Справа № 545/204/25 Номер провадження 11-кп/814/1247/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
26 травня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника засудженоїОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від відбуття покарання у зв'язку з хворобою, поданого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Ізмаїл Одеської обл., проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , засудженою
21 вересня 2022 року Приморським районним судом м. Одеса за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі.
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що стороною захисту не було надано висновок лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд ОСОБА_8 щодо наявності в неї захворювання, визначеного Переліком хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання за формою, наведеною в додатку 14 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства юстиції України №1348/5/572 від 15 серпня 2014 року, а тому підстави, передбачені ч.2 ст.84 КК України, для звільнення ОСОБА_8 від покарання за хворобою є відсутніми.
В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2025 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подане нею клопотання про звільнення її від відбування покарання у зв'язку з хворобою. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що вона: після вчинення злочинів захворіла на ряд тяжких захворювань, які зафіксовані у відповідних медичних виписках, перешкоджають її подальшому відбуванню покарання в умовах ДУ «Надержищинська виправна колонія (№65)» та належать до переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про її звільнення від подальшого відбування покарання; неодноразово зверталась до адміністрації установи виконання покарань щодо передання її медичної документації на найближче засідання лікарсько-консультативної комісії, але постійно отримувала відмови.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку засудженої та її захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження й особової справи, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до необхідності застосування щодо ОСОБА_8 положень ч.2 ст.84 КК України, є неспроможними.
Частиною 1 ст.84 КК України унормовано, що звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до ст.ст.92-95 КПК України.
За змістом ч.2 ст.84 КК України особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або ухвалення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
У клопотанні та апеляційній скарзі не порушується питання про наявність у ОСОБА_8 психічної хвороби, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, а йдеться про те, що вона має тяжке захворювання в розумінні положень ч.2 ст.84 КК України.
Звільнення від покарання або від подальшого його відбування, передбачене ч.2 ст.84 КК України, є факультативним. Воно стосується осіб, які захворіли на іншу тяжку хворобу (не психічну) в одному з двох випадків: а) після вчинення кримінального правопорушення, але до ухвалення вироку; б) після ухвалення вироку. Це така тяжка хвороба, яка перешкоджає відбуванню покарання.
Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли подальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров'я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їх хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань.
У порядку ч.2 ст.84 КК України звільнення від подальшого відбування покарання здійснюється на підставі висновку спеціальної лікарської комісії.
Так, відповідно до ч.5 ст.154 КВК України подання про звільнення від відбування покарання внаслідок іншої тяжкої хвороби подається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилаються висновок лікарської комісії й особова справа засудженого. У поданні вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.
Згідно з п.п.1, 2, 4, 6, 11, 12 Розділу VІ Порядку
організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України №1348/5/572 від 15 серпня 2014 року, медичному обстеженню з метою підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання підлягають засуджені, які захворіли в УВП, а також особи, які захворіли до засудження, але їх хвороби внаслідок прогресування набули характеру, зазначеного в переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, згідно з додатком 13 до цього Порядку (далі - Перелік хвороб).
Медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я ДКВС, у разі неможливості перенаправлення хворого засудженого до закладу охорони здоров'я ДКВС медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я державної або комунальної форм власності після обов'язкового лікування і обстеження хворого в стаціонарних умовах закладів охорони здоров'я ДКВС або закладів охорони здоров'я державної або комунальної форм власності з урахуванням результатів його медичного обстеження, проведеного лікування та заключного діагнозу.
До складу лікарсько-консультативної комісії входять голова комісії - керівник закладу охорони здоров'я ДКВС та не менше трьох лікарів.
За наявності у засудженого ознак хвороби, визначеної Переліком хвороб, лікуючий лікар невідкладно складає медичний висновок, який погоджує завідувач відповідного закладу охорони здоров'я ДКВС.
Завідувач закладу охорони здоров'я спільно з лікуючим лікарем забезпечують направлення хворого засудженого, а також необхідної медичної документації на найближче засідання лікарсько-консультативної комісії.
З урахуванням результатів особистого медичного огляду хворого засудженого, вивчення даних медичної облікової документації щодо обстеження, лікування, надання рекомендацій тощо лікарсько-консультативна комісія негайно складає висновок лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, за формою, наведеною в додатку 14 до цього Порядку (далі - висновок щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб).
На підставі висновку щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб, адміністрація УВП, у якій обліковується засуджений, протягом доби після отримання зазначеного висновку готує подання до суду про вирішення питання для звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою.
До подання додаються особова справа засудженого і висновок щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб.
Звільнення від відбування покарання у випадку, визначеному в ч.2 ст.84 КК України, є правом, а не обов'язком суду. Суд, вирішуючи питання про звільнення від подальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу (крім психічної), враховує не тільки дані висновку лікарської комісії, а й тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу засудженого, а також інші доречні обставини справи. Суд має забезпечувати індивідуальний підхід до кожного засудженого, зокрема, врахувати поведінку засудженого під час відбуття покарання, його ставлення до праці, ступінь виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування. Суд має оцінити й те, в якій мірі хвороба стоїть на заваді відбуванню покарання.
З матеріалів особової справи вбачається, що 21 вересня 2022 року Приморським районним судом м. Одеса ОСОБА_8 визнано винуватою та засуджено за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі (т.1 а.о.с.33-34).
За даними ж висновку лікарсько-консультативної комісії №9 від 17 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 установлено відсутність підстав для направлення до суду матеріалів про звільнення її від подальшого відбування покарання, так як наявний у неї діагноз не входить до Переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, згідно з додатком 13 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України №1348/5/572 від 15 серпня 2014 року, що спростовує доводи апелянта з посиланням на виписки з медичних карток про існування підстав для її звільнення від покарання в порядку ст.84 КК України (т.2 а.о.с.9-10).
Зазначений вище висновок лікарсько-консультативної комісії є обгрунтованим, містить детальний опис проведених досліджень, комплексну оцінку стану здоров'я засудженої в аспекті наявності підстав для її звільнення від подальшого відбування покарання, складений у порядку, передбаченому законодавством, містить необхідні й актуальні відомості для вирішення порушеного засудженою питання.
Існування інших нових медичних даних після надання вказаного вище висновку лікарсько-консультативної комісії перевіркою матеріалів судового провадження, особової справи не встановлено та стороною захисту не надано.
За таких обставин, необхідний медичний критерій для звільнення ОСОБА_8 від подальшого відбування покарання є відсутнім.
Також у контексті оціночних підстав слід констатувати, що протягом усього часу відбування покарання починаючи з квітня 2022 року засуджена не мала жодного заохочення, натомість 5 разів притягувалась до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до неї догани, в тому числі за злісне порушення встановленого порядку відбування покарання (зберігання заборонених предметів), які хоча наразі й погашені, але свідчать про її схильність до свідомого систематичного порушення встановлених КВК України умов відбування покарання і те, що вона належних висновків для себе не зробила, натомість продовжила протиправну поведінку в місцях позбавлення волі. ОСОБА_8 не завжди дотримується правомірних відносин із працівниками установи виконання покарань, на заходи виховного впливу реагує, але не робить для себе правильні висновки, будучи неодноразово судимою за аналогічні кримінальні правопорушення проти власності, знову вчинила корисливе кримінальне правопорушення, що є тяжким злочином (т.1 а.о.с.248-253, а.с.п.15-20).
Урахувавши наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних і необхідних підстав для застосування до засудженої положень ст.84 КПК України та звільнення її від відбування покарання за хворобою.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4