03 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/4662/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.,
без участі представників сторін,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№984Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2025 (повний текст судового рішення складений та підписаний 08.04.2025, суддя Шарко Л.В.)
у справі №922/4662/24
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
до Акціонерного товариства "Укрпошта", м. Київ
про стягнення 32 661, 01грн
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Укрпошта", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у сумі 32 661, 01грн, з яких: орендна плата у сумі 28 800, 19грн за період 09.07.2022 - 04.11.2024; 3% річних у сумі 958, 06грн за період 16.07.2022 - 04.11.2024; інфляційні втрати у сумі 2 902, 76грн за період липень 2022 року - жовтень 2024 року. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.04.2025 у справі №922/4662/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що у спірних правовідносинах відсутні передумови для припинення договору позички №1868 від 01.08.2019 під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 Постанови № 634 від 27.05.2022, оскільки такий договір вважається продовженим, починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірний договір діяв з 01.08.2019 по 04.11.2024, оскільки відповідно до акту приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками, 04.11.2024 приміщення були повернуті відповідачем позивачу.
З огляду на те, що відносини між сторонами врегульовані договором, який був чинним за період з 09.07.2022 по 04.11.2024 (період за яким позивачем пред'явлено до стягнення заборгованість, 3% річних та інфляційні), то наявність таких договірних відносин виключає застосування статті 1212 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2025 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019, застосувавши норми, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
На думку апелянта, відповідно до частини 1 статті 825 Цивільного кодексу України, пунктів 5.1. та 5.5. договору, договір припинив свою дію 01.07.2022. Враховуючи наявність спеціальної норми, передбаченої частиною 2 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 щодо прямої заборони передачі комунального майна у безоплатне користування або позичку, апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції про продовження строку дії договору.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025, для розгляду справи №922/4662/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.
Апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2025 у справі № 922/4662/24. Встановлено учасникам справи строк до 13.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Розпочато розгляд справи з 13.05.2025 без повідомлення учасників справи.
Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження вручені сторонам у справі у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої сторони є.
01.05.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що до 04.11.2024 майно не поверталось власнику, акти повернення майна сторонами не підписувались, оскільки обидві сторони вважали договір позички продовженим, даний факт підтверджується актом повернення майна від 04.11.2024.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2025 - залишити без змін.
Заяв і клопотань від учасників справи не надійшло.
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Харківської міської ради №1623/19 від 19.06.2019 було затверджено Перелік об'єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички, в тому числі нежитлові приміщення, які підлягають передачі у безоплатне користування АТ Укрпошта строком на 2 роки та 11 місяців.
На підставі вищезазначеного рішення Харківської міської ради, 01.08.2019 між позивачем, як позичкодавцем, та відповідачем, як користувачем, укладено договір позички №1868 (далі - договір), предметом якого є безоплатне користування майном - нежитлові приміщення першого поверху №34, 35, 36А, 37-:-40 площею 63, 2кв.м та 75/100 частин приміщення №36 площею 62, 0кв.м загальною площею 125, 2кв.м у житловому будинку літ. А-5 (далі - майно), розташоване за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 34, та знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс" (далі - балансоутримувач; п. п. 1.1-1.2 договору).
На підставі пункту 1.3 договору, позичкодавець передає користувачу вищевказане майно у безоплатне користування на умовах, викладених у цьому договорі, строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців для розміщення відділення поштового зв'язку.
Згідно з пунктом 3.1.7 договору, протягом 7 днів з моменту прийняття рішення про ліквідацію користувача, припинення дії або дострокового розірвання договору користувач повинен повернути актом передане майно позичкодавцю у тому ж стані, в якому це майно йому передавалось, з урахуванням нормального зносу майна.
Відповідно до пункту 5.1- 5.2 договору, останній діє з 01 серпня 2019 року до 01 липня 2022 року.
Договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради.
Відповідно до пункту 5.5 договору, дія договору позички припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який було укладено договір.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що під позитивним рішенням сесії Харківської міської ради слід розуміти рішення, аналогічне рішенню Харківської міської ради № 1623/19 від 19.06.2019, яким би продовжили або встановили б новий термін для безоплатного користування відповідачем відповідними нежитловими приміщеннями. Однак, таких рішень Харківська міська рада в подальшому не приймала.
З огляду на викладене, позивач зазначає, що строк дії договору, тобто безоплатного користування нежитловими приміщеннями, закінчився 01.07.2022 відповідно до пункту 5.1 договору, а з 01.02.2022 введено в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ, відповідно до частини 2 статті 9 якого забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку.
Позивач вважає, що оскільки відповідач не повернув йому майно в порядку, визначеному пунктом 3.1.7 договору, протягом 7 днів з моменту припинення терміну дії договору, тобто до 08.07.2022, після наведеної дати у відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно договору, як на підставі умов самого договору, так і на підставі Закону.
Як свідчать матеріали справи, відповідач повернув позивачу передане майно за договором 04.11.2024, що підтверджується актом приймання-передачі.
При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач стверджує, що відповідач за його рахунок зберіг (набув) кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями, які були передані (та не повернуті після 08.07.2022) згідно договору. При цьому, збереження (набуття) вищезазначених коштів відбулося за відсутності правової підстави, адже підстави для безоплатного користування майном за договором після 08.07.2022 відпала.
Балансова вартість нежитлових приміщень, якими, на думку позивача, фактично та безпідставно користується відповідач, становить 83 679, 93грн, що підтверджується довідкою КП "ЖИТЛОКОМСЕРВІС" № 6611/2/07-05 від 04.07.2024.
Річний індекс інфляції 2022 року становить 126, 6%, а 2023 року 105, 1%. Відтак, за розрахунками позивача місячна орендна плата становить:
- за період з 09.07.2022 до 31.07.2022 620, 85грн;
- за серпень-грудень 2022 року 836, 80грн;
- за січень-грудень 2023 року 1 059, 39грн;
- за січень-жовтень 2024 року 1 113, 42грн;
- за період з 01.11.2024 до 04.11.2024 148, 46грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, загальна сума орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) за період з 09.07.2022 до 04.11.2024 без належних на те правових підстав, становить 28 800, 19грн.
У зв'язку з безпідставним збереженням (набуттям) відповідачем коштів, позивач, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 3% річних у сумі 958, 06грн за період 16.07.2022 - 04.11.2024 та інфляційні втрати у сумі 2 902, 76грн за період липень 2022 року - жовтень 2024 року.
Обставини щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, а також нарахованих в зв'язку з прострочення її оплати інфляційних та річних в наведених вище сумах стали підставами для звернення позивача до суду з позовною заявою в межах даної справи.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 827 Цивільного кодексу України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Частиною 3 даної статті установлено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що фактично правовідносини між сторонами, незважаючи на те, що договір має назву "позички" є правовідносинами з оренди.
Статтею 764 Цивільного кодексу України (яка входить до глави 58 цього Кодексу і підлягає застосуванню до відносин позички) передбачено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З матеріалів справи вбачається, що АТ "Укрпошта" продовжував користуватись майном після 01.07.2022 (строку, який визначений у договорі позички як дата його закінчення). При цьому, матеріали справи не містять заперечень Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради (позивача) про продовження такого користування.
Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір позички, на підставі якого АТ "Укрпошта" користувалось спірним майном, діяв до моменту підписання акту приймання-передачі майна 04.11.2024 уповноваженими представниками сторін, відповідно до якого майно було передано (повернуто) позивачу.
При цьому, апеляційний господарський суд відхиляє твердження заявника апеляційної скарги про припинення строку дії договору позики 01.07.2022, а також про перевагу спеціального закону у сфері оренди державного і комунального майна - Закону №157-ІХ над положеннями Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 виклала правові висновки щодо пріоритетності норм Цивільного кодексу над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше, - у цій ситуації не застосовується колізійний принцип lex posterior derogat priori (лат. "пізніший закон скасовує попередній").
Крім того, в зазначеній постанові містяться посилання на Рішення Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі N5-рп/2012, в якому вказано: "Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу".
Також слід зазначити, що з початком воєнного стану запроваджено Постанову КМУ від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" для регулювання процесів оренди комунального й державного майна на цей період.
Пунктом 5 зазначеної Постанови встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Отже, пунктом 5 Постанови №634 встановлено правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці і виключеннями з цього правила є лише два випадки:
1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157- IX;
2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою №634, тобто до 01.06.2022 (в такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону).
Разом з цим, балансоутримувач не повідомляв ані позивачу, ані відповідачу про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157- IX.
Також жодного продовження договору позички на аукціоні не відбулося, оскільки його взагалі було укладено в позаконкурентному порядку, тобто без проведення аукціону.
Отже, в даному випадку відсутні обставини, які є виключенням для застосування пункту 5 Постанови №634, а тому договір позички продовжував свою дію також і в силу положень даної постанови.
Дана постанова як акт органу виконавчої влади є по суті імперативною нормою, яка носить обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, не зважаючи на її нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
У постанові від 19.04.2024 у справи №911/1359/22 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено, зокрема, наступні висновки щодо імперативного характеру постанов органів виконавчої влади :
"Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Отже, Об'єднана палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що виконавчий орган, який в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, може приймати загальнообов'язкові норми, які підлягають виконанню учасниками обороту.
З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд вважає правомірними доводи відповідача про те, що спірний договір позички продовжував свою дію до моменту повернення майна АТ "Укрпошта" позивачу за актом приймання передачі, що підписаний сторонами 04.11.2024.
Спірні правовідносини, виникли з укладеного між позивачем та відповідачем договору від 01.08.2019, та продовжували діяти до 04.11.2024, тобто мали договірний характер.
Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів суми орендної плати.
Таким чином, з огляду на те, що відносини між сторонами врегульовані договором, який був чинним за період з 16.07.2022 по 04.11.2024 (період - за яким позивачем пред'явлено до стягнення безпідставно збережені кошти, 3% річних та інфляційні) то наявність таких договірних відносин виключає застосування ст.1212 ЦК України. Інфляційні та річні також нараховані неправомірно.
Відтак положення статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, що обґрунтовано встановив місцевий господарський суд.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2025 у справі №922/4662/24 - без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта, пов'язані з апеляційним переглядом справи, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2025 у справі №922/4662/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя П.В. Тихий