просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
22 травня 2025 року м.Харків Справа № 913/99/25
Провадження №10/913/99/25
Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/99/25 за позовом фізичної особи - підприємця Щербаченко Алли Вікторівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 )
до відповідача - Приватного підприємства Агрофірма “ЛАН» (місцезнаходження: с.Коломийчиха, Сватівський район, Луганська область, 92622)
про стягнення 2496292 грн 04 коп.
Секретар судового засідання Богуславська Є.В.
У засіданні брали участь:
від позивача - Марченко В.С., ордер серії ВА №1113933 від 20.05.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 11833/10 від 28.02.2025;
від відповідача - представник не прибув.
Фізична особа - підприємець Щербаченко Алла Вікторівна звернулась до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства Агрофірма “ЛАН» в якому просить суд:
- стягнути з Приватного підприємства Агрофірма “ЛАН» заборгованість за договором поставки нафтопродуктів №27 від 26.01.2022 в розмірі 2496292 грн 04 коп., з яких: основний борг - 1567190 грн 80 коп., інфляційні нарахування - 783932 грн 14 коп., 3% річних - 145169 грн 10 коп.;
- зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №27 від 26.01.2022 поставки нафтопродуктів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за поставлені нафтопродукти (паливо дизельне) у розмірі 1567190 грн 80 коп., що стало підставою для нарахування 3% річних в розмірі 145169 грн 10 коп., та інфляційних втрат в розмірі 783932 грн 14 коп.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Масловському С. В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/99/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.04.2025 о 12 год. 15 хв.
У судовому засіданні 16.04.2025 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 29.04.2025 о 14 год 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 29.04.2025 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.05.2025 о 12 год 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що адресою Приватного підприємства Агрофірма «ЛАН» значиться: с.Коломийчиха, Сватівський район, Луганська область, 92622.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (чинного станом на момент відкриття провадження у справі).
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією вбачається, що вся територія с.Коломийчиха Коломийчиської сільської територіальної громади Сватівського району Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України починаючи з 14.03.2022.
Таким чином, на території місцезнаходження відповідача поштові відділення не функціонують згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті АТ “Укрпошта».
Відповідач повідомлявся про відкрите судове провадження у справі №913/99/25 шляхом направлення копії ухвали суду на адресу електронної пошти відповідача; також, шляхом розміщення оголошення на сторінці Господарського суду Луганської області офіційного веб-порталу “Судова влада».
З огляду на викладені обставини, судом вчинені усі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про відкрите судове провадження.
Суд також зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалами господарського суду у справі №913/99/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідачем не подано відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -
Звертаючись з даним позовом до суду, фізичною особою - підприємцем Щербаченко Аллою Вікторівною зазначено про укладення 26.01.2022 між нею та Приватним підприємством «Агрофірма «ЛАН» договору поставки нафтопродуктів №27 від 26.01.2022, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняті ці нафтопродукти (товар) та повністю сплатити їхню ціну вартість.
За доводами позивача, фізичною особою - підприємцем Щербаченко Аллою Вікторівною відповідно до видаткової накладної №ФВ000000010 від 03.02.2022, видаткової накладної №ФВ000000021 від 07.02.2022 та видаткової накладної №ФВ000000041 від 10.02.2022, видаткової накладної №Ян000000069 від 26.01.2022 здійснено поставку Приватному підприємству Агрофірмі «ЛАН» нафтопродуктів (паливо дизельне) на загальну суму 2387567 грн 96 коп. (разом з ПДВ)
На підтвердження здійсненої поставки, фізичною особою - підприємцем Щербаченко Аллою Вікторівною також надано копії податкової накладної №10 від 03.02.2022 на суму поставки 601547 грн 52 коп., квитанції про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.02.2022; податкової накладної №20 від 07.02.2022 на суму поставки 734791 грн 68 коп., квитанції про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.02.2022; податкової накладної №43 від 10.02.2022 на суму поставки 237968 грн 64 коп., квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.02.2022; податкової накладної №66 від 26.01.2022 на суму поставки 415332 грн 10 коп., квитанції про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.02.2022; товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №10 від 03.02.2022, товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №21 від 07.02.2022, товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №40 від 10.02.2022, товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №66 від 26.01.2022.
При цьому, за доводами позивача, вартість отриманого товару відповідачем не сплачена.
Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача боргу в сумі 1567190 грн 80 коп., 3% річних в сумі 145169 грн 10 коп. за період з 11.02.2022 по 14.03.2025 та інфляційних втрат в сумі 783932 грн 14 коп. за період з лютого 2022 року по лютий 2025 року.
Обґрунтовуючи пред'явлений позов, позивач посилався на існування між сторонами правовідносин з поставки товару, що виникли на підставі договору поставки нафтопродуктів №27 від 26.01.2022 та складених на виконання його умов видаткових накладних №ЯН000000069 від 26.01.2022, №Фв000000010 від 03.02.2022, №Фв000000021 від 07.02.2022, №Фв000000041 від 10.02.2022 та товарно - транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №10 від 03.02.2022, №21 від 07.02.2022, №40 від 10.02.2022, №69 від 26.01.2022.
Разом з позовною заявою позивачем додано копію примірника договору поставки нафтопродуктів №27 від 26.01.2022 підписаною позивачем, який був збережений та роздрукований з комп'ютерної програми Microsoft Word, акт про втрату документів №3 від 31.10.2022, складений позивачем, та фотографії з фіксацією пошкоджень приміщення офісу за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Сватівська, будинок 47.
Відповідно до вказаного акта вбачається, що оригінал договору поставки нафтопродуктів від №27 від 26.01.2022, укладений з Приватним підприємством Агрофірмою «ЛАН», був втрачений, у зв'язку з проведенням військових дій в м. Куп'янськ Харківської області через вторгнення російських військ на територію України та пошкодженням офісу за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Сватівська, будинок 47, де він зберігався.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Зобов'язання в силу вимог ст. 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України).
У відповідності з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 712 ЦК України та ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем зазначено, що у зв'язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, як зазначає, позивач оригінал договору поставки нафтопродуктів №27 від 26.01.2022 є втраченим, у зв'язку з чим, позивачем до матеріалів надано примірник договору, підписаного лише позивачем, який був ним збережений та роздрукований з комп'ютерної програми Microsoft Word.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналіз змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що з наданого позивачем суду примірнику договору поставки нафтопродуктів №27 від 26.01.2022, підписаного лише фізичною особою - підприємцем Щербаченко Аллою Вітокрівною з однією сторони, який був збережений та роздрукований позивачем з комп'ютерної програми Microsoft Word, про неможливість достеменного встановлення умов укладеного договору, предмету договору, порядку, умов та строків поставки продукції за договором а також ціни (вартості) продукції та порядку розрахунків за поставлений товар саме в наданій позивачем редакції договору.
Разом з цим, господарський суд зазначає, що згідно з преамбулою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (у редакції на час виникнення спірних відносин) встановлено, що цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведеного вище вбачається, що норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.
Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (постанова Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Відтак, господарським судом встановлено, що фізичною особою - підприємцем Щербаченко Аллою Вікторівною було здійснено Приватному підприємству Агрофірмі «ЛАН» поставку нафтопродуктів в кількості 74139 л (паливо дизельне) на загальну суму 1989657 грн 94, в тому числі ПДВ в сумі 397927 грн 99 коп., та разом з ПДВ складає 2387567 грн 93 коп., що підтверджується копіями видаткової накладної №ФВ000000010 від 03.02.2022 на суму 721857 грн 02 коп. (разом з ПДВ), видаткової накладної №ФВ000000021 від 07.02.2022 на суму 881750 грн 02 коп. (разом з ПДВ), видаткової накладної №ФВ000000041 від 10.02.2022 на суму 285562 грн 37 коп. (разом з ПДВ), видаткової накладної №Ян000000069 від 26.01.2022 на суму 498398 грн 52 коп. (разом з ПДВ), які за своїм змістом відповідають вимогам положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Крім того, постачання фізичною особою - підприємцем Щербаченко Аллою Вікторівною Приватному підприємству Агрофірмі «ЛАН» нафтопродуктів також підтверджується копіями податкової накладної №10 від 03.02.2022 на суму поставки 601547 грн 52 коп. (без ПДВ), квитанції про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.02.2022; податкової накладної №20 від 07.02.2022 на суму поставки 734791 грн 68 коп. (без ПДВ), квитанції про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.02.2022; податкової накладної №43 від 10.02.2022 на суму поставки 237968 грн 64 коп. (без ПДВ), квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.02.2022; податкової накладної №66 від 26.01.2022 на суму поставки 415332 грн 10 коп. (без ПДВ), квитанції про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.02.2022; товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №10 від 03.02.2022, товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №21 від 07.02.2022, товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №40 від 10.02.2022, товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №66 від 26.01.2022.
З урахуванням викладеного, враховуючи стандарти доказування, передбачені процесуальним законом, господарський суд дійшов висновку про здійснення фізичною особою - підприємцем Щербаченко Аллою Вікторівною постачання на підставі укладених видаткових накладних Приватному підприємству Агрофірма «ЛАН» нафтопродуктів (палива дизельного) в кількості 74139 л на загальну суму 2387567 грн 93 коп.
Разом з цим, господарський суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 28.02.2018 у справі №910/9075/17 виходив з того, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Господарським судом встановлено, що у складених сторонами в двосторонньому порядку видаткових накладних №Фв000000010 від 03.02.2022, №Фв000000021 від 07.02.2022, №Фв000000041 від 10.02.2022 та №Ян000000069 від 26.01.2022 не встановлений строк (термін) оплати за поставлену продукцію, однак вони є самостійними підставами виникнення у відповідача обов'язку здійснити повний розрахунок за отриману продукцію одразу після її отримання в силу норми закону.
Отже, відповідач повинен був оплатити продукцію, поставлену позивачем за видатковою накладною №Фв000000010 від 03.02.2022 на суму 721857 грн 02 коп. - до 04.02.2022 включно; за видатковою накладною №Фв000000020 від 07.02.2022 на суму 881750 грн 02 коп. - до 08.02.2022 включно, за видатковою накладною №Фв000000043 від 10.02.2022 на суму 285562 грн 37 коп. - до 11.02.2022 включно, за видатковою накладною №Ян000000069 від 26.01.2022 на суму 498398 грн 52 коп. - до 27.01.2022 включно.
Проте, Приватне підприємство Агрофірма «ЛАН» свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію (паливо дизельне) належним чином не виконало, здійснивши часткову оплату в розмірі 67200 грн 31 коп., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 2320367 грн 62 коп., але звертаючись з даним позовом до суду, позивачем зменшено заявлену до стягнення суму заборгованості на 753176 грн 82 коп., а тому враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог в розмірі 1567190 грн 80 коп.
Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з Приватного підприємства Агрофірма «ЛАН» суми боргу в розмірі 1567190 грн 80 коп. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.
Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 145169 грн 10 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Перевіривши, наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 11.02.2022 по 14.03.2025 на суму боргу 1567190 грн 80 коп. в розмірі 145169 грн 10 коп., суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та зробленим відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.
Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в розмірі 783932 грн 14 коп.
Перевіривши, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2022 по лютий 2025 на суму боргу 1567190 грн 80 коп. в розмірі 783932 грн 14 коп., суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та зробленими у відповідності умов договору та норм чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: з відповідача слід стягнути на користь позивача суму боргу в розмірі 1567190 грн 80 коп., інфляційні втрати в розмірі 783932 грн 14 коп., 3% річних в розмірі 145169 грн 10 коп.
Щодо клопотання позивача про застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Відповідно до частин 11, 12 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зазначено, що за загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.
Правила ч. 10 ст. 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Мета такого інституту в першу чергу полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.
З огляду на порушення відповідачем грошового зобов'язання щодо сплати боргу, задоволення вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих на відповідну заборгованість, відсутність законодавчого обмеження щодо нарахування відсотків, а також, враховуючи принцип процесуальній економії, та з метою стимулювання боржника до своєчасного виконання судового рішення, суд вважає за можливе зазначити у рішенні суду про нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу за такою формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; 3 - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, починаючи з 15.03.2025 за кожен повний день прострочення до моменту виконання рішення.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються саме на залишок боргу, що залишився після сплати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов фізичної особи - підприємця Щербаченко Алли Вікторівни до Приватного підприємства Агрофірма “ЛАН» про стягнення 2496292 грн 04 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма “ЛАН» суму боргу в розмірі 1567190 грн 80 коп., інфляційні втрати в розмірі 783932 грн 14 коп., 3% річних в розмірі 145169 грн 10 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 29955 грн 50 коп.
3. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.05.2025 у справі № 913/99/25, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України здійснювати нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу за такою формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С -сума непогашеної заборгованості; 3 - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, починаючи з 15.03.2025 за кожен повний день прострочення до моменту виконання рішення.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати боргу, три відсотки річних нараховуються на залишок заборгованості.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач: фізична особа - підприємець Щербаченко Алла Вікторівна (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Відповідач: Приватне підприємство Агрофірма “ЛАН» (місцезнаходження: с.Коломийчиха, Сватівський район, Луганська область, 92622, ідентифікаційний код 30684138)
Повне рішення складено 02.06.2025.
Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ