"22" травня 2025 р. Справа №914/292/25
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів: КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
за участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.
за участю представників сторін від:
позивача - Драчова М.С. (адвокатка);
апелянта - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго», (вх.№01-05/892/25 від 26.03.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.03.2025 ( суддя Рим Т.Я.)
у справі №914/292/25
за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», м.Київ
до відповідача Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго», м. Львів
про стягнення 234 950511,06 грн
Суть спору.
До Господарського суду Львівської області звернулося Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення 234 950 511,06 грн.
Ухвалою від 10.02.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 26.03.2025 та встановив відповідачу строк у 15 календарних днів з моменту отримання ухвали для подання відзиву на позов.
Вказану ухвалу відповідач отримав 12.02.2025 (а.с. 205, т. 1), а 07.03.2025 подав відзив на позовну заяву.
20.03.2025 в підсистемі «Електронний суд» представник відповідача сформував зустрічну позовну заяву із клопотанням про поновленням строку для її подання.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 24.03.2025 відмовив у клопотанні АТ «ДТЕК Західенерго» про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви. Повернув АТ «ДТЕК Західенерго» зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами.
Вказана ухвала мотивована тим, що відповідач пропустив строк на подання зустрчіної позовної заяви. Водночас не повідомив про обставини, які перешкоджали б йому подати зустрічну позовну заяву у строк, який встановлено ГПК України, а також не надав докази, з яких можна було би встановити такі обставини.
Окрім цього, суд вказав, що текст зустрічного позову в цілому відповідає тексту відзиву, а тому відповідачу не потрібно було багато часу на підготовку зустрічної позовної заяви.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
АТ «ДТЕК Західенерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.03.2025 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на таке:
- суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також невірно застосував норми процесуального та матеріального права;
- вважає, що суд допустив надмірний формалізм, що суперечить праву на справедливий суд (ст. 6 Конвенції, ст. 55 Конституції України) та є перешкодою для доступу до правосуддя;
- у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 Верховний Суд дійшов висновку, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами - може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду;
- покликається на те, що через воєнний стан строки звернення до суду є продовженими, а тому не потрібно окремо просити суд поновити строк
Інші доводи не стосуються постановлення оскаржуваної ухвали, а є аргументами по суті спору.
Відзиву на апеляційну скаргу, а також інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було.
В судове засідання з'явився представник позивача (за первісним позовом), який висловив заперечення по суті апеляційної скарги. Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Водночас подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що апелянт не може забезпечити явку повноважного представника в судове засідання 22.05.2025 у зв'язку із респіраторним захворюванням адвоката.
Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок сторони, і відповідно до положень ст. 202 ГПК України справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Підставою для відкладення розгляду справи можуть бути лише обставини, які об'єктивно унеможливлюють проведення судового засідання, а наведені апелянтом у заяві обставини не відповідають зазначеним критеріям та не є достатньо обґрунтованими, оскільки не підтверджені жодними доказами.
Апелянт, як особа, яка ініціювала оскарження судового рішення у справі шляхом подання апеляційної скарги, відповідно до норм процесуального закону, має вживати заходів для скорочення тривалості судового розгляду. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника апелянта.
Оцінка суду.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи із норм статей 55 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
Отже, право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним. Подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо її подання.
Частинами 1, 2 ст. 46 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Отже, право пред'явити зустрічний позов може бути реалізоване у строк, встановлений ГПК України, а саме для надання відзиву, який є строком встановленим законом, оскільки в нормах, наведених у пунктах 3.5, 3.6 цієї постанови, не йдеться про встановлення ними строку для подання відзиву судом, а імперативно законом встановлено період часу для подання зустрічного позову, який має відповідати строку для подання відзиву.
За нормою ч. 6 ст.180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить Відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Так, прямо з норми ч. 8 ст. 165 ГПК України вбачається, що для подачі відзиву строк встановлює суд в межах граничного строку - 15 днів з дня вручення ухвали.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 113 ГПК України).
Частиною 1 ст. 116 ГПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії. Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23 та від 24.12.2019 у справі №910/5172/19.
Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, Господарський суд Львівської області ухвалою від 10.02.2025 встановив АТ «ДТЕК Західенерго» строк протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали на подання відзиву на позовну заяву.
Вищезазначена ухвала суду від 10.02.2025 про відкриття провадження у справі №918914/292/25, згідно з довідкою про доставку електронного листа, отримана відповідачем 12.02.2025.
Відтак, з огляду на наведені норми, зокрема норми ч. 1 статті 180 ГПК України, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву, а відповідно й пред'явити зустрічний позов, у строк до 27.02.2025 (включно).
Відзив на позовну заяву відповідач подав до суду 07.03.2025.
Натомість із зустрічним позовом АТ «ДТЕК Західенерго» (відповідач) звернулось до суду першої інстанції лише 19.03.2025 через підсистему «Електронний суд», тобто з пропуском встановленого законом (ч. 1 ст. 180 ГПК України) строку.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя).
За змістом наведеної ст. 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника із заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником при чини на предмет їх поважності.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження (постанова Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №910/15120/20).
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов'язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності
З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника стосовно того, що право суду на поновлення встановленого ним строку є абсолютним та реалізується автоматично у зв'язку із дією воєнного стану на території України, адже, як зазначалось вище, скаржник пропустив строк, встановлений законом, який підлягає поновленню лише на підставі поданої ним заяви про поновлення такого строку, якщо суд визнає наведені у ньому підстави обґрунтованими.
Так, подаючи зустрічну позовну заяву АТ «ДТЕК Західенерго» заявило клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову, обмежившись лише покликанням на наявність поважних причин. При цьому, заявник не зазначив жодних обставин, які слугували причиною для пропуску строку на подання зустрічного позову та не надало жодних доказів на підтвердження поважності пропуску такого.
Щодо покликань скаржника на введення на території України воєнного стану з посиланням на відповідну правову позицію Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2023 у справі 918/393/22, наголосила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Отже, загальне посилання апелянта на правовий режим воєнного стану без детального покликання на обставини, які безпосередньо і недвозначно перешкоджали йому звернутися до суду із зустрічною позовної заявою, без надання відповідних доказів цього, не є належним обґрунтуванням для поновлення строку на подання зустрічного позову.
Враховуючи викладене та встановлені судом обставини справи щодо подання зустрічної позовної заяви з порушенням строку, встановленого законом, місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про повернення заявнику зустрічної позовної заяви.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що повернення зустрічного позову на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України не позбавляє відповідача права звернутися до суду першої інстанції з окремим позовом про захист своїх порушених прав.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги зазначене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали. Відтак у задоволенні апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відмовляє.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає залишенню за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275, 276, 280-284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.03.2025 у справі №914/292/25 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Львівської області.
Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК