Справа № 635/150/25
Провадження № 2/621/873/25
Іменем України
03 червня 2025 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Вельможної І.В.,
секретаря судового засідання - Лацько А.В.,
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс",
представники позивача - Наваренко Володимир Георгійович, Євтодьєв Анатолій Олександрович,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши за відсутності учасників справи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
08.01.2025 ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" звернулось до Харківського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 631284660 від 07.11.2019, в розмірі 32 571 грн 17 коп., а також понесені судові витрати.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09.01.2025 вказану позовну заяву передано за підсудністю до Чугуївського міського суду Харківської області.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 26.03.2025 вказану позовну заяву передано за підсудністю до Зміївського районного суду Харківської області та розподілено в провадження судді Вельможної І.В.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 07.11.2019 між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про надання кредиту. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії 200 000 грн. Процентна ставка 26%, тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".
Акціонерне товариство "Альфа-Банк" виконав умови кредитного договору та надав кредитну картку з відкриттям кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк", в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.12.2021 загальний розмір заборгованості становив 32 517 грн 17 коп., яка складалась з тіла кредиту в розмірі 28 810 грн 60 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 3 760 грн 57 коп.
20.12.2021 між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідачки. Таким чином, ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" набуло статусу кредитора за кредитним договором МТС-631284660 від 07.11.2019.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 08.05.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 03.06.2025.
03.06.2025 належним чином повідомлені учасники справи не прибули.
Представник позивача Євтодьєв А.О. до канцелярії суду надав заяву відповідно до якої просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовну заяву підтримав та просив її задовольнити, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав, розмір заборгованості не заперечував. У зв'язку з визнанням позову просив розподіл судових витрат здійснити відповідно до статті 142 Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, просив суд зменшити витрати на правничу допомогу.
Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового розгляду та ухвалення по рішення по справі.
Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1, 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Встановлено, що визнання відповідачкою позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підтвердження того, що 07.11.2019 між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, позивачем надано копії: Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії; паспорт споживчого кредиту, які підписані особисто ОСОБА_1 ; паспорту громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_1 ; Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а. с. 6 - 8).
Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитну картку Master Card DEBITWORLD з кредитною лінією 200 000 грн 00 коп. з визначенням відсотків за користування кредитною лінією у розмірі 26% та ОСОБА_1 зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором повертати кредитні кошти, виплачувати проценти за користування кредитом та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах цього договору.
Факт отримання кредитних коштів та користування кредитною лінією відповідачем підтверджено випискою по особовому рахунку відкритому на ОСОБА_1 , за період з 07.11.2019 по 20.12.2021 (а. с. 17 - 20).
Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.
20.09.2021 між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс " було укладено Договір факторингу № 4, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором від 07.11.2019 укладеним між АТ "Альфа-Банк" та відповідачем ОСОБА_1 (а. с. 9 - 13).
Згідно п. 2.2 договору факторингу, визначено право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 20.09.2021 до Договору факторингу № 4 від 20.09.2021, АТ "Альфа-Банк" передав , а ТОВ "ФК "Еліт Фінанс", як фактор, отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений у Додатку № 1-1 до договору (а. с. 14).
Відповідно до Виписки з додатку договору факторингу № 4 від 20.09.2021 право грошової до відповідача ОСОБА_1 за договором № МТС-631284660 від 07.11.2019 перейшло до ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" в загальній сумі 32 511 грн 17 коп., з яких: 28 810 грн 60 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 3 760 грн 57 коп. - заборгованість за відсотками (а. с. 16).
Згідно з розрахунком заборгованості за ОСОБА_1 станом на 20.12.2021 обліковується заборгованість за кредитним договором № 631284660 від 07.11.2019 в розмірі 32 571 грн 17 коп. (а. с. 21).
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції..
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Нормою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За приписами частини1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 у встановлений договором строк не сплатила суму кредиту, проценти за користування кредитом, тобто не виконав зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, зазначені суми підлягають стягненню з нього на користь позивача.
Щодо вимог представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Так, в позові представником було зазначено, що судові витрати ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" складаються з суми судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 3 028 грн 00 коп. та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме: на професійну правничу допомогу, що становить 9 200 грн 00 коп.
Згідно положень статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд зазначає, що відсутність доказів оплати витрат за фактично надані послуги не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо такі послуги були надані.
Аналогічна правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 11.11.2020 у справі 673/1123/15-ц, постанові від 02.09.2020 у справі 329/766/18 та постанові від 16.06.2021 у справі № 640/4126/21.
Позивачем ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" на підтвердження витрат на правову допомогу надані: договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024, укладений між позивачем та адвокатом Литвиненко О.І., яким визначено предмет договору ціна та порядок розрахунку; Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг на Андрющенка С.Ю.; платіжну інструкцію № 4951 від 01.10.2024 на перерахування коштів за договором № 03-07/24 про надання правничої допомоги в сумі 9 200 грн 00 коп. (а. с. 22 - 23, 24, 26).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).
Так, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.
Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, суд враховує, що складання позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження та відповідач до початку розгляду справи по суті визнав заявлені позивачем позовні вимоги.
Так, надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, з невеликою кількістю доказів.
При розподілі судових витрат суд крім того враховує те, що відповідач є особою з інвалідністю.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, а саме те, що вона є типовою, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, з врахуванням того, що розгляд справи здійснювався за відсутності представника позивача у спрощеному позовному провадженні, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 2 500 грн 00 коп., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263 - 265, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" заборгованість за договором № МТС-631284660 від 07 листопада 2019 року у загальному розмірі 32 571 (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят одна) грн 17 коп.
Зобов'язати Головне управління Державної Казначейської служби України в Харківській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс"(ЄДРПОУ 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2) з державного бюджету суму судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп., яка була сплачена позивачем за платіжною інструкцією (АТ "Укргазбанк") від 30.12.2024 № 5986 за подання позову до суду.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку частиною 2 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасника справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повне рішення складено та підписано 03 червня 2025 року.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", юридична адрес: пл. Солом'янська, буд. 2, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 40340222.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: