"03" червня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/1030/25
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними матеріалами справи
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес"(37050, Полтавська область, Пирятинський р-н, с. Дейманівка, вул. Наглого Марка, буд. 46, ЄДРПОУ 36313601)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Техно" (08292, Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 32826621)
про стягнення 266666,76 грн збитків,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Техно" про стягнення 266666,76 грн збитків, які позивач, за його твердженнями поніс у зв'язку із тим, що відповідач в процесі виконання укладеного між сторонами договору про надання та організації послуг №130/пр від 03.12.2021 не здійснив реєстрацію податкових накладних зі сплати податку на додану вартість відповідно до приписів Податкового кодексу України чим позбавив позивача можливості отримати податковий кредит на означену суму.
Ухвалою від 28.03.2025 суд відкрив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Вказану ухвалу про відкриття провадження у справі було направлено до електронного кабінета відповідача в системі “Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 29.03.2025
Крім цього, згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов'язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
Зміст позовних вимог.
Позивач повідомив суд, що 03.12.2021 між ним, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір про надання та організації послуг № 130/пр відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов'язання організувати перевезення довіреного йому замовником вантажу в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом або іншим видом транспорту та надати інші транспортно-експедиторські послуги, а замовник, у свою чергу зобов'язується прийняти надані послуги та сплатити за них обумовлену плату.
Разом із позовною заявою позивачем долучено копії актів надання послуг складених сторонами на виконання означеного договору, товарно-транспортних накладних, платіжних інструкцій про оплату цих послуг, а також податкових накладних про сплату сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) та квитанцій про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому позивач вказує на те, що реєстрацію цих податкових накладних (перелік яких наведений ним в окремій таблиці доданій до позовної заяви) було заблоковано, а крім того - на ряд актів наданих послуг, які позивач додатково зазначив у окремому переліку, відповідачем взагалі не були складені відповідні податкові накладні.
При цьому позивач звертає увагу суду на те, що відсутність факту реєстрації платником податку - відповідачем, як продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) не дає права позивачу, як покупцю (замовнику) на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. При цьому невиконання такого обов'язку відповідачем фактично завдало позивачу збитків з огляду на неможливість включення ПДВ на загальну суму 266666,76 грн до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на таку суму.
Обставини встановлені судом та висновки господарського суду.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 (п.п. 23 - 25) зазначила позицію, щодо того, що зобов'язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов'язанням.
На виконання умов договору відповідачем були надані позивачу послуги, що підтверджується копіями актів надання послуг, долучених позивачем разом із позовною заявою:
- № 250 від 10.05.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 251 від 11.05.2022 на суму 31000,00 грн (ПДВ - 5166,67 грн);
- № 256 від 13.05.2022 на суму 26000,00 грн (ПДВ - 4333,33 грн);
- № 255 від 13.05.2022 на суму 20000,00 грн (ПДВ - 3333,33 грн);
- № 260 від 16.05.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 259 від 16.05.2022 на суму 35000,00 грн (ПДВ - 5833,33 грн);
- № 261 від 17.05.2022 на суму 32000,00 грн (ПДВ - 5333,33 грн);
- № 263 від 17.05.2022 на суму 48000,00 грн (ПДВ - 8000,00 грн);
- № 262 від 17.05.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 268 від 18.05.2022 на суму 22000,00 грн (ПДВ - 3666,67 грн);
- № 269 від 18.05.2022 на суму 20000,00 грн (ПДВ - 3333,33 грн);
- № 270 від 19.05.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 274 від 20.05.2022 на суму 4000,00 грн (ПДВ - 666,67 грн);
- № 275 від 21.05.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 276 від 23.05.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 283 від 25.05.2022 на суму 20000,00 грн (ПДВ - 3333,33 грн);
- № 284 від 25.05.2022 на суму 22000,00 грн (ПДВ - 3666,67 грн);
- № 285 від 25.05.2022 на суму 13000,00 грн (ПДВ - 2166,67 грн);
- № 293 від 27.05.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 296 від 28.05.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 297 від 29.05.2022 на суму 33000,00 грн (ПДВ - 5500,00 грн);
- № 300 від 30.05.2022 на суму 4000,00 грн (ПДВ - 666,67 грн);
- № 299 від 30.05.2022 на суму 12000,00 грн (ПДВ - 2000,00 грн);
- № 302 від 31.05.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 417 від 01.08.2022 на суму 13000,00 грн (ПДВ - 2166,67 грн);
- № 427 від 03.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 428 від 05.08.2022 на суму 28000,00 грн (ПДВ - 4666,67 грн);
- № 429 від 08.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 430 від 08.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 435 від 09.08.2022 на суму 4000,00 грн (ПДВ - 666,67 грн);
- № 436 від 10.08.2022 на суму 28000,00 грн (ПДВ - 4666,67 грн);
- № 441 від 11.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 443 від 12.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 442 від 13.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 445 від 15.08.2022 на суму 15000,00 грн (ПДВ - 2500,00 грн);
- № 446 від 26.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 451 від 17.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 452 від 17.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 456 від 18.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 454 від 19.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 455 від 19.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 457 від 20.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 458 від 20.08.2022 на суму 28000,00 грн (ПДВ - 4666,67 грн);
- № 463 від 22.08.2022 на суму 15000,00 грн (ПДВ - 2500,00 грн);
- № 464 від 22.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 467 від 24.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 468 від 25.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 469 від 25.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 470 від 25.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 476 від 26.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 477 від 26.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 475 від 26.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 474 від 26.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн).
Також позивач надав суду копії податкових накладних у яких містяться посилання на послуги, що були надані відповідачем позивачу на виконання умов договору та згідно означених актів надання послуг, а саме:
- № 10 від 10.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 11 від 11.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 31000,00 грн (ПДВ - 5166,67 грн);
- № 16 від 13.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 26000,00 грн (ПДВ - 4333,33 грн);
- № 15 від 13.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 20000,00 грн (ПДВ - 3333,33 грн);
- № 20 від 16.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 19 від 16.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 35000,00 грн (ПДВ - 5833,33 грн);
- № 21 від 17.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 32000,00 грн (ПДВ - 5333,33 грн);
- № 23 від 17.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 48000,00 грн (ПДВ - 8000,00 грн);
- № 22 від 17.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 28 від 18.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 22000,00 грн (ПДВ - 3666,67 грн);
- № 29 від 18.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 20000,00 грн (ПДВ - 3333,33 грн);
- № 30 від 19.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 34 від 20.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 4000,00 грн (ПДВ - 666,67 грн);
- № 35 від 21.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 36 від 23.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 41 від 25.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 20000,00 грн (ПДВ - 3333,33 грн);
- № 42 від 25.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 22000,00 грн (ПДВ - 3666,67 грн);
- № 43 від 25.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 13000,00 грн (ПДВ - 2166,67 грн);
- № 51 від 27.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 54 від 28.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 55 від 29.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 33000,00 грн (ПДВ - 5500,00 грн);
- № 57 від 30.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 4000,00 грн (ПДВ - 666,67 грн);
- № 56 від 30.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 12000,00 грн (ПДВ - 2000,00 грн);
- № 58 від 31.05.2022 (зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 4 від 01.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 13000,00 грн (ПДВ - 2166,67 грн);
- № 13 від 01.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 12000,00 грн (ПДВ - 2000,00 грн);
- № 14 від 03.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 15 від 05.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 28000,00 грн (ПДВ - 4666,67 грн);
- № 16 від 08.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 17 від 08.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 21 від 09.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 4000,00 грн (ПДВ - 666,67 грн);
- № 22 від 10.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 28000,00 грн (ПДВ - 4666,67 грн);
- № 28 від 11.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 30 від 12.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 29 від 13.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 32 від 15.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 15000,00 грн (ПДВ - 2500,00 грн);
- № 33 від 26.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 12.09.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 38 від 17.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 12.09.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 39 від 17.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 12.09.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 43 від 18.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 12.09.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 41 від 19.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 12.09.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 42 від 19.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 12.09.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 44 від 20.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 12.09.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 45 від 20.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 12.09.2022) на суму 28000,00 грн (ПДВ - 4666,67 грн);
- № 50 від 22.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 12.09.2022) на суму 15000,00 грн (ПДВ - 2500,00 грн);
- № 51 від 22.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 13.09.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 58 від 24.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 13.09.2022) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн);
- № 55 від 25.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 13.09.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 56 від 25.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 13.09.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 57 від 25.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 13.09.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 63 від 26.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 13.09.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 64 від 26.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 13.09.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 62 від 26.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 13.09.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн);
- № 61 від 26.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 13.09.2022) на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн).
При цьому як вбачається зі змісту квитанцій про реєстрацію податкової накладної / коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згадані вище податкові накладні були прийняті ДПС України, проте їх реєстрація була зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У договорі сторони прямо не передбачили, яка сторона повинна здійснювати реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, чинне законодавство (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України) передбачає, що таку реєстрацію здійснює платник податку продавець товару. Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем товару.
Зважаючи на те, що судом з'ясовано, що відповідач не зареєстрував податкові накладні за договором, не зареєстрував їх відповідно до вимог податкового законодавства - суд вважає за можливе визнати факт бездіяльності відповідача.
Суд констатує, що доказів того, що відповідач скористався наданим йому контролюючим органом правом та надав відповідну інформацію та документи необхідні для вирішення питання про реєстрацію податкових накладних, відповідач суду не надав.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем свого обов'язку щодо реєстрації означених вище податкових накладних, реєстрація яких була зупинена, а відтак суд визнає обставину нездійснення реєстрації означених податкових накладних доведеною.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на те, що судом з'ясовано, що відповідач не зареєстрував податкові накладні за договором, не зареєстрував їх відповідно до вимог податкового законодавства суд вважає за можливе визначити правові наслідки бездіяльності відповідача та їх відповідність заявленим позивачем вимогам.
При цьому суд констатує, що факт здійснення між позивачем та відповідачем господарських операцій на виконання умов договору підтверджується згадуваними вище актами надання послуг, а крім того - товарно-транспортними накладними та платіжними інструкціями про оплату цих послуг, копії яких також долучені позивачем разом із позовною заявою.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.
Збитками відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)(неодержані доходи).
В силу частини 3 статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Нормою частини 2 статті 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладену у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17).
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється поза межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв'язку. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Разом з тим, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
Відтак, суд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов'язань.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отож, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та наведені судом висновки на позивача покладається обов'язок довести суду згідно зі статтею 74 ГПК України наступне:
по-перше - факт заподіяння йому збитків;
по-друге - наявність протиправної поведінки (діяльності або бездіяльності) особи, яка завдала збитки;
по-третє - вину заподіювача збитків;
по-четверте - причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками;
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
По-п'яте - суд встановоши факт наявності збитків перевіряє під ставність заявленого розміру зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;
З урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку, що відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання.
Так, в спірних правовідносинах, вина відповідача полягає у порушенні податкових зобов'язань стосовно не реєстрації податкових накладних, обов'язок реєстрації яких виник за наслідками виконання договірних зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
В даному випадку, у спірних правовідносинах є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, який очікував на виконання такого обов'язку відповідачем з огляду на виконання договірних зобовязань, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а відтак наявні усі елементи складу господарського правопорушення, що відповідно свідчить про обґрунтованість позовної заяви та наявності підстав для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21, постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №904/72/22.
Так, в обґрунтування заявлених вимог позивач надав таблицю з переліком податкових накладних, про які йшлося вище та реєстрація яких була зупинена податковим органом, з посиланням на яку просить стягнути з відповідача 221666,74 грн сум ПДВ. Крім того позивач стверджує, що відповідач не здійснив жодних дій щодо направлення на реєстрацію податкових накладних за наслідками актів наданих послуг №286 від 25.05.2022, № 451 від 17.08.2022, № 458 від 20.08.2022, № 457 від 20.08.2022, № 463 від 22.08.2022, № 464 від 22.08.2022, № 467 від 24.08.2022, № 468 від 25.08.2022, № 463 від 25.08.2022, № 470 від 25.08.2022, № 471 від 27.02.2022 загальна сума ПДВ за якими складає 45000,02 грн. Вказані суми (221666,74 грн + 45000,02 грн) і являють собою розмір заявлених позивачем позовних вимог в розмірі 266666,76 грн.
Водночас, щодо вказаного розміру збитків суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що в силу положень частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Насамперед суд зауважує, що в матеріалах справи відсутній відповідний акт надання послуг, який засвідчував би господарську операцію за результатом якої була складена податкова накладна № 13 від 01.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму 12000,00 грн (ПДВ - 2000,00 грн) на яку, між інших, послався позивач. Отже включення позивачем ПДВ на суму 2000,00 грн на підставі означеної накладної до заявленої суми збитків є обставиною, що непідтверджена перед судом первинним бухгалтерським документом, а відтак безпідставним.
Щодо тверджень позивача про те, що відповідач не здійснив жодних дій щодо направлення на реєстрацію податкових накладних за наслідками актів наданих послуг № 286 від 25.05.2022, № 451 від 17.08.2022, № 458 від 20.08.2022, № 457 від 20.08.2022, № 463 від 22.08.2022, № 464 від 22.08.2022, № 467 від 24.08.2022, № 468 від 25.08.2022, № 463 від 25.08.2022, № 470 від 25.08.2022, № 471 від 27.02.2022 загальна сума ПДВ за якими складає 45000,02 грн суд відзначає наступне.
В матеріалах справи наявна копія акту надання послуг № 463 від 22.08.2022 на суму 15000,00 грн (ПДВ - 2500,00 грн), натомість відсутня копія акту надання послуг № 463 від 25.08.2022 на який послався позивач, поряд із цим наявна копія акту надання послуг № 469 від 25.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн). Вказане свідчить про помилку в номері акту допущену позивачем у позовній заяві. Крім того в матеріалах справи відсутній акт надання послуг № 471 від 27.02.2022, проте наявний акт надання послуг № 471 від 27.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн). Вказане також свідчить про помилку в даті акту допущену позивачем у позовній заяві.
Разом із цим суд констатує, що господарські операції за результатом яких були складені акти надання послуг № 451 від 17.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн), № 457 від 20.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн), № 458 від 20.08.2022 на суму 28000,00 грн (ПДВ - 4666,67 грн), № 463 від 22.08.2022 на суму 15000,00 грн (ПДВ - 2500,00 грн), № 464 від 22.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн), № 467 від 24.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн), № 468 від 25.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн), № 469 від 25.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн), № 470 від 25.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн), на відсутність реєстрації податкових накладних щодо яких вказує позивач - відображені у податкових накладних № 38 від 17.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн), № 44 від 20.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн), № 45 від 20.08.2022 на суму 28000,00 грн (ПДВ - 4666,67 грн), № 50 від 22.08.2022 на суму 15000,00 грн (ПДВ - 2500,00 грн), № 51 від 22.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн), № 58 від 24.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн), № 55 від 25.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн), № 56 від 25.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн) та № 57 від 25.08.2022 на суму 30000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн), копії яких містяться в матеріалах справи та які при цьому вже були включені позивачем до розрахунку на загальну суму 221666,74 грн який міститься у окремій таблиці, доданій до позовної заяви. Вказане суперечить твердженням позивача про те, що відповідачем не були складені та подані на реєстрацію відповідні податкові накладні до означених актів.
Крім цього суд відзначає, що в матеріалах справи наявні податкові накладні № 44 від 26.05.2022 на суму 22000,00 грн (ПДВ - 3666,67 грн) та № 54 від 24.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн) на які позивач не послався у згаданому розрахунку в таблиці.
Так, господарська операція, за результатом якої був складений акт надання послуг № 286 від 25.05.2022 на суму 22000,00 грн (ПДВ - 3666,67 грн) - відображена у податковій накладній № 44 від 26.05.2022 на суму 22000,00 грн (ПДВ - 3666,67 грн), що також суперечить твердженням позивача про те, що відповідачем не була складена та подана на реєстрацію відповідна податкова накладна до цього акту.
Водночас податкової накладної, в якій містилося б посилання на господарську операцію, що відображена у акті надання послуг № 471 від 27.08.2022 (27.02.2022 як зазначив позивач у позові) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн) - матеріали справи дійсно не містять. Податкова накладна № 54 від 24.08.2022 на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн), про яку не вказав позивач містить посилання на іншу господарську операцію.
При цьому суд зауважує, що позивач включив суми ПДВ, що містяться як в означених вище актах надання послуг так і податкових накладних, до суми заявлених вимог двічі - як до розрахунку в таблиці (з переліком податкових накладних) на загальну суму ПДВ в розмірі 221666,74 грн так і до розрахунку з переліком актів, до яких (за твердженням позивача) податкові накладні складені не були на загальну суму ПДВ в розмірі 45000,02 грн.
Відтак, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи відсутність податкової накладної складеної згідно з актом надання послуг № 471 від 27.08.2022 (27.02.2022 як помилково зазначив позивач у позові) на суму 25000,00 грн (ПДВ - 4166,67 грн) та той факт, що інші акти надання послуг, всупереч твердженням позивача, мають відповідні складені до них податкові накладні та суми ПДВ щодо яких позивач включив у свій розрахунок двічі (в розрахунок на суму 221666,74 грн та в розрахунок на суму 45000,02 грн), а також відсутність акту надання послуг щодо якого мала бути складена податкова накладна № 13 від 01.08.2022 (зареєстрована в ЄРПН 31.08.2022) на суму ПДВ в розмірі 2000,00 грн, обґрунтованим та доведеним в межах даного провадження є розмір ПДВ, щодо якого відповідачем не були належним чином зареєстровані податкові накладні в загальній сумі 223883,41 грн (221666,74 - 2000,00 + 4166,67).
Таким чином позовна заява про стягнення збитків підлягає задоволенню частково, в розмірі 223883,41 грн.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2686,59 грн з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0.8, оскільки позов подано в електронній формі що не було враховано позивачем.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Техно" (08292, Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 32826621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес"(37050, Полтавська область, Пирятинський р-н, с. Дейманівка, вул. Наглого Марка, буд. 46, ЄДРПОУ 36313601) 223883,41 грн збитків та 2686,59 грн витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 03.06.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз