ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2025Справа № 910/3480/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС"
до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНТЕР-ПОЛІС"
про відшкодування шкоди в сумі 20 780,22 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Піскунова
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" (далі - позивач, ПрАТ СК "АРКС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНТЕР-ПОЛІС" (далі - відповідач, ПрАТ "СК "ІНТЕР-ПОЛІС") про стягнення грошових коштів у сумі 20 780,22 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 позовну заяву ПрАТ "СК "АРКС" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3480/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/3480/25.
02.04.2025 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-03/8763 від 01.04.2025 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № ЕР/221963180.
04.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до якого, відповідач заперечує проти задоволення позову зазначає, що позивачем порушено порядок визначення розміру шкоди, передбачений нормами чинного законодавства, оскільки останнім не було проведено огляду пошкодженого транспортного засобу за участі уповноваженого представника відповідача.
07.04.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з твердженнями відповідача, вважає їх необґрунтованими та вказує, що відповідач не навів суду об'єктивного підтвердження того, що відсутність представника відповідача під час огляду автомобіля, пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди, призвела до неправомірності визначеної вартості відновлюваного ремонту.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив і додані до них докази, а також надану Моторним (транспортним) страховим бюро України інформацію про страхове покриття за полісом № ЕР/221963180.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу свої заперечень та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
07.08.2024 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" та ОСОБА_1 був укладений Договір страхування наземного транспорту "Прямий захист" Оферта № 0244165а4ка (далі - Договір).
Згідно з Договором у позивача був застрахований автомобіль "Toyota Auris", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії Договору страхування визначений з 25.08.2024 до 24.08.2025.
05.09.2024 в м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "Audi", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час зустрічного проїзду не дотримався безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем "Toyota Auris", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зупинився, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 11.10.2024 у справі № 753/17632/24 ОСОБА_2 порушив п. 13.30а Правил дорожнього руху України, в результаті чого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Toyota Auris", реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС".
З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, 19.09.2024 проведено його огляд, відповідно до якого складено Акт огляду транспортного засобу.
ФОП Семеновою М.М. було складено Рахунок на оплату замовлення № 5739 від 19.09.2024, відповідно до якого вартість відновлювальних робіт без ПДВ складає 20 780,22 грн.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 1.003.24.0 від 04.10.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Toyota Auris", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 20 780,22 грн.
Судом встановлено, що позивачем було складено Розрахунок суми страхового відшкодування та Страховий акт № АRX4263769 від 07.10.2024, згідно змісту яких страховиком прийнято рішення про сплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля Toyota Auris", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сумі 20 780,22 грн.
Позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування та сплатив на рахунок СТО ФОП Семенова М.М. суму страхового відшкодування у розмірі 20 780,22 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1089888 від 08.10.2024.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (транспортний засіб).
Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, згідно зі ст. 3 і 5 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 ЗУ "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Судом встановлено, що відповідно до полісу № ЕР/221963180, транспортний засіб марки "Audi", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, що потягнуло нанесення шкоди, застрахованому у позивача, транспортному засобу, взято на страхування ПрАТ "СК" ІНТЕР-ПОЛІС" (відповідачем).
Відповідно до листа № 9-03/8763 від 01.04.2025 Моторного (транспортного) страхового бюро України ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 160 000,00 грн, а розмір франшизи - 0.00 грн. Станом на дату спірної дорожньо-транспортної пригоди (05.09.2024) поліс № ЕР/221963180 був чинним.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого транспортного засобу "Toyota Auris", реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду .
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування № 0012971/Х/ІНС від 03.12.2024, в якій просив відповідача сплатити на рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 20 780,22 грн.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Суд відхиляє посилання відповідача на ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо порушення порядку визначення розміру шкоди, отриманої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки норми даного Закону не передбачають обов'язку страховика потерпілої особи повідомляти страховика винної в дорожньо-транспортній пригоді особи про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу.
Зокрема, відповідно до пунктів 34.1. а 34.2. статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Тобто, саме на відповідача, як страховика винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, після отримання нею заяви на регламенту виплату покладається обов'язок здійснити передбачені ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дії.
При цьому, судом враховано, що відповідач не звертався до позивача з запитами на отримання додаткових документів, фото тощо, для з'ясування даних, необхідних для оцінки розміру завданої шкоди. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Також відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, а також не спростовано розраховану позивачем суму страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджуються вищезазначеними доказами, а саме: Актом огляду транспортного засобу від 19.09.2024, Рахунком на оплату по замовленню № 5739 від 19.09.2024, Рахунком суми страхового відшкодування, Страховим актом № АRX4263769 від 07.10.2024 та платіжною інструкцією № 1089888 від 08.10.2024.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на момент винесення рішення у даній справі сума страхового відшкодування відповідачем не сплачена, а отже наведене свідчить про те, що відповідачем порушено право позивача на відшкодування збитку.
Оскільки цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди застрахована відповідачем, останній зобов'язаний відшкодувати позивачу завдану шкоду.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНТЕР-ПОЛІС" про відшкодування шкоди в сумі 20 780,22 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, отже розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8.
В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва з позовом сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1122920 від 13.03.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНТЕР-ПОЛІС" (країна, 01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 69; ідентифікаційний код: 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" (Україна, 04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8; ідентифікаційний код: 20474912) 20 780,22 грн (двадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень 22 коп.) вартості матеріального збитку та 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 03.06.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА