вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.06.2025 Справа № 904/1534/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б.
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Металург", м.Дніпро
про стягнення 47309,31 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались
1. Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі-Позивач) 01.04.2025 року через "Електронний суд" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Металург" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь суму заборгованості за теплопостачання в розмірі 47309,31 грн, в тому числі: основний борг: 37817,80 грн, 3% річних: 2054,53 грн, інфляційні збитки: 6675,05 грн, пеня: 761,93грн та суму сплаченого судового збору. Розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, опублікованим 01.10.2019 року, що набрав чинності 01.11.2019 року.
За подання позову Позивач сплатив судовий збір на суму 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10142 від 31.03.2025 року.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
04.04.2025 ухвалою суд позовну заяву залишив без руху для усунення недоліків.
У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви, 16.04.2025 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та без виклику сторін не подав.
21.05.2025 року канцелярія суду зареєструвала клопотання Відповідача (арк.с. 113), в якому Відповідач просить суд витребувати у Відповідача в якості доказу по справі №904/1534/25, платіжне доручення Позивача в сумі 194,47 грн від 18.03.2024 року, або будь-яку іншу оплату, яка свідчить про акцептування Договору приєднання.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Тож, розглянувши подане Відповідачем клопотання про витребування доказу, суд залишає його без задоволення, оскільки клопотання заявлено з пропуском встановленого строку.
3. Позиції інших учасників справи
21.05.2025 року канцелярія суду зареєструвала відзив на позовну заяву (арк.с. 105-108), в якому Відповідач просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Також Відповідач подав клопотання (аок.с. 114), в якому просить суд визнати причини пропущення строку виконання вимог ухвали суду поважними та поновити пропущений процесуальний строк, встановлений ухвалою суду для подачі відзиву на позов. В обґрунтування клопотання Відповідач посилається на те, що він не отримував ухвалу суду від 16.04.2025 року по справі №904/1534/25 у зв'язку з чим не мав можливості подати відзив на позов у визначений ухвалою строк. Про існування зазначеної ухвали Відповідач дізнався випадково з сайту https://reyestr.court.gov.ua/.
Тож, розглянувши подане Відповідачем клопотання про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Статтею 114 ГПК України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.
Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до приписів ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини 6 ст. 242 ГПК України встановлено, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 16.04.2025 доставлена до електронного кабінету Відповідача 16.04.2025 о 19:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (арк.с. 101).
Тож, ухвала суду від 16.04.2025 вважається врученою Відповідачу 17.04.2025 згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Ухвалою від 16.04.2025 суд встановив Відповідачу строк 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.
У зв'язку з цим Відповідач мав подати відзив на позовну заяву до 02.05.2025 включно.
Посилання представника Відповідача на те, що Відповідач не отримував ухвалу суду від 16.04.2025 року по справі №904/1534/25, а про існування зазначеної ухвали дізнався випадково з сайту https://reyestr.court.gov.ua/, судом не приймаються.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Відповідач належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі та розгляд справи судом.
Приписами ст. 119 ГПК України передбачено можливість поновлення процесуального строку на вчинення дій саме учаснику процесу (в даному випадку відповідачу), за умов доведення належними та допустимими доказами у справі наявності поважних причин пропуску процесуального строку. Натомість, учасником справи (відповідачем) не подано суду жодного доказу, який би підтверджував наявність поважних причин пропуску процесуального строку на вчинення дій юридичною особою.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається, а за приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Враховуючи наведене, реалізація своїх процесуальних прав залежить від волі самого відповідача.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.11 Розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої Ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, процедура реєстрації Електронного кабінету юридичної особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису керівника такої юридичної особи, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Сертифікат кваліфікованого електронного підпису такої посадової особи повинен містити ідентифікаційні дані як юридичної, так і посадової особи.
Керівник юридичної особи засобами програмного забезпечення Електронного кабінету може уповноважувати працівників юридичної особи (в тому числі себе) або інших фізичних осіб чи фізичних осіб - підприємців на перегляд, створення та надсилання електронних документів, а також вчинення інших дій від імені юридичної особи з використанням власних Електронних кабінетів таких фізичних осіб чи фізичних осіб - підприємців.
Суд зазначає, що Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву лише 21.05.2025, хоча про наявність судового провадження у даній справі Відповідач був повідомлений судом 17.04.2025, тобто не здійснення Відповідачем (юридичною особою) протягом 19 днів після закінчення строку на подачу відзиву на позов, своїх процесуальних прав не може свідчити про добросовісність поведінки останнього. Враховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску Відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву.
Враховуючи викладене, суд відмовляє Відповідачу у поновленні процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву та залишає відзив на позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
28.05.2025 року через систему "Електронний суд" представник Позивача подав відповідь на відзив (арк.с. 115-117).
4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті
Комунальне підприємство “Теплоенерго» Дніпровської міської ради (далі - КП “Теплоенерго») впродовж періоду з листопада 2022 року по березень 2024 року включно, надавало послуги з постачання теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю “Фірма Металург» (далі-Споживач) за адресою: 49000, м.Дніпро, вул. Сумська, буд. 29 (продуктовий магазин).
Відповідно до договору купівлі - продажу від 01.07.1997 Споживач є власником будинку №29 по вулиці Сумській в м.Дніпро, що є нежитловим вбудованим приміщенням, відповідно до реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам (арк.с. 41).
З 11.12.2007 року, Позивач здійснює постачання теплової енергії до приміщення Відповідача, тобто є теплопостачальною організацією.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Металург» та Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» 11 грудня 2007 року було укладено Договір про постачання теплової енергії № 050728 (зв.арк.с. 33, арк.с. 34-35).
27.09.2016 року між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду до Договору про постачання теплової енергії №050728 від 27.09.2016 (арк.с. 38), відповідно до якої ця угода набуває чинності відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України з 27.09.2016 і є невід'ємною частиною договору про постачання теплової енергії, що зазначено у п.3.5.
Як зазначає Позивач у позові, 04.09.2019 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (далі -Постанова 830, Правила 830), на виконання якої Позивачем опубліковано на своєму сайті Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір Приєднання) (арк.с. 20-22).
Таким чином, з моменту набрання чинності Типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії припинилася дія Договору про постачання теплової енергії №050728 від 11.12.2007 і відносини сторін стали регулюватись Договором приєднання.
Крім того, згідно з п.13 Постанови 830, послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Оскільки протягом 30 днів з моменту опублікування договору і розміщення інформації про договори на інформаційних стендах у Відповідача не виникло заперечень щодо його укладання, між Позивачем та Відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (зазначене підтверджується правовими висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеними в постанові від 11.11.2019 по справі №646/834/17).
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до виписки про рух коштів між КП «Теплоенерго» та ТОВ «Фірма Металург» від Відповідача 18.03.2024р. надходила сплата за постачання теплової енергії у розмірі 194,47 грн (арк.с. 72), що у свою чергу свідчить про акцептування Договору приєднання.
Таким чином, між Позивачем та Відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, опублікований 01.10.2019, що набрав чинності 01.11.2019, із подальшими змінами та доповненнями, відповідно до чинного законодавства і діє станом на дату звернення до суду, в силу відсутності відомостей про відключення приміщення Відповідача від систем теплопостачання у встановленому законодавством порядку.
Оскільки за приміщенням закріплено особовий рахунок 050728, Позивач обліковує відносини із Відповідачем як Договір № 050728від 11.12.2007.
Фактичне надання послуги з постачання теплової енергії підтверджується Актами споживання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 22.03.2023 (арк.с. 67-71), в яких зафіксовані показники будинкового приладу обліку за адресою надання послуги за заявлений період, довідкою №219 від 13.06.2024 (зв.арк.с. 66) про кількість спожитого тепла у житловій будівлі по вул.Сумській, буд. 29, а також дані відомості відображені в Актах прийому-передачі послуги (зв.арк.с.46, арк.с. 47-51).
Тарифи, згідно з якими формувались рахунки впродовж заявленого періоду, затверджені постановами НКРЕКП від 01.02.2017 №151, від 09.11.2017 №1391, від 10.12.2018 №1733, від 14.01.2020 №90, від 17.03.2020 №632, від 30.11.2020 №2257, встановлені Рішеннями Виконкому Дніпровської міської ради № 1103 від 19.10.2021, № 1137 від 29.10.2021 (арк.с. 13, 73).
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця teploenergo.dp.ua.
Отже, Позивачем було здійснено поставку Відповідачу теплової енергії протягом опалювальних періодів з листопада 2022 року по березень 2024 року на загальну суму 38012,27 грн, що підтверджується розрахунком суми основного боргу (зв.арк.с. 31, арк.с. 32), в якому зазначені обсяг та вартість спожитого тепла.
Позивачем виставлені рахунки Відповідачу (зв.арк.с. 41, арк.с. 42-46), які були разом з актами прийому-передачі послуги направлені на поштову адресу Відповідача (зв.арк.с. 51, арк.с. 52-65).
Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманої теплової енергії здійснив частково у розмірі 194,47 грн, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у сумі 37817,80 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (арк.с. 66), який підписано з боку Позивача.
Згідно з розрахунком Позивача (зв.арк.с. 26) сума пені складає 761,93 грн, яка нарахована за періоди з 01.01.2023 по 30.06.2023, з 01.02.2023 по 31.07.2023, з 01.03.2023 по 31.08.2023, з 01.04.2023 по 30.09.2023, з 01.05.2023 по 31.10.2023, з 01.01.2024 по 30.06.2024, з 01.02.2024 по 31.07.2024, з 01.03.2024 по 31.08.2024, з 18.03.2024 по 17.09.2024, з 01.04.2024 по 30.09.2024, з 01.05.2024 по 31.10.2024.
На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 2054,53 грн 3% річних, яка нарахована за період з 01.01.2023 по 28.03.2025 та 6675,05 грн інфляційних втрат за період січень 2023 по лютий 2025 року.
Нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам чинного законодавства.
З метою досудового врегулювання спору Позивач направив на адресу Відповідача досудову вимогу (зв.арк.с. 65), яка останнім була залишена без відповіді та задоволення.
Доказів погашення суми позову Відповідач на час розгляду справи суду не надав.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (частина друга статті 275 ГК України).
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Судом встановлено, що Позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії в останній редакції, яка діє з 01.11.2019.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
З даним кореспондується також правова позиція Верховного суду України, викладена у Постанові від 20 квітня 2016 року по справі №6-2951цс15 - споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
На початку спірного періоду відносини між сторонами регулював діючий на той час Закон України “Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004. Підзаконним нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. №630, що затверджувала Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відповідно до п. 18 цих Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснювалась не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Закон України “Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 втратив чинність з прийняттям нового Закону України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017.
Закон України “Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності 10.12.2017, передбачає, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч. 7 ст. 21 Закону України).
В той же час, на дату набрання ним чинності і до 01.05.2022 залишались діючими Правила 630.
В свою чергу, як вказано вище, 21.08.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №830, яка деталізує положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 та набрала чинності 04.09.2019 і діє на сьогоднішній день.
Відповідно до п.35 Правил №830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послу є також календарний місяць. Але термін оплати послуги змінився та став здійснюватися не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Тож датою початку порушення зобов'язання є відповідно кожне 21-ше число місяця, наступного за розрахунковим, а з 04.09.2019 кожне 1-ше число місяця, що настає другим за розрахунковим, тобто: за листопад 2022 року - з 01.01.2023; за грудень 2022 року - з 01.02.2023; за січень 2023 року - з 01.03.2023; за лютий 2023 року - з 01.04.2023; за березень 2023 року - з 01.05.2023; за листопад 2023 року - з 01.01.2024; за грудень 2023 року - з 01.02.2024; за січень 2024 року - з 01.03.2024; за лютий 2024 року - з 01.04.2024; за березень 2024 року - з 01.05.2024.
Таким чином, строк виконання вищенаведених зобов'язань є таким, що настав.
Доказами обсягів теплопостачання у справі є інформація про використання теплової енергії будинком за адресою: 49000, м.Дніпро, вул. Сумська, буд. 29 (продуктовий магазин) за період з листопада 2022 по березень 2024, довідка №219 від 13.06.2024 щодо встановлення на житлову будівлю по вул.Сумській, буд. 29 приладу обліку теплової енергії, розрахунок якої проводився в співвідношенні опалювальної площі між споживачами житлових та нежитлових приміщень (зв. арк.с. 66), розрахунок суми основного боргу (зв.арк.с. 31, арк.с. 32), розпорядження Дніпровського міського голови про початок опалювального сезону (арк.с.74-75).
З 01.10.2021 року дія нова редакція Правил №830, відповідно до п.13 яких індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється. У разі зміни виконавцем умов договору вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі зміни тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з дня введення його в дію.
Таким чином, з 01.10.2021 року моментом укладення договору на теплопостачання є, зокрема, факт споживання послуги виконавця комунальної послуги. До 01.10.2021 укладення договору на теплопостачання регулювалося загальними положеннями цивільного та господарського законодавства.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо стягнення суми пені, суд зазначає про таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 року на всій території України було встановлено карантин, дія якого тривала до червня 2023 року.
Відповідно до п.п. 4 п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Дія п.п. 4 п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", з урахуванням вищевикладеного, у частині правовідносин, що виникли на підставі договору, укладеного сторонами, розповсюджується на відповідача.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №651 від 27.06.2023 року, з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З огляду на положення п.п. 4 п. 3 розд. ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №530-ІХ від 17.03.2020, заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги тривала до 30.07.2023 року.
Таким чином, підстави для нарахування пені наявні лише з 31.07.2023 року.
Відповідно до п.49 Типового договору, наданого Позивачем до позову і розміщеного на його офіційному сайті: teploenergo.dp.ua, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Таким чином, у період з 31.07.2023 по 31.07.2023 пеня на суму боргу за грудень 2022 року складає - 0,60 грн, у період з 31.07.2023 по 31.08.2023 пеня на суму боргу за січень 2023 року складає - 16,05 грн, у період з 31.07.2023 по 30.09.2023 пеня на суму боргу за лютий 2023 року складає - 31,30 грн, у період з 31.10.2023 по 31.08.2023 пеня на суму боргу за березень 2023 року складає - 36,06 грн та за листопад 2023 - 39,20 грн, грудень 2023 - 62,08 грн, січень 2024 - 63,72 грн, лютий 2024 - 50,54 грн, березень 2024 - 44,09 грн, всього на суму 343,64 грн.
За положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також положення укладеного між сторонами договору, суд вважає доведеним факт надання Позивачем послуг з теплопостачання на спірну суму та їх неоплату Відповідачем у строки, визначені чинним законодавством.
6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також встановлений судом факт поставки теплової енергії та її неоплату в обумовлені договором строки Відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги Позивача на суму 37817,80 грн основного боргу, 2054,53 грн 3% річних, 6675,05 грн інфляційних втрат та 343,64 грн пені.
В решті позову суд відмовляє через необґрунтованість нарахування пені.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Металург" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Металург" (49128, м.Дніпро, вул.Метробудівників, буд. 1, код ЄДРПОУ 19095015) на користь Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (49081, м.Дніпро, пр.Слобожанський, буд. 29, офіс 504, код ЄДРПОУ 32688148) основний борг у розмірі 37817,80 грн, 3% річних у розмірі 2054,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 6675,05 грн, пені на суму 343,64 грн та суму судового збору у розмірі 2400,98 грн.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).
Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 02.06.2025
Суддя Н.Б. Кеся