ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2025Справа № 910/6919/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши заяву
Товариства з обмеженою "ІНТЕРБУД АЛЬЯНС" про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД АЛЬЯНС" (02091, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, б. 9Д, кв. 90, ідентифікаційний код 42381962)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЦЕНРОДЕ" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, б. 29, 6 поверх, кабінет 605, ідентифікаційний код 39030336)
про визнання недійсним одностороннього правочину,
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД АЛЬЯНС" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЦЕНРОДЕ" (далі - відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину з дострокового розірвання договору будівельного підряду №U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 року, оформлений листом №172/25 від 21.05.2025 "Щодо договору №U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2025 Товариство з обмеженою "ІНТЕРБУД АЛЬЯНС" отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЦЕНРОДЕ" лист №172/25 від 21.05.2025, яким останнє повідомило про розірвання укладеного між сторонами договору будівельного підряду №U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 (далі - договір) на підставі пункту 11.3.2. договору, в той час як позивач як підрядник не отримав від відповідача у повному обсязі грошові кошти як оплату за вже проведені будівельні роботи, при цьому позивач з таким одностороннім розірванням договору не погоджується, оскільки замовником не було отримано обов'язкової письмової згоди від ЦАУП на заміну субпідрядника; відповідачем не дотриманий порядок розірвання договору, визначений пунктом 14.4 договору; твердження, що підрядник з власної вини своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк стає неможливим, не відповідає дійсності.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу укладати договір будівельного підряду на виконання будівельних робіт на об'єкті "Роботи з реконструкції будівель Комунального некомерційного підприємства "1 територіальне медичне об'єднання м. Львова" з благоустроєм території на вул. Івасюка, 74 у смт. Брюховичі Львівської міської територіальної громади під реабілітаційний центр" з будь-яким іншим суб'єктом господарювання - підрядником або власними силами продовжувати виконувати будь-які будівельні роботи на об'єкті до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач до винесення рішення у справі має намір та можливість укласти договір будівельного підряду з іншим підрядником або у будь-який спосіб власними силами виконувати будівельні роботи на об'єкті, що безумовно унеможливить в подальшому виконання рішення суду по справі, оскільки у разі ухвалення рішення про задоволення позову позивач буде позбавлений можливості продовжувати виконувати будівельні роботи, передбачені договором, оскільки такі будуть виконуватись чи вже будуть виконані іншим підрядником або силами замовника, і оплата вартості таких робіт буде здійснена відповідачем на користь іншого підрядника за договором, що беззаперечно призведе до неотримання позивачем оплати за вже виконані будівельні роботи та унеможливить відновлення прав позивача в майбутньому.
03.06.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАТЦЕНРОДЕ" подано заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких відповідач зазначає, що у випадку задоволення заяви про забезпечення позову, поданої позивачем, відбудеться втручання у господарську діяльність ТОВ "ВАТЦЕНРОДЕ", яке призведе до неможливості в строк здійснити ним власні зобов'язання, передбачені контрактом від 19.11.2024 року № 2024/4-1-523.
У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Заборона відповідачу вчиняти певні дії, як процесуальний захід забезпечення позову, має на меті обмежити активну поведінку особи, щодо якої вживається такий захід, шляхом встановлення судом певного зобов'язання особи, яке виникає безпосередньо з відповідного процесуального документа (ухвали суду про забезпечення позову) та покликане забезпечити виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову і забезпечує ефективний захист, поновлення порушених прав позивача.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 08.07.2022 у справі №904/9691/21, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21, від 21.04.2022 у справі №922/3109/21, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 11.11.2020 у справі №910/13709/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 14.06.2018 у справі №916/10/18.
Як встановлено судом, предметом позову є визнання недійсним одностороннього правочину з дострокового розірвання договору будівельного підряду №U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 року, оформлений листом №172/25 від 21.05.2025 "Щодо договору №U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024.
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, позивач, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов'язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливості виконання позовних вимог у випадку їх задоволення.
Позаяк, заявником не доведено в порядку приписів статей 76-79 ГПК України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, суд зауважує, що обраний заявником захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу укладати договір будівельного підряду на виконання будівельних робіт на об'єкті "Роботи з реконструкції будівель Комунального некомерційного підприємства "1 територіальне медичне об'єднання м. Львова" з благоустроєм території на вул. Івасюка, 74 у смт. Брюховичі Львівської міської територіальної громади під реабілітаційний центр" з будь-яким іншим суб'єктом господарювання - підрядником, за яким у відповідача вже наявні договірні відносини, або власними силами продовжувати виконувати будь-які будівельні роботи на об'єкті призводить до обмеження господарської діяльності як відповідача, так і третьої особи, яка не учасником справи, що порушуватиме збалансованість інтересів всіх учасників.
Викладені заявником обставини необхідності вжиття визначених заходів забезпечення позову свідчать про наявність спору між сторонами відносно розірвання договору будівельного підряду №U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024, а не про наявність обставин, які б свідчили про наявність визначених процесуальним законодавством підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність, на даний час, визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД АЛЬЯНС" про вжиття заходів забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Л.Г. Пукшин