20.05.2025 року м. Дніпро Справа № 904/4841/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка"
на постанову Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Владимиренко І.В.) від 28.02.2024 у справі № 904/4841/22
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка", -
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 у справі № 904/4841/22:
- клопотання розпорядника майна ТОВ “Українка» арбітражного керуючого Микитюка А.І. від 10.11.2023р. про затвердження звіту арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича про нарахування основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ “Українка» у справі № 904/4841/22 за період з 25.01.2023р. по 31.10.2023р. - задоволено;
- затверджено звіт розпорядника майна ТОВ “Українка арбітражного керуючого Микитюка А.І. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період виконання повноважень розпорядника майна ТОВ “Українка» з 25.01.2023р. по 31.10.2023р. у розмірі 184 920,00 грн. з урахуванням сплаченої основної грошової винагороди у розмірі 60 300,00грн.;
- клопотання розпорядника майна від 20.10.2023р. про визнання ТОВ “Українка» банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Микитюка А.І. - задоволено;
- припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Українка» (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, код ЄДРПОУ 30791393);
- припинено повноваження розпорядника майна ТОВ “Українка» арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (свідоцтво № 1335 від 19.07.2013р.; адреса офісу: 76009, м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 15, оф. 59; адреса для кореспонденції: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Залізнична, 3/28; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 );
- визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Українка» (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, код ЄДРПОУ 30791393) - банкрутом;
- відкрито ліквідаційну процедуру строком на 4 місяці;
- ліквідатором ТОВ “Українка» призначено арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (свідоцтво № 1335 від 19.07.2013р.; адреса офісу: 76009, м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 15, оф. 59; адреса для кореспонденції: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Залізнична, 3/28; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).
Не погодившись із вказаною постановою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Українка", в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024р. у справі № 904/4841/22 та прийняти нове рішення, яким провадження у справі № 904/4841/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" закрити.
Доводи апеляційної скарги апелянта узагальнено зводяться до того, що висновки суду першої інстанції про навність підстав для визнання ТОВ "Українка" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі є безпідставними, оскільки судом не було встановлено наявність ознак неплатоспроможності боржника, а з балансів ТОВ "Українка" за період 2020-2022р.р. та Звіту розпорядника майна вбачається наявність у боржника достатніх активів для погашення заборгованості перед кредиторами та можливість подальшого здійснення господарської діяльності, що є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.03.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 у справі № 904/4841/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 05.09.2024р.
У зв'язку з перебуванням судді-доповідача Коваль Л.А. на лікарняному та неможливістю проведення судового засідання 05.09.2024р., розгляд апеляційної скарги у справі № 904/4841/22 не відбувся.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Коваль Л.А., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2024р. вказаним складом суду прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 у справі № 904/4841/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.02.2025р.
У зв'язку із направленням матеріалів справи № 904/4841/22 до Верховного Суду та їх відсутністю у Центральному апеляційному господарському суді 25.02.2025р., розгляд апеляційної скарги у справі не відбувся
28.02.2025р. матеріали справи № 904/4841/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду та ухвалою від 03.03.2025р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 20.05.2025р.
Представник кредитора банкрута - ТОВ «Суффле Агро Україна» у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову законною та обгрунтованою, прийняту з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на встановлення судом першої інстанції обставин неплатоспроможності боржника, що за відсутності достатніх активів для погашення вимог кредиторів є підставою для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.
Апелянт, ліквідатор та інші учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справі в судове засідання обов'язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників інших учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника кредитора, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги апелянта, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в сумі 85 110,00 грн - судові витрати та авансування витрат арбітражного керуючого (1 черга задоволення); 1 291 186,26грн. - основний борг, 48% річних та інфляційні збитки (4 черга задоволення). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів.
25.01.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення № 69941 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка".
Ухвалою господарського суду від 03.10.2023 завершено попереднє судове засідання за підсумками якого внесено до реєстру вимог кредиторів розглянуті Господарським судом Дніпропетровської області в справі № 904/4841/22 грошові вимоги кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка", а саме:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в сумі 85 110,00 грн. - судові витрати та авансування витрат арбітражного керуючого (1 черга задоволення); 1 291 186,26грн. - основний борг, 48% річних та інфляційні збитки (4 черга задоволення) визнаних ухвали господарського суду від 25.01.2023р.;
2. Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у розмірі 38 269,67 грн. (2 черга задоволення); 2 211,19грн. (3 черга задоволення).
Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Опт" у розмірі 15 043 959,72грн. та 5 368,00 грн. судовий збір - відхилені.
Грошові вимоги Фізичної особи - підприємця Ребеко Світлани Юріївни у розмірі 9 144 242,03 грн. - відхилені.
23.10.2023р. розпорядник майна звернувся до господарського суду з клопотанням про припинення процедури розпорядження майном ТОВ “Українка», визнання ТОВ “Українка» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Микитюка А.І.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024р. клопотання керівника ТОВ “Українка» Строгана К.С. №18012024 від 18.01.2024р. про закриття провадження у справі № 904/4841/22 про банкрутство ТОВ “Українка» - залишено без задоволення.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 у справі № 904/4841/22, поміж іншого: клопотання розпорядника майна від 20.10.2023р. про визнання ТОВ “Українка» банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Микитюка А.І. - задоволено; припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Українка»; припинено повноваження розпорядника майна ТОВ “Українка» арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Українка» - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 4 місяці; ліквідатором ТОВ “Українка» призначено арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024р., яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Господарсько процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 9 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
Розпорядник майна зобов'язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство належить до компетенції зборів кредиторів.
За ч.ч. 1-3, 6 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.
Статтею 58 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців.
Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.
Таким чином, на підсумковому засіданні суду із врахуванням всіх обставин справи та думки комітету кредиторів суд зобов'язаний або встановити неплатоспроможність боржника і перейти до ліквідаційної процедури, або перейти до процедури санації, продовжити строк процедури розпорядження майном чи закрити провадження у справі.
Фактичними обставинами, які, крім іншого, є підставою для прийняття одного із вказаних рішень є співставлення пасивів та активів боржника та врахування суб'єктивної складової діяльності боржника, при чому: пасиви боржника визначаються на підставі затвердженого реєстру вимог кредиторів; активи боржника визначаються на підставі належно здійсненої інвентаризації майна та звіту розпорядника майна про фінансово-господарський стан боржника; суб'єктивна складова діяльності боржника зводиться до аналізу поведінки боржника, яка повинна бути максимально відкритою відносно конкурсних кредиторів і спрямована на пошук реальних шляхів погашення боргу перед ним до моменту введення ліквідаційної процедури.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2023р. відбулось засідання зборів кредиторів, на яких прийняті наступні рішення: сформовано комітет кредиторів; прийнято рішення про звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотаннями про визнання ТОВ “Українка» банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Микитюка А.І.
Ухвалюючи оскаржувану постанову місцевий господарський суд виходив з того, що пропозицій відносно санації боржника до суду не надійшло та боржник неспроможній задовольнити визнані судом вимоги кредиторів, наявні підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір кредиторських вимог (пасив боржника), визнаних господарським судом в межах даної справи про банкрутство, на час ухвалення оскаржуваної постанови, склав 1 416 777,12 грн.
Вказана сума переважно складається з заборгованості боржника за договором поставки № 130003818228, укладеним 28 квітня 2021р. між ТОВ «Суффле Агро Україна» (продавець) та боржником (покупець), відповідно до умов якого ТОВ «Суффле Агро Україна» забезпечило боржника посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами у сезоні 2021 року.
Договір боржником належним чином виконано не було та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2022р. по справі № 904/718/22 з боржника стягнуто заборгованість за договором на користь ТОВ «Суффле Агро Україна».
11 липня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем було прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження № 69628527 про виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/718/22 від 28.06.2022 року про стягнення із боржника на користь ТОВ «Суффле Агро Україна» загалом 957 953,16 грн. заборгованості за Договором поставки. В процесі виконавчого провадження приватному виконавцю не вдалося встановити місцезнаходження майна, а боржником добровільно рішення суду не було виконане.
Також, як вбачається зі Звіту розпорядника майна та матеріалів справи, боржник систематично ігнорував як вимоги суду про надання документів, так і вимоги розпорядника майна про надання документів та проведення інвентаризації, зокрема боржником проігноровано: Вимогу розпорядника майна від 31/01/2023 року № 2-31 про надання документів; Вимогу розпорядника майна від 31/01/2023 року № 3-31 про надання документів; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04/04/2023 року про надання документів; Вимогу розпорядника майна від 04/04/2023 року про надання документів; Вимогу розпорядника майна від 26/06/2023 року про надання документів та інформації; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 року про надання документів.
Відповідно до листа ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровські області від 17/02/2023 № вих-10/1862 за боржником зареєстровано 8 одиниць сільськогосподарської техніки, 1984-95 років реєстрації, однак виявити техніку фізично, встановити її стан та вартість не вдалося через бездіяльність боржника.
Відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровські області від 13/02/2023 № 31/4-508, за боржником зареєстровано автомобілі ВАЗ 1987 р.в., УАЗ 193 р.в. та ГАЗ-САЗ 1991 р.в., однак виявити техніку фізично, встановити її стан та вартість не вдалося через бездіяльність боржника.
Відповідно до даних ДРРПНМ, за боржником зареєстровано 4 одиниці нерухомого майна, однак, у процесі виконавчого провадження приватним виконавцем Селезньовим встановлено, що майно знаходиться у незадовільному стані.
Розпорядником майна боржника проведення обстеження за місцезнаходженням, про що складено відповідний акт від 17/03/2023 року. Згідно даного акту, боржник за місцезнаходженням відсутній, там знаходиться приватний одноповерховий житловий будинок. Будь-які працівники боржника, а так само і майно, товарні залишки тощо - відсутні. Бухгалтерської документації боржника не виявлено.
Боржник відмовився провести інвентаризацію свого майна належним чином, натомість подав суду фінансову звітність за 2020-2022 роки та наступні документи щодо самостійно проведеної інвентаризації: Інвентаризаційний опис необоротних активів від 16/03/2023 року по субрахунку 105; Інвентаризаційний опис необоротних активів від 16/03/2023 року по субрахунках 105, 104, 103; Інвентаризація товарів 1005 від 25/02/2023 року; Інвентаризація товарів на складі № 2 від 16/03/2023 року; Інвентаризація товарів на складі № 3 від 16/03/2023 року; Інвентаризація товарів на складі № 4 від 16/03/2023 року; Оборотно-сальдова відомість по рахунку 36 за 4 квартал 2022 року.
Відповідно до частини 3 статті 44 КУзПБ, розпорядник майна зобов'язаний не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.
З матеріалів інвентаризації вбачається, що вона була здійснена одноособово директором боржника Строганом К.С. без залучення розпорядника майна Микитюка А.І. із порушенням законодавства, зокрема через наступне.
Інвентаризація активів та зобов'язань Боржника повинна проводитися відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (надалі також - Положення про інвентаризацію).
Відповідно до пункту 5 розділу І (Загальні положення) Положення про інвентаризацію, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.
Розділ II Положення про інвентаризацію встановлює основні вимоги до організації та основні правила проведення інвентаризації: 4. Голова і члени інвентаризаційної комісії (робочих інвентаризаційних комісій) забезпечують додержання правил проведення інвентаризацій, повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) даних про фактичні залишки активів та повноту відображення зобов'язань, правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації. 7. Наявність активів при інвентаризації встановлюється шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обміру. Переважування, обмір, підрахунок проводяться у порядку розміщення активів у приміщенні, де вони зберігаються. Визначення ваги (обсягу) навалочних матеріалів може проводитися на основі обмірів і технічних розрахунків. Акти обмірів і розрахунки додаються до інвентаризаційних описів. 14. Інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), для первинних документів з урахуванням обов'язкових реквізитів та вимог, передбачених цим Положенням. Матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом, так і за допомогою електронних засобів обробки інформації. 16. В інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою.
На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються словами число порядкових номерів активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені.
Акти інвентаризації заповнюються з урахуванням об'єктів інвентаризації, при цьому мають бути забезпечені їх ідентифікація та співставлення з даними бухгалтерського обліку.
Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв'язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При проведенні інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальної особи та особа, яка приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про передачу активів.
Як вбачається із наданих інвентаризаційних описів: інвентаризація здійснювалася без участі розпорядника майна, інвентаризація здійснювалася без участі матеріально відповідальних осіб; інвентаризація здійснювалася без обов'язкового підрахунку, зважування, обміру, а відповідні акти обмірів і розрахунки не додані до інвентаризаційних описів; із інвентаризаційних описів неможливо встановити місцезнаходження цінностей; інвентаризаційні описи вчинені з порушенням вимог законодавства, зокрема не містять інвентарних номерів, не дають змоги встановити їх місцезнаходження та/чи матеріально відповідальну особу, дебіторська заборгованість взагалі не інвентаризувалася, а оформлена у вигляді оборотно-сальдової бухгалтерської відомості із рахунку.
Представник ТОВ "Суффле Агро Україна" вважає, що є всі підстави стверджувати, що фактична інвентаризація не проводилася, бо основною метою інвентаризації, як вже зазначалося, є не перелічення усіх активів та зобов'язань Боржника відповідно до даних його бухгалтерського обліку, а саме перевірка їх наявності, стану, відповідності їх оцінки, а отже - забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку, а не його автоматичне відтворення.
Натомість боржником було формально виконані вимоги чинного законодавства, КУзПБ та прямі вимоги суду у справі про банкрутство та надані виключно ті дані, які містяться в бухгалтерському обліку боржника.
Крім того, в межах даної справи про банкрутство судом було розглянуто 15 судових справ за позовами ТОВ "Суффле Агро Україна" до боржника, фіктивних конкурсних кредиторів та контрагентів боржника, відповідно до яких було визнано недійсними понад 30 договорів. Правовим наслідком недійсності договорів є подвійна реституція, тобто, боржник зобов'язаний повернути контрагентам ТМЦ, які ним обліковуються (ймовірно) та були отримані в рамках недійсних договорів. У зв'язку із чим, запаси боржника підлягають коригуванню (зменшенню) на суму 22 664 427,45 грн. Однак, складені боржником матеріали інвентаризації не враховують вказаних судових рішень.
Щодо пасивів боржника, то за основу для аналізу фінансово-господарської діяльності боржника взято подану ним останню фінансову звітність станом на 31.12.2022.
Отже, після відкриття провадження у справі про банкрутство, із 2023 року боржник фактично припинив здійснювати господарську діяльність.
Балансом боржника станом на 31.12.2022 підтверджено, що загальний розмір пасивів (зобов'язань Боржника) складає 182 749 500,00 грн, у тому числі: поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 70 392 200,00 грн., поточна кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування - 75 200,00 грн, інші поточні зобов'язання - 112 282 100,00 грн.
Стосовно активів боржника, то з матеріалів справи вбачається, що боржник не надав інформації щодо залишків на банківських рахунках, отже залишки на всіх банківських рахунках боржника складають 0,00 грн. Необоротні активи боржника, як вбачається із балансу станом на 31.12.2022, необоротні активи боржника мали вартість 3 496 400,00 грн та складалися із 2 336 500,00 - незавершені капітальні інвестиції та 1 159 900,00 грн основних засобів.
Проте, як вже вище зазначалось, інвентаризація необоротних активів, проведена одноособово боржником, містить два інвентаризаційні описи: Інвентаризаційний опис необоротних активів від 16.03.2023 по субрахунку 105, відповідно до якого зазначено три автомобілі (Ваз, Уаз, Газ) на загальну вартість 23 202,61 грн та Інвентаризаційний опис необоротних активів від 16.03.2023 по субрахунках 105, 104, 103, в якому зазначено 35 одиниць різноманітного майна (техніки, нерухомості, обладнання) на загальну вартість 1 291 499,31 грн. При цьому, даний опис не містить залишкової вартості основних засобів, а містить лише первісну - 5 360 158,12 грн. та знос - 4 068 658,12 грн, а тому залишкову вартість потрібно вираховувати арифметично. Таким чином, вартість необоротних активів згідно інвентаризації проведеної боржником складає 1 314 701,92 грн, однак фактично це не відповідає дійсності.
Порядок інвентаризації основних засобів регулюється пунктом 1 розділу III Положення про інвентаризацію:1.1. До початку інвентаризації перевіряються: наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації на основні засоби; наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті підприємством в оренду, на зберігання, у тимчасове користування.1.2. Інвентаризаційний опис складається за об'єктами основних засобів чи групами та окремо за кожною матеріально відповідальною особою. Однотипні за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання, однакової вартості об'єкти основних засобів, що надійшли одночасно на підприємство та щодо яких ведеться груповий облік, в інвентаризаційному описі наводяться за найменуванням із зазначенням кількості цих об'єктів...1.3. Основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об'єкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, заводського номера (у разі його наявності), року випуску, первісної (переоціненої) вартості, суми зносу, строку корисного використання та інших відомостей. Об'єкт, що пройшов відновлення, реконструкцію, розширення чи переобладнання, внаслідок чого змінилось основне його призначення, вноситься до інвентаризаційного опису під найменуванням, що відповідає новому основному призначенню. Під час інвентаризації машин, обладнання та транспортних засобів перевіряються заводські номери кузова, двигуна, шасі тощо. Багаторічні насадження вносяться до інвентаризаційного опису за культурами, ботанічними сортами із зазначенням року закладення, площі, кількості дерев або кущів, за категоріями та їх балансовою вартістю. Іригаційні і меліоративні споруди записуються за видом і родом споруд із зазначенням їхніх розмірів, року спорудження, балансової вартості та інших відомостей, що характеризують їх призначення і стан. Під час проведення інвентаризації земельних ділянок, будівель, споруд, іншої нерухомості, водоймищ та інших об'єктів природних ресурсів перевіряється наявність документів, що підтверджують право власності підприємства на ці об'єкти.1.5.У разі виявлення об'єктів, що не знаходяться на обліку, а також об'єктів, дані про які відсутні в обліку, до інвентаризаційного опису відсутні відомості і технічні показники про такі об'єкти вносяться, наприклад, так: про будівлі - зазначаються їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, об'єм (зовнішній чи внутрішній обмір), площа (загальна корисна площа), число поверхів, підвалів, напівпідвалів, рік побудови тощо. Оцінка виявлених об'єктів проводиться за справедливою вартістю. 1.6. Основні засоби, що ремонтуються на інших підприємствах, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі документів про передачу об'єктів у ремонт.
Інвентаризаційні описи необоротних активів від 16.03.2023 містять істотні недоліки, зокрема: відсутня вся передбачена інформація щодо активів, повне найменування, інвентарний номер, місце розташування, матеріально відповідальна особа, відсутня справедлива оцінка майна, навіть коли припустити, що воно фізично існує, існують суперечності із даними фінансової звітності, зокрема, немає згадки про незавершені капітальні інвестиції, які обліковувалися на балансі в сумі 2 336 500,00 грн., натомість вартість основних засобів (попри амортизацію) у 2023 році неймовірним чином збільшилася із 1 159 900,00 грн. до 1 314 701,92 грн., що майже неможливо за умови припинення господарської діяльності; щодо нерухомого майна, заявник вже зазначав вище, що воно знаходиться у непридатному для використання стані та не коштує рівно нічого.
Таким чином, наявні дані інвентаризації не підтверджують, ані фактичну наявність основних засобів, ані їх залишкову вартість, а лише дублюють дані бухгалтерського обліку, які не можуть вважатися достовірними.
Також, як вбачається із балансу боржника станом на 31.12.2022, запаси боржника повністю складалися із готової продукції на суму 33 071 300,00 грн.
Дана інвентаризація запасів, проведена одноособово боржником, містить інвентаризаційні описи товарів на загальну суму 35 407 841,04 грн: Інвентаризація товарів 1005 від 25.02.2023. Інвентаризація товарів на складі № 2 від 16.03.2023. Інвентаризація товарів на складі № 3 від 16.03.2023. Інвентаризація товарів на складі № 4 від 16.03.2023.
При цьому, вказана інвентаризація не враховує 15 судових рішень у рамках даної справи про банкрутство боржника, відповідно до яких запаси повинні бути відкориговані на загальну вартість 22 664 427,45 грн.
Зазначеними рішеннями були визнані недійсними (фраудаторними) договори на поставку Боржнику вказаних матеріальних цінностей.
Відповідно до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, все майно, нібито отримане боржником за недійсними правочинами (а насправді є всі підстави вважати, що воно ніколи фактично не передавалося, а лише обліковується боржником) підлягає поверненню контрагентам. Як вбачається із Інвентаризаційних описів товарів, багато позицій в обліку боржника та у рішеннях судів збігаються.
Порядок інвентаризації запасів регулюється пунктом 4 розділу III Положення про інвентаризацію. Інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку. На малоцінні та швидкозношувані предмети, які обліковуються в оперативному порядку, інвентаризаційні описи не складаються, а перевіряється фактична наявність цих предметів у матеріально відповідальних осіб шляхом зіставлення з відомістю оперативного обліку. Виявлена при цьому нестача предметів оформлюється актом. Спецодяг та предмети індивідуального користування, відправлені у прання та ремонт, перевіряються на підставі документів надавача послуг. 4.2. Інвентаризаційна комісія у присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність запасів шляхом їх перерахунку, переважування чи перемірювання. Не допускається вносити до інвентаризаційних описів дані про залишки активів зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності. Кількість запасів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів з обов'язковою перевіркою наявності в натурі частини вказаних цінностей. 4.3. На запаси, що перебувають в дорозі, не оплачену у строк покупцями відвантажену продукцію (товари) та на запаси, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці), складається окремий інвентаризаційний опис та перевіряється обґрунтованість сум, що відображені на рахунках бухгалтерського обліку. Такі суми можуть бути визнані, якщо вони підтверджені належно оформленими документами, зокрема рахунками постачальників, копіями платіжних вимог (рахунків-фактур), що пред'явлені покупцям, охоронними розписками, які переоформлені на дату проведення інвентаризації або близьку до неї. 4.4. Виявлені під час інвентаризації непридатні або зіпсовані запаси вносяться до окремого інвентаризаційного опису, в якому вказуються найменування відповідних запасів, їх кількість, причини, ступінь і характер псування, пропозиції щодо їх знецінення, списання або можливості використання цих предметів у господарських цілях.
Отже, інвентаризація запасів була здійснена також із порушенням вимог законодавства, у зв'язку із чим, дані вказаних Інвентаризаційного опису не ідентифіковані та не підтверджені.
Стосовно дебіторської заборгованості, то її інвентаризація не здійснювалася, натомість боржник подав Оборотно-сальдову відомість по рахунку 36 за 4 квартал 2022 року, відповідно до якої загальний розмір дебіторської заборгованості Боржника складає 69 751 132,87 грн.
Порядок інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованостей регулюється пунктом 7 розділу III Положення про інвентаризацію: 7.1. Інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованостей полягає у звірці документів і записів у реєстрах обліку і перевірці обґрунтованості сум, відображених на відповідних рахунках, та оформлюється актом інвентаризації. 7.3. Дебіторська і кредиторська заборгованості перевіряються щодо дотримання строку позовної давності, обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках обліку розрахунків з покупцями, замовниками, постачальниками, підрядниками, одержаних і виданих векселів, одержаних позикових коштів, наданих кредитів (позик), з підзвітними особами, депонентами, іншими дебіторами і кредиторами. 7.5. В акті інвентаризації вказуються найменування проінвентаризованих субрахунків і суми виявленої неузгодженої дебіторської і кредиторської заборгованостей, безнадійних боргів та кредиторської і дебіторської заборгованостей, щодо яких строк позовної давності минув. Таким чином, при інвентаризації дебіторської заборгованості необхідно перевіряти обґрунтованість сум, в тому числі з точки зору реальності їх стягнення.
Відповідно до норм п. 4 НП(С)БО 10 у бухгалтерському обліку безнадійною заборгованістю вважають поточну дебіторську заборгованість, щодо якої є впевненість у її неповерненні боржником або за якою минув строк позовної давності. Упевненість у неповерненні дебіторської заборгованості ґрунтується на таких обставинах, з яких можна говорити про те, що її не буде погашено. Оскільки чітких критеріїв класифікації безнадійної заборгованості в бухгалтерському обліку немає, підприємство може на власний розсуд указати в Положенні про облікову політику, за якими саме ознаками заборгованість зараховують до безнадійної. Часто під час визначення безнадійної дебіторської заборгованості орієнтуються на "податкові" критерії такої заборгованості з пп. 14.1.11 ПКУ.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, дебіторська заборгованість боржника у значній мірі є безнадійною, оскільки включає безнадійну дебіторську заборгованість боржників на загальну суму 44 829 676,79 грн., які знаходяться у стадії банкрутства, в т.ч. ліквідації (Добробут-Агро, Лан-Снаб, Правда та ін.), або боржник не здійснює господарської діяльності, не має активів, втратив статус платника ПДВ тощо.
Також, в матеріалах справи відсутні докази, які-б свідчили про здійснення боржником діяльності по стягненню дебіторської заборгованості.
Таким чином, Оборотно-сальдова відомість по рахунку 36 за 4 квартал 2022 року не відображає перевірки обґрунтованості сум заборгованості та не є належним актом інвентаризації (інвентаризаційним описом) активів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", активами є ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Фактично це означає, що актив визнається активом лише до того часу, поки його використання приведе до отримання економічних вигод, тобто до доходу у разі продажу чи до інших випадок внаслідок використання у господарській діяльності. В іншому випадку актив не визнається, що має знайти відповідне відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства.
Для оцінки та підтвердження визнання активів існує ряд нормативних документів, у тому числі тих, що регулюють проведення інвентаризації, а також стандарти бухгалтерського обліку, які встановлюють вимоги до визнання до оцінки та переоцінки активів; для кожного виду активів існують свої стандарти.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
Згідно статті 8 вказаного Закону, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство, крім іншого, самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних тощо.
Відповідно до пункту 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, що вже зазначалося в даних доповненнях, проведення інвентаризації є обов'язковим перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 року N 246 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (надалі - Стандарт Запаси), відповідно до пункту 4 якого запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством, чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.
Відповідно до пункту 5 Стандарту Запаси, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Відповідно до пунктів 24-25 Стандарту Запаси, запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.
Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 року N 237 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (надалі - Стандарт Дебіторська Заборгованість).
Відповідно до пункту 5 Стандарту Дебіторська Заборгованість, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Пункт 4 Стандарту Дебіторська Заборгованість містить визначення "Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості" - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. А відповідно до пункту 7 вказаного Стандарту, поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів, зазначених у пункті 8 Стандарту Дебіторська Заборгованість: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.
За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.
За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності, для розрахування якого також є кілька способів, зокрема на підставі питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході, строків непогашення та інше.
Пункт 4 Стандарту Дебіторська Заборгованість містить визначення "Безнадійна дебіторська заборгованість" - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності. Відповідно до пункту 11 вказаного Стандарту, виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів...
Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.
Таким чином боржник не підтвердив активи не лише належними інвентаризаційними описами, які хоча б формально відповідали би законодавству, але й порушував правила бухгалтерського обліку, обліковуючи в якості активів те майно та майнові права, які фактично не є активами, оскільки їх використання не приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Найбільш очевидно це в питанні дебіторської заборгованості, до якої віднесена безнадійна дебіторська заборгованість суб'єктів господарювання, у стадії банкрутства чи таких, що не здійснюють діяльності та втратили статус платників ПДВ. Загалом інша дебіторська заборгованість ніколи належним чином не інвентаризувалася та не відносилася до безнадійної.
Загальна вартість активів боржника згідно даних останньої фінансової звітності станом на 31.12.2022 складає 331 497 500,00 грн.
Однак в процесі інвентаризації боржником зазначено активи лише на суму 106 473 675,83 грн.
У той час як розмір пасивів боржника за даними останньої фінансової звітності станом на 31.12.2022 року складає 182 749 500,00 грн.
Отже, пасиви боржника значно перевищують його активи.
При цьому, навіть наявність таких активів як дебіторська заборгованість саме по собі не свідчить про платоспроможність боржника, оскільки повернення дебіторської заборгованості вимагає, по-перше, значного часового проміжку та організаційно-фінансових зусиль боржника, якими той може не володіти, а по-друге (що більш важливо) - активної позиції боржника зі стягнення цієї дебіторської заборгованості, яка полягатиме у фактичному волевиявленні та у бажанні стягнення дебіторської заборгованості саме для розрахунку із кредиторами. Аналогічні випадки можуть стосуватися і наявності основних засобів чи запасів, які підлягають оцінці та продажу, внаслідок яких мають надійти грошові кошти, а не виникне нова дебіторська заборгованість.
Таким чином, належних, допустимих та достовірних доказів того, що активи боржника перевищують пасиви матеріали справи не містять.
Виходячи з вищенаведеного та обставин розгляду даної справи про банкрутство, зокрема поведінки банкрута при відкритті провадження у справі про банкрутство, який не заперечував проти її відкриття, велику кількість встановлених судом фраудаторних правочинів щодо майна банкрута, великий розмір кредиторської заборгованості та не вчинення банкрутом будь-яких дій щодо стягнення дебіторської заборгованості, існування значної кількості справ про банкрутство пов'язаних з банкрутом підприємств, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дійшов до правильного висновку про недоведення боржником реальної наявності активів, які-б дозволяли здійснити розрахунок з кредиторами та продовжувати господарську діяльність.
За наведених обставин, які свідчать про неможливість здійснення боржником господарської діяльності та неспроможність виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, та враховуючи тривалість процедури розпорядження майном боржника, приписи ст.ст. 48, 49, 58 Кодексу України з процедур банкрутства, рішення зборів кредиторів та відсутність пропозицій щодо санації боржника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.
При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо не встановлення місцевим господарським судом ознак неплатоспроможності боржника та помилковість висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, що на переконання апелянта спростовується поданими ним та розпорядником майна доказами, адже, як вище було зазначено, такі докази не можуть вважатися, належними, допустимими та достовірними, а доводи ТОВ "Суффле Агро Україна" про не можливість їх використання для підтвердження обставин платоспроможності банкрута є більш вірогідними, ніж протилежні доводи апелянта.
З огляду на вищенаведене, а також строки процедури розпорядження майном боржника, що встановлені ст. 44 КУзПБ, відсутність обставин, які-б свідчили про можливість відновлення платоспроможності підприємства-боржника інакше, ніж в ліквідаційній процедурі, колегія суддів апеляційного суду вважає відповідні доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними, а оскаржувану постанову господарського суду такою, що відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024р. у даній справі відсутні.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024р. у справі № 904/4841/22 - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024р. у справі № 904/4841/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 02.06.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд