61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
19.05.2025р. Справа №905/801/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
секретар судового засідання Пелих Т.В.,
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна», м.Київ,
до відповідача Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва,
за участю Міністерства юстиції України, м.Київ, у якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,
за участю Донецької обласної державної адміністрації, обласної військової адміністрації, м.Краматорськ, у якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,
про відшкодування майнової шкоди у розмірі 377 725 026,97 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Шевченко І.В., Жукотанська О.В., в режимі відеоконференції,
від відповідача - не з'явився,
від Донецької обласної державної адміністрації, обласної військової адміністрації - Бикова М.А., в режимі відеоконференції,
від Міністерства юстиції України - Вишнякова А.М., в режимі відеоконференції,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди у розмірі 377725026,97 грн.
Хід розгляду справи та процесуальні дії.
Ухвалою від 03.06.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі 905/801/24; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 25.06.2024 року.
25.06.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна» надішло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить суд приєднати до матеріалів справи товарні накладні. До клопотання додані додаткові документи.
25.06.2024 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території Харківської області повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу). Ухвалою від 25.06.2024 суд призначив розгляд справи № 905/801/24 у судовому засіданні на 11.07.2024.
11.07.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна» надішло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить суд визнати причини неподання позивачем доказів у встановлений законом строк; приєднати до матеріалів справи довідку про балансову вартість обладнання та малоцінних товарно-матеріальних цінностей.
25.06.2024 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території Харківської області повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу). Ухвалою від 25.06.2024 суд призначив розгляд справи № 905/801/24 у судовому засіданні на 11.07.2024 року.
11.07.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна» надішло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить суд визнати поважними причини неподання позивачем доказів у встановлений законом строк; приєднати до матеріалів справи довідку про балансову вартість обладнання та малоцінних товарно-матеріальних цінностей.
Ухвалою від 11.07.2024 суд відклав розгляд справи на 25.07.2024 року; залучив до участі у справі Міністерство юстиції України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; залучив до участі у справі Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; зобов'язав позивача направити на адресу Міністерства юстиції України, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації копію позовної заяви з додатками; докази направлення надати суду; зобов'язав Міністерство юстиції України та Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію надати суду та сторонам пояснення стосовно обставин, що викладені в позовній заяві; продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
23.07.2024 через систему "Електронний суд" від Донецької обласної державної адміністрації, обласної військової адміністрації надійшли пояснення стосовно обставин, що викладені в позовній заяві. До пояснень додані додаткові документи.
25.07.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна» надійшло клопотання, в якому позивач просить суд визнати поважними причини неподання позивачем доказів у встановлений законом строк; приєднати до матеріалів справи письмові докази, додані до клопотання.
Ухвалою від 25.07.2024 суд відклав розгляд справи на 13.08.2024 року; зобов'язав Міністерство юстиції України надати суду та сторонам пояснення стосовно обставин, що викладені в позовній заяві; продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до дати судового засідання.
09.08.2024 через систему "Електронний суд" від Міністерства юстиції України надійшли пояснення стосовно обставин, що викладені в позовній заяві.
13.08.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна» надійшло клопотання, в якому позивач просить суд визнати поважними причини неподання позивачем доказів у встановлений законом строк; приєднати до матеріалів справи інформаційну довідку щодо порядку внутрішнього обліку та фіксації переміщення товарів ТОВ “Метро Кеш Енд Кері Україна» №809 від 07 серпня 2024 року.
Присутні у судовому засіданні 13.08.2024 представники позивача (в режимі відеоконференції) повідомили суд, що інформаційна довідка щодо порядку внутрішнього обліку та фіксації переміщення товарів ТОВ “Метро Кеш Енд Кері Україна» №809 від 07 серпня 2024 року містить інформацію щодо процесу надходження товарів до торговельних центрів, зокрема, до торговельного центру у м. Маріуполь, який здійснюється в три етапи: 1) поставка товару постачальником; 2) опрацювання товару логістичним провайдером; 3) переміщення товару на торговельні центри.
Також, представник ТОВ “Метро Кеш Енд Кері Україна» зазначила, що разом з позовною заявою позивач подав бухгалтерські регістри, в яких є зведена інформація по всіх товарах, які були переміщені та знаходились в торговельному центрі у м. Маріуполь. Дані регістри роздруковуються з внутрішньої бухгалтерської системи, яка ведеться в програмі SAP, а потім подаються до податкової служби. Представник повідомила, що на вищевказану программу є ліцензія, проте стосовно сертифікату, який би підтверджував трансформування відомостей в податкову звітність, треба уточнити.
27.08.2024, 05.09.2024, 27.09.2024, 11.10.2024, 25.10.2024, 26.12.2024, 12.02.2025, 06.03.2025 судові засідання не відбулися з причини оголошення на території Харківської області повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу). Ухвалами від 27.08.2024, 05.09.2024, 27.09.2024, 11.10.2024, 25.10.2024, 26.12.2024, 12.02.2025, 06.03.2025 суд призначав розгляд справи № 905/801/24 у судовому засіданні на 05.09.2024, 27.09.2024, 11.10.2024, 25.10.2024, 06.12.2024, 21.01.2025, 06.03.2025, 24.03.2025.
Ухвалою від 21.01.2025 відкладено розгляд справи на 12.02.2025.
Ухвалою від 11.04.2025 закрито підготовче провадження у справі №905/801/24, призначено розгляд справи по суті на 25.04.2025 року.
В судовому засіданні 25.04.2025 на 13.05.2025 року оголошено перерву для дослідження доказів у справі.
Ухвалою від 13.05.2025 відкладено розгляд справи на 19.05.2025.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.
Підсудність та підвідомчість спору.
Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Водночас, розглядаючи дану справу суд враховує, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
З огляду на те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії порушено суверенітет України, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у справі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача. Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справах №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.
Повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України “Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Водночас, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України “Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ “Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
Разом з тим у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Разом з цим, судом на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу “Судова влада України» розміщувались відповідні оголошення щодо розгляду справи №905/801/24.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ досудових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, судом було вжито всі допустимі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/801/24.
Також, в підтвердження відправлення відповідачеві копії позовної заяви разом із додатками, а також ухвали суду у справі №905/801/24 позивач надав суду: Акт про направлення документів від 25.12.2024 року, у якому міститься інформація про вкладення представником позивача копій документів до конверта та направлення його засобами поштового зв'язку 23.12.2024 року (відправленню національним оператором поштового зв'язку Франції «LA POSTE» був привласнений унікальний трек-номер LX093362486FR); 2) фотознімки конверта відправлення №LX093362486FR з митною декларацією та документами про сплату поштових послуг від 23.12.2024 року.
В листі від 12.02.2025 позивач повідомив суд, що на дату направлення цього повідомлення за інформацією оператора поштового зв'язку Франції «LA POSTE», яка була отримана на офіційному сайті за посиланням: https://www.laposte.fr/outils/suivre-vos-envois?code=LX093362486FR, відправлення №LX093362486FR було доставлено за адресою призначення. Вручення позову та доданих до нього матеріалів адресату було здійснене 11.02.2025 р., знімок екрану долучений до матеріалів справи. Квитанція про оплату послуг міжнародного поштового відправлення та акт про направлення документів долучені до матеріалів справи.
Також, відповідач направив копію позовної заяви разом із додатками, а також ухвали суду у справі №905/801/24 на електронні адреси відповідача, які Генеральна прокуратура Російської Федерації використовує при здійсненні своєї діяльності (mail@genproc.gov.ru, erp_support@genproc.gov.ru).
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач був обізнаний про розгляд справи, однак відзив на позовну заяву не подав, про намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.
Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв та/або клопотань відповідач не надав.
Залучення третіх осіб.
Ухвалою від 11.07.2024 суд залучив до участі у справі Міністерство юстиції України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; залучив до участі у справі Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Предметом розгляду даної справи є відшкодування майнової шкоди у розмірі 377725026,97 грн, яка виникла внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та воєнних дій на території м.Маріуполь.
Суд залучив до участі у справі Міністерство юстиції України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки дійшов висновків, що ймовірний результат вирішення спору може вплинути на обсяг прав та обов'язків Міністерства юстиції України, беручи до уваги те, що через повномасштабну агресію Росії проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та Росією розірвано, на теперішній час відсутнє законодавче врегулювання порядку виконання судових рішень про стягнення збитків спричинених внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та враховуючи, що згідно Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228, Міністерство юстиції України (Мін'юст) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що реалізує державну політику з організації примусового виконання рішень судів, тощо.
Суд залучив до участі у справі Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки дійшов висновків, що ймовірний результат вирішення спору може вплинути на обсяг прав та обов'язків Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, враховуючи п. 2 ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 3 ЗУ "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", пункти 14, 15 Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2023 р. № 624, якими передбачено, що місцеві держадміністрації, військові адміністрації, військово-цивільні адміністрації є публічними реєстраторами Реєстру пошкодженого та знищеного майна, що забезпечують внесення інформації (документів) про пошкоджене та знищене майно, про осіб, майно яких пошкоджено або знищено, шкоду та збитки, завдані внаслідок пошкодження такого майна, та іншої інформації, визначеної Порядком.
Процедура розгляду справи.
Позивач обрав судовий спосіб захисту свого права, що виникло внаслідок заподіяння шкоди внаслідок збройної агресії.
Відповідно до змісту статтей 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.
Згідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 8, 13 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес" як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст. 13, ч.1 ст. 14 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позиція позивача. Зміст позовних вимог.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та воєнних дій на території м.Маріуполь позивач зазнав майнової шкоди у розмірі 377725026,97 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна» здійснює свою діяльність через торговельні центри у різних містах України. Позивач здійснював свою діяльність, в тому числі, в Торговельному центрі Торговельний центр №38 Філія МЕТРО, що розташована за адресою: 87512, Донецька область, м. Маріуполь, Запорізьке (Володарське) шосе 4.
Будівля торговельного центру МЕТРО, як і земельна ділянка, на якій розташовано торговельний центр, належить ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» на підставі права власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21707038 від 29.01.2009р., інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №121618051 від 23.04.2018р., договором купівлі-продажу будівлі від 31.12.2008р., державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №818299, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5106244222018 від 04.05.2018р., договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31.12.2008р.
На момент початку повномасштабного вторгнення збройних сил РФ в Україну, все що обліковувалося за Торговельним центром №38 залишилося на території Торгівельного центру. Враховуючи активні воєнні дії Позивач не мав можливості перемістити продукцію, товари, обладнання та інше майно, що дає станом на сьогоднішній день розуміння, що всі товари з обмеженим строком дії є зіпсованими, викраденими та втраченими. Про події та злочини заявлено у правоохоронні органи на території України та порушено кримінальні провадження, що підтверджується заявою про вчинене кримінальне правопорушення №31968 від 30.06.2022р., заявою про вчинене кримінальне правопорушення №31966 від 30.06.2022р., заявою про вчинене кримінальне правопорушення №31965 від 30.06.2022р. та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022100020001480 від 02.06.2022р.
Вищеописані події завдали позивачеві збитків у вигляді:
- прямих збитків, які згідно Звіту Запорізької торгово-промислової палати № ОЦ-2059/6 від 20.03.2024 р. про незалежну оцінку розміру реальних збитків, становлять 114 937 272,96 грн, що еквівалентно 2 879 154,14 Доларів США (по курсу НБУ на день подання позову);
- упущеної вигоди, яка складається з потенційних доходів, які могли бути отримані при нормальній роботі Торговельного центру та продажу товарів, яка згідно Звіту Запорізької торгово-промислової палати ОЦ-2059/9 від 20.03.2024 року про незалежну оцінку (визначення розміру) упущеної вигоди, складає 262 787 754,00 грн, що еквівалентно 6 582 777,11 Доларів США (по курсу НБУ станом на день подання позову).
Як на правову підставу позову позивач посилається на Конституцію України, статті 22, 1166 ЦК України, ст.1 Протоколу №1 до ЄКПЛ.
На підтвердження заявлених вимог позивачем надано до суду:
- в підтвердження права власності на майно: витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21707038 від 29.01.2009р., інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №121618051 від 23.04.2018р., державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №818299, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5106244222018 від 04.05.2018р;
- в підтвердження факту втрати майна через тимчасову окупацію міста Маріуполя суду надані: копія заяви про вчинене кримінальне правопорушення №31968 від 30.06.2022р., копія заяви про вчинене кримінальне правопорушення №31966 від 30.06.2022р., копія заяви про вчинене кримінальне правопорушення №31965 від 30.06.2022р., копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022100020001480 від 02.06.2022р.;
- в підтвердження суми нанесених відповідачем збитків суду надані: довідка про балансову вартість товарів ТЦ №38 вих. №490 від 06.03.2023р.; - довідка про балансову вартість основних засобів та малоцінних матеріалів на ТЦ №38 станом на 25.02.2022р. вих. №1158 від 24.08.2023р.; довідка щодо порядку внутрішнього обліку та фіксації переміщення товарів ТОВ “Метро Кеш Енд Кері Україна» №809 від 07 серпня 2024 року; Інформаційна довідка щодо порядку внутрішнього обліку та фіксації переміщення товарів ТОВ “Метро Кеш Енд Кері Україна» №647 від 24 липня 2024 року; Довідка про балансову вартість товарів ТЦ 38 №1158 від 24 серпня 2023 року «Балансова вартість обладнання та малоцінних товарно-матеріальних цінностей, що обліковувалися з ТЦ Маріуполь» №1516 від 10 липня 2024 року; Звіт Запорізької торгово-промислової палати № ОЦ-2059/6 від 20.03.2024 р. про незалежну оцінку розміру реальних збитків, Звіт Запорізької торгово-промислової палати ОЦ-2059/9 від 20.03.2024 про незалежну оцінку (визначення розміру) упущеної вигоди в наслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації; копія Договору про надання логістичних послуг від 12 грудня 2016 року (укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУП К»); копія Договору про надання логістичних послуг від 12 грудня 2016 року (укладеного з Дочірнім підприємством «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО»); копії Товарних накладних про переміщення товару.
Позиція третіх осіб.
В письмових поясненнях Донецька обласна державна адміністрація, обласна військова адміністрація висловилась, що представницьким органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси Маріупольської міської територіальної громади і приймає рішення від її імені, є Маріупольська міська рада, у якої є виконавчі органи, які здійснюють свої повноваження на підконтрольній українській владі території, що Донецька обласна державна адміністрація, обласна військова адміністрація, з метою координації роботи щодо внесення інформації до Реєстру пошкодженого та знищеного майна забезпечує взаємодію з райдержадміністраціями, військовими адміністраціями населених пунктів, виконавчими органами рад територіальних громад, структурними підрозділами облдержадміністрації щодо інформаційного наповнення Реєстру, шляхом надання лише організаційної та консультаційної підтримки. Відповідно, ймовірний результат вирішення спору не може вплинути на права та обов'язки Донецької обласної державної адміністрації, обласної військової адміністрації.
У письмових поясненнях від 09.08.2024 Міністерство юстиції України зазначено, що процедура визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації починаючи з 19 лютого 2014 року встановлена Порядком визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березин 2022 року №326. З метою визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі), упущеної вигоди, витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії Російської Федерації, та стягнення в судовому порядку завданої шкоди, позивачу необхідно пройти процедуру визначену вказаним Порядком, затвердженим постановою КМУ від 20 березня 2022 року № 326. У зв'язку з відсутністю на теперішній час законодавчого врегулювання, стягнення збитків, завданих агресією російської федерації не є можливим. Використання примусово вилучених об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів відповідно до Закону №2116-IX «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», як джерела відшкодування збитків, завданих Російською Федерацією, на підставі судового рішення законодавством не передбачено. Проте, відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
Норми права, якими врегульовано спірні правовідносини.
Відшкодування шкоди врегульовано положеннями нормами Цивільного кодексу України.
За приписами статті 1166 ЦКУ майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, позивач має довести суду, сукупність таких обставин - заподіяння шкоди, протиправність дій відповідача, а також причинно-наслідковий зв'язок між діянням відповідача та заподіянням шкоди.
Встановлені судом обставини.
Загальновідомими обставинами, що не підлягають доведенню, є факт збройної агресії РФ через повномасштабне військове вторгнення на територію України, що почалось 24 лютого 2022р., обстріли та окупація міста Маріуполь Донецької області. Про, це свідчать повідомлення в засобах масової інформації, у тому числі надані відповідачами роздруківки з засобів масової інформації.
Україна залишається об'єктом збройної агресії з боку росії, яку остання здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац перший затвердженого постановою від 27 січня 2015 року № 129-VIII Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН), Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою-агресором (далі - Звернення)).
З 20 лютого 2014 року тривають силові дії Російської Федерації (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1 схваленої постановою від 21 квітня 2015 року № 337-VIII Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» (далі - Заява)). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала Росію державою-агресором (абзац шостий Звернення).
24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії РФ проти України - повномасштабне вторгнення агресора на Українську суверенну територію. У цей день Україна розірвала з РФ дипломатичні відносини. 02 березня 2022 року збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно якого вся територія Маріупольського району входить до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, дата початку тимчасової окупації - 05.03.2022 року.
Враховуючи вище наведене, суд вважає доведеним факт протиправності дій відповідача у вигляді початку збройної агресії на території України, обстріли та окупацію міста Маріуполя Донецької області.
За змістом, ст. 1166 ЦКУ позивач має довести об'єктивний причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи, що заподіяла шкоду. Доведенню підлягає що, шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Позивач зазначає, що внаслідок збройної агресії РФ йому спричинено майнову шкоду та він недоотримав прибуток.
За відомостями ЄДР позивач зареєстрований за адресою: 02041, м. Київ, пр-т П.Григоренка, 43. Основним видом діяльності Позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Товариство здійснює свою діяльність через Торговельні центри у різних містах України. До широкомасштабного військового вторгнення на територію України, позивач здійснював свою діяльність, в тому числі у Торговельному центрі №38 Філія МЕТРО, що розташована за адресою: 87512, Донецька область, м. Маріуполь, Запорізьке (Володарське) шосе 4.
Вказаний торговельний центр перебуває у приватній власності Позивача, що підтверджено Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21707038 від 29 січня 2009 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №121618051 від 23 квітня 2018 року, копії яких подані разом із позовною заявою.
Торговельний центр №38 розташований на земельній ділянці площею 7,0500 га з кадастровим номером 1412300000:04:027:0072, який належить Позивачу на праві власності відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку від 17 березня 2009 року.
На теперішній час місто Маріуполь є тимчасово окупованою територіїєю.
Згідно Наказу позивача №31/12-ОД від 24.02.2022 «Про призупинення роботи торгівельного центру №38» роботу торгівельного центру №38 ТОВ “Метро Кеш Енд Кері Україна», що розташований за адресою: м. Маріуполь, Запорізьке (Володарське) шосе 4, призупинино з 24.02.2022 року (т.1 а.с. 33, оборот).
Щодо нерухомого майна.
Позивач зазначає, що належне йому нерухоме майно - будівля Торговельного центру №38 за адресою: м. Маріуполь, Володарське шосе, 4, частково зазнала пошкоджень, пошкоджено прибудинкову територію.
З публікацій зі ЗМІ позивачу відомо, що військовими РФ окуповано та незаконно привласнено будівлю Торгівельного центру МЕТРО та на базі магазину організовано штаб роздачі гуманітарної допомоги зі сторони РФ.
На підтвердження права власності на майно: витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21707038 від 29.01.2009р., інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №121618051 від 23.04.2018р., державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №818299, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5106244222018 від 04.05.2018р;
На підтвердження знищення нерухомого майна позивач надав суду: копію заяви про вчинене кримінальне правопорушення №31968 від 30.06.2022р., копію заяви про вчинене кримінальне правопорушення №31966 від 30.06.2022р., копія заяви про вчинене кримінальне правопорушення №31965 від 30.06.2022р., копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022100020001480 від 02.06.2022р.
Щодо рухомого майна.
Позивач пояснює, що на момент початку повномасштабного вторгнення збройних сил РФ в Україну, все що обліковувалося за Торговельним центром №38 за адресою: м.Маріуполь, Володарське шосе, 4, залишилося на території Торгівельного центру. Враховуючи активні воєнні дії Позивач не мав можливості перемістити продукцію, товари, обладнання та інше майно, що дає станом на сьогоднішній день розуміння, що всі товари з обмеженим строком дії є зіпсованими, викраденими та втраченими.
Позивач не надав суду прямі докази знищення рухомого майна, як то акти огляду, матеріали розслідування компетентних органів. Ненадання зазначених доказів об'єктивно обумовлено воєнними діями та окупацією міста Маріуполь.
З огляду на викладене, з урахуванням викладених обставин, суд встановлює факт спричинення шкоди через визначення обставин щодо способу спричинення шкоди позивачеві.
За поясненнями позивача, в Торговельному центрі №38 товариство здійснювало реалізацію товару, який надходив до цього центру у три етапи, інформація про що була викладена працівником Позивача в Інформаційній довідці щодо порядку внутрішнього обліку та переміщення товарів ТОВ “Метро Кеш Енд Кері Україна» №809 від 07 серпня 2024 року.
Першим етапом є придбання товару (або поставка товару постачальником).
Позивач здійснював придбання товарів, крім інших, у: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМПАРІ ЮКРЕЙН», про що свідчить Товарна накладна №2924 від 03 грудня 2021 року; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК», про що свідчить Видаткова накладна №25835/23763 від 06 грудня 2021 року; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ», про що свідчать товарні накладні №120181 від 08 грудня 2021 року, №124419 від 21 грудня 2021 року; 4) Фірми «ЛЮСТДОРФ», про що свідчить Товарна накладна №200017610 від 15 грудня 2021 року; 5) Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКАНІЯ-ПАК» , про що свідчить Товарна накладна №ПАК00000204 від 17 січня 2022 року; 6) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАФУД» , про що свідчать товарні накладні №ТР0ТР-27491221 від 19 грудня 2021 року, №ТР0ТР-27481221 від 19 грудня 2021 року; 7) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ІМПОРТ», про що свідчить Товарна накладна №10428 від 20 грудня 2021 року; 8) Іноземного підприємства «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД», про що свідчить Товарна накладна №2208507444 від 20 грудня 2021 року; 9) Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМОТЕХ» , про що свідчать товарні накладні №13395 від 21 грудня 2021 року, №13655 від 28 грудня 2021 року; 10) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНОН ДНІПРО», про що свідчить Товарна накладна №5038314268 від 23 грудня 2021 року.
Другим етапом у схемі надходження товару до кінцевого торговельного центру позивача є опрацювання товару логістичним провайдером.
Так, Позивач залучав до зберігання та доставки товару до торговельних центрів, у тому числі до Торговельного центру №38 сторонніх суб'єктів підприємницької діяльності - надавачів логістичних послуг, а саме: 1) Дочірнє підприємство «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 20071893), з яким був укладений Договір про надання логістичних послуг від 12 грудня 2016 року; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУП К» (ідентифікаційний код юридичної особи 39395839), з яким був укладений Договір про надання логістичних послуг від 12 грудня 2016 року.
До обов'язків логістичних провайдерів за вказаними договорами (пункт 1.3. договорів) належали: 1) операції на платформі (обробка товарів на розподільчому центрі з функціями зберігання), у тому числі роботи з розвантаження та завантаження, зберігання товарів на складі, робота з товарним запасом та сортування товару на складі; 2) транспортування та обробка товару в розподільчому центрі, у тому числі транспортування товарів з платформи до центрів торгівлі, а також з одного центру торгівлі до іншого або зворотне транспортування.
Товари приймалися за кількістю та якістю на логістично-розподільчому центрі - складі логістичних провайдерів та вносилися до внутрішньо облікових (бухгалтерських) систем Позивача. Після приймання товару на логістично-розподільчому центрі та постановки його на бухгалтерський облік (після того як всі товари відобразилися у внутрішніх бухгалтерсько-облікових системах) здійснювалось подальше переміщення товарів на необхідні торгівельні центри. Фізичне переміщення товарів зі складу на торгівельні центри здійснювалось силами та засобами логістичних провайдерів.
Третій етап - переміщення товарів до торговельного центру.
Товар з логістично-розподільчого центру - складу переміщувався відповідно до товарної накладної (у кількості та за переліком товарів), яка формується в електронному вигляді на платформі Егїіп (незначна частина накладних на певні групи товарів формується у друкованому вигляді у зв'язку з поступовим переходом на електронний документообіг).
Так, у січні 2022 року логістичним провайдером - Дочірнім підприємством «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО» було переміщено з логістично розподільчого центру (пункту навантаження за адресою: 08004, Київська область, Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Незалежності 2/2) до Торговельного центру №38 (пункту розвантаження за адресою: м. Маріуполь, Володарське шосе, 4) товари за наступними товарними накладними: 1) згідно із Товарною накладною №74650 від 02 січня 2022 року, про що свідчитьТоварно-транспортна накладна №74650 від 02 січня 2022 року; 2) згідно із Товарною накладною № 74799 від 05 січня 2022 року, про що свідчить Товарно-транспортна накладна №74799 від 05 січня 2022 року та Товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв №74799; 3) згідно із Товарною накладною №75024 від 12 січня 2022 року, про що свідчить Товарно-транспортна накладна №75024 від 12 січня 2022 року та Товарно-транспортна накладна переміщення алкогольних напоїв №75024; 4) згідно із Товарною накладною №75550 від 24 січня 2022 року, про що свідчить Товарно-транспортна накладна №75550 від 24 січня 2022 року та Товарно-транспортна накладна переміщення алкогольних напоїв №75550.
Надходження товарів а саме: продуктів харчування, напоїв, товарів санітарно-гігієнічного призначення, одягу, дитячих товарів, господарських товарів, у тому числі текстильних виробів, меблів, посуду тощо, до Торговельного центру №38 також підтверджується наявними в матеріалах справи товарними накладними: №74969 від 11 січня 2022 року; №75994 від 02 лютого 2022 року; №76556 від 12 лютого 2022 року; №75509 від 22 січня 2022 року; №75051 від 13 січня 2022 року; №76282 від 08 лютого 2022 року; №74800 від 05 січня 2022 року; №76209 від 05 лютого 2022 року; №75815 від 29 січня 2022 року; №75311 від 19 січня 2022 року; №75550 від 24 січня 2022 року; №74650 від 02 січня 2022 року; №74920 від 10 січня 2022 року; №75789 від 28 січня 2022 року; №74878 від 08 січня 2022 року; №76890 від 19 січня 2022 року; №75621 від 26 січня 2022 року; №75360 від 20 січня 2022 року; №75334 від 20 січня 2022 року; №76691 від 15 лютого 2022 року; №76911 від 19 лютого 2022 року; №75677 від 27 січня 2022 року; №76158 від 04 лютого 2022 року; №76803 від 17 лютого 2022 року; №76994 від 22 лютого 2022 року; №76416 від 10 лютого 2022 року; №76037 від 02 лютого 2022 року; №75496 від 22 січня 2022 року; №75591 від 25 січня 2022 року; №76644 від 15 лютого 2022 року; №76764 від 16 лютого 2022 року; №76584 від 12 лютого 2022 року; №76391 від 09 лютого 2022 року; №75970 від 01 лютого 2022 року; №76836 від 18 лютого 2022 року; №76231 від 05 лютого 2022 року; №75172 від 15 січня 2022 року; №76173 від 04 лютого 2022 року; №76310 від 08 лютого 2022 року; №74844 від 06 січня 2022 року; №75207 від 17 січня 2022 року; №74799 від 05 січня 2022 року; №75024 від 12 січня 2022 року; №75264 від 18 січня 2022 року; №75854 від 29 січня 2022 року; №76509 від 11 лютого 2022 року; №75908 від 31 січня 2022 року; №75733 від 27 січня 2022 року; №75409 від 21 січня 2022 року; №75110 від 14 січня 2022 року; №76355 від 09 лютого 2022 року; №76459 від 10 лютого 2022 року; №76949 від 20 лютого 2022 року; №74673 від 03 січня 2022 року; №75469 від 22 січня 2022 року; №77065 від 23 лютого 2022 року; №75136 від 15 січня 2022 року; №77115 від 23 лютого 2022 року; №76084 від 03 лютого 2022 року; №74725 від 04 січня 2022 року.
Наведена інформація з підтверджувальними документами була зафіксована в інформаційних довідках щодо порядку внутрішнього обліку та фіксації переміщення товарів ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» №647 від 24 липня 2024 року та №809 від 07 серпня 2024 року.
30 червня 2022 року задля фіксації протиправних дій Російської Федерації, позивач звернувся до Дарницького районного управління Головного управління МВС України в місті Києві із трьома заявами про вчинене кримінальне правопорушення, зокрема:
1) зареєстрованою 30 червня 2022 року за №31968, у якій повідомлено про те, що товариству стало відомо про факти артилерійського обстрілу з боку військ Російської Федерації прилеглої до Торговельного центру №38, і представниками товариства було зафіксовано потрапляння ракетного снаряду у асфальт навпроти Торговельного центру №38 та у будівлю, внаслідок чого товариству був завданий матеріальний збиток;
2) зареєстрованою 30 червня 2022 року за №31966, у якій повідомлено про те, що товариству стало відомо про факти незаконного проникнення до будівлі Торговельного центру №38, і з 25 лютого 2022 року можливості доступу до вказаного торговельного центру у співробітників компанії не було;
3) зареєстрованою 30 червня 2022 року за №31965, у якій повідомлено про те, що товариству стало відомо про факти зникнення транспортних засобів товариства з території Торговельного центру №38.
Відомості про вказані правопорушення були внесені Дарницьким управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12022100020001480, про що свідчить Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07 липня 2022 року.
У 2023 році позивачем інформація про втрачені товарно-матеріальні цінності, а також основні засоби, які перебували на балансі Торговельного центру №38 станом на 24 лютого 2022 року, була відображена у документах: Довідці про балансову вартість товарів ТЦ 38 №1158 від 24 серпня 2023 року, Довідці «Балансова вартість обладнання та малоцінних товарно-матеріальних цінностей, що обліковувалися з ТЦ Маріуполь» №1516 від 10 липня 2024 року та Довідці про балансову вартість товарів ТЦ 38 №490 від 06 березня 2023 року.
Суд дослідив довідку про балансову вартість товарів ТЦ 38 №490 від 06 березня 2023 року, яка складена на підставі відомостей облікових систем SAP станом на 24 лютого 2022 року, складену начальником Управління бухгалтерського обліку позивача, а також пояснення до інформації та даних, що містяться в фінансовій звітності ТОВ “Метро Кеш Енд Кері Україна» за 2022 рік з поясненнями щодо відображення збитків, завданих збройною агресією, у фінансовій звітності ТОВ “Метро Кеш Енд Кері Україна» за 2022 рік від 24 вересня 2024 року.
На підтвердження достовірності відомостей довідки позивач подав до суду відомості щодо автоматизованої системи обліку SAP, а саме:
1) Технічне завдання (Statement of Work) №1 за фінансовий рік 21/22 для Послуг з розробки програмного забезпечення, відповідно до якого між Позивачем та МЕTRO AG, яка є компанією, належним чином зареєстрованою згідно із законодавством Федеративної Республіки Німеччини, є укладеною багатостороння рамкова угода щодо ІТ-послуг, пунктом 2 якого закріплено, що такі послуги, які надаватиме МЕTRO AG, включають: розробку програмного забезпечення та проектування процесів та/або баз даних, інші завдання, пов'язані з розробкою програмного забезпечення та проектування процесів та/або баз даних: техніко-економічне обґрунтування та консультування, інші завдання, пов'язані з розробкою програмного забезпечення та проектування процесів та/або баз даних: послуги з навчання.
2) листування представника позивача із старшим спеціалістом по роботі з клієнтами в галузі SAP Deutschland SE&Co.KG. Так, до Загальних положень та умов SAP щодо надання та обслуговування стандартного забезпечення SAP Deutschland SE&Co.KG, як замовником, та SAP Deutschland SE&Co.KG для придбання та обслуговування стандартного програмного забезпечення були погоджені зміни, зокрема про те, що замовник (Metro Systems GmbH) уповноважений надавати своїм дочірнім компаніям права на використання програмного забезпечення таким чином, щоб відповідна дочірня компанія могла самостійно обробляти свої внутрішні ділові операції протягом усього терміну свого зв'язку з клієнтом.
Також суд приймає до уваги, що система SAP має численні міжнародні сертифікації, що підтверджують високий рівень безпеки, зокрема: ISO/IEC 27001:2013 «Інформаційні технології. Методи захисту. Системи управління інформаційною безпекою. Вимоги», що підтверджується Сертифікатом №С2248-ISMS804-С2-04-24, чинним з 30 квітня 2024 року. SAP сертифікована за цим стандартом з 01 червня 2021 року (інформація про що міститься у примітці згаданого вище сертифікату), що свідчить про високий рівень організаційних і технічних заходів безпеки.
Дослідивши у сукупності викладені обставини, суд вважає довідку про балансову вартість товарів ТЦ 38 №490 від 06 березня 2023 року складену на підставі відомостей автоматизованої системи обліку достовірним доказом втрати належного позивачеві майна..
Крім того, збитки позивача були відображен у офіційно опублікованій звітності позивача, за звітом незалежного аудитора Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМЕРДЖЕКС АУТСОРСІНГ» (номер в реєстрі аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності 4453) - Фінансовій звітності згідно з МСФЗ за 2022рік, а також Балансі (Звіті про фінансовий стан) на 31 грудня 2022 року, Звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік.
Так, відповідно до наведених доказів, позивач зазнав збитки від втрати майна, що обліковувались у Торговельному центрі №38:
по основних засобах - 116 518 000 грн, з яких: 104 мільйони 5 тисяч гривень від знищення для земельних ділянок і будівель; 12 мільйонів 513 тисяч гривень для офісного обладнання. Так, залишкова вартість обладнання та малоцінних товарно-матеріальних цінностей, що обліковувалися за Торговельним центром №38 у місті Маріуполь на 25 лютого 2022 згідно з Довідкою «Перелік та балансова вартість обладнання та малоцінних товарно-матеріальних цінностей, що обліковувалися за ТЦ 38 (м. Маріуполь, Донецька область) станом на 25.02.2022 року» (становить 124 877 891,43 грн з урахуванням амортизації, 218 882 792, 62 грн (початкова вартість). Сума знецінення, яка відображена у звітності та підтверджена аудитом складає 95% залишкової вартості на 31 грудня 2022 року - з урахуванням амортизації (116 518 тис.грн, з них: земля та будівлі в сумі 104 005 тис. грн та офісне обладнання в сумі 12 513 тис. грн). Різниця між даними довідки та даних опублікованої звітності складається з фактичної суми амортизації за період з березня 2022 по грудень 2022 року, а саме 2 165 тис.грн та 5% - 6 194 тис грн від залишкової вартості, яку підприємство залишило на балансі, як відновлювальну вартість;
по запасах - 58 730 000 грн, з яких: продовольчі товари - 47 мільйони 77 тисячі грн; непродовольчі товари - 11 мільйонів 654 тисячі грн. Так, сума витрат розкрита в примітці 27 «інші операційні витрати» в рядку «Інші (витрати) доходи операційної діяльності» Балансу . Згідно з Довідкою про балансова вартість товарів ТЦ 38 за вих. №490 від 06 березня 2023 року (дата підписання документа в електронні формі 07 березня 2023 року), яка міститься у матеріалах справи, на балансі Позивача по Торговельному центру №38 у місті Маріуполь станом на 24 лютого 2022 року обліковувались товарно-матеріальні цінності на загальну суму 59 325 447, 84 грн, з них 57 610 430,30 грн це безпосередньо залишки на Торговельному центрі №38 та 1 715 017, 54 грн товари, які на 24 лютого 2022 року ще знаходилися в транзиті (були направлені з розподільчих центрів до Торговельного центра №38). В березні-квітні 2022 року товари в дорозі було перенесено з транзиту ТМЦ (товари) на баланс Торговельного центру №38 у місті Маріуполь, базуючись на інформації, отриманої вже безпосередньо з розподільчого центру та накладних на переміщення. Таким чином, станом на 31 грудня 2022 року у обліковій системі компанії було відображено знецінення запасів на суму 58 730 тис грн (47077 тис грн продуктова група та 11654 тис грн - непродуктова група), що і було підтверджено аудитом та відображено у опублікованій звітності.
На замовлення позивача Запорізькою торгово-промисловою палатою, на підставі затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 3904/1223 Методики визначення коди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проведено незалежно оцінку завданих збитків.
Згідно звіту ОЦ-2059/6 про незалежну оцінку розміру реальних збитків від 20 березня 2024 року сума реальних збитків, завданих позивачу внаслідок знищення, пошкодження та втрати майна (машин та обладнання, товарно-матеріальних цінностей (товару)) Торговельного центру №38 у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації з урахуванням ПДВ станом на 01.02.2024 склала: 3 059 877 (три мільйони п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят сім) доларів США 83 центи, або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки 114 937 272 (сто чотирнадцять мільйонів дев'ятсот тридцять сім тисяч двісті сімдесят дві) гривні 97 копійок.
Таким чином, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що позивач зазнав реальних збитків через втрату машин та обладнання, товарно-матеріальних цінностей, які перебували у Торговельному центрі №38 в сумі 3 059 877 (три мільйони п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят сім) доларів США 83 центи, або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки 114 937 272 (сто чотирнадцять мільйонів дев'ятсот тридцять сім тисяч двісті сімдесят дві) гривні 97 копійок.
Щодо суми недоотриманого прибутку.
Позивач вказує, що внаслідок збройної агресії йому було спричинені збитки у вигляді недоотриманого прибутку, який він розраховував отримати в сумі 6 995 976 (шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) доларів США 17 центів, або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки 262 787 754 (двісті шістдесят два мільйони сімсот вісімдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Запорізькою торгово-промисловою палатою, на підставі затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 3904/1223 Методики визначення коди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, виготовлений відповідний Звіт ОЦ-2059/9 про незалежну оцінку (визначення розміру) упущеної вигоди від 20 березня 2024 року.
Згідно Звіту ОЦ-2059/9 про незалежну оцінку (визначення розміру) упущеної вигоди від 20 березня 2024 року, вартість упущеної вигоди (неотриманого прибутку) Позивача внаслідок знищення та пошкодження майна Торговельного центру №38 станом на 01.02.2024 (строк компаундування склав 23 місяці(с.17 звіту): з 24.02.2022 до дати проведення оцінки - 01.02.2024) склала: 6 995 976 (шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) доларів США 17 центів, або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки 262 787 754 (двісті шістдесят два мільйони сімсот вісімдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Частина друга статті 22 ЦК України визначає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з якою вбачається, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга цієї ж статті).
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).
При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18).
Таким чином, критеріями об'єктивності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією є встановлення об'єктивну можливість позивача отримати прибуток у заявленій сумі, якщо б не сталися протиправні дії відповідача.
З наявних в матеріалах справи відомостей бухгалтерського обліку позивача, які, аналіз яких відображений в матеріалах експертизи Запорізької ТПП, матеріалів фінансової звітності позивача, вбачається, що позивач здійснював господарську (торговельну) діяльність на території міста Маріуполь Донецької області до лютого 2022 року. Припинення господарської діяльності стало наслідком втрати майна за допомогою якого вона здійснювалась - приміщення, обладнання, товарів та інш., що, своєю чергою є прямим наслідком військових дій та окупації міста Маріуполь відповідачем.
З огляду на наведене, суд вважає, що факт наявності упущеної вимоги відповідача знаходиться у прямому об'єктивному причинно-наслідковому зв'язку із протиправними діями відповідача у вигляді початку збройної агресії на території України, обстріли та подальшу окупацію міста Маріуполь Донецької області.
Отже, позивач зазнав збитки у вигляді упущеної вигоди внаслідок неможливості провадження подальшої економічної діяльності із використанням Торговельного центру №38, через збройну агресію Російської Федерації у сумі: 6 995 976 (шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) доларів США 17 центів, або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки 262 787 754 (двісті шістдесят два мільйони сімсот вісімдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Таким чином, під час розгляду справи позивач довів суду факт спричинення йому реальних збитків через втрату машин та обладнання, товарно-матеріальних цінностей, які перебували у Торговельному центрі №38, а також збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок неможливості провадження подальшої економічної діяльності із використанням Торговельного центру №38, через збройну агресію Російської Федерації у сумі 377 725 026 (триста сімдесят сім мільйонів сімсот двадцять п'ять тисяч двадцять шість) гривень 97 копійок, що еквівалентно 9 461 931 (дев'ять мільйонів чотириста шістдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять один) долар США 25 центів (за курсом НБУ на дату подання позову (24 травня 2024 року)).
Щодо судових витрат.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст.4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» за позовом до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. При цьому, ч.9 статті визначає, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд вважає, що судові витрати зі сплати судового збору мають бути покладені повністю на відповідача.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028,00 грн.
Отже, стягненню з відповідача до Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 1 059 800,00 грн, що становить 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем у позовній заяві повідомлено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які очікує понести товариство, складає 63000,00 грн. Водночас посилаючись на ч.8 ст. 129 ГПК України представник позивача зазначив, що докази розміру судових витрат будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на те, що до закінчення судових дебатів позивач не зробив відповідну заяву, питання відшкодування витрат на правову допомогу судом не вирішується.
Керуючись статтями 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна» до відповідача Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, за участю Міністерства юстиції України, м.Київ, у якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, за участю Донецької обласної державної адміністрації, обласної військової адміністрації, м. Краматорськ, у якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, про відшкодування майнової шкоди у розмірі 377 725 026,97 грн - задовольнити.
Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (адреса: 125993, ГСП-3, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, б.15а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна» (02041, м.Київ, проспект П.Григоренка, 43; код ЄДРПОУ 23049199) 377 725 026 (триста сімдесят сім мільйонів сімсот двадцять п'ять тисяч двадцять шість) гривень 97 копійок, що еквівалентно 9 461 931 (дев'ять мільйонів чотириста шістдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять один) долар США 25 центів (за курсом НБУ на дату подання позову).
Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (адреса: 125993, ГСП-3, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, б.15 а) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 059 800,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 19.05.2025 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2025.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз