, а відповідачка купила нежитлове приміщення загальною площею 7,6 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Суми, вулиця Бандери Степана, будинок 40/1 (сорок дріб один), приміщення 1 (один).
Нежитлове приміщення, що відчужується за договором розташоване на земельній ділянці Сумської міської ради кадастровий номер 5910136600:15:018:0004 (п. 1 договору).
06.06.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано право власності Бардаш Л.С. на нежитлове приміщення літ. «А» загальною площею 7,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:15:018:0004.
Водночас, відповідно до інформації у листах від 02.07.2024, від 27.09.2024 Управління державного архітектурно-будівельного контрою Сумської міської ради за період роботи Управління (з 08.11.2016) дозвільних документів на будівельні роботи за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери, 40/1 Управління не надавало. В реєстрі будівельної діяльності, невід'ємною архівною складовою частиною якого є єдиний реєстр документів (діє з 2011 року), що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, інформація відсутня.
Згідно з інформацією у листах Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 26.09.2024, 02.10.2024 земельна ділянка за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 40/1 під кіоском не сформована, об'єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Бандери Степана, 40/1 адреса не присвоювалась.
За інформацією Головного управління Держгеокадастру в Сумській області у листі від 30.09.2024 державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:15:018:0004 скасована 21.06.2018.
За приписами ст. 26 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції станом на 2019 рік забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Статтею 28 цього Закону визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
За приписами ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції чинній станом на 23.05.2019 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення.
Станом на дату реєстрації третьою особою права власності на нежитлове приміщення умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553).
Відповідно до п. 40, 41 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
Суд встановив, що докази того, що розміщена на земельній ділянці тимчасова споруда набула статусу нерухомого майна відсутні. Право власності третьої особи на нежитлове приміщення 23.05.2019 було зареєстроване на підставі тільки довідки-характеристики об'єкту нерухомого майна від 20.05.2019 та технічного паспорту від 17.05.2019, виданих ТОВ «Перше БТІ». При цьому об'єкту нерухомого майна адреса не присвоювалась, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта відсутній, на дату реєстрації права власності державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:15:018:0004 була скасована.
Сам відповідач підтверджує ту обставину, що відповідний об'єкт є тимчасовою спорудою, зокрема 23.04.2024 ФОП Бардаш Л.С. звернулась до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради із заявою, в якій просила визначити можливість розміщення тимчасової споруди (нежитлове приміщення - кіоск) загальною площею 7,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 40/1, кіоск № 1 терміном на 5 років.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (наприклад, постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц).
Разом із тим у практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно [див., зокрема, пункт 98 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)]. Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13) та інші).
Отже, державна реєстрація права приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 7,6 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 40/1, як на нерухоме майно - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на таке майно.
Відповідний запис в Державному реєстрі створює для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника земельної ділянки, зокрема відчуження або передачі у користування земельної ділянки іншим особам, оскільки відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, за приписами ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 914/1785/22 процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV. За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.
Абзацами другим та четвертим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачем, з яким позивач не перебував у зобов'язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідача, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).
При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції, відомості про право власності відповідача не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідача на нерухоме майно на підставі судового рішення [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
У частині першій статті 14 Закону № 1952-IV зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості; 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна; 3) виключення об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв'язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.
Відповідно до частини сьомої статті 14 Закону № 1952-IV у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.
Оскільки державна реєстрація права приватної власності на тимчасову споруду, як на нерухоме майно була здійснена безпідставно, зазначене майно не є нерухомим, державна реєстрація права приватної власності Фізичної особи - підприємця Бардаш Лариси Сергіївни на нежитлове приміщення літ. «А» загальною площею 7,6 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери, 40/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1837462859101) підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
При цьому суд зауважує, що оспорювання всього ланцюга реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна є неефективним способом захисту права, враховуючи, що державна реєстрація права власності за третьою особою вичерпала свою дію.
Як встановив суд, після 31.10.2019 будь-які договори щодо користування спірною земельною ділянкою комунальної власності, щодо розміщення на земельній ділянці тимчасових споруд власником земельної ділянки з відповідачем не укладались, рішення з цих питань позивач не приймав. Відповідно, тимчасова споруда площею 7,6 кв.м. на земельній ділянці за адресою: м. Суми, вул. Бандери Степана біля буд. 40 розміщена самовільно.
За викладених обставин, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги прокурора шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності Фізичної особи - підприємця Бардаш Лариси Сергіївни на нежитлове приміщення літ. «А» загальною площею 7,6 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери, 40/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1837462859101) із закриттям відповідного розділу у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Бандери Степана біля буд. 40 шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди (кіоску), загальною площею 7,6 кв. м.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати прокуратури по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця Бардаш Ларису Сергіївну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звільнити земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Бандери Степана біля буд. 40 шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди (кіоску), загальною площею 7,6 кв. м.
3. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Фізичної особи - підприємця Бардаш Лариси Сергіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на нежитлове приміщення літ. «А» загальною площею 7,6 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери, 40/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1837462859101) із закриттям відповідного розділу у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
4. Стягнути з Фізичну особу - підприємця Бардаш Лариси Сергіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) 4844 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 03.06.2025.
Суддя Д.В. Вдовенко