ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2025Справа № 910/1965/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Фермерського господарства "Талісман-Агро"
до Приватного підприємства "Компанія "Діамет"
про стягнення 109 296,00 грн
Представники сторін: не викликалися
У лютому 2025 року Фермерське господарство "Талісман-Агро" (далі - Фермерське господарство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Діамет" (далі - Підприємство) 109 296,00 грн попередньої оплати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду в частині виконання ремонту транспортного засобу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 позовну заяву залишено без руху.
04.03.2025 через загальний відділ діловодства суду від Фермерського господарства надійшла заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1965/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
26.03.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 27.03.2025) Товариство подало відзив, в якому просило суд відмовити у задоволенні позову.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що між сторонами не було досягнуто всіх істотних умов договору, а тому договір не було укладено;
- позивачем не надано доказів направлення претензії від 06.01.2025;
- ремонт автомобіля було повністю виконаний, що підтверджується фото- та відеодоказами.
27.03.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача також надійшла заява про перехід в загальне позовне провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про перехід в загальне позовне провадження.
Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Фермерського господарства обґрунтованими.
Підприємством було виставлено Фермерському господарству рахунок №А266 від 20.10.2024 на суму 109 296,00 грн щодо ремонту (рихтувальні роботи, зварювальні роботи, розбирання/збирання салону, малярні роботи) транспортного засобу - Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , win: НОМЕР_2 .
13.12.2024 Фермерським господарством було сплачено на користь Підприємства 109296,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1429 від 13.12.2024.
За твердженнями позивача, відповідач до виконання робіт не приступив і вищезазначену суму грошових коштів не повернув.
Як зазначає Фермерське господарство, 06.01.2025 ним було направлено Підприємству претензію №01 від 06.01.2025, в якій у зв'язку з невиконанням ремонтних робіт вимагало повернути попередню оплату у розмірі 109 296,00 грн.
Однак вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.
Оскільки Підприємством не було проведено ремонт автомобіля і не було повернуто суму попередньої оплати, Фермерське господарство звернулося з даним позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Заперечуючи проти задоволення позову, Підприємство вказувало на відсутність договірних відносин між сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (частина 2 статті 184 ГК України).
Відповідно до положень статей 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частинами 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За приписами частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частиною 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, щоб констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та небезумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти.
Судом встановлено, що Підприємством було виставлено Фермерському господарству рахунок №А266 від 20.10.2024 на суму 109 296,00 грн щодо ремонту (рихтувальні роботи, зварювальні роботи, розбирання/збирання салону, малярні роботи) транспортного засобу - Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , win: НОМЕР_2 .
Вищезазначений рахунок було повністю оплачений Позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №1429 від 13.12.2024, копія якої міститься в матеріалах даної справи.
Вказані обставини не заперечувалася відповідачем.
Отже, суд дійшов висновку, що 13.12.2024 між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, у письмовій формі, зміст якого зафіксований не у формі єдиного документа, а у кількох документах (у вищезазначених рахунку на оплату та платіжному дорученні).
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору від 13.12.2024 , суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором підряду, за яким відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Отже, укладення Фермерським господарством та Підприємством договору підряду від 13.12.2024 було спрямоване на виконання відповідачем ремонту автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , win: НОМЕР_2 , а також одночасного обов'язку позивача по здійсненню їх оплати.
Згідно приписів статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Виходячи із встановлений обставин справи, суд дійшов до висновку, що розрахунки між сторонами за ремонт автомобіля було визначено на умовах попередньої оплати.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Виходячи з доказів, які містяться у матеріалах справи, а також беручи до увагу ту обставину, що договір було укладено у спрощений спосіб, суд дійшов до висновку, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки.
Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 ЦК України.
Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).
Правовий аналіз частин 2-4 статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору в діях підрядника, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто, вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов'язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов'язань підрядником.
Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Подібні за замістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19.
Заперечуючи проти позовних вимог, Підприємство вказувало, що ремонт транспортного засобу було виконано належним чином.
Як було раніше встановлено судом, Підприємство взяло на себе зобов'язання відремонтувати транспортний засіб - автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , win: НОМЕР_2 .
Дослідивши надані відповідачем докази, судом встановлено, що ними не підтверджується ремонт саме вказаного автомобіля, оскільки зафіксований на фото- та відеодоказах автомобіль не мітить ані державного номерного знаку, ані номеру кузову.
Жодних інших доказів виконання ремонту зазначеного автомобіля матеріали справи не містять.
Отже, відповідачем не було розпочато ремонт транспортного засобу позивача у розумний строк після отримання попередньої оплати.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
З огляду на зазначене, у позивача виникло право на односторонню відмову від договору на підставі частини 2 статті 849 ЦК України.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Отже, одностороння відмова від договору підряду реалізована ним на підставі частини 2 статті 849 ЦК України шляхом подання позову.
Згідно із частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України.
Оскільки позивач в односторонньому порядку відмовлявся від договору підряду від 13.12.2024, сплачені кошти у розмірі 109 296,00 грн підлягають поверненню Підприємством Фермерському господарству на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно набуті кошти.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов Фермерського господарства підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру судового збору, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240-241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Діамет" (03170, місто Київ, вулиця Янтарна (Святошинський р-н), будинок 2; ідентифікаційний код 30633900) на користь Фермерського господарства "Талісман-Агро" (41114, Сумська область, Шосткинський район, село Погребки, вулиця Зелена, будинок 26; ідентифікаційний код 41057446) 109 296 (сто дев'ять тисяч двісті дев'яносто шість) грн 00 коп. безпідставно набутих коштів та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ