ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2025Справа № 924/152/23
За позовом Міністерства оборони України
до POWERLAB Societe a responsabilite limitee (Люксембург)
про стягнення 1.103.612,72 євро (еквівалентно 43.959.432,90 грн)
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від позивача Суховий В.В., самопредставництво
Гулеватий Ю.Ю., самопредставництво
Градов А.Р., самопредставництво
від відповідача Носкіна І.М., ордер серії ВН № 1494627 від 31.03.2025
07.02.2023 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Міністерства оборони України до POWERLAB Societe a responsabilite limitee про стягнення 1.103.612,72 євро.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № MDUA03 від 09.03.2022 (далі - договір), відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, визначений у Специфікації, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. 11.03.2022 позивач здійснив 100% попередню оплату товару у розмірі 3.124.037,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 11.03.2022, а отже відповідач мав поставити товар у строк до 14.03.2022 включно. Однак, відповідач поставив лише частину товару на загальну суму 2.257.625,00 євро. Непоставленим залишився товар на суму 866.412,00 євро. Позивач звертався до відповідача з вимогами № 286/1971 від 05.07.2022 та № 286/3/156 від 10.01.2023 про повернення попередньої оплати у розмірі вартості непоставленого товару та сплату неустойки за прострочення поставки товару та 3% річних, які залишено відповідачем без задоволення. З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1.103.612,72 євро, з яких 866.412,00 євро попередньої оплати за непоставлений товар, 29.477,17 євро 3% річних, 207.723,55 євро неустойки за порушення строку поставки.
До позовної заяви додано клопотання про відстрочення строку на сплату судового збору.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області № 924/152/23 від 10.02.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
27.02.2023 до Господарського суду Хмельницької області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області № 924/152/23 від 06.03.2023 відстрочено позивачу сплату судового збору в сумі 659.391,49 грн до 31.12.2023; прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі № 924/152/23 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.11.2023; зупинено провадження у справі № 924/152/23 на період вручення документів відповідачу - POWERLAB Societe a responsabilite limitee, але не пізніше 03.11.2023.
08.05.2023 до Господарського суду Хмельницької області від позивача надійшла заява про продовження встановленого судом строку для здійснення перекладу документів на французьку мову до 05.08.2023.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області № 924/152/23 від 09.05.2023 заяву позивача задоволено та продовжено позивачу строк для подання документів до 05.08.2023.
17.06.2023 до Господарського суду Хмельницької області від позивача надійшли документи перекладені на французьку мову та докази сплати судового збору.
27.06.2023 позивачем до Господарського суду Хмельницької області подано клопотання про долучення доказів, зокрема платіжної інструкції № 286/3/357 від 03.03.2023 про сплату судового збору в сумі 642.049,32 грн.
Господарський суд Хмельницької області супровідним листом № 924/152/23/6204/23 від 05.07.2023 направив на виконання до Le Procureur gйnйral d'Etat Citй Judiciaire Plateau du St. Esprit L-2080, Luxembourg; Mme Anita LECUIT, Avocat gйnйral Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів разом з ухвалою Господарського суду Хмельницької області № 924/152/23 від 06.03.2023 та позовної заявою з додатками.
29.08.2023 від Державного прокурора до Господарського суду Хмельницької області надійшло повідомлення про невручення відповідачу документів.
06.10.2023 до Господарського суду Хмельницької області від представника позивача Хатунцевої І.В. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника.
23.10.2023 до Господарського суду Хмельницької області від представника позивача Хатунцевої І.В. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи у режимі відеоконференції поза межами суду.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області № 924/152/23 від 23.10.2023 заяву представника позивача про розгляд справи у режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.
24.10.2023 до Господарського суду Хмельницької області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, зокрема платіжної інструкції № 286/3/1907 від 10.10.2023 про сплату судового збору в сумі 17.342,17 грн.
02.11.2023 до Господарського суду Хмельницької області від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання та надання для ознайомлення матеріалів справи в електронному вигляді.
02.11.2023 до Господарського суду Хмельницької області від відповідача надійшла заява про внесення даних РНОКПП представника відповідача.
02.11.2023 до Господарського суду Хмельницької області від представника позивача Гулеватого Ю.Ю. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області № 924/152/23 від 03.11.2023 відкладено підготовче засідання на 30.04.2024; зупинено провадження у справі № 924/152/23 на період вручення документів відповідачу - POWERLAB Societe a responsabilite limitee, але не пізніше 30.04.2024.
25.12.2023 до Господарського суду Хмельницької області від позивача надійшли документи перекладені на французьку мову.
Господарський суд Хмельницької області супровідним листом № 924/152/23/11550/23 від 27.12.2023 направив на виконання до Le Procureur gйnйral d'Etat Citй Judiciaire Plateau du St. Esprit L-2080, Luxembourg; Mme Anita LECUIT, Avocat gйnйral Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів разом з ухвалою Господарського суду Хмельницької області № 924/152/23 від 03.11.2023.
29.02.2024 від Державного прокурора до Господарського суду Хмельницької області надійшло повідомлення про невручення відповідачу документів.
24.04.2024 від відповідача до Господарського суду Хмельницької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі п. 11 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
24.04.2024 від відповідача до Господарського суду Хмельницької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
24.04.2024 від позивача та відповідача до Господарського суду Хмельницької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.
25.04.2024 від позивача до Господарського суду Хмельницької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області № 924/152/23 від 25.04.2024 заяви позивача та відповідача про розгляд справи у режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.
29.04.2024 від відповідача до Господарського суду Хмельницької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
29.04.2024 від відповідача до Господарського суду Хмельницької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що оплата здійснена позивачем 11.03.2022 була отримана відповідачем лише 17.03.2022 після розблокування коштів банківською системою. Зазначає, що відповідачем за договором поставлено товар на загальну суму 2.523.250,00 євро. Листом від 07.04.2022 позивач замовив у відповідача додатковий товар на загальну суму 3.325.000,00 євро, частина якого на суму 830.000,00 євро була поставлена позивачу, за який позивач досі не розрахувався. Зазначає про неправомірність нарахування неустойки в сумі 207.723,55 євро, оскільки за умовами п. 5.2 договору пеня не може перевищувати 10% від вартості непоставленого товару. Відповідач зазначає, що здійснить поставку товару за договором, якщо отримує від позивач несплачені кошти; компанія відкрита до перемовин і готова поставити товари як за договором так і за замовленням. Вказує на відсутність вини і протиправної поведінки відповідача при виконанні двох замовлень позивача, що виключає підстави для задоволення позову. Натомість відповідач зазначає, що саме внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань позивачем відповідачем понесені значні збитки.
30.04.2024 від позивача до Господарського суду Хмельницької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву відповідача про передачу справи до Господарського суду міста Києва.
30.04.2024 від позивача до Господарського суду Хмельницької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області № 924/152/23 від 30.04.2024 на підставі п. 5 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи № 924/152/23 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
16.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли зазначені матеріали.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2024 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 924/152/23 від 23.05.2024 прийнято справу до розгляду; підготовче засідання у справі призначено на 09.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 924/152/23 від 23.05.2024 клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи у закритому судовому засіданні задоволено, ухвалено розгляд справи № 924/152/23 здійснювати у закритому судовому засіданні.
02.07.2024 на адресу електронної пошти суду надійшла заява адвоката Носкіної І.М., в якій повідомлено, що вона представляла інтереси відповідача на підставі ордеру, виданого на виконання договору про надання правової допомоги № 51/2 від 01.11.2023 виключно у Господарському суді Хмельницької області; повноваженнями представляти інтереси відповідача у Господарському суді міста Києва у справі № 924/152/23 вона не наділена.
09.07.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
09.07.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про передачу матеріалів справи № 924/152/23 за підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.
09.07.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні заяви позивача про передачу матеріалів справи за підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.
09.07.2024 у підготовчому засіданні у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.07.2024.
15.07.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про звернення до Центрального Органу Великого Герцогства Люксембург із дорученням про вручення документів (ухвали суду про дату, час та місце проведення засідання, копії позовної заяви з додатками) відповідачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 924/152/23 від 23.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/152/23 на 30 (тридцять) днів; відкладено підготовче засідання на 18.02.2025; зобов'язано позивача протягом тридцяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду три примірника нотаріально засвідченого перекладу на французьку мову даної ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 924/152/23 та Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; зупинено провадження у справі № 924/152/23 до усунення обставин, що зумовили його зупинення, але не пізніше 18.02.2025.
21.08.2024 позивачем до суду подано переведені на французьку мову документи.
22.08.2024 судом надіслано на адресу Державного прокурора пані Аніті Лекуі або за її відсутності пані Монік Шміц для їх подальшого вручення відповідачу POWERLAB Societe a responsabilite limitee в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965) переклад на французьку мову копії ухвали про відкладення підготовчого засідання у справі № 924/152/23 та Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів рекомендованою кореспонденцією № RL065010792UA.
25.10.2024 від Державного прокурора пані Аніті Лекуі до суду надійшли документи, з яких вбачається, що документи не були вручені відповідачу, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідач в підготовче засідання 18.02.2025 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 924/152/23 від 18.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2025.
03.03.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.
Позивач у судовому засіданні 11.03.2025 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у судове засідання 11.03.2025 не з'явився.
11.03.2025 у судовому засіданні у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.04.2025.
31.03.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення по справі, в яких зазначив, що компанія залишається готовою завершити постачання товару за договором щойно буде надано гарантію оплати замовлення або досягнуто узгодженого рішення.
31.03.2024 від представника відповідача - адвоката Носкіної І.М. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про внесення її даних РНОКПП для доступу до електронної справи № 924/152/23.
01.04.2025 у судовому засіданні у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.04.2025.
11.04.2025 від юридичних радників компанії POWERLAB Societe a responsabilite limitee на адресу електронної пошти суду надійшли пояснення по справі.
14.04.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про залучення до матеріалів справи, зокрема, заяви відповідача про можливі умови врегулювання спору щодо виконання договору.
15.04.2025 у судовому засіданні у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.05.2025.
22.04.2025 від юридичних радників компанії POWERLAB Societe a responsabilite limitee до суду надійшли пояснення по справі, що 11.04.2025 надійшли на адресу електронної пошти суду.
24.04.2025 від юридичних радників компанії POWERLAB Societe a responsabilite limitee на адресу електронної пошти суду надійшли пояснення по справі.
08.05.2025 від юридичних радників компанії POWERLAB Societe a responsabilite limitee до суду надійшли пояснення по справі, що 24.04.2025 надійшли на адресу електронної пошти суду.
Відповідачем у Господарському суді міста Києва не підтримано подану ним 24.04.2024 до Господарського суду Хмельницької області заяву про залишення позову без розгляду на підставі п. 11 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у судовому засіданні 13.05.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував.
13.05.2025 у судовому засіданні у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.05.2025.
16.05.2025 від представника відповідача - адвоката Носкіної І.М. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про внесення її даних РНОКПП для доступу до електронної справи № 924/152/23.
20.05.2025 від позивач до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, зокрема, лист Департаменту політики закупівель Міністерства оборони України № 19/1016-сл від 19.05.2025.
20.05.2025 у судовому засіданні постановлено протокольну ухвалу у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення позивачу пропущеного строку для подачі доказів та долучено їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні 20.05.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва
09.03.2022 між POWERLAB (продавець, відповідач) та Міністерством оборони України (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу № MDUA03 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити покупцю товар № 1 у кількості 2825 шт (245,00 євро/шт.), товар № 2 у кількості 5650 шт (190,00 євро/шт.) та товар № 3 у кількості 5522 шт (246,00 євро/шт.), іменовані далі товар згідно специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав та товар у повному обсязі у визначений строк не поставив, що на думку позивача є підставою для повернення попередньої оплати в розмірі 866.412,00 євро. Також позивачем за несвоєчасне повернення відповідачем коштів нараховано 29.477,17 євро 3% річних, а за порушення строків поставки нараховано 207.723,55 євро неустойки.
Відповідач в свою чергу заперечував проти заявлених позивачем позовних вимог.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Згідно з п. 7.1 договору усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
В пункті 7.2 визначено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.
Посилання відповідача на п. 7.3 договору згідно якого спори, пов'язані з виконанням цього договору або його тлумаченням можуть бути розглянуті у Комерційному суді Люксембургу не приймається судом до уваги, оскільки угода про підсудність справи визначена саме у п. 7.2 договору, а у п. 7.3 договору передбачено альтернативний варіант підсудності спорів за договором.
Окрім цього за п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Підставою звернення позивача з позовом стала обставина не поставки відповідачем товару на територію України, зокрема на склад військової частини, що знаходиться у м. Хмельницький.
Виходячи з викладеного переданий спір підлягав розгляду Господарським судом Хмельницької області із застосуванням норм права України.
Проте, ухвалою Господарського суду Хмельницької області № 924/152/23 від 30.04.2024 на підставі п. 5 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи № 924/152/23 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Господарським судом міста Києва встановлено відсутність у справі № 924/152/23 матеріалів, що містять державну таємницю, однак враховуючи встановлену ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України недопустимість спорів між судами щодо підсудності даний спір залишено на вирішення Господарського суду міста Києва.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до п. 2.3 договору загальна ціна договору складає 3.124.037,00 євро.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з п. 2.1 договору покупець оплачує товар на умовах 100% передплати згідно інвойсу виставленого продавцем у строк 3 (три) банківських дні з дати отримання такого інвойсу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виставив позивачу рахунок № MDUA0001 від 10.03.2022 на суму 3.124.037,00 євро.
Позивач на виконання договору перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 3.124.037,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 11 від 11.03.2022.
Посилання відповідача на те, що кошти ним отримано лише 17.03.2022 не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджено жодними належними доказами.
Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару здійснюється за рахунок продавця на склад покупця.
Пунктом 3.2 договору визначено, що строк поставки товару становить 3 (три) календарних дні з моменту отримання продавцем оплати від покупця згідно інвойсу.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок..
З огляду на викладене, відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 14.03.2022 включно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 2.257.625,00 євро наступним чином:
1) згідно акту приймання-передачі № 1026 від 29.03.2022 на суму 1.206.205,00 євро:
товар № 1 у кількості 1930 шт. вартістю 472.850,00 євро;
товар № 2 у кількості 3860 шт. вартістю 733.400,00 євро;
2) згідно акту приймання-передачі № 311 від 10.04.2022 на суму 559.375,00 євро:
товар № 1 у кількості 895 шт. вартістю 219.275,00 євро;
товар № 2 у кількості 1790 шт. вартістю 340.100,00 євро;
3) згідно акту приймання-передачі № 593 від 08.06.2022 на суму 492.000,00 євро:
товар № 3 у кількості 2000 шт. вартістю 492.000,00 євро.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем за договором не поставлено товар № 3 у кількості 3522 шт. вартістю 688.412,00 євро.
Посилання відповідача на те, що ним на замовлення позивача за договором було поставлено товар на загальну суму 830.000,00 євро не приймаються судом до уваги, оскільки зі змісту листа Міністерства оборони України № 220/1545 від 07.04.2022 не вбачається, що викладена в ньому пропозиція щодо поставки товару у кількості 5000 одиниць стосується саме договору купівлі-продажу № MDUA03 від 09.03.2022; жодного листування між сторонами, яке б свідчило про досягнення згоди про поставку додаткового товару саме за контрактом № MDUA03 від 09.03.2022 не подано; сторонами додаткової угоди до договору про внесення змін до договору щодо кількості товару не укладено.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару № 3 у кількості 3522 шт. на суму 866.412,00 євро не виконав, а отже допустив прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до п. 3.4 договору у випадку, якщо продавець не здійснить поставку товару до складу покупця протягом 5 (п'ять) календарних днів з дати оплати покупцем ціни цього договору, покупець може звернутися до продавця з письмовою вимогою про повернення сплаченої раніше суми коштів за цим договором. Продавець зобов'язується протягом 2 календарних днів з дати отримання такої письмової вимоги здійснити повернення раніше сплаченої за рахунком суми. Письмова вимога надсилається на електронну пошту продавця, зазначену у реквізитах до цього договору.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 286/1971 від 05.07.2022, в якій вимагав протягом трьох днів з дати її отримання, сплатити суму непоставленого товару у розмірі 2.072.662,00 євро та 207.266,20 євро штрафу за прострочку поставки товару станом на 05.07.2022.
Позивач доказів надіслання даної претензії відповідачу не подав.
Разом з цим, відповідач у відзиві на позов зазначив, що отримав дану претензію позивача 05.07.2022.
У відповіді відповідач повідомив позивача про те, що на момент пред'явлення претензії відповідачем поставлено позивачу товар № 1 у кількості 3250 шт. на суму 796.250,00 євро, товар № 2 у кількості 6500 шт. на суму 1.235.000,00 євро та товар № 3 у кількості 2000 шт. вартістю 490.000,00 євро та заборгованість відповідача становить 602.787,00 євро. Весь товар № 1 та № 2 поставлено 07.04.2022. Зазначає, що затримка поставки товару сталася на території Туреччини через снігопад. Повідомив, що внаслідок не здійснення позивачем оплати поставки замовленого ним додаткового товару, відхилення відповідачем отримання товарів та затримку товару на митниці, за вирахуванням заборгованості позивача в сумі 602.787,00 євро, позивач має сплатити відповідачу 1.148.578,00 євро протягом 3 (трьох) днів.
Позивач листом № 286/2420 від 28.07.2022 повідомив, що до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів не було надано інформації, яку надав відповідач, у зв'язку з чим позивач просив вибачення та надати час для вирішення та з'ясування ситуації що склалась, про що відповідач буде обов'язково повідомлений.
Відповідач у відповіді від 03.08.2022, у зв'язку із завданням позивачем фінансових збитків, враховуючи економічні та логістичні наслідки відмови від замовленого матеріалу та подальшої оплати, наполягав на негайній оплаті коштів в розмірі 1.148.578,00 євро після чого буде продовжено співпрацю.
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією № 286/3/156 від 10.01.2023, в якій вимагав протягом 2 (двох) календарних днів з дати цієї претензії, повернути попередню оплату за товар, який не був поставлений у сумі 866.412,00 євро та сплатити неустойку у розмірі 393.097,00 євро та 3% річних у сумі 39.789,00 євро.
У відповідь відповідач повідомив позивача про те, що за даними відповідача товар поставлений на загальну суму 2.523.250,00 євро, попередня оплата за непоставлений товар була використана відповідачем для оплати за замовленням позивача про поставку додаткового товару. Зазначив, що прострочення поставки мало місце через обставини, які не залежали від відповідача.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки на момент звернення позивача до відповідача з претензією № 286/1971 від 05.07.2022 не поставленим залишився товар на суму 866.412,00 євро, враховуючи термін повернення коштів зазначений у цій претензії (протягом трьох днів з дати її отримання), відповідач мав виконати зобов'язання з повернення коштів в сумі 866.412,00 євро у строк до 08.07.2022 включно.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу 866.412,00 євро попередньої оплати за товар, який фактично не поставлено.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 5.2 договору у разі несвоєчасного постачання товару у строк, зазначений у п. 3.2 цього договору, продавець сплачує покупцю за кожний день прострочення неустойку, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом терміну прострочення, від вартості непоставленого товару, але не більше 10% від суми непоставленого товару.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.04.2018 у справі № 916/1435/17, у постанові від 06.02.2018 у справі № 561/549/15-ц, у постанові від 30.01.2018 у справі № 641/1705/13-ц, висновки якого відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Позивач здійснив розрахунки суми неустойки лише в іноземній валюті, у зв'язку з чим, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 207.723,55 євро неустойки задоволенню не підлягають.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 29.477,17 євро 3% річних здійснивши розрахунок наступним чином
на суму боргу 3.124.037,00 євро за період з 15.03.2022 до 10.04.2022;
на суму боргу 2.564.662,00 євро за період з 11.04.2022 до 08.06.2022;
на суму боргу 2.072.662,00 євро за період з 09.06.2022 до 05.08.2022;
на суму боргу 866.412,00 євро за період з 06.08.2022 до 31.12.2022.
Суд не погоджується з таким розрахунком, оскільки позивачем невірно визначено суму боргу, на яку слід нараховувати 3% річних, та період нарахування, а саме без врахування того, що за умовами договору у відповідача обов'язок повернути попередню оплату виникає після отримання відповідної вимоги від позивача.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
При цьому у наведеній нормі прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України (дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2029 у справі № 464/3790/16-ц).
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
За розрахунками суду (на суму боргу 866.412,00 євро за період з 09.07.2022 по 31.12.2022) 3% річних становлять 12.533,30 євро та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено суму боргу та період прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Міністерства оборони України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 7 статті 233 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
При виготовленні повного тексту рішення судом виявлено, що під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення судом допущено арифметичні помилки щодо підрахунку обґрунтованої суми 3% річних, що мало наслідком допущення помилок в розмірі 3% річних та розмірі судового збору, які мають бути стягнуті з відповідача.
Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині рішення до його підписання суддею.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з POWERLAB Societe a responsabilite limitee (144 ZAE Wolser A, L3225 Bettembourg, Luxembourg, LU28020230, RCS B200913) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 866.412 (вісімсот шістдесят шість тисяч чотириста дванадцять) євро 00 центів попередньої оплати, 12.533 (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять три) євро 30 центів 3% річних, 525.125 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч сто двадцять п'ять) грн 87 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 03.06.2025.
СуддяВ.В.Сівакова