03 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/4835/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків (вх.№714 Х/2 від 28.03.2024)
на рішення Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 у справі №922/4835/24 (повне рішення складено 07.07.2025, суддя Аріт К.В.)
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків
до Акціонерного товариства "Укрпошта", м.Київ
про стягнення 69 107,60 грн,
У грудні 2024 року Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 69 107,60 грн, з яких: 60 938,47 грн - орендна плата за фактичне користування нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) без належних на те правових підстав за період 09.07.2022 до 04.11.2024; 3% річних у сумі 2 027,17 грн за період 16.07.2022 - 04.11.2024; інфляційні втрати у сумі 6 141,96 грн за період липень 2022 - жовтень 2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та АТ "Укрпошта" 01.08.2019 укладено договір позички №1932. Відповідно до п.1.1 договору предметом Договору є безоплатне користування майном. Право на укладання договору отримано користувачем на підставі рішення 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.06.2019 №1623/19 "Про комунальну власність м. Харкова".
Позивач стверджує, що строк дії договору, тобто безоплатного користування нежитловими приміщеннями, сплив 01.07.2022. В подальшому, згідно з актом приймання-передачі б/н від 04.11.2024 відповідач передав, а позивач прийняв вищевказані нежитлові приміщення.
Таким чином, на думку позивача, сума коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) після 08.07.2022 без належних на те правових підстав підлягає стягненню на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 у справі №922/4835/24 в позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відсутні передумови для припинення договору позички №1932 під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 Постанови КМУ №634 від 27.05.2022, оскільки такий Договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.
Крім того, суд зауважив, що спірний договір діяв з 01.08.2019 по 04.11.2024, оскільки відповідно до акту приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками, 04.11.2024 приміщення були повернуті відповідачем позивачу.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Договір позички №1932 від 01.08.2019 продовжував діяти до 04.11.2024, і повністю охоплює період, за який позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача суму коштів ( орендної плати) в розмірі 60938,47 грн (з 09.07.2022 по 04.11.2024); договірний характер правовідносин виключається можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у сумі орендної плати у розмірі 60 938,47 грн та 3% річних у сумі 2027,17 грн та інфляційних втрат у сумі 6141,96 грн як похідних від позову вимог.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 07.07.2025 у справі №922/4835/24 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 27.03.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2025 у справі №922/4835/24 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Акціонерного товариства "Укрпошта" у повному обсязі; стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради судові витрати.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт наводить такі доводи:
- суд першої інстанції неправильно розтлумачив норми ЦК України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019, застосувавши норми, які не підлягають застосуванню до правовідносин між Позивачем та Відповідачем;
- суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.1 ст.835 ЦК України, п. 5.1. та 5.5., Договір припинив свою дію 01.07.2022. При цьому, Відповідач після припинення дії Договору (01.07.2022), відповідно до п.3 ч. 2 ст.833 ЦК України, п. 3.1.7. Договору, зобов'язаний повернути комунальне майно Позивачу;
- у главі 58 Цивільний кодекс України прямо передбачає наявність спеціального предмету у правовідносинах з оренди майна - майно комунальної форми власності, правове регулювання якого здійснюється окремим спеціальним законом (Законом №2269-ХІІ до 31.01.2020 і Законом №157-ІХ з 01.02.2020), тому сторони не можуть врегулювати правовідносини у спосіб, що суперечить імперативним нормам, які регулюють правовідносини користування комунальним майном, у тому числі, на власний розсуд встановити інші правила визначення продовження строку дії Договору та/або його поновлення на той самий строк;
- наявність прямої імперативної заборони користування, а також відсутність передбачених законом та Договором підстав для продовження строку дії Договору, лише підтверджують висновки про його припинення 01.07.2022;
- враховуючи наявність спеціальної норми, передбаченої ч.2 ст.9 Закону №157-ІХ щодо прямої заборони на передачу комунального майна у безоплатне користування або позичку суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про поновлення Договору на строк, який був раніше встановлений Договором відповідно до ч.1 ст.764 ЦК України та про продовження строку дії Договору на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану відповідно до п.5 Постанови №634;
- сума коштів орендної плати за фактичне користування Відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) після 08.07.2022 без належних на те правових підстав підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Також апелянт повідомив, що попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 3633,60 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 для розгляду справи №922/4835/24 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у такому складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2025 у справі №922/4835/24.
Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4835/24.
04.04.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4835/24.
07.04.2025, в межах строку визначеного ухвалою про відкриття провадження, АТ “Укрпошта» надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 у справі №922/4835/24 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
В обґрунтування правової позиції АТ “Укрпошта» у даній справі відповідач зазначає таке:
- з наявного в матеріалах справи акту повернення майна від 04.11.2024, підписаного позивачем та відповідачем, вбачається, що його складено саме до договору позички №1932 від 01.08.2019, про що і зазначено в самому акті. Акт підписано без заперечень та будь-яких зауважень. Отже фактично до 04.11.2024 майно не поверталося власнику, акти повернення майна сторонами не підписувалися;
- позивач за період з 01.07.2022 до моменту повернення майна згідно акту від 04.11.2024 не звертався до відповідача з вимогами щодо повернення майна, здійснення оплат, не виставляв рахунки за користування майном, заперечень щодо безоплатного користування майном також не надходило;
- пункт 5 Постанови №634 встановлює загальне правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці. Виключеннями з цього правила є лише два випадки: 1) якщо наявна щонайменше одна з підстав із статті 19 Закону № 157-IX, через які балансоутримувач не продовжить договір оренди (але він має попередити про це орендаря за 30 к.д. до завершення строку дії угоди); 2) якщо продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою № 634, тобто до 01.06.2022. Тоді орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону;
- продовження дії Договору до 04.11.2024 також підтверджується тим, що Позивач за період з 01.07.2022 до моменту повернення майна згідно акту від 04.11.2024 не звертався до Відповідача з вимогами щодо повернення майна, щодо будь-яких оплат та не виставляв рахунки за користування майном. Також від позивача не надходило жодних заперечень щодо безоплатного користування майном;
- зважаючи на те, що строк дії спірного Договору визначено до 01.07.2022, тобто у період дії воєнного стану, а також приписи Постанови №634 від 27.05.2022, у спірних правовідносинах відсутні передумови для припинення Договору під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 вказаної Постанови, оскільки такий Договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця;
- позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору позички та не зазначав, що договір буде розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025, у зв'язку з виходом у відставку судді Здоровко Л.М., для розгляду справи №922/4835/24 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у такому складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішенням Харківської міської ради №1623/19 від 19.06.2019 було затверджено Перелік об'єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички, в тому числі нежитлові приміщення, які підлягають передачі у безоплатне користування АТ “Укрпошта» строком на 2 роки та 11 місяців.
На підставі вищезазначеного рішення Харківської міської ради, 01.08.2019 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позичкодавцем) та Акціонерним товариством “Укрпошта» (користувачем) було укладено договір позички №1932 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору предметом Договору є безоплатне користування майном. Право на укладання Договору отримано користувачем на підставі рішення 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.06.2019 №1623/19 “Про комунальну власність м. Харкова».
Відповідно до п.1.2. Договору об'єктом договору позички є нежитлові приміщення 1-го поверху №67-3-:-67-8 загальною площею 105,3 кв.м. у житловому будинку літ. "А-5" (далі - майно), розташоване за адресою: м. Харків, просп.Героїв Сталінграда,187, та знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс" (далі - “балансоутримувач»).
Позичкодавець передає користувачу вищевказане майно у безоплатне користування на умовах, викладених в цьому Договорі строком на 2 роки 11 місяців, для розміщення відділення поштового зв'язку (п.1.3.Договору).
Майно, що передається у користування, є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Передача майна у безоплатне користування не припиняє права комунальної власності територіальної громади міста Харкова (п.1.4.Договору).
Згідно з п.2.1. Договору позичкодавець зобов'язаний передати користувачу майно протягом 10 днів після підписання цього Договору. Прийом і передача оформляється двостороннім Актом прийому - передачі (додаток), який є невід'ємною частиною Договору.
Користувач зобов'язаний прийняти передане майно протягом 10 днів після підписання цього Договору та здійснити відображення майна в обліку користувача в порядку та на умовах, визначених законодавством (п.3.1.1.Договору).
Відповідно до п.3.1.7. Договору користувач зобов'язаний протягом 7 днів із моменту прийняття рішення про ліквідацію користувача, припинення дії або дострокового розірвання Договору, користувач повинен повернути актом передане майно позичкодавцю у тому ж стані, в якому це майно йому передавалося, з урахуванням нормального зносу майна.
Згідно з п. 5.1. Договору цей Договір діє з 01.08.2019 до 01.07.2022.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що Договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради.
У разі припинення або розірвання цього Договору, здійснені користувачем поліпшення майна, які неможливо відокремити без заподіяння йому шкоди, компенсації не підлягають (п.5.4.Договору).
Дія договору позички припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який було укладено Договір (п.5.5.Договору).
Згідно з Актом приймання-передачі б/н, який є додатком до Договору, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення 1-го поверху №67-3-:-67-8 загальною площею 105,3 кв.м. у житловому будинку літ. "А-5", розташоване за адресою: м. Харків, просп.Героїв Сталінграда,187.
Звертаючись до господарського суду позивач стверджував, що за умовами п. 5.2. Договору, його може бути продовжено на новий термін тільки за умови позитивного рішення Харківської міської ради.
Із системного тлумачення умов Договору вбачається, що під позитивним рішенням сесії Харківської міської ради слід розуміти рішення, аналогічне рішенню Харківської міської ради №1623/19 від 19.06.2019, яким би продовжили або встановили б новий термін для безоплатного користування відповідачем відповідними нежитловими приміщеннями. Однак, зазначав позивач, таких рішень Харківська міська рада в подальшому не приймала. Отже, строк дії Договору, тобто безоплатного користування нежитловими приміщеннями, вважав позивач, сплив 01.07.2022 відповідно до п.5.1. Договору.
Крім того, посилаючись на ч.2 ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, (надалі - Закон), позивач наголошував, що нормами вказаного Закону забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку; зі змісту ч.2 ст.9 Закону, а також системного тлумачення інших норм Закону, вбачається, що користування нерухомим майном комунальної власності може здійснюватися виключно на засадах платного користування, шляхом укладення в порядку, передбаченому чинним законодавством України, договору оренди.
Відповідно до п. 3.1.7 Договору відповідач був зобов'язаний протягом семи днів із моменту припинення дії Договору , повернути передане майно позивачу у тому ж стані, в якому це майно йому передавалось. Однак, всупереч п. 3.1.7 Договору станом на момент подання позовної заяви відповідач майно позивачу не повернув.
У зв'язку з цим позивач вважав, що після 08.07.2022 у відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно Договору, як на підставі умов самого Договору, так і на підставі Закону.
В той же час, відповідач після 08.07.2022 не вчинив будь-яких дій, спрямованих на повернення нерухомого майна (нежитлових приміщень) за Договором та продовжував користуватися таким майном шляхом розміщення відділення поштового зв'язку, тим самим надаючи своїм клієнтам (споживачам) відповідні послуги та отримуючи дохід від такої господарської діяльності.
В подальшому, відповідач повернув позивачеві майно за Договором лише 04.11.2024 на підставі акту приймання-передачі.
Таким чином, на думку позивача, сума коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) після 08.07.2022 без належним на те правових підстав підлягає стягненню на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, що і стало підставою для звернення Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства “Укрпошта».
Спираючись на балансову вартість нежитлових приміщень, якими, на думку позивача, фактично та безпідставно користувався відповідач, яка становить 177058,86 грн, що підтверджується Довідкою КП “Жилкомсервіс» №7842/2/07-05 від 08.08.2024 року, річний індекс інфляції 2022 року становить 126,6%, а 2023 року 105,1%, відтак, за розрахунками позивача місячна орендна плата становить:
- за період з 09.07.2022 до 31.07.2022 - 1313,66 грн;
- за серпень-грудень 2022 року - 1770,59 грн;
- за січень-грудень 2023 року - 2241,57 грн;
- за січень-жовтень 2024 року - 2355,89 грн;
- за період з 01.11.2024 до 04.11.2024 - 314,12 грн.
За розрахунком позивача загальна сума орендної плати за фактичне користування Відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) за період з 09.07.2022 до 04.11.2024 без належних на те правових підстав, становить 60938,47 грн.
Крім того, у зв'язку із безпідставним збереженням (набуттям) відповідачем коштів позивача, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано до стягнення 3% річних у сумі 2027,17грн за період з 16.07.2022 року по 04.11.2024 року та інфляційні втрати у сумі 6141,96грн за період з липня 2022 року по жовтень 2024 року, які він просив стягнути на свою користь з відповідача.
Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено є предметом апеляційного перегляду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає таке.
Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога щодо стягнення з АТ »Укрпошта» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради безпідставно отриманих грошових коштів та фінансових санкцій в розмірі 69 107,60 грн за користування майном.
Отже предметом доказування є обставини, що підтверджують наявність або відсутність правових підстав користування спірним майном (нежитловими приміщеннями) в світлі приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, статті 827 Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Частиною 3 статті 827 ЦК України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Отже, фактично правовідносини між сторонами, незважаючи на те, що договір має назву "позички" є правовідносинами з оренди.
Статтею 764 Цивільного кодексу України (яка входить до глави 58 цього Кодексу і підлягає застосуванню до відносин позички) передбачено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Укрпошта» продовжував користуватись майном після 01.07.2022 року (строку, який визначений у п. 5.1. Договору позички як дата його закінчення). При цьому, матеріали справи не містять заперечень Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з приводу продовження такого користування.
Отже, договір позички, на підставі якого АТ «Укрпошта» користувалось спірним майном, діяв до моменту підписання акту приймання-передачі майна 04.11.2024 уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, відповідно до якого майно було передано (повернуто) позивачу.
Колегія суддів також зазначає, що Глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов'язані з наймом (орендою). Відтак, до Договору позички підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна - Господарського кодексу України, Закону України “Про оренду державного та комунального майна».
В даному випадку, спірний Договір позички укладено щодо нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності.
Отже, відносини щодо спірного майна регулюються, між іншим, нормами Закону України “Про оренду державного та комунального майна».
Під час укладення Договору сторони керувалися Законом України від 10.04.1992 №2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".
Проте, 27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України. Зокрема Указом від 16.11.2022 №2738-ІХ дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, тобто до 19.02.2023.
Отже, закінчення строку спірного Договору (01.07.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.
Водночас, у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом від 01.04.2022 №2181-IX внесено зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №157-ІХ та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022.
Так, у пункті 5 Постанови №634 від 27.05.2022 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування (абзац 6 пункту 5 Постанови №634 від 27.05.2022).
Відповідно до пункту 16 Постанови №634 орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022.
Правовий аналіз наведених нормативних приписів вказаної Постанови дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов:
- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;
- відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону №157-ІХ.
Отже пунктом 5 Постанови №634 встановлено правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці і виключеннями з цього правила є лише два випадки:
1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157-IX;
2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою №634, тобто до 01.06.2022 (в такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону).
Разом з цим, позивач не повідомляв відповідачу про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157- IX.
Також позивачем не надано доказів продовження договору за результатами аукціону, а також доказів проведення такого аукціону.
Отже, в даному випадку відсутні обставини, які є виключенням для застосування пункту 5 Постанови №634, а тому договір позички продовжував свою дію також і в силу положень даної постанови.
Дана постанова як акт органу виконавчої влади є по суті імперативною нормою, яка носить обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, не зважаючи на її нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
У постанові від 19.04.2024 у справи №911/1359/22 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено, зокрема, наступні висновки щодо імперативного характеру постанов органів виконавчої влади:
"Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Тобто, Об'єднана палата дійшла висновку про те, що виконавчий орган, який в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, може приймати загальнообов'язкові норми, які підлягають виконанню учасниками обороту.
Вищенаведеним спростовуються твердження апелянта про безпідставність застосування місцевим господарським судом пункту 5 Постанови №634.
Сторонами не оспорюється той факт, що після набрання законної сили Законом України “Про оренду державного та комунального майна», позивач не звертався до відповідача з заявами про розірвання договору позички або повернення майна. Управління за період з моменту припинення дії договору позички та до 31.12.2024 (дата подання позову) взагалі не зверталося до Товариства з будь якою вимогою щодо повернення майна та не виставляло рахунки за користування майном тощо. Лише 24.08.2023 листом №4686 Управління проінформувало Товариство стосовно необхідності укладення договору оренди через систему Прозорро, у відповідь на що Товариство підтвердило готовність щодо участі у торгах.
Така відсутність активних дій додатково свідчить про те, що позивач фактично прийняв продовження користування майном без укладення нового договору.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що Харківською міською радою позитивних рішень щодо продовження строку дії договору позики не приймалось, оскільки відповідно до положень наведеної вище Постанови №634 від 27.05.2022 прийняття окремого рішення орендодавця не вимагається.
Таким чином, враховуючи встановлені колегією суддів обставини, зокрема, що строк дії спірного Договору визначено до 01.07.2022, тобто у період дії воєнного стану; а також приписи Постанови №634 від 27.05.2022, у спірних правовідносинах відсутні передумови для припинення договору позички №1932 під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 вказаної Постанови, оскільки такий Договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.
Тож, колегія суддів зазначає, що спірний договір діяв з 01.08.2019 по 04.11.2024, оскільки відповідно до акту приймання-передачі до договору позички від 01.08.2019, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками, приміщення були повернуті 04.11.2024 відповідачем позивачу.
Позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору позички та не зазначав, що договір буде розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.
У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України, адже підстава (Договір), в розумінні положень ст.1212, не відпала (договір продовжував свою дію до моменту повернення нерухомого майна позивачу - 04.11.2024). Відтак положення статті 1212 ЦК до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, про що обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в даному випадку підстав для стягнення спірних грошових коштів (орендної плати) з відповідача на користь позивача 60 938,47 грн безпідставно збережених коштів відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача 60 938,47 грн не підлягає задоволенню, то не підлягають задоволенню і похідні від неї позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції.
Інші доводи апеляційної скарги позивача не заслуговують на увагу з огляду на безпідставність.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Твердження і доводи апеляційної скарги позивача не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду та стосуються виключно переоцінки доказів.
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 у справі №922/4835/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.06.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.О. Мартюхіна