пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 травня 2025 року Справа № 903/205/25
за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега 4», м.Луцьк
про стягнення 1 009 051, 60 грн
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Сосновська Ю.П. Представники сторін:
від прокуратури: Присяжнюк І.Б., прокурор
від позивача: Бондарчук Р.І.
від відповідача:н/з
встановив: 21.02.2025 заступник керівника Луцької окружної прокуратури подав до суду позов в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега 4» про стягнення 1 009 051, 60 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.
Ухвалою суду від 26.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.Підготовче засідання призначено на 01.04.2025 на 11:15 год.
Протокольною ухвалою від 01.04.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 06.05.2025.
06.05.2025 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега 4» надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату та час у зв'язку з намірами між сторонами мирного врегулювання спору.
06.05.2025 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час та зазначив, що між сторонами ведуться переговори щодо мирного врегулювання спору.
Прокурор в судовому засіданні 06.05.2025 щодо відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.
Ухвалою суду від 06.05.2025 розгляд справи по суті відкладено на 20 травня 2025 року на 11:40 год.
20.05.2025 на адресу суду від Луцької міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час для надання можливості мирного врегулювання спору.
Представник прокуратури в судовому засіданні 20.05.2025 щодо задоволення судом клопотання про відкладення розгляду справи надав заперечення.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що ухвалою суду від 06.05.2025 розгляд справи по суті вже відкладався, суд приходить до висновків про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи .
Представник прокуратури та представник позивача в судовому засіданні 20.05.2025 заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега 4» по вул. Данила Галицького, 14 у м. Луцьку використовує земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014, площею 0,1523 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ.
Згідно інформації з Державного земельного кадастру, вказана земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зареєстрована у вказаному реєстрі 11.11.2019, як земельна ділянка комунальної власності.
Право комунальної власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Луцькою міською радою 13.10.2020. Відомості про існування іншого речового права (оренди) на вказану земельну ділянку відсутні.
Встановлено, що земельна ділянка площею 0,1523 га, що розташована по вул. Данила Галицького у м. Луцьку, на підставі Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ВЛ №001845 від 31.05.2001 перебувала у постійному користуванні Акціонерного товариства «Укрсоцбанк».
Рішенням Луцької міської ради від 29.01.2020 №69/4 припинено АТ «Укрсоцбанк» право постійного користування земельною ділянкою.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014, виникло у ТзОВ «Омега 4» 28.04.2020 на підставі протоколу №1 установчих зборів засновників товариства від 04.03.2020.
Відповідач є єдиним власником об'єкта нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці.
Таким чином, відповідач фактично користується земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014, площею 0,1523 га, що належить до комунальної форми власності з моменту набуття права власності на нерухоме майно.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №925/1081/20.
Згідно інформації Луцької міської ради від 14.08.2024, 08.09.2024 та 04.02.2025 ТзОВ «Омега 4», незважаючи на неодноразові повідомлення органу місцевого самоврядування про необхідність укладення договору оренди землі, до цього часу не вживає заходів з метою врегулювання відносин щодо використання земельної ділянки відповідно до вимог законодавства.
З інформації Головного управління ДПС у Волинській області ТзОВ «Омега 4» податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014, площею 0,1523 га за 2020 -2024 роки до Луцької ДПІ ГУ ДПС не подає, плату за землю до бюджету не перераховує.
В матеріалах справи наявні повідомлення Головного управління ДПС у Волинській області ТзОВ "Омега 4" про необхідність звернення до Луцької міської ради з метою укладення договору оренди земельної ділянки.
Позивач зазначає, що Луцькою міською радою рішенням від 31.01.2024 за №55/26 "Про надання Луцькій міській територіальній громаді, від імені якої діє Луцька міська рада (землекористувач ТзОВ "Омега 4"), надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміни цільового призначення) для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень (03.10) на вул. Данила Галицького, 14 у м. Луцьку", проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від ТзОВ "Омега 4" до органу місцевого самоврядування не надходив.
З моменту набуття права власності на нерухоме майно, відповідач фактично користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За приписами ст. 14.11.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язківий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
У справах за вимогами про стягнення плати за користування земельної ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки.
Тобто, об'єктом може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об'єкт цивільних прав.
Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з вимогами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до статті 193 ЗК України державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
З визначення поняття державної реєстрації земельної ділянки, наданого статтею 1
Закону України "Про Державний земельний кадастр", це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
У відповідності до вимог статті 15 цього Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використанні земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використання земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яка поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативні грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки землі щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлені відомості про земельну ділянку.
Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014 внесено до Державного земельного кадастру 11.11.2019.
З врахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, що правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону, зокрема з введенням в дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України. Відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.
Таким чином, незважаючи на реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності Луцької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014 лише 13.10.2020, це право належало зазначеному органу місцевого самоврядування в силу закону з моменту внесення відомостей про таку ділянку в Державний земельний кадастр, тобто з 11.11.2019.
Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 за №1378-ГУ (з наступними змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
Крім цього, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.12.2023 та від 03.08.2024 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014 у 2023 році становила 4 919 792,59 грн, а у 2024 році - 5 170 722,07 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
З доводів прокурора слідує, що сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, заявлена до стягнення з Відповідача, обчислена, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнта індексації та враховуючи площу земельної ділянки.
Згідно ст. 284.1 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до підпункту 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Враховуючи те, що згідно витягу з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014 для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (03.09), для обрахунку розміру втрачених коштів, які повинні були надійти як орендна плата, взято 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Розмір орендної плати за використання земельної ділянки у 2023 році за місяць становив 40 998,275 грн (491 979,30 грн. орендна плата за рік / 12).
У 2024 році ця сума становила уже 43 089,358 грн (517 072,30 грн. за рік/12 місяців)
Сума коштів, яку Відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки і які мав би заплатити за користування нею становить 1 009 051,60 грн з 01.01.2023 по 31.12.2024.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, регулюється главою 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна, тому відсутні правові підстави для дослідження в діях Відповідачів складу цивільного правопорушення.
Відповідач впродовж тривалого часу користувався земельною ділянкою без укладеного договору оренди та не сплачував кошти власнику землі за фактичне користування.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають
встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 12 108,62 грн. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега 4» (вулиця Галицького Данила, 14, м.Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 43571503) на користь Луцької міської ради (вулиця Б.Хмельницького,19, м.Луцьк, 45025, код ЄДРПОУ 34745204) 1 009 051,60 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014, площею 0,1523 га.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега 4» (вулиця Галицького Данила, 14, м.Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 43571503) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка, 15, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 12 108,62 витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено
02.06.2025
Суддя Микола ШУМ