Рішення від 22.05.2025 по справі 913/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року м.Харків Справа № 913/266/20(913/96/25)

Провадження №10/913/266/20(913/96/25)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/266/20(913/96/25) за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд.3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404 )

до відповідача - Управління поліції охорони в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Хоменка, буд. 3/1, м.Черкаси, 18008)

про стягнення 1799253 грн 82 коп.

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління поліції охорони в Черкаській області в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №34-2013 від 13.11.2013 в розмірі 2184042 грн 87 коп.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що у зв'язку з тривалим невиконанням позичальником - Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області, правонаступником якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №834 від 13.10.2015 є Управління поліції охорони в Черкаській області, своїх зобов'язань за кредитним договором, укладеним 13.11.2013 з ПАТ «Укрінбанк», яке на дату подання позову відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", утворилась заборгованість за наданий кредит у розмірі 1228780 грн 00 коп., та процентами за користування кредитом у розмірі 570473 грн 82 коп.

Також, позивачем зазначено, що сукупна (орієнтовна) вартість судових витрат складає 50000 грн 00 коп.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.03.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Масловському С. В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.04.2025 о 12 год. 00 хв.

01.04.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Управління поліції охорони в Черкаській області надійшов відзив без номеру від 01.04.2025 на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості та незаконності.

Зокрема, відповідачем було зазначено, що при розгляді справи №913/266/20(925/926/19) за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Управління поліції охорони в Черкаській області про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №09-2014-1з від 05.03.2014, укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №34-2013 від 13.11.2013, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 29.06.2022 дійшов висновків, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов'язків саме банківської установи - ПАТ "Український інноваційний банк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Враховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", касаційний суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не набуло прав банку та права вимоги до Управління поліції охорони в Черкаській області за договором застави від 05.03.2014 №09-2014-1з.

16.04.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» надійшла заява без номеру від 16.04.2025 про долучення до матеріалів справи копії виписок по особовому рахунку відповідача.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.04.2025 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 29.04.2025 о 14 год. 00 хв.

28.04.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Управління поліції охорони в Черкаській області надійшло клопотання без номеру від 28.04.2025, в якому відповідач повідомив суд, що підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, до суду подані усі наявні документи, додаткові клопотання та заяви відсутні, та просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 29.04.2025 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.05.2025 о 12 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

21.05.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» надійшла заява без номеру від 21.05.2025 про поновлення строку позовної давності, обґрунтовуючи свою заяву тим, що звертаючись в 2019 році до Господарського суду Черкаської області із позовом з вимогою в рахунок погашення заборгованості Управління Державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області (правонаступником якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №834 від 13.10.2015 є Управління поліції охорони в Черкаській області) перед ПАТ "Українська інноваційна компанія" за кредитним договором №34-2013 від 13.11.2013 в розмірі 2800301,26 грн, звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави №09-2014-1з від 05.03.2014, що належить Управлінню поліції охорони в Черкаській області, шляхом продажу предмета застави на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (справа №913/266/20(925/926/19)), позивач мав обґрунтовані сподівання щодо вирішення справи по суті.

Однак, постановою Касаційного господарського суду від 29.06.2022 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі №913/266/20(925/926/19), якою зокрема рішення Господарського суду Луганської області від 07 квітня 2021 року у справі № 913/266/20(925/926/19) скасовано в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Управління поліції охорони в Черкаській області про звернення стягнення на предмет застави та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, залишено без змін.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 29.06.2022 по справі №913/266/20(925/926/19) дійшов висновку про те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не набуло прав банку та права вимоги до Управління поліції охорони в Черкаській області за договором застави від 05.03.2014 №09-2014-1з.

Разом з тим, судова палата з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 16.10.2024 по справі №913/266/20 дійшла висновку, що зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв'язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб'єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888.

Враховуючи вищевикладене, позивачем зазначено, що звернення до Господарського суду Черкаської області не перервало позовну давність, однак свідчило, що позивач намагався своєчасно захистити порушене право, та після зміни правової позиції Верховного Суду у постанові від 16.10.2024, у розумний строк і без виправданих зволікань звернувся до господарського суду із даним позовом.

21.05.2025 за допомогою підсистеми «електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Управління поліції охорони в Черкаській області надійшло клопотання без номеру від 21.05.2025, в якому відповідач повідомив суд, що підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, до суду подані усі наявні документи, додаткові клопотання та заяви відсутні, та просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (банк за договором) та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області (позичальник за договором) укладено кредитний договір №34-2013, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії (надалі - кредит) з лімітом у розмірі 2500000 грн 00 коп. на термін до 12.11.2018 включно з наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії: 41667,00 грн - щомісячно, починаючи з грудня 2013 та 41647,00 грн в кінцевий термін повернення кредиту 05.11.2018 (п.3.1. кредитного договору).

Відповідно до п.3.2.1 кредитного договору кредит використовується позичальником на придбання транспортних засобів.

Позичальник сплачує банку проценти у розмірі 19,9% річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення. Будь - який наступний період нарахування процентів в подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом (п.3.4.1. кредитного договору).

Граничним терміном повернення кредиту є 12.11.2018 (п.3.5.1. кредитного договору).

Забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за договором є транспортні засоби, а саме легкові автомобілі PEUGEOT 301 Active 1.2E 72HP MT5, в кількості 20 одиниць. Розпорядження (відчуження) предметом застави можливе лише за письмовою згодою банку. (п.3.7.1. кредитного договору).

Сторони за невиконання (неналежне виконання) умов договору несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.7.1.); позичальник зобов'язаний відшкодувати всі завдані банку збитки, в тому числі в усіх випадках своєчасного попередження банку про можливе невиконання позичальником зобов'язань за договором; на позичальника покладаються всі ризики від зміни обставин, що випливають на виконання договору, в тому числі в разі зміни курсів іноземних валют по відношенню до гривні (п.7.2.); у разі порушення строків сплати процентів за кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня (п.7.3.); у разі порушення терміну повернення кредиту, в тому числі графіку зменшення ліміту кредитної лінії, позичальник сплачує банку, пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня (п.7.4.).

Пеня, передбачена пунктами 7.3-7.4 договору, нараховується банком за весь час існування простроченої заборгованості (до моменту виконання простроченого зобов'язання). Для розрахунку пені включається день виникнення прострочення зобов'язань і не включається день виконання простроченого зобов'язання (погашення заборгованості), із розрахунку днів у році, яка обумовлена договором (п.7.5.).

Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку. Цей договір залишається чинним до повного виконання позичальником зобов'язань за договором (повної плати позичальником заборгованості за кредитом, процентів, інших платежів за договором відповідно до умов договору).

На виконання умов кредитного договору, відповідно до меморіального ордеру №111868897 від 26.12.2013, меморіального ордеру №10967207 від 19.12.2013, та виписки по особовому рахунку позичальника, банк перерахував позичальнику кредитні кошти, з призначенням платежу за легкові автомобілі PEUGEOT 301 Active 1.2E 72HP MT5, в загальному розмірі 2500000 грн 00 коп.

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів виконало не в повному обсязі, відповідно до виписки по особовому рахунку повернуло кредитні кошти в загальному розмірі - 1271220 грн 00 коп.

Як зазначає позивач, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником грошових зобов'язань за договором щодо повного та вчасного повернення кредитних коштів, утворилась заборгованість за кредитним договором №34-2013 від 13.11.2013 в розмірі 1799253 грн 82 коп. (яка складається з заборгованості за кредитом - 1228810,00 грн, заборгованості по процентам - 570473,82 грн).

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з відповідним позовом.

13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк», було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство “Укрінком».

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства “Укрінком», змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства “Укрінком» на “Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія», затверджено статут в новій редакції.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ “Укрінбанк».

01.10.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

24.12.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22.03.2016 Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовано та ухвалено нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено.

14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою від 20.02.2018 по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін.

Також, судом зазначено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №826/5325/16, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі № 826/5325/16 в частині зобов'язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству "Український Інноваційний Банк" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у зазначених вище системах) на наступний спосіб: "Виключити відомості про Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") (ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банків України".

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.10.2021 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №826/5325/16.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України “Про банки і банківську діяльність» необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.

В той же час, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20, що неодноразові рішення органу управління ПАТ “Український інноваційний банк» про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв'язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб'єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ “Укрінбанк» та ПАТ “Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888

Частиною 1 статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 6 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб'єкта (п. 4), який зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (п. 6).

Правонаступництво є перехід сукупності прав та обов'язків від одного суб'єкта правовідносин до іншого, в порядку та на умовах встановлених законом. Отже обов'язковою умовою правонаступництва, є наявність декількох окремих суб'єктів, дотримання процедури переходу прав та обов'язків встановленої законом, і як наслідок втрата прав та обов'язків однією особою, та набуття іншою.

В даному випадку відбулась зміна найменування юридичної особи, без зміни організаційно правової форми, що не є її реорганізацією та не є перетворенням. Оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, суд дійшов висновку, що ПАТ “Українська інноваційна компанія» та ПАТ “Укрінбанк» є однією юридичною особою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ПАТ “Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ “Укрінбанк», оскільки є однією юридичною особою з різними назвами.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України). Глава 7 ЦК України містить загальні положення про юридичну особу.

Відповідно до статті 91 "Цивільна правоздатність юридичної особи" ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 "Цивільна дієздатність юридичної особи" ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Спеціальна правоздатність юридичних осіб (частина третя статті 91 ЦК України) встановлюється для юридичних осіб, які здійснюють окремі види діяльності, для здійснення яких законом передбачено отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Правосуб'єктність юридичної особи та спеціальна правосуб'єктність, не є тотожними поняттями, а відрізняються умовами та моментом набуття, обсягом юридичних можливостей, та умовами припинення.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню, зокрема, підлягає банківська діяльність, діяльність з надання фінансових послуг та інша діяльність, ліцензування якої здійснює НБУ відповідно до закону.

Таким чином право на надання банківських або інших фінансових послуг, юридична особа набуває після отримання відповідної ліцензії.

В свою чергу підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені статтею 11 Цивільного кодексу України, однією з яких є договори та інші правочини.

Судом встановлено що 13.11.2013 між ПАТ "Український інноваційний банк", яке в подальшому перейменовано на ПАТ “Українська інноваційна компанія» та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області, правонаступником якого є Управління поліції охорони в Черкаській області, було укладено кредитний договір №34-2013, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 2500000 грн 00 коп. до 12.11.2018.

Постановою Правління Національного Банку України “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку» №180 від 22.03.2016 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Укрінбанк».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/5325/16 від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнано протиправною та скасовано постанову НБУ № 180 від 22.03.2016.

Станом на момент розгляду справи доказів повернення банківської ліцензії позивачу, та відновлення банківської діяльності - суду надано не було.

Отже станом на момент укладення кредитного договору у позивача існувала банківська ліцензія, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Оскільки 22.03.2016 Постановою Правління НБУ №180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов'язків юридичної особи змінився, адже саме з цієї дати позивач втратив право здійснювати банківську діяльність.

В свою чергу зобов'язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі укладеного кредитного договору від 13.11.2013, в той час коли позивач мав статус банківської установи. Втрата банківської ліцензії позбавляє кредитора в подальшому здійснювати банківську діяльність, але не припиняє набутих прав та обов'язків. Так само втрата банківської ліцензії позивачем, не звільняє відповідача від обов'язку належного виконання взятих не себе договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормами чинного законодавства та договору, не передбачено такої підстави припинення існуючих зобов'язань, як відкликання банківської ліцензії, або внесення змін до статуту юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ПАТ “Укрінбанк» та ПАТ “Українська інноваційна компанія» є однією юридичною особою, зобов'язання які виникли на підставі кредитного договору належним чином виконані не були, та не були припинені, господарський суд Луганської області дійшов висновку, що саме позивачу належить право вимоги за кредитним договором.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.ст. 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 13.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області, правонаступником якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №834 від 13.10.2015 є Управління поліції охорони в Черкаській області, укладено кредитний договір №34-2013, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 2500000 грн 00 коп. на термін до 12.11.2018 (п.3.1. кредитного договору в редакції додаткової угоди №1 від 12.12.2013).

На виконання умов кредитного договору, банк перерахував позичальнику кредитні кошти в загальному розмірі 2500000 грн 00 коп., що підтверджується копіями меморіального ордеру №111868897 від 26.12.2013, меморіального ордеру №10967207 від 19.12.2013 з призначенням платежу за легкові автомобілі PEUGEOT 301 Active 1.2E 72HP MT5, та випискою по особовому рахунку позичальника.

Проте, відповідач свої зобов'язання за укладеним кредитним договором, зі своєчасного та повного повернення кредитних коштів належним чином не виконав, оплативши заборгованість за кредитним договором частково на суму 1271220 грн 00 коп., у зв'язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1228780 грн 00 коп. Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.

Господарський суд зазначає, що звертаючись з даним позовом позивачем заявлена до стягнення загальна сума заборгованості за кредитним договором в розмірі « 2184042 грн 87 коп.», та в доданому до матеріалів справи розрахунку заборгованості зазначено: заборгованість за тілом кредиту - 1228780 грн 00 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом - 570473 грн 82 коп., що разом складає « 1799253 грн 82 коп.», що вочевидь є арифметичною помилкою при складанні тексту позовної заяви, а тому господарський суд дійшов висновку, що правильною ціною позову слід вважати суму « 1799253 грн 82 коп.».

Враховуючи вищевикладене, оскільки зобов'язання позивача щодо надання кредитних коштів були виконані належним чином, в свою чергу відповідачем зобов'язання щодо повного та своєчасного повернення грошових коштів за кредитним договором належним чином виконані не були, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1228780 грн 00 коп. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про необхідність поновлення строку позовної давності, господарський суд зазначає наступне.

За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем будь - яких заяв чи клопотань щодо пропуску позовної давності до винесення рішення не заявлялось, а суд не має права самостійно застосовувати позовну давність без відповідної заяви, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення заяви Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про поновлення строку позовної давності без розгляду, з огляду на імперативні приписи ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем нараховані відсотки за користування кредитом за період з 14.07.2016 по 12.11.2018 в сумі 570473 грн 82 коп.

Згідно з ч.3 ст. 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позов у цій справі подано саме у зв'язку з неправомірним користуванням відповідачами грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору або пред'явлення вимоги до позичальника і невиконання відповідачем обов'язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/1238/17 від 23.05.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

А отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018.

Враховуючи те, що 22.03.2016 Постановою Правління НБУ №180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов'язків позивача змінився, внаслідок чого останній втратив право на отримання відсотків за користування кредитом після 22.03.2016.

За таких обставин нараховані відсотки за користування кредитом за період з 14.07.2016 по 12.11.2018 в сумі 570473 грн 82 коп., не є законними та обґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належним та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: стягнути з Управління поліції охорони в Черкаській області суму основного боргу за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №34-2013 від 13.11.2013 в розмірі 1228780 грн 00 коп.. В решти позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, господарський суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тому, звертаючись до суду з даним позовом за допомогою підсистеми "Електронний суд" про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1799253 грн 82 коп., позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 21591 грн 05 коп.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні із позовом до суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" позивачем був сплачений судовий збір в сумі 32760 грн 64 коп. згідно платіжної інструкції №20 від 07.03.2025.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки звертаючись до суду із позовною заявою за допомогою підсистеми «Електронний суд» Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» було сплачено суму судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір, сплачений позивачем в сумі 11169 грн 59 коп. підлягає поверненню після звернення до суду із відповідним клопотанням.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем зазначено, що сукупна (орієнтовна) вартість судових витрат складає 50000 грн 00 коп.

Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що ухвалення рішення про судові витрати буде вирішено судом після надходження відповідної заяви від позивачів в порядку статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» до Управління поліції охорони в Черкаській області про стягнення 1799253 грн 82 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління поліції охорони в Черкаській області на користь Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» суму основного боргу за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №34-2013 від 13.11.2013 в розмірі 1228780 грн 00 коп., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 14745 грн 36 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний номер 05839888).

Відповідач: Управління поліції охорони в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Хоменка, буд. 3/1, м.Черкаси, 18008, ідентифікаційний код юридичної особи 40109037).

Повне рішення складено 02.06.2025.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ