вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.06.2025м. ДніпроСправа № 904/5445/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12; ідентифікаційний код 09807750)
до Приватного підприємства "А.І.Д.А" (51900, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., просп. Аношкіна, буд. 22 кв. 41; ідентифікаційний код 37665310)
про стягнення 65 797 грн. 94 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5225/24 від 13.12.2024) про стягнення з Приватного підприємства "А.І.Д.А" заборгованості за Індивідуальною угодою про надання овердрафту від 27.10.2020 №5352811ОV202002 в розмірі 65 797 грн. 94 коп., що складає 43 507 грн. 49 коп. - заборгованості за овердрафтом (кредитом), 22 240 грн. 61 коп. - заборгованості за процентами та 49 грн. 84 коп. - заборгованості по комісії за управління лімітом овердрафту.
Також просить стягнути з відповідача 2 422 грн. 40 коп. - судового збору та фактично понесені судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 51900, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., просп. Аношкніа (нині - прос. Відродження), буд. 22, кв. 41, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.118).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 18.12.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 27.12.2024 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 122-126)
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що 18.10.2023 набрав чинності Закон України від 29.06.2023 №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (надалі - Закон від 29.06.2023 №3200-IX).
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається, позивачем у позові зазначено про відсутність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд.
При перевірці вказаного судом встановлено, що у програмному комплексі Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) також відсутні відомості про наявність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету в системі Електронний суд.
Отже, відповідачем не виконано вимог закону щодо реєстрації Електронного кабінету в системі Електронний суд.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 18.12.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 02.06.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, з огляду на предмет та підстави позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Акціонерним товариством "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; ідентифікаційний код 09807750), як банком, та відповідачем - Приватним підприємством "А.І.Д.А", як клієнтом, було укладено Індивідуальну угоду від 27.10.2020 №5352811OV202002 про надання овердрафту (з Правилами) в рамках Договору-анкети від 17.10.2014 №03535281101 про відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) (надалі - Договір) (а.с. 63-64, 75-93).
В рамках Індивідуальної угоди під терміном "Правила" розуміються Правила (договірні умови) відкриття та обслуговування банківського рахунку суб'єктів господарювання відокремлених підрозділів юридичних осіб, самозайнятих осіб, представництв - клієнтів АТ "УКРСИББАНК", затверджених згідно з внутрішніми процедурами Банку, розміщеними для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та опублікованими у газеті "Урядовий кур'єр" №102 від 01.06.2018 (з усіма наступними змінами та доповненнями) або в іншому офіційному друкованому виданні та/або на інформаційних стендах у приміщеннях банку, які є невід'ємною цієї Індивідуальної угоди та договору (преамбула Індивідуальної угоди).
Відповідно до Договору - анкети про відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) №03535281101 від 17.10.2014 клієнту було відкрито розрахунковий рахунок 26000535281100 - на умовах тарифу "Економ".
Пунктом 1.1 Індивідуальної угоди визначено, що підписуючи угоду, клієнт засвідчує, що він ознайомлений та погоджується з пропозицією банку надати клієнту комплекс послуг на умовах, встановлених Правилами. Підписи сторін під цією індивідуальною угодою вважаються одночасно підписами сторін під Правилами, при цьому після підписання цієї індивідуальної угоди сторонами Правила стають невід'ємною частиною та сторони визнають, що Правила є невід'ємною частиною договору і не підлягають додатковому підписанню сторонами. Клієнт погоджується, що подальше обслуговування рахунку клієнта, зазначеного в пункті 1.2 цієї індивідуальної угоди та відкритого на підставі договору, а також надання клієнту послуг з дистанційного обслуговування СДО, здійснюється на умовах Правил.
Відповідно до пункту 1.2 Індивідуальної угоди банк встановлює клієнту овердрафт на поточному рахунку клієнта № НОМЕР_1 , що відкритий у банку, а клієнт зобов'язується повертати використану суму овердрафту, сплачувати проценти, комісії та інші платежі за наданим овердрафтом в порядку, розмірі та строки, визначені цієї Індивідуальною угодою та Правилами. Цільове призначення овердрафту - для ведення поточної господарської діяльності клієнта відповідно до законодавства України.
Ліміт овердрафту встановлюється у розмірі 64 399 грн. 00 коп. (пункт 1.3 Індивідуальної угоди).
Строк користування овердрафтом встановлено з 27.10.2020 (дата початку строку овердрафту) до 29.09.2021 (дата закінчення строку овердрафту) (пункт 1.4 Індивідуальної угоди).
Сторони у підпункті 1.5.1 Індивідуальної угоди досягли згоди, що за час фактичного користування овердрафтом клієнт сплачує проценти у розмірі: - з 27.10.2020 по 27.01.2021 - 6,90% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно з умовами цієї Індивідуальної угоди та/або Правил; - а починаючи з 28.01.2021 - 10,9% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно з умовами цієї Індивідуальної угоди та/або Правил.
Відповідно до підпункту 7.4.2 Правил за користування овердрафтом клієнт сплачує банку проценти у розмірі фіксованої процентної ставки. Розмір процентної ставки для строкової суми овердрафту зазначається в договорі про надання овердрафту. Нарахування процентів на строкову суму овердрафту здійснюється з дня та години проведення платежу за рахунок овердрафту та до дня та години погашення клієнтом заборгованості за овердрафтом (включно).
Відповідно до пункту 1.7 Індивідуальної угоди клієнт сплачує банку наступні комісії: - комісія за надання овердрафту 0,5% мін. 300,00 грн. від суми встановленого ліміту овердрафту; комісія за управління овердрафтом, що розраховується як 0,1% від суми ліміту овердрафту. Порядок нарахування та строк оплати комісій, визначається Правилами.
Позивач зазначає, що умови овердрафту, що не врегульовані Договором, передбачені у розділі 7 Правил, що є діючими станом на день подання позову (Додаток 1 до Наказу H-LEG-2024-116 від 25.10.2024). Вказані актуальні Правила з усіма змінами є загально - доступними та розміщені на сайті Банку (https://ukrsibbank.com/products/middle-and-small-business/overdraft/).
Відповідно до підпункту 7.1.1 Правил на підставі договору про надання овердрафту банк встановлює ліміт овердрафту на рахунку клієнта. Розмір ліміту овердрафту, його валюта, строк, рахунок, на якому встановлюється овердрафт, процентна ставка та інші умови зазначаються у договорі про надання овердрафту. Використання клієнтом овердрафту здійснюється в межах ліміту овердрафту шляхом проведення платежів з рахунка, на якому встановлено овердрафт, у разі
недостатності власних коштів клієнта на такому рахунку. Якщо проведення платежу передбачає сплату комісії, то вона може бути списана банком в порядку договірного списання, передбаченого договором. За рахунок овердрафту дебетовий переказ не виконується, крім випадків, встановлених договором. Протягом дії договору про надання овердрафту заборгованість за використаним овердрафтом не повинна перевищувати встановлений ліміт овердрафту.
Відповідно до підпункту 7.2.1 Правил якщо інше не встановлено договором, заборгованість за овердрафтом повинна бути погашена: - протягом 30 календарних днів з дня проведення платежу за рахунок овердрафту. Якщо останній день цього строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то останнім днем погашення вважається робочий день, що передує вихідному, святковому або неробочому дню; - у випадку закінчення строку овердрафту, в останній робочий день, що передує дню закінчення строку овердрафту, в тому числі, якщо день закінчення строку овердрафту припадає на вихідний, святковий або неробочий день.
Підпунктом 7.2.2 Правил визначено, що овердрафт вважається погашеним: - якщо сума надходжень на рахунок, на якому встановлено овердрафт, протягом 30 календарних днів, від дня надання овердрафту, була не менш ніж дебетовий залишок коштів на кінець останнього дня, що передує 30-ти денному періоду; - якщо на кінець останнього робочого дня, що передує дню закінчення строку овердрафту або при настанні терміну погашення овердрафта згідно з вимогами договору, відсутній дебетовий залишок на рахунку, на якому встановлено овердрафт, та відсутня заборгованість за овердрафтом на інших рахунках, на яких за умовами договору може враховуватись заборгованість за овердрафтом. Погашення заборгованості клієнта здійснюється протягом операційного дня з поточних надходжень коштів на рахунок, на якому встановлено овердрафт, або з будь-яких інших надходжень на інші рахунки, на яких за умовами цього договору може враховуватись заборгованість за овердрафтом.
Підпунктом 7.2.3 Правил визначено, черговість погашення грошових зобов'язань за договором про надання овердрафту.
Позивачем надано копію виписки за поточним рахунком клієнта за період з 30.10.2020 (включно) по 10.12.2024 (включно) (а.с. 7-24), а також копію оборотів за рахунками обліку заборгованості за період з 30.10.2020 (включно) по 10.12.2024 (включно) (а.с. 24-61), з яких вбачається, що загальна позабалансова заборгованість за овердрафтом станом на 10.12.2024 складає 65 797 грн. 94 коп., у тому числі: комісія - 49 грн. 84 коп., прострочена заборгованість за овердрафтом - 43 507 грн. 49 коп., прострочені відсотки за овердрафт - 22 240 грн. 61 коп.
Позивач стверджує, що у строк до 29.09.2021 відповідач не здійснив погашення овердрафту, процентів та комісій у повному обсязі у зв'язку з чим станом на 10.12.2024 заборгованість відповідача перед позивачем банком складає 65 797 грн. 94 коп., у тому числі 43 507 грн. 49 коп. - заборгованість за овердрафтом (кредитом), 22 240 грн. 61 коп. - заборгованість за процентами, 49 грн. 84 коп. - заборгованість по комісії за управління лімітом овердрафту, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином, а у разі коли інша сторона порушила умови, зобов'язання вважається не виконаним.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Овердрафтом є банківська послуга, відповідно до якої банк надає клієнту кредит частинами, кожна з яких надається шляхом сплати з поточного рахунку розрахункових документів клієнта на суму, що перевищує кредитовий залишок, з утворенням дебетового залишку в межах ліміту овердрафту.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за Індивідуальною угодою від 27.10.2020 про надання овердрафту №5352811OV202002 (з Правилами) в рамках Договору-анкети про відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) №03535281101 від 17.10.2014, про що свідчить деталізована виписка за поточним рахунком клієнта за період з 30.10.2020 (включно) по 10.12.2024 (включно) з відображенням операцій за поточним рахунком, а саме наявність простроченої заборгованості у розмірі 65 797 грн. 94 коп., що включає в себе заборгованість за овердрафтом (кредитом) у розмірі 43 507 грн. 49 коп., заборгованість за процентами у розмірі 22 240 грн. 61 коп., а також заборгованість з комісії у розмірі 49 грн. 84 коп.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України (пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018).
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі №913/618/21 виснував, що обов'язок доведення факту здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, покладається на відповідача.
Відповідач у строк, встановлений Договором - до 29.09.2021, суму овердрафту не повернув, доказів іншого матеріали справи не містять, відповідачем не надано.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи вище вказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточних та повних платежів, перевіривши обґрунтованість та правомірність здійсненого детального розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за овердрафтом (кредитом) у розмірі 43 507 грн. 49 коп., заборгованості за процентами у розмірі 22 240 грн. 61 коп. та заборгованості по комісії за управління ліміту овердрафту у розмірі 49 грн. 84 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак, всупереч вимог наведених статей жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 422 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12; ідентифікаційний код 09807750) до Приватного підприємства "А.І.Д.А" (51900, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., просп. Аношкіна, буд. 22 кв. 41; ідентифікаційний код 37665310) про стягнення 65 797 грн. 94 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "А.І.Д.А" (51900, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., просп. Аношкіна, буд. 22 кв. 41; ідентифікаційний код 37665310) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12; ідентифікаційний код 09807750) 43 507 (сорок три тисячі п'ятсот сім) грн. 49 коп. - заборгованості за овердрафтом (кредитом), 22 240 (двадцять дві тисячі двісті сорок) грн. 61 коп. - заборгованості за процентами, 49 (сорок дев'ять) грн. 84 коп. - заборгованості по комісії за управління лімітом овердрафту та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати накази.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
02.06.2025