79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.05.2025 Справа № 914/2936/24
За позовом:Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова, м. Львів, в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача:Фізичної особи-підприємця Труся Ігоря Несторовича, м. Львів
про:усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники учасників справи:
прокурор:Леоньєва Н.Т.;
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова (надалі -Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради (надалі - Позивач, Міська рада) із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Труся Ігоря Несторовича (надалі - Відповідач, ФОП Трусь І.Н.) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Ухвалою від 29.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 13.01.2025.
13.01.2025 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.01.2025.
У підготовчому засіданні 27.01.2025 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову (вх. №106/25 від 10.01.2025) та ухвалив здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, оголосив перерву у судовому засіданні до 17.02.2025.
17.02.2025 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 03.03.2025.
Ухвалою від 03.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі (вх. №4779/25 від 24.02.2025), закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті 31.03.2025 на 13:00 год.
Судове засідання 31.03.2025 о 13:00 год. не розпочалося, у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Львівської області. Вказана обставина підтверджується Актом огляду приміщень та прилеглої території, складеним слідчим Львівського РУП №1.
Після повідомлення про розмінування приміщення суду, представники учасників справи не з'явилися.
Ухвалою від 31.03.2025 суд відклав судове засідання у справі на 01.05.2025.
У судовому засіданні 01.05.2025 оголошено перерву до 15.05.2025.
15.05.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 26.05.2025.
У судове засідання 26.05.2025 прокурор з'явилася, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 26.05.2025 не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Аргументи прокурора.
Позовна заява обґрунтована тим, що у 2021 році позивачем оголошено конкурс на право обслуговування земельної ділянки по вул. Роксоляни, 43 для забезпечення платного паркування транспортних засобів у м. Львові. 21.05.2021 відповідач виявив бажання прийняти участь у конкурсі, подавши голові конкурсного комітету відповідну заяву. Однак, згодом відповідача повідомлено про те, що земельну ділянку по вул. Роксоляни, 43 вирішено зняти з розгляду.
Як стверджує прокурор, комісією позивача проведено обстеження вказаної вище земельної ділянки, за результатами якого встановлено, що відповідна ділянка належить до земель комунальної форми власності, вона є несформованою, її орієнтовна площа становить 0,3545 га, вона розташована поблизу будинку №43 по вул. Роксоляни, а по її периметру встановлена сітчаста огорожа, встановлені металеві ворота та споруда охорони. Вказане ділянка фактично використовується відповідачем як майданчик для паркування автомобільного транспорту за відсутності будь-якого рішення Львівської міської ради про надання її в користування. Станом на дату проведення обстеження, доступ до земельної ділянки є обмеженим через встановленні на ній металеві ворота, шлагбаум та сітчасту огорожу.
Зважаючи на це, прокурор просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,3535 га, яка розташована по вул. Роксоляни, 43 в м. Львові шляхом демонтажу встановленої споруди охорони, площею 0,0009 га, що проходить по поворотних точках 1-1, а також шлагбауму, металевих воріт, сітчастої огорожі, що встановлені по периметру цієї земельної ділянки на межі, що проходить по поворотних точках 1-1, у відповідності до картографічного матеріалу, виконаного ЛКП «Архітектурно-планувальне бюро» в масштабі 1:500 від 27.05.2024.
Аргументи позивача.
Позивач підтримав заявлені прокурором позовні вимоги, вказавши, що не приймав жодних рішень про надання спірної земельної ділянки в користування. Відповідач самовільно використовує земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів. Доказів протилежного ним до суду подано не було.
Аргументи відповідача.
Представником відповідача подано до суду пояснення, у яких він висловився проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що прокурор не надав доказів самовільного використання спірної земельної ділянки відповідачем. Так, (1) у акті обстеження не зазначається, на підставі яких фактичних даних комісія дійшла висновку про самовільне користування ділянкою, а відповідач не залучався до проведення обстеження; (2) у протоколі огляду місця події не зазначається особа, яка самовільно використовує ділянку, так само як і допитані у межах кримінального провадження свідки не зазначають про це.
За таких умов, відповідач вважає, що не повинен відповідати за заявленими позовними вимогами. Окрім цього, відповідач виконав рішення суду у справі №914/3053/15, звільнивши спірну земельну ділянку та привівши її у попередній стан шляхом демонтажу і вивезення металоконструкцій огорожі і бетонних блоків, за допомогою яких ділянка була огороджена.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
На території міста Львова по вул. Роксоляни, 43 знаходиться несформована земельна ділянка, яка належить Львівській міській територіальній громаді на праві комунальної власності (надалі - Земельна ділянка). Площа Земельної ділянки становить 0,3535 га, що підтверджується топографічним зніманням від 12.12.2024 у масштабі 1:500, виконаним ЛКП «Архітектурно-планувальне бюро» (Т.1; а.с. 131).
З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2021 ФОП Трусь І.Н. звернувся до голови конкурсного комітету з визначення операторів для обслуговування майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Львові із заявою, у якій висловив бажання прийняти участь в конкурсі з визначення операторів для набуття права користування Земельною ділянкою (Т.1; а.с. 34-35).
Відповідача було повідомлено про те, що його заява розглянута, однак конкурсним комітетом вирішено зняти з розгляду об'єкт по вул. Роксоляни, 43 у м. Львові. Вказане підтверджується змістом листа №2503-вих-54563 від 25.06.2021 (Т.1; а.с. 36).
18.03.2024 комісією у складі представників Міської ради проведено обстеження Земельної ділянки, за результатами якого складено Акт обстеження №65. Наведеним актом встановлено, що ФОП Трусь І.Н. здійснює самовільне користування Земельною ділянкою за відсутності рішення Міської ради про надання її у користування. Так, на Земельній ділянці розташована споруда охорони і площадка зі стоянки автотранспорту, доступ до ділянки обмежено шляхом монтажу металевих воріт, шлагбауму та сітчастої огорожі по периметру ділянки (Т.1; а.с. 30-33).
Факт використання Земельної ділянки для паркування автомобілів підтверджується також наявними у матеріалах справи фотознімками (Т.1; а.с. 106-125).
Враховуючи наведене, Управління державного контролю за використанням та охороною земель Міської ради звернулося до органів поліції із заявою від 15.04.2024 (Т.1; а.с. 28-29), за результатами розгляду якої було відкрито кримінальне провадження №4202414208000051 та розпочато досудове розслідування за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 19.07.2024 у справі №462/5867/24 (Т.1; а.с. 37-39), дізнавачем СД ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області проведено огляд Земельної ділянки, про що складено Протокол огляду місця події від 06.08.2024 (Т.1; а.с. 40-44). Відповідно до цього протоколу Земельна ділянка запроектована для розміщення майданчика для паркування транспортних засобів. На момент огляду ділянка огороджена сітчастим парканом. Вхід та вихід на ділянку здійснюється через металеву двохстворчасту огорожу. Зліва від входу на ділянку розташована металева одноповерхова споруда для охорони, на ділянці перебуває автомобільний транспорт.
Крім цього, у межах кримінального провадження №4202414208000051 дізнавачем проведено допит свідків, про що складено відповідні протоколи від 07.08.2024 (Т.1; а.с. 45-60). Кожен зі свідків повідомив про те, що користується послугами автостоянки на Земельній ділянці.
Судом також встановлено, що раніше відповідачу надавалася в користування земельна ділянка площею 425,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Роксоляни, 43, для забезпечення паркування транспортних засобів згідно із Договором про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів №262П/Т від 31.05.2011, укладеним між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (орендодавець) та ФОП Трусем І.Н. (орендар) (Т.1; а.с. 195-196).
01.04.2015 працівниками Управління транспорту та зв'язку департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради проведено перевірку роботи зони паркування у м. Львові за адресою: вул. Роксоляни, 43, яку обслуговував відповідач відповідно до умов вказаного вище Договору. За її результатами складено Акт перевірки зон паркування, яким було встановлено порушення відповідачем умов договору через збільшення кількості парко-місць до 168 та відсутність парко-місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями.
Відповідач відмовився виконувати вимоги щодо усунення виявлених порушень, а за результатами повторної перевірки, яка відбулася 01.04.2015, було встановлено збільшення відповідачем парко-місць уже до 171 та збільшення площі займаної земельної ділянки.
Зважаючи на це, виконувач обов'язків прокурора Залізничного району м. Львова звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради до ФОП Труся І.Н. про розірвання Договору №262П/Т від 31.05.2011 та зобов'язання звільнити земельну ділянку і привести її у попередній стан.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2015 у справі №914/3053/15, яке набрало законної сили 04.12.2015:
- розірвано Договір про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів №262П/Т від 31.05.2011, укладений між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та ФОП Трусем І.Н.;
- зобов'язано ФОП Труся І.Н. привести у попередній стан спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Роксоляни, 43 у м. Львові, площею 425,5 кв.м.;
- зобов'язано ФОП Труся І.Н. звільнити та повернути Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Роксоляни, 43 у м. Львові, площею 425,5 кв.м.
З матеріалів справи вбачається, що виконання вказаного рішення відбувалося у межах виконавчого провадження №49715823. 23.02.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки боржник добровільно не звільнив і не повернув земельну ділянку (Т.1; а.с. 165).
Про факт невиконання рішення державний виконавець повідомив органи поліції, у зв'язку із чим 02.03.2016 до ЄДРСР було внесено відомості про вчинення відповідачем кримінального правопорушення. Вказана обставина простежується зі змісту Витягу з кримінального провадження №12016140060000723 (Т.1; а.с. 166).
У ході здійснення досудового розслідування, 24.09.2016 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження №12016140060000723 у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. У вказаній постанові зазначено, що ФОП Трусь І.Н. припинив свою діяльність, звільнив та привів у попередній стан земельну ділянку (Т.1; а.с. 167-168).
Судом встановлено, а прокурором у поясненнях вх. №4633/25 від 21.02.2025 визнається, що відповідач виконав рішення суду у справі №914/3053/15. Відповідні обставини підтверджуються наданими відповідачем:
- Договором про надання послуг перевезення вантажів від 21.03.2016, згідно із яким ФОП Давида Б.І. зобов'язався надати відповідачу послуги з перевезення вантажу, а саме металоконструкцій огорожі, бетонних блоків загальною вагою 23 т, з м. Львів, вул. Роксоляни, 43 до с. Рясне-Руське (Т.1; а.с. 192-193);
- Актом приймання-передачі наданих послуг від 23.03.2016, відповідно до якого ФОП Давида Б.І. надав послуги перевезення вантажу за Договором від 21.03.2016, а відповідач прийняв їх (Т.1; а.с. 194).
ОЦІНКА СУДУ.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до частини 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як визначено у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У даній справі прокурор вказав, що відповідач порушує право комунальної власності на землю Львівської міської територіальної громади, оскільки він використовує спірну Земельну ділянку як платний майданчик для паркування транспортних засобів за відсутності необхідних правовстановлюючих документів. Вказане унеможливлює здійснення Міською радою права власності та свідчить про порушення інтересів держави.
Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.
У спірних правовідносинах компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави, є Міська рада, яка є власником спірної земельної ділянки, відповідно до статей 140, 142, 145 Конституції України, статей 10, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 83, 90, 122 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Судом встановлено, що прокурор звертався до Міської ради із листом від 10.10.2024, у якому просив повідомив про порушення відповідачем інтересів держави та просив звернутися до суду із відповідним позовом (Т.1; а.с. 61-63). У відповідь, Юридичний департамент Міської ради повідомив про те, що Міська рада має намір звернутися до суду із позовом після отримання матеріалів топографічного знімання Земельної ділянки (лист від 24.10.2024 (Т.1; а.с. 64)).
25.11.2024 прокурор повідомив позивача про те, що звертатиметься до суду із позовною заявою до відповідача (Т.1; а.с. 68, 85).
Таким чином, направляючи відповідні звернення позивачу, прокурор фактично повідомляв його про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на стверджуване порушення шляхом вчинення відповідних дій. Міська рада володіла інформацією про допущені порушення. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, компетентний орган не вживав жодних заходів спрямованих на усунення таких порушень, зокрема не звертався до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.
Відтак, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у цих правовідносинах.
Щодо суті заявлених позовних вимог.
Згідно із частиною 1 статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом наведених положень, розпорядження особою своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.
При цьому, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред'явлення особою позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (правова позиція ВПВС, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц).
Як вбачається з матеріалів даної справи:
1) Предметом позову є матеріально-правові вимоги немайнового характеру про усунення перешкод у користуванні несформованою Земельною ділянкою площею 0,3535 га, що знаходиться у місті Львові по вул. Роксоляни, 43.
2) Підставами позову є обставини самовільного зайняття та використання відповідачем відповідної Земельної ділянки як майданчика для паркування автомобільного транспорту за відсутності будь-якого рішення за відсутності для цього правових підстав.
Проаналізувавши відповідні позовні вимоги, а також докази подані на їх підтвердження, дослідивши заперечення відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника (титульного володільця), які не пов'язані з позбавленням його володіння майном (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №916/743/20, від 13.09.2022 у справі №910/9727/21).
Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №910/9727/21, від 25.05.2021 у справі №910/91/20).
Досліджуючи питання належності спірної земельної ділянки позивачу, суд звертає увагу на положення частин 1, 2 статті 83 ЗК України, згідно із якими землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до статті 80 ЗК України територіальні громади реалізують право власності на землі комунальної власності безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Таким чином, хоча спірна Земельна ділянка є несформованою, вона перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Львова, адже розташована у межах відповідної територіальної громади. Правомочностями власника згаданої земельної ділянки наділена Міська рада, як орган місцевого самоврядування.
Як уже зазналося вище, пред'явлення негаторного позову покладає на позивача обов'язок довести також факт порушення діями відповідача його права власності чи законного володіння, а на суд перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Вирішуючи спір у даній справі, суд враховує ту обставину, що у першому підготовчому засіданні ФОП Трусь І.Н. зазначив, що орієнтовно у 2011 році він організовував та будував автостоянку на спірній земельній ділянці. Станом на сьогодні, він її не використовує, однак така залишається загородженою.
Разом з цим, суд вважає недоцільним покладати в основу рішення у цій справі обставини, які були визнанні в усній формі відповідачем на стадії підготовчого провадження, з огляду на існування сумнівів у їх достовірності.
Згідно із частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Насамперед суд зазначає, що під розгляду справи по суті відповідач заперечив відповідні обставини, стверджуючи, що такі не відповідають дійсності. Крім цього, у матеріалах справі відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про існування обставин, про які стверджував відповідач та на які посилається прокурор як на підставу позовних вимог.
Так, в ході розгляду справи прокурором та Міською радою не доведено порушення саме відповідачем права комунальній власності територіальної громади міста Львова. Зі змісту позову прослідковується, що, на думку прокурора, порушення права комунальної власності полягає у тому, що відповідач використовує спірну Земельну ділянку як майданчик для паркування автомобільного транспорту за відсутності для цього законних підстав.
На підтвердження відповідних доводів до суду було подано Акт обстеження земельної ділянки №65 від 18.03.2024. Однак, зі змісту цього акта не зрозуміло, на підставі чого комісія у складі представників позивача дійшла висновку про те, що саме відповідач, а не будь-яка інша особа використовує Земельну ділянку для розміщення на ній автостоянки.
Сумніви щодо наявності безпосереднього зв'язку між змістом Акта обстеження та стверджуваним прокурором порушенням відповідача у суду виникають, серед іншого, тому, що відповідач не має жодного відношення до Земельної ділянки площею 0,3545 га.
Так, дійсно, у 2011 році відповідачу передавалася у користування земельна ділянка площею 425,5 кв.м., яка як і спірна Земельна ділянка розташована по вул. Роксоляни, 43 у м. Львові. Разом з цим, ще у 2016 році відповідач повернув вказану ділянку площею 425,5 кв.м. та привів її у попередній стан шляхом вивезення металоконструкцій огорожі, бетонних блоків, за рахунок яких формувалася автостоянка. Вказані обставини визнаються прокурором та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме Договором про надання послуг перевезення вантажів від 21.03.2016, Актом приймання-передачі наданих послуг від 23.03.2016 та постановою від 24.09.2016 про закриття кримінального провадження №12016140060000723.
Докази того, що після приведення у попередній стан земельної ділянки площею 425,5 кв.м., відповідач здійснював огородження спірної Земельної ділянки площею 0,3545 га у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, станом на дату ухвалення цього рішення відповідач жодним чином не пов'язаний із земельними ділянками, що розташовані по вул. Роксоляни, 43 у м. Львові.
Що стосується наданого прокурором Протоколу огляду місця події від 06.08.2024, то такий також не може братися до уваги судом, позаяк у ньому відсутня будь-яка інформація про те, що саме відповідач здійснив самовільне зайняття Земельної ділянки. Відповідний документ може лише слугувати доказом розміщення на Земельній ділянці сітчастої огорожі, металевих воріт та споруди охорони.
Аналогічні висновки застосовані і до протоколів допиту свідків. Хоча особи, які допитувалися дізнавачем, і повідомляли про те, що користуються послугами автостоянки, проте кожен із них стверджував, що жодних договорів для цього вони не укладали. Будь-якої згадки про ФОП Труся І.Н. ними не надано.
Будь-які інші докази, які б вказували на підставність заявлених позовних вимог у матеріалах справи відсутні.
За викладених вище умов, суд вважає, що прокурором не доведено факту порушення діями відповідача права власності територіальної громади м. Львова. Відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви у справі №914/2954/24 покладається на Львівську обласну прокуратуру, як платника судового збору.
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Покласти на Львівську обласну прокуратуру судовий збір за подання позовної заяви.
3. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повне рішення складено та підписано 03.06.2025.
Суддя Крупник Р.В.