вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
29 травня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/884/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 , м. Харків
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет», м. Ужгород
за участю:
третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , с. Тисалово Тячівського району Закарпатської області
третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , м. Ужгород
третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , с. Великі Геївці Ужгородського району Закарпатської області
про визнання недійсними рішень загальних зборів
За участю представників:
позивача - Сухан Н.В., адвокат, ордер серії АО №1177188 від 27.05.2025;
відповідача - не з'явився;
від третіх осіб - не з'явилися.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» у якій просить суд:
- визнати недійсними всі рішення, які були прийняті 10.09.2024 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет», що оформлені протоколом №23 загальних зборів учасників ТОВ «Медпланет» від 10.09.2024;
- скасувати державну реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» (код ЄДРПОУ 44900561) «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 13.09.2024 09:28:26, №1004801070001091527, Зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи.», вчинену державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Гороховою О.К.;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.09.2024 до дня поновлення на роботі, але не більше ніж за рік, із розрахунку 364 грн 44 коп. за кожний робочий день - у відповідному розмірі визначеному на момент прийняття рішення з допуском негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за 1 місяць.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/884/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 жовтня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області 29 жовтня 2024 року суд звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 21 листопада 2024 року.
Під час проведення у справі підготовчого провадження суд ухвалою від 12 грудня 2024 року задовольнив клопотання/заяву ОСОБА_1 від 10.12.2024 та залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою від 11 березня 2025 року суд постановив підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 08 квітня 2025 року.
Ухвалою від 08 квітня 2025 року суд відклав розгляд справи на 08 травня 2025 року.
Ухвалою суду від 08.05.2025 прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині:
- скасування державної реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» (код ЄДРПОУ 44900561) «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 13.09.2024 09:28:26, №1004801070001091527, Зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи.», вчинену державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Гороховою О.К.;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет»;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.09.2024 до дня поновлення на роботі, але не більше ніж за рік, із розрахунку 364 грн 44 коп. за кожний робочий день - у відповідному розмірі визначеному на момент прийняття рішення з допуском негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за 1 місяць, - та закрито провадження у цій частині позовних вимог.
Окрім того, у зв'язку з неявкою в судове засідання 08.05.2025 представників сторін та третіх осіб, судове засідання відкладено до 29 травня 2025 року.
Присутній в судовому засіданні 29.05.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з заявлених в позовній заяві підстав.
Відповідач та треті особи в судові засідання жодного разу не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання судових ухвал за юридичною адресою відповідача та за зареєстрованим місцем проживання третіх осіб.
Так, відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі, неодноразові відкладення підготовчих засідань у даній справі, закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті та про відкладення судового розгляду справи і оголошення в ньому перерви шляхом надіслання ухвал суду від 29.10.2024, 21.11.2024, 12.12.2024, 16.01.2025, 11.02.2025, 11.03.2025, 08.04.2025 та 08.05.2025 за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет», зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 88000, м. Ужгород, вул. Івана Коршинського, буд. 20, що підтверджується поштовими конвертами про повернення без вручення відповідачу рекомендованих відправлень №0600977716249, №0600987723014, №0600995516877, №0601104403836, №0601113456330, №0601124539696, №0601134873357, №0601144409403 із зазначенням причини невручення: «За закінчення терміну зберігання».
Третя особа 1 - ОСОБА_2 повідомлявся про залучення його до участі в справі, закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті та про відкладення судового розгляду справи і оголошення в ньому перерви за зазначеною в матеріалах справи (зокрема у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.03.2023, акті приймання-передачі від 10.09.2024, протоколі загальних зборів учасників №23 від 10.09.2024) адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень про отримання ОСОБА_2 процесуальних документів суду за №0601124532470, 0601134860573, 0601144395259, 0601146623542.
Третя особа 2 - ОСОБА_3 повідомлявся про залучення його до участі в справі, закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті та про відкладення судового розгляду справи і оголошення в ньому перерви за зазначеною в матеріалах справи (зокрема у акті приймання-передачі від 10.09.2024, протоколі загальних зборів учасників №23 від 10.09.2024) адресою місця проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується поштовими конвертами про повернення без вручення ОСОБА_3 рекомендованих відправлень №0600995505042, 0601104347227, 0601113439126, 0601134854980, 0601144384966, із зазначенням причини невручення: «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Третя особа 3 - ОСОБА_4 повідомлявся про залучення його до участі в справі, закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті та про відкладення судового розгляду справи і оголошення в ньому перерви за зазначеною в матеріалах справи (зокрема у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.09.2024, акті приймання-передачі від 10.09.2024) адресою місця проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень про отримання ОСОБА_4 процесуальних документів суду за №0600995510020, 0601134864811, 0601144404053, 0601146629575 та поштовим конвертом про повернення без вручення відповідачу рекомендованого відправлення №0601104353928 із зазначенням причини невручення: «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі - Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати»). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.
Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв'язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об'єкта поштового зв'язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв'язку за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» працівник об'єкта поштового зв'язку робить на ньому позначку «Адресат відмовився» у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати» (п.п. 101, 102 Правил).
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач та треті особи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи в суді та мали достатньо часу і можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третіх осіб.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги (з урахуванням відмови від частини заявлених у справі вимог) обґрунтовані порушенням відповідачем порядку скликання та проведення загальних зборів 10.09.2024 у зв'язку з неповідомленням позивача про їх проведення та, відповідно, порушенням корпоративних прав на участь в управлінні Товариством, що, за позицією позивача, є підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на таких загальних зборах.
Порушення порядку скликання та проведення спірних загальних зборів позивачем пов'язується також і з тією обставиною, що він як керівник ТОВ «Медпланет» не приймав участі в їх скликанні, формуванні порядку денного, а прийняті на загальних зборах 10.09.2024 спірні у цій справі рішення безпосередньо стосуються прав ОСОБА_1 , якого було, серед іншого, позбавленого повноважень керівника та підписанта відповідача.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідачем не подано відзив на позов відповідно до приписів ст.ст. 165, 178 ГПК України.
Письмові пояснення.
Третіми особами не подано письмових пояснень щодо позову у відповідності до вимог ст. 168 ГПК України.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Рішенням загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» від 22.04.2022, оформленого протоколом №1 вирішено:
- створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Медпланет» (надалі - Товариство);
- сформувати статутний капітал Товариства в розмірі 45 000,00 грн;
- розподілити частки засновників (учасників) Товариства у статутному капіталі наступним чином: ОСОБА_1 на суму 22 050,00 грн (49% статутного капіталу), ОСОБА_3 на суму 11 700,00 грн (26% статутного капіталу), ОСОБА_2 на суму 11 250,00 грн (25% статутного капіталу);
- затверджено види економічної діяльності Товариства;
- визначено місцезнаходження Товариства - 61007, м. Харків, просп. Індустріальний, буд. 22, кв. 20;
- затверджено Статут Товариства;
- обрано на посаду директора Товариства ОСОБА_1 , а підписантом - Крегула А.М.;
- затверджено структуру власності Товариства та уповноважено ОСОБА_1 на її підписання.
22 квітня 2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради Гороховою О.К. проведено державну реєстрації створеної юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» (запис №1004801020000091527), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.03.2023 року.
Відповідно до п. 1.8. затвердженого загальними зборами (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» від 22.04.2022 (протокол №1) Статуту Товариства (надалі - Статут) кожен учасник Товариства повинен повністю внести свій вклад протягом року з дати державної реєстрації Товариства.
Згідно з наданою суду копією платіжної інструкції від 12.05.2022 підтверджується внесення ОСОБА_1 свого вкладу до статутного капіталу Товариства в розмірі 22 050,00 грн.
За змістом п. 2.1. Статуту органами Товариства є загальні збори та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом Товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності Товариства.
Як свідчать матеріали справи, 10 вересня 2024 року відбулися загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет», рішення яких оформлені протоколом №23 від 10.09.2024 (надалі - Протокол).
Відповідно до змісту Протоколу на порядок денний загальних зборів винесено 3 питання, а саме:
1) Зміна адреси реєстрації ТОВ «Медпланет» на м. Ужгород, вул. І. Коршинського, 20;
2) Зміна директора. Звільнення з 10.09.2024 ОСОБА_1 згідно рішення засновників та прийняття з 11.09.2024 ОСОБА_4 згідно поданої заяви;
3) Позбавлення ОСОБА_1 повноважень підписанта.
Як вбачається з Протоколу в означених загальних зборах взяли участь два учасника товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в сукупності володіють 51% частки статутного капіталу.
Зміст Протоколу свідчить, що на загальних зборах 10 вересня 2024 року учасниками Товариства одноголосно було прийнято наступні рішення:
- змінити адресу реєстрації ТОВ «Медпланет» на м. Ужгород, вул. І. Коршинського, 20;
- змінити директора. Звільнити з 10.09.2024 ОСОБА_1 згідно рішення засновників та прийняти з 11.09.2024 ОСОБА_4 згідно поданої заяви;
- позбавити ОСОБА_1 повноважень підписанта.
На виконання означеного рішення загальних зборів учасників Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради Гороховою О.К. проведено державну реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» (запис №1004801070001091527) - зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою; зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміна місцезнаходження юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.09.2024 року.
Позовні вимоги у даній справі обґрунтовуються позивачем порушенням визначеного в ст.ст. 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» порядку скликання та проведення загальних зборів 10.09.2024, що полягає у організації їх проведення без участі виконавчого органу Товариства (позивача у справі), за відсутністю будь-яких звернень учасників щодо їх проведення та при неповідомленні позивача як учасника Товариства про їх проведення 10.09.2024, що є порушенням корпоративних прав на участь в управлінні Товариством та, відповідно, підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих та таких загальних зборах.
Встановлення наявності підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет», оформлені протоколом від 10 вересня 2024 року, виходячи з визначених позивачем підстав порушення порядку організації та скликання загальних зборів є предметом встановлення у даній справі.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 зазначено, що за ч. 2 ст. 5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.ч. 1-4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.
Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Учасник товариства не має права голосу при прийнятті загальними зборами товариства рішень з питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом. Це правило не застосовується у товаристві з одним учасником.
Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначені в Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06 лютого 2018 року №2275-VIII (надалі - Закон №2275-VIII).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закон №2275-VIII учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.
За встановленими у справі обставинами позивач на час проведення оспорюваних у цій справі загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» був та на момент розгляду справи в суді є учасником Товариства з розміром належної йому частки 22 050,00 грн (яка оплачена в повному обсязі відповідно до платіжної інструкції від 12.05.2022), що загалом складає 49% статутного капіталу Товариства.
Крім цього, судом встановлено, що на час проведення оспорюваних у цій справі загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» позивач перебував на посаді директора (виконавчого органу) Товариства, а спірними у цій справі рішеннями загальних зборів учасників його було, зокрема, звільнено з посади директора з призначенням на цю посаду ОСОБА_4 .
Підставою недійсності рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет», оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Медпланет» №23 від 10 вересня 2024 року позивачем визначено порушення порядку їх організації - скликання та проведення не виконавчим органом Товариства (тобто неповноважним органом) за відсутності повідомлення ОСОБА_1 як учасника про проведення таких зборів, зміст їх порядку денного.
За змістом ч. 1 ст. 31 Закону №2275-VIII загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства; на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.
Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.
Виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п'яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства.
Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного загальних зборів учасників особою, яка вимагає скликання таких зборів, виконавчий орган товариства з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання.
Виконавчий орган товариства зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.
У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов'язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників (ч.ч. 5-9 Закону №2275-VIII).
Порядок повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів унормовано статтею 32 Закону №2275-VIII, відповідно до якої повідомлення, виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.
Отже, стаття 32 Закону №2275-VIII не встановлює імперативного строку щодо повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів, адже такий може бути змінений статутом товариства, як і не встановлює вичерпного переліку способів повідомлення про проведення таких зборів, оскільки статутом товариства може бути встановлений відмінний від визначеного Законом способу повідомлення.
За змістом статті 32 Закону №2275-VIII порядок скликання загальних зборів включає в себе як визначення органу чи особи з відповідними повноваженнями на скликання загальних зборів, так і дотримання ними належної процедури щодо строку та способу повідомлення учасників товариства про проведення таких зборів.
За таких обставин, рішення загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути визнанні недійсними з підстав порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання загальних зборів товариства, у разі, зокрема:
1) порушення вимог статті 31 Закону №2275-VIII щодо визначення органу чи особи з відповідними повноваженнями на скликання загальних зборів;
2) порушення вимог статті 32 Закону №2275-VIII щодо належного повідомлення учасника/учасників Товариства про проведення загальних зборів, що стало наслідком позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах.
Однак не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.
Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.
Отже, у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з'ясовувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.
Схожі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та постановах Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №910/10275/20, від 26.06.2024 у справі №914/1833/23.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження особи-ініціатора скликання оспорюваних у цій справі загальних зборів від 10.09.2024, а сам протокол №23 загальних зборів учасників ТОВ «Медпланет» також не містить будь-яких відомостей про відповідальну за скликання загальних зборів особу та/або особу, відповідальну за належне повідомлення усіх учасників про їх проведення.
Суд, при цьому, приймає до уваги, що Статутом ТОВ «Медпланет» не визначено порядку скликання, організації та проведення загальних зборів Товариства, а в силу цитованих вище приписів ст.ст. 31, 32 Закону №2275-VIII за загальним правилом саме виконавчий орган Товариства - директор є відповідальною за скликання та проведення загальних зборів особою і лише в разі бездіяльності керівника Товариства протягом 10 днів з дня отримання вимоги про скликання загальних зборів, особи, які ініціювали їх проведення можуть скликати загальні збори самостійно.
При цьому, ані відповідачем, ані третіми особами (іншими, окрім позивача, учасниками ТОВ «Медпланет» до та після проведення загальних зборів 10.09.2024) не надано суду жодних доказів на підтвердження як факту звернення до позивача, як директора Товариства з вимогою про скликання загальних зборів, так і бездіяльності останнього за фактом отримання такої вимоги та/або доказів належного повідомлення позивача, як одного з учасників Товариства з найбільшою часткою в статутному капіталі про проведення загальних зборів 10 вересня 2024 року із пропонованим на них порядком денним.
Варто зауважити, що за загальним правилом у даній категорії спорів саме на відповідачу лежить процесуальний обов'язок довести відсутність порушень, допущених при скликанні та проведенні загальних зборів, позаяк саме юридична особа має або повинна мати в своєму розпорядженні документи, пов'язані з діяльністю її вищого органу управління - загальних зборів учасників, в тому числі й докази на підтвердження дотримання процедури їх функціонування.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з аргументами позивача, які жодним чином не заперечені ані відповідачем, ані третіми особами про допущені під час скликання та проведення загальних зборах учасників ТОВ «Медпланет» порушення приписів ст.ст. 31, 32 Закону №2275-VIII, які полягають у їх скликанні і організації неповноважним органом та за неповідомлення одного з учасників (позивача), частка якого в статутному капіталі Товариства на час проведення таких загальних зборів була найбільшою та, якого оспорюваним в цій справі рішенням звільнено з посади директора Товариства та позбавлено повноважень підписанта.
Як вже зазначалося вище, За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Водночас, принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання).
Згідно з статтею 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У судовому порядку недійсним може бути визнано рішення позачергових загальних зборів учасників, а не протокол.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №914/921/18.
Суд також враховує правову позицію, що викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №906/461/19, від 05.11.2020 у справі № 910/12792/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1807/17, від 06.03.2018 у справі №907/167/17, за якими позивачу не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників рішень, оскільки вплив учасника на прийняття загальним зборами рішень не вичерпується лише голосуванням. Участь позивача у загальних зборах не обмежується виключно голосуванням з питань порядку денного. Голосуванню передують обговорення між учасниками питань порядку денного, внесення обґрунтованих пропозицій відносно порядку денного, виступи учасників, що за певних обставин можуть істотно вплинути на загальний хід голосування та змінити його результати в порівнянні з тими результатами, які мали місце за відсутності на загальних зборах неповідомленого учасника. Можливою є ситуація, коли учасник, який володіє невеликою часткою у статутному капіталі товариства, своїми пропозиціями до порядку денного, виступом відносно пропозицій з голосування питань порядку денного, тощо, переконавши іншого (інших) учасника в правоті своєї позиції, шляхом голосування, при наявності необхідного кворуму голосів у таких учасників для прийняття рішень, може змінити хід голосування.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується, а відповідачем та/або третіми особами жодним чином не спростовано наявність зазначених вище порушень приписів ст.ст. 31, 32 Закону №2275-VIII під час скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» 10 вересня 2024 року, враховуючи неповідомлення позивача, як учасника Товариства про такі збори, на яких вирішувалися питання як зміни місцезнаходження Товариства, так і звільнення позивача з посади директора Товариства з позбавленням його повноважень підписанта (що само по собі безумовно свідчить про порушення прав ОСОБА_1 на участь в управлінні Товариством), суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет», оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Медпланет» №23 від 10 вересня 2024 року.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому обсязі (з урахуванням відмови позивача від частини позовних вимог).
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 50, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет», оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Медпланет» №23 від 10 вересня 2024 року.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпланет» (88000, м. Ужгород, вул. Івана Коршинського, буд. 20, код ЄДРПОУ 44900561) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 03 червня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.