пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
28 травня 2025 року Справа № 903/447/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Акціонерного товариства “Укрпошта»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МДС-НВ»
про стягнення 33938,63 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.
Встановив:
22.04.2025 Акціонерне товариство “Укрпошта» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МДС-НВ» про стягнення 33938,63 грн, з них 29061,27 грн основного боргу, 1732,96 грн інфляційних втрат, 384,25 грн 3% річних, 2760,15 грн пені.
При обґрунтуванні позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 0608/181 від 28.03.2023 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати.
Ухвалою суду від 28.05.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 28.05.2025, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив, уточнити назву штрафної санкції у прохальній частині позову, а саме зазначено в розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до п.7.2 договору та суму основного боргу і 3% річних.
28.05.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про уточнення назви штрафних санкцій, а саме: просить стягнути 2760,15 грн пені нарахованої відповідно до п. 7.2 договору та 29061,27 грн основного боргу. Дана заява з додатками прийнята судом та долучена до матеріалів справи.
28.05.2025 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про проведення розгляду справи по суті без участі його представника за наявними у матеріалах справи документами. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання 28.05.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення 01.05.2025 поштового відправлення № 0610249486100.
Відповідно до ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
28.03.2023 між Акціонерним товариством "Укрпошта" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МДС-НВ» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 0608/181 (далі - договір), відповідно до умов яких, орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування нерухоме майнро, гараж, розташований в м.Нововолинськ Волинської області по вул.Митрополита Шептицького,6, загальною площею 48,9 м2 з метою технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (а.с.40-43).
Згідно з п.2.1 договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна, форма якого затверджена в додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до п 3.1 договору, за домовленістю сторін орендна плата включає плату за користування майном і вартість послуг з його утримання та згідно з розрахунком (додаток2) становить: починаючи з 28.03.2023 плата за користування майном становить 2125,00 грн за орендовану площу 48,9 м2 за місяць без ПДВ. Орендар додатково відшкодовує вартість послуг з утримання орендованого майна згідно діючих тарифів на підставі виставлених орендодавцем рахунків-актів або на підставі окремо укладених договорів з постачальниками послуг. Додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%.
Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що починаючи з 28.03.2024 кожного року оренди, ставки плати за користування майном (за приміщення, за виключенням плати за послуги з утримання комерційного нерухомого майна), автоматично збільшуються на 10 % від ставок, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок плати за користування майном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору.
Згідно з п.3.7 договору оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі майна в оренду.
Відповідно до п.3.9 договору плата за користування майном сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.
Цей договір набирає чинності після підписання його сторонами з 28.03.2023 і діє до 27.11.2026 (п.10.1 договору).
Згідно з п.10.4 договору договір може бути достроково припинений в таких випадках, зокрема, порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на один місяць або не сплати їх у повному обсязі, за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове розірвання договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати припинення.
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень.
На виконання умов договору між сторонами 28.03.2023 підписано акт приймання-передачі майна, а також додаток № 2 до договору (розрахунок орендної плати) (а.с.43 зворотна сторона-44).
Позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по договору, а саме не здійснює своєчасної та повної оплати коштів за користування об'єктом оренди.
Всього за договором оренди нерухомого майна №0608/181 від 28 березня 2023 року від ТзОВ «МДС-НВ» орендодавцем отримано 25550,50 грн, що підтверджується довідкою №10 3-07 від 21.01.2025 (а.с.7).
21.11.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено лист-повідомлення про розірвання договору оренди приміщення з 13 грудня 2024, до котрого було долучено акт звіряння взаємних розрахунків станом на 13.11.2024, додаткова угода №1 про припинення договору оренди та акт приймання передачі майна з оренди, які повернулись без вручення адресату у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с.32-37).
Так, за розрахунком позивача, станом на 20.01.2025 борг по орендній платі згідно договору становить 29061,27 грн.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ст .173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із Договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ст. 760 ЦК України).
Згідно ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 1 та ч. 4 ст. 286 ГК України).
Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно договору оренди в зв'язку з чим наявна заборгованість в розмір 29061,27 грн за заявлений період.
Даний факт відповідачем не спростовано, підтверджено матеріалами справи, а отже позовні вимоги про стягнення із відповідача 29061,27 орендної плати підлягають до задоволення в повному розмірі.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем орендної плати, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 384,25 грн та інфляційні втрати у розмірі 1732,96 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачам 1732,96 грн інфляційних збитків, 384,24 грн - 3% річних.
Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.
У відповідності до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.2 ст. 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що загальна сума інфляційних втрат за заявлений у розрахунку період становить 2088,37 грн. Проте позивач просить стягнути з відповідача 1732,96 грн, суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог на підставі ч.2 ст. 237 ГПК України, тому з врахуванням розміру позовних вимог ця сума є обґрунтованою та підставною.
Щодо 3 % річних, то позивачем невірно визначено період нарахування, а саме його початок, оскільки строк сплати орендної плати визначений п.3.9 договору до 20 числа розрахункового місяця, то прострочення оплати за квітень 2024 настало з 23.04.2024 (20.04.2024, 21.04.2024 вихідні дні, 22.04.2024 останній день оплати), за липень 2024 - з 23.07.2024 (20.07.2024,21.07.2024 вихідні дні, 22.07.2024 останній день оплати), за жовтень 2024 - з 22.10.2024 (20.10.2024 вихідний день, 21.10.2024 останній день оплати). З огляду на вищенаведене, суд прийшов висновку, що 3% річних підставні в загальній суму 383,14 грн, в решті частини стягнення 3 % річних в сумі 1,11 грн слід відмовити через безпідставність.
Щодо стягнення пені в сумі 2760,15 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.
Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу пеню за період з 21.02.2024 по 20.01.2025 в сумі 2760,15 грн в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.
Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено період нарахування, а саме його початок, оскільки строк сплати орендної плати визначений п.3.9 договору до 20 числа розрахункового місяця, то прострочення оплати за квітень 2024 настало з 23.04.2024 (20.04.2024, 21.04.2024 вихідні дні, 22.04.2024 останній день оплати), за липень 2024 - з 23.07.2024 (20.07.2024,21.07.2024 вихідні дні, 22.07.2024 останній день оплати), за жовтень 2024 - з 22.10.2024 (20.10.2024 вихідний день, 21.10.2024 останній день оплати), а тому суд здійснивши власний перерахунок пені дійшов висновку про підставність для стягнення 2750,09 грн, в решті частини стягнення пені в сумі 10,06 грн слід відмовити через безпідставність.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 29061,27 грн основного боргу, 1732,96 грн інфляційних втрат, 383,14 грн 3 % річних, 2750,09 грн пені, у позові про стягнення 1,11 грн 3% річних та 10,06 грн пені слід відмовити через безпідставність.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
За змістом підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2421,60 грн судового збору, в іншій частині сплата судового збору залишається за позивачем, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МДС-НВ» (вул. Зелена, 65, м.Нововолинськ, Волинська область, 45400, код ЄДРПОУ 41391168) на користь Акціонерного товариства “Укрпошта» (вул. Хрещатик, 22, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 21560045) 33927,46 грн (тридцять три тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень 46 коп.), з них 29061,27 грн основного боргу, 1732,96 грн інфляційних втрат, 383,14 грн 3 % річних, 2750,09 грн пені, а також 2421,60 грн (дві тисячі чотириста двадцять одну гривню 60 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. У позові про стягнення 11,17 грн, з них 1,11 грн 3 % річних, 10,06 грн пені - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
02.06.2025.
Суддя А. С. Вороняк