02.06.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5377/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 (суддя Скриннікова Н.С., повний текст якого підписаний 10.03.2025) у справі № 904/5377/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг» м. Дніпро
про стягнення збитків на суму 143 545, 54 грн.
До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення збитків на суму 143 545, 54 грн у зв'язку із не реєстрацією відповідачем податкових накладних.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що існує 27 випадків не складання та не реєстрації податкових накладних за правилом “першої події» - отримання попередньої оплати, протягом встановленого Податковим кодексом України строку, у якості доказу наводить, що подав суду роздруківку з електронного кабінет позивача за період з 01.10.2021 по 28.11.2024. Це призвело до втрати права на податковий кредит на суму 143 545, 54 грн., що унеможливило зменшення податкового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 у справі №904/5377/24 відмовлено у позові повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ", в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 113 548,26 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним.
До позову було додано 27 платіжних інструкцій, які підтверджують розмір збитків (сплаченого податку).
20 платіжних інструкцій були правильно оформлені, а отже, вони відображають виконання господарських операцій, їх зміст є повним, вичерпним, не містить помилок, суперечностей або інших недоліків, тому вони є належними і допустимими доказами.
Тільки 7 платіжних інструкцій містили однакову помилку, про яку позивач зазначив у тексті позову, та надав пояснення щодо причин її виникнення - внаслідок програмної помилки, яка полягає в тому, що «за замовчуванням» в графі «призначення платежу» платіжної інструкції залишилася помилково вказана ставка податку ПДВ 20% та її еквівалент у гривнях, замість вірної пільгової ставки 7%, яка почала діяти для дизпалива та бензину з 17.03.2022.
Звертає увагу, що помилка наявна в платіжних інструкціях: № 643 від 29.04.2022, № 757 від 12.05.2022, № 1127 від 23.06.2022, № 1270 від 07.07.2022. № 1416 від 20.07.2022, № 1438 від 21.07.2022. № 1560 від 01.08.2022 - тобто, лише в 7 з 27 наданих позивачем.
Позивач бажає отримати відшкодування збитків саме на ту суму податку 7%, яка передбачена законом, і не намагався стягнути з відповідача більшу суму - 20%.
Втрачена сума ПДВ, що була розрахована в зазначених вище 7 платіжних інструкціях, становить лише 29 997, 28 грн. Загальний розмір позовних вимог складає 143 545,54 грн.
Як видно з тексту рішення, 20 правильно оформлених платіжних інструкцій судом не досліджувалися та не аналізувалися, що вони є належними і допустимими доказами, а отже підтверджують розмір збитків (сплаченого податку).
Доказом технічної помилки є письмове підтвердження позивача, де пояснюється, що на початку воєнного стану у платіжній програмі позивач ще не встиг перепрограмувати ставку податку, і під час формування платежу вказувалася автоматично «за замовчуванням». Факт прийняття Закону № 2120 від 15.03.2022, яким знижена ставка ПДВ 7% на пальне була введена з 17.03.2022 на період воєнного стану, є загальновідомим. Як видно з матеріалів справи всі 7 документів з помилками були створені саме у перші місяці воєнного стану. На початку війни працівники позивача через стан стресу неуважно поставилися до роботи, і 7 разів не виправили призначення платежу вручну. Якби відповідач виконав свій обов'язок щодо складання податкових накладних, він би мав вказувати зменшені суми податку.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 02.04.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/5377/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
09.04.2025 матеріали справи №904/5377/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 у справі № 904/5377/24; з урахуванням положень частин 1, 10 ст.270 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам встановлений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, зав, клопотань (протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
24.09.2020 між позивачем, як замовником та відповідачем, як постачальником підписано договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №61.
За умовами договору:
Пункт 2.1. в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток, а замовник зобов'язується оплачувати надані постачальником ПММ.
Пункт 4.1.4 Постачальник до 8-го числа кожного місяця зобов'язується надати, а замовник отримати підсумкову розхідну накладну за попередній місяць, згідно з фактично отриманими ПММ на АЗС в попередньому місці за цим договором зва однієї з умов: надання представником замовника довіреності на отримання товару із зазначенням ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника замовника та печаткою (за умови наявності у сторони) замовника та при наявності у нього паспорта; представника замовника вказано у додатку 4 до договору та при наявності у нього паспорту; підписання видаткових накладних з використанням електронного документообігу та цифрового підпису постачальника та замовника.
Пункт 5.1. Загальна сума договору складається з загальної вартості товару ПММ за всіма видатковими накладними, підписаними сторонами.
Пункт 5.2. Умови оплати: оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку за товар.
Пункт 7.2 даний договір діє до 31.12.2020. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах.
Позивач надав суду Платіжні інструкції за період з 08.10.2021 по 14.10.2022, де зазначений платник позивач (ТОВ “Проматом»), отримувач відповідач (ТОВ “Лівайн торг»), призначення платежу оплата за дизпаливо Energy згідно договору поставки № 61 від 24.09.2020, а саме: сума 81 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 13 500,00 грн., згідно платіжної інструкції № 4112 від 08.10.2021; сума 84 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 14 000,00 грн., згідно платіжної інструкції № 4345 від 22.10.2021; сума 60 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 10 000.00 грн., згідно платіжної інструкції № 317 від 01.02.2022; сума 62 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 10 333.33 грн., згідно платіжної інструкції № 474 від 15.02.2022; сума 22 330,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 3 721, 67 грн.. згідно платіжної інструкції № 643 від 29.04.2022; сума 46 000.00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 3 009,35 грн., згідно платіжної інструкції № 757 від 12.05.2022; сума 145 200, 00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 24 200,00 грн.. згідно платіжної інструкції № 1127 від 23.06.2022; сума 140 000.00 грн.. у тому числі ПДВ (20%) - 24 200,0 грн.. згідно платіжної інструкції № 1270 від 07.07.2022; сума 55 000,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 3 598,13 грн., згідно платіжної інструкції № 1401 від 18.07.2022; сума 25 000,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 1 635,51 грн., згідно платіжної інструкції № 1416 від 20.07.2022; сума 25 000,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 1 635,51 грн., згідно платіжної інструкції № 1438 від 21.07.2022; сума 55 000.00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 3 598,13 грн.. згідно платіжної інструкції № 1482 від 25.07.2022; сума 55 000,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 3 598,13 грн.. згідно платіжної інструкції № 1560 від 01.08.2022; сума 77 500,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 5 070,09 грн.. згідно платіжної інструкції № 1593 від 03.08.2022; сума 106 000,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 6 934,58 грн.. згідно платіжної інструкції № 1690 від 11.08.2022; сума 24 500,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 1 602,80 грн., згідно платіжної інструкції № 1741 від 16.08.2022; сума 53 000,00 грн.. у тому числі ПДВ (7%) - 3 467,29 грн.. згідно платіжної інструкції № 1773 від 22.08.2022; сума 77 500,00 грн.. у тому числі ПДВ (7%) - 5 070.09 грн.. згідно платіжної інструкції № 1811 від 23.08.2022; сума 77 500.00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 5 070.09 грн., згідно платіжної інструкції № 1923 від 05.09.2022; сума 53 000,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 3 467,29 грн., згідно платіжної інструкції № 2003 від 12.09.2022; сума 74 500.00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 4 873.83 грн.. згідно платіжної інструкції № 2064 від 16.09.2022; сума 76 500,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 5 004,67 грн.. згідно платіжної інструкції № 2080 від 19.09.2022; сума 23 500,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 1 537,38 грн., згідно платіжної інструкції № 2131 від 26.09.2022; сума 51 000,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 3 336,45 грн., згідно платіжної інструкції № 2183 від 28.09.2022; сума 74 500,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 4 873,83 грн., згідно платіжної інструкції № 2310 від 05.10.2022; сума 51 000.00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 3 336,45 грн., згідно платіжної інструкції № 2389 від 11.10.2022; сума 74 500.00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 4 873,83 грн., згідно платіжної інструкції № 2440 від 14.10.2022.
Позивач у позові зазначив, що внаслідок технічної (програмної) помилки, у частині доданих до позову платіжних інструкцій Позивача в графі «призначення платежу» була вказана неправильна ставка податку ПДВ 20% та її еквівалент у гривнях, замість вірної пільгової ставки ПДВ 7%, яка почала діяти після 17.03.2022 для дизпалива та бензину. Дана помилка виникла, оскільки на початку воєнного стану у платіжній програмі ставка податку ще не була перепрограмована, і вказувалася автоматично «за замовчуванням».
Розрахунок ціни позову здійснено позивачем з урахуванням вірних ставок податку, що діяли у відповідних періодах, до та після введення Закону № 2120 від 15.03.2022.
Розрахунок загальної суми ПДВ за незареєстрованими податковими накладними (ціни позову): 13 500,00 + 14 000,00 + 10 000,00 + 10 333,33 + 1 460,84 + 3 009,35 + 9 499,06 + 9 158,88 + 3 598,13 + 1 635,51 + 1 635,51 + 3 598,13 + 3 598,13 + 5 070,09 + 6 934,58 + 1 602,80 + 3 467,29 + 5 070,09 + 5 070,09 + 3 467,29 + 4 873,83 + 5 004,67 + 1 537,38 + 3 336,45 + 4 873,83 + 3 336,45 + 4 873,83 = 143 545,54 грн.
Відповідач обов'язку щодо складання та реєстрації зазначених вище податкових накладних не виконав, що і стало причиною спору.
Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що: не доведено, що є обставини, пов'язані із порушенням відповідачем вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України; не доказано, що не було виконано зобов'язання платника податків скласти податкову накладну в електронній формі зі сторони відповідача; суд не встановив обставини, що підтверджують неналежне складення та реєстрацію податкових накладних відповідачем; суд не встановив наявність складу господарського правопорушення зі сторони відповідача; позивач не зазначив у позові, які саме податкові накладні не були зареєстровані відповідачем, на які саме суми, за які саме періоди; позивач не надав докази того, що надсилав в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних; позивач не надав докази неотримання в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію/не реєстрацію податкової накладної; позивач не надав докази звернення до Державної податкової служби відносно проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки відповідача (продавця товарів); позивач не надав суду докази подання до податкової декларації за звітний податковий період (за 2021, за 2022, за 2023 роки) заяву із скаргою на такого продавця (відповідача); позивач не надав суду докази невиконання контролюючим органом протягом 90 календарних днів зобов'язання відносно проведення документальної перевірки відповідача (продавця); суд встановив, що підстави позову наведені у ньому спростовані доказами, поданими самим же позивачем.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено Договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками. В процесі виконання сторонами Договору позивач протягом періоду з 08.10.2021 по 14.10.2022 перераховував відповідачу в якості попередньої оплати грошові кошти. За результатами цих господарських операцій відповідач зобов'язаний був скласти податкові накладні за правилом «першої події» та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.
До позову додано 27 платіжних інструкцій, які підтверджують розмір збитків (сплаченого податку).
7 платіжних інструкцій: № 643 від 29.04.2022, № 757 від 12.05.2022, № 1127 від 23.06.2022, № 1270 від 07.07.2022. № 1416 від 20.07.2022, № 1438 від 21.07.2022. № 1560 від 01.08.2022 містили помилку, про що позивачем зазначено в позові з посиланням на програмну помилку, яка полягає в тому, що «за замовчуванням» в графі «призначення платежу» платіжної інструкції залишилася помилково вказана ставка податку ПДВ 20% та її еквівалент у гривнях, замість вірної пільгової ставки 7%, яка почала діяти для дизпалива та бензину з 17.03.2022.
Втрачена сума ПДВ, що була розрахована в зазначених вище 7 платіжних інструкціях, становить 29 997, 28 грн., тобто в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Що стосується стягнення суми збитків у розмірі 113 548,26 грн. за платіжними інструкціями: сума 81 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 13 500,00 грн., згідно платіжної інструкції № 4112 від 08.10.2021; сума 84 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 14 000,00 грн., згідно платіжної інструкції № 4345 від 22.10.2021; сума 60 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 10 000.00 грн., згідно платіжної інструкції № 317 від 01.02.2022; сума 62 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 10 333.33 грн., згідно платіжної інструкції № 474 від 15.02.2022; сума 55 000,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 3 598,13 грн., згідно платіжної інструкції № 1401 від 18.07.2022; сума 55 000.00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 3 598,13 грн.. згідно платіжної інструкції № 1482 від 25.07.2022; сума 77 500,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 5 070,09 грн.. згідно платіжної інструкції № 1593 від 03.08.2022; сума 106 000,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 6 934,58 грн.. згідно платіжної інструкції № 1690 від 11.08.2022; сума 24 500,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 1 602,80 грн., згідно платіжної інструкції № 1741 від 16.08.2022; сума 53 000,00 грн.. у тому числі ПДВ (7%) - 3 467,29 грн.. згідно платіжної інструкції № 1773 від 22.08.2022; сума 77 500,00 грн.. у тому числі ПДВ (7%) - 5 070.09 грн.. згідно платіжної інструкції № 1811 від 23.08.2022; сума 77 500.00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 5 070.09 грн., згідно платіжної інструкції № 1923 від 05.09.2022; сума 53 000,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 3 467,29 грн., згідно платіжної інструкції № 2003 від 12.09.2022; сума 74 500.00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 4 873.83 грн.. згідно платіжної інструкції № 2064 від 16.09.2022; сума 76 500,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 5 004,67 грн.. згідно платіжної інструкції № 2080 від 19.09.2022; сума 23 500,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 1 537,38 грн., згідно платіжної інструкції № 2131 від 26.09.2022; сума 51 000,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 3 336,45 грн., згідно платіжної інструкції № 2183 від 28.09.2022; сума 74 500,00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 4 873,83 грн., згідно платіжної інструкції № 2310 від 05.10.2022; сума 51 000.00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 3 336,45 грн., згідно платіжної інструкції № 2389 від 11.10.2022; сума 74 500.00 грн., у тому числі ПДВ (7%) - 4 873,83 грн., згідно платіжної інструкції № 2440 від 14.10.2022.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки податку з ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків; г) 14 відсотків по визначеним цим пунктом операціях.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини перша, друга статті 712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак, одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень сторін стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару. Жодних заперечень з приводу прийняття товару та оплати за платіжними дорученнями сторонами не надано.
Суд доходить висновку, що позивачем дотримано положення договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 61 від 24.09.2020 в частині виконання зобов'язань.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому, належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суд має встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг, тому суд доходить висновку, що з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.
Згаданим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 виснувала, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас, саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо складання та реєстрації податкових накладних позивачем подано скаргу до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м.Києві від 14.03.2023 вих. № 14/03/2023-2 з приводу не реєстрації ТОВ «Лівайн Торг» податкових накладних.
Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем до органів ДПС пояснень та доказів для можливості реєстрації зупинених податкових накладних, аналогічних доказів відповідачем не надано і до апеляційного суду, що свідчить про бездіяльність відповідача у виконанні своїх обов'язків.
Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Згідно із частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині першої статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21.
За таких обставин наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
Отже, якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це спричиняє неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.
Судом враховано, що 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України» щодо дії норм на період дії воєнного стану, яким, зокрема, внесено зміни у Розділ ХХ "Перехідні положення" та доповнено пунктом 82 відповідно до абзацу першого якого тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів та скрапленого газу, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, на які згідно з пунктом 41 підрозділу 5 цього розділу встановлено ставку акцизного податку у розмірі 0,00 євро за 1000 літрів, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків.
З урахуванням встановлених вище обставин справи, суд доходить висновку про наявність у позивача підстав для стягнення збитків у розмірі 113 548, 26 грн.
Заперечення відповідача в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 113 548, 26 грн. у зв'язку із не реєстрацією відповідачем податкових накладних підлягають задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 у справі № 904/5377/24 в частині відмови у стягненні збитків у розмірі 113 548,26 грн необхідно скасувати. Прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" 113 548,26 грн. збитків у зв'язку із не реєстрацією податкових накладних.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги позивача, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову та апеляційними оскарженнями, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 у справі № 904/5377/24- задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 у справі № 904/5377/24 в частині відмови у стягненні збитків у розмірі 113 548,26 грн - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" 113 548,26 грн. збитків у зв'язку із не реєстрацією податкових накладних та 9993,30 грн. судового збору.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 у справі № 904/5377/24 - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" 3028, 00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 4542,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 02.06.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков