вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"29" травня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/284/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу
за позовом Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" (вул. Данила Галицького, 27, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33027, код ЄДРПОУ 39815181)
до Рівненської обласної організації "Українське товариство сліпих" (вул. Замкова, 23, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 25321544)
про стягнення 33 094 грн 67 коп.
у судове засідання з'явилися:
- від позивача: Кушнір Ольга Славянівна;
- від відповідача: Більчук Сергій Арсентійович;
31 березня 2025 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" надійшов позов до Рівненської обласної організації "Українське товариство сліпих" про стягнення 33 094 грн 67 коп. основної заборгованості за Договором № 2198 на постачання теплової енергії від 18.02.2021 - за період грудень 2021, січень та лютий 2022 року.
Ухвалою від 02.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/284/25. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 29.04.2025. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
У судовому засіданні 29.04.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 13.05.2025. Ухвалою від 29.04.2025 повідомлено Рівненську обласну організацію "Українське товариство сліпих", що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 13.05.2025.
12 травня 2025 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вих. № 142 від 08.05.2025) з долученими до них доказами.
13 травня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 13.05.2025 відзив Рівненської обласної організації "Українське товариство сліпих" повернуто відповідачу без розгляду. Оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 29.05.2025. Встановлено відповідачу процесуальний строк на надання письмових пояснень з урахуванням пояснень Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" (вих. № 142 від 08.05.2025) - до 26.05.2025.
29 травня 2025 року у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача просила позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві та письмових пояснення. Представник відповідача не заперечив щодо обсягу наданої позивачем теплової енергії та розміру заборгованості, проте вчинив усну заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 18.02.2021 між Приватним підприємством "Рівнетеплосервіс" (позивач/Виконавець) та Рівненською обласною організацією "Українське товариство сліпих" (відповідач/Замовник) було укладено договір № 2198 на постачання теплової енергії споживачу за адресою: м. Рівне, вул. Гоголя, 12 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору підприємство зобов'язується надавати споживачу теплову енергію, а споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.
Постачання теплової енергії здійснюється після під'єднання і укладання даного Договору між Підприємством і Споживачем ні підставі проектної, інвентарної та технічної документації. (п. 1.2. Договору).
Загальні відомості про споживача містяться в додатку № 2 до Договору та становлять невід'ємну його частину (п. 1.5. Договору).
Сторони Договору передбачили між собою питання прав та обов'язків підприємства і споживача, питання обліку теплової енергії, порядок розрахунків, відповідальність сторін, порядок вирішення розбіжностей та суперечок, дія обставин непереборної сили, термін дії Договору, інші умови.
Згідно з положення розділу ІІ Договору, підприємство, серед іншого, зобов'язане, постачати теплову енергію для об'єктів споживача в обсязі, передбаченому додатками № 2, 3 з коригуванням на фактичну температуру зовнішнього повітря.
Споживач, у свою чергу, серед іншого, має право на отримання теплової енергії після укладення Договору на постачання теплової енергії, надання установчих документів та правовстановлюючих документів на займане приміщення, а також зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором; повідомити підприємством про всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж споживача (назва, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа (в т.ч. площа займана орендарями); забезпечувати вільний доступ на територію своїх об'єктів в будь-який час представників підприємства для перевірки і контролю за режимом тепловикористання, роботи приладів обліку теплової енергії та гарячої води; споживати теплову енергію на опалення протягом всього опалювального періоду, рішення про початок та закінчення якого приймається розпорядженням Рівненського міського голови, виходячи з кліматичних умов.
Згідно з п. 4.1. Договору початок і закінчення опалювального сезону визначається рішенням виконавчого органу Рівненської міської ради, виходячи з кліматичних умов.
У відповідності до п. 4.2. Договору облік споживання теплової енергії проводиться за показниками приладів обліку або розрахунковим методом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" та даними вказаними у додатку № 2 до цього Договору, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання.
Згідно з п. 4.4 Договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 23 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим способом відповідно до п. 4.2. У випадку коли 23 число поточного місяця припадає на вихідний день тоді звіт подається у попередній робочий день.
У розділі V Договору обумовлено порядок розрахунків.
Так, згідно з п. 5.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених "Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифів. Теплова енергія для потреб централізованого опалення надається в строки, визначені розпорядженням Рівненського міського голови про початок та закінчення опалювального сезону. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються за розрахунковою одиницею - Гігакалорією (Гкал).
Розмір щомісячної плати за теплову енергію при наявності приладів обліку становить: 1659,25 грн за 1Гкал з ПДВ. (п. 5.2. Договору).
Факт споживання теплової енергії засвідчується актом виконаних робіт (надання послуг), що підписуються обома , сторонами кожного місяця (п. 5.3. Договору).
У відповідності до п. 5.4. Договору розрахунки споживача з Підприємством за теплову енергію здійснюються щомісячно згідно з показами приладів обліку або, при відсутності приладів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 21 числа попереднього місяця і триває до 20 числа звітного місяця. При цьому Сторони домовилися про таке:
У місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради) та закінчується 20 числа звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради).
Термін внесення платежів - не пізніше 25 числа розрахункового місяця (п. 5.5. Договору).
Розрахунки Споживача з Підприємством за спожиту теплову енергію можуть здійснюватися в порядку планових платежів з обмеженням терміну до одного місяця. При відсутності оплати за теплову енергію протягом 10-ти днів, підприємство залишає за собою право на припинення (обмеження) подачі теплової енергії споживачу після відповідного попередження. Повторне підключення споживача проводиться після погашення заборгованості за його рахунок (п.п. 5.5.1, 5.6. Договору).
Даний Договір набуває чинності із 01.01.2021 і діє до 31.12.2021, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦКУ, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих за Договором зобов'язань.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін. (п. 9.4. Договору).
Додатком № 1 до Договору є Схема теплової мережі, що перебуває на балансі споживача Рівненської обласної організації "Українське товариство сліпих".
Додатком № 2 до Договору є Загальні відомості про об'єкти споживача (адмінприміщення за адресою: м. Рівне, вул. Гоголя, 12, будівельний об'єм по зовнішньому виміру 872,0 кв.м., рік побудови 1950, кількість поверхів: 1, загальна площа об'єкта 212, 10 кв.м., назва документу, який підтверджує відомості про об'єкт тех. паспорт БТІ від 30.01.2001; максимальне теплове навантаження 0, 01685.
Додатком № 3 до Договору є планова річна потреба теплової енергії на опалення: всього за рік 19 Гкал.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
У підтвердження своїх вимог позивачем долучено до матеріалів справи, окрім Договору, розрахунки заборгованості за період грудень 2021 та із січня по лютий 2022 року, а також претензії до відповідача із вимогою про оплату 33 094 грн 67 коп.
Згідно з розрахунком, позивачем для відповідача було нараховано 33 094 грн 67 коп.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем вказаних нарахованих сум.
В той же час, присутній у судовому засіданні представник відповідача не заперечив, що для Рівненської обласної організації "Українське товариство сліпих" за адресою: вул. Замкова, 23, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028 у період грудень 2021, січень-лютий 2022 поставлялася теплоенергія, яка споживалася без обліку лічильником.
Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 цього Закону).
Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім цього, ч. 1 ст.526 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.4. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються за розрахунковою одиницею - Гігакалорією (Гкал). Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 21 числа попереднього місяця до 20 числа звітного місяця.
Як встановлено судом із пояснень позивача, нарахування за спожиту теплову енергію за спірний період проводилося відповідно до тарифів, затверджених Розпорядженням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 97 від 12.10.2021 (https://rivnerada.gov.ua/miblic-services/view-docinnent/45214) за грудень місяць 2021 року (з 21 по 31 число), та Розпорядженням виконавчого комітету №1 від 04.01.2022 (https://rivnerada.gov.ua/public-services/view-document/45637) - за січень, лютий 2022 року.
Відповідно до п.5.4. Договору розрахунки споживача з Підприємством за теплову енергію здійснюються щомісячно згідно з показами приладів обліку або, при відсутності приладів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору.
Оскільки у відповідача відсутні прилади обліку, розрахунок за поставлену теплову енергію проводився розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами Договору.
Так, нарахування за поставлену теплову енергію відповідачу проводилися розрахунковим методом відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358, надалі - Методика).
Відповідно до п.1 Розділу III зазначеної Методики у разі відсутності вузла комерційного обліку загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді визначається за нормою споживання теплової енергії у будівлі/будинку розрахунковим методом.
Відповідно до п.2 Розділу III Методики фактичний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді розраховується за формулою.
Як вбачається із розрахунку, позивачем для відповідача було нараховано 39 958 грн 70 коп.:
1) за грудень місяць 2021 року: 2, 555 Гкал*2989,02 = 7 636,95 грн.
2) за січень місяць 2022 року: 6, 288 Гкал*4226,17 = 26 574 грн 16 коп;
3) за лютий місяць 2022 року - 1, 360 Гкал**4226,17 = 5 747 грн 59 коп.
Позивач вказує, що відповідач частково оплатив поставлену теплову енергію на суму 6 864,03 грн.
Відтак заборгованість становить: 39 958,70 грн. - 6 864,03 грн. = 33 094,67 грн.
Разом з тим, представник Рівненської обласної організації "Українське товариство сліпих" вчинив усну заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до пред'явлених позовних вимог, покликаючись на те, що Верховна Рада України ухвалила законопроект, який скасовує норму про зупинення перебігу позовної давності під час воєнного стану.
Щодо застосування позовної давності, то суд зазначає таке
Перш ніж застосовувати позовну давність, та з'ясовувати поважність причин її пропуску, суд з'ясовує та зазначає в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Приймаючи до уваги ті обставини що позивач виконав свої зобов'язання з постачання теплової енергії, нарахування за поставлену теплову енергію відповідачу проводилися розрахунковим методом відповідно до Методики, докази сплати заборгованості за постачання теплової енергії відповідачем за період грудень 2021, січень/лютий 2022 у розмірі 33 094 грн 67 коп. в матеріалах справи відсутні, - суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення 33 094 грн 67 коп. основного боргу є обґрунтованими.
За змістом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з'ясувати усі обставини, пов'язані з фактом обізнаності та об'єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.
Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка у спірних правовідносинах, які стосуються визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації, встановлюється тривалістю у три місяці (частина 3 статті 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна»).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.
Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин (відповідну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі № 904/1038/19 тощо).
Як зазначає відповідач у справі, строк позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу за грудень 2021 - сплинув у грудні 2024, а за вимогами січень-лютий 2022 - відповідно у січні-лютому 2025. Позов пред'явлено 26.03.2025.
Однак суд відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки перебіг позовної давності у спірних правовідносинах дійсно розпочався 21.01.2022 за заборгованістю за грудень 2021, 22.02.2022 за заборгованістю за січень 2022 та 22.03.2022 за заборгованістю за лютий 2022 і, відповідно, мав закінчитися 21.01.2025, 22.02.2025 та 22.03.2025, - однак станом на 26.03.2025 (дата надсилання позовної заяви до суду згідно з відтиском печатки на конверті) не закінчився з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, п. 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
Отже, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02.04.2020, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відтак за змістом норми п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовження позовної давності пов'язується із встановленням карантину.
У свою чергу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався і був скасований 01.07.2023.
Окрім того, за п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, перебіг позовної давності у цій справі продовжувався у зв'язку із карантином до 01.07.2023, а із введенням воєнного стану та набрання чинності законом № 2120-ІХ (15.03.2022) продовжувався до 29.01.2024, а із набрання чинності законом № 3450-ІХ від 08.11.2023 - зупинився.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Суд зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Приписами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Ураховуючи, що перебіг позовної давності у цій справі продовжувався та зупинявся у зв'язку із введенням карантину та воєнного стану, відтак на час розгляду справи позовна давність не спливла, а тому підстави для її застосування відсутні.
Окремо суд зазначає, що твердження відповідача про те, що Верховна Рада України ухвалила законопроєкт, який скасовує норму про зупинення перебігу позовної давності під час воєнного стану, є безпідставним, з огляду на наступне.
Так, дійсно Верховна Рада України 14.05.2025 прийняла закон України № 4434-ІХ (законопроєкт №11315), яким скасовано норму про зупинення перебігу позовної давності під час воєнного стану. Це означає, що строк позовної давності більше не призупиняється автоматично у період дії воєнного стану. Закон передбачає вилучення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, який раніше регулював призупинення позовної давності. Закон набере чинності через три місяці після його офіційного опублікування.
З огляду на викладене, закон яким виключається з ЦК України положення про зупинення перебігу позовної давності в період воєнного стану, станом на 29.05.2025 не набрав чинності, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності у даних правовідносинах.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 33 094 грн 67 коп. основного боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір сплаченого судового збору згідно заявленої позивачем ціни позову складає 3 028 грн 00 коп. (згідно з платіжною інструкцією № 4767 від 20.03.2025).
Зважаючи, що позов задоволено повністю, судовий збір в розмірі 3 028 грн 00 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" до Рівненської обласної організації "Українське товариство сліпих" про стягнення 33 094 грн 67 коп. задовольнити.
2. Стягнути з Рівненської обласної організації "Українське товариство сліпих" (вул. Замкова, 23, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 25321544) на користь Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" (вул. Данила Галицького, 27, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33027, код ЄДРПОУ 39815181) 33 094 (тридцять три тисячі дев'яносто чотири) грн 67 коп. основного боргу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано "03" червня 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О.Пашкевич