справа № 619/9787/24
провадження № 2/619/310/25
іменем України
03 червня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, у якій просили стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь позивачів: 119 800 (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот) гривень - суму страхового відшкодування пов'язаної з втратою годувальника; 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень - суму страхового відшкодування моральної шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень - суму судових витрат пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, для кожного позивача,-
У обґрунтування позовних вимог представник позивачів посилався на те, що 01.02.2023 приблизно 16:45 години, в с. Велика Рогозянка, Богодухівського району, Харківській області на вул. Центральній відбулася дорожньо-транспортна пригода у якій невідомий водій керуючи невстановленим транспортним засобом здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згодом 08.02.2023 від ОСОБА_4 надійшла заява, що вказаний наїзд було здійснено ним за кермом автомобіля «Volkswagen PASSAT», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Внаслідок цієї ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
За фактом ДТП Слідче управління ГУНП в Харківській області 02.02.2023 внесло матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023220000000133.
Вказані факти підтверджуються витягом з ЄРДР кримінального провадження №12023220000000133, Ухвалами Київського районного суду м. Харкова у справі №953/988/23 від 09.02.2023, Свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 Серія НОМЕР_2 , Лікарським свідоцтвом про смерть та Довідкою про причину смерті ОСОБА_3 (копії витягу з ЄРДР кримінального провадження, ухвали, лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті додаються до позовної заяви).
Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано матеріальну та моральну шкоду батькам загиблого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (копія Свідоцтва про народження ОСОБА_3 . Серія НОМЕР_3 додається до позовної заяви), у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок Відповідача.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Volkswagen PASSAT», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №212840046 чинного на дату ДТП (копія витягу з Централізованої бази даних МТСБУ додаються до позовної заяви).
03.05.2023 року представник Позивачів повідомив Відповідача про настання страхового випадку та звернувся, у порядку визначеному Законі України №1961-IV від 01.07.2004, із заявами на виплату страхового відшкодування (копії повідомлення про ДТП та заяв на виплату страхового відшкодування додаються до позовної заяви).
Серед заявлених Позивачами до відшкодування вимог, містились: 80 400 гривень - у рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3. ст. 27 ЗУ №1961-IV від 01.07.2004; 241 200 гривень - у рахунок відшкодування пов'язаного із втратою годувальника для батьків пенсіонерів, встановленої п. 27.2. ст. 27 ЗУ №1961-ІV від 01.07.2004.
Вказані документи Відповідач отримав 09.05.2023, що підтверджується відомостями про дату та час вручення поштового відправлення (копії поштових документів додаються до позовної заяви).
Своїм листом №09-02-22/5553 від 27.07.2023 Відповідач повідомив Представника Позивачів про припинення розгляду справи до надання рішення, що набрало законної сили, у справі за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 01.02.2023 (копія листа додається до позовної заяви).
Станом на дату написання цієї позовної заяви, Відповідач так і не здійснив виплату страхового відшкодування, що стало підставою для звернення Позивачів до суду за захистом свого порушеного права на страхове відшкодування.
Представник позивачів вказала, що відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика ро відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП смертю їх сина.
Згідно Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306: «Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки».
Відповідно до Закону України №1961-IV від 01.07.2004: «Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки».
Отже, предметом розгляду дорожньо-транспортної пригоди є виключно дії учасників дорожнього руху (водіїв, пішоходів, пасажирів), які мали місце під час руху транспортного засобу, внаслідок якого було завдано шкоди.
Вказала, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що смерть потерпілого настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.
Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187, 1188 ЦКУ, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.
Щодо відшкодування шкоди пов'язаної із втратою годувальника, встановленої п 27.2. ст. 27 Закон України №1961-ІV від 01.07.2004.
Основним доказом наявності права Позивачів на отримання відшкодування по втраті годувальника є: досягнення пенсійного віку, встановленого законом, наявності статусу непрацездатної особи та наявність родинних відносин.
З матеріалів справи вбачається, те що Позивачами, на підтвердження своїх позовних вимог, надано Відповідачу документи, що підтверджують перебування на утриманні у потерпілого його батьків, а саме: пенсійне посвідчення ОСОБА_2 . Серія НОМЕР_4 ; довідку про розмір пенсії ОСОБА_2 ; пенсійне посвідчення ОСОБА_1 . Серія НОМЕР_5 ; довідку про розмір пенсії ОСОБА_1 ; копію Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 №277; довідку Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області №119 від 10.05.2023 «Про перебування на утриманні» (копії пенсійних посвідчень, довідок, програми додаються до позовної заяви).
На час ДТП загиблий ОСОБА_3 офіційних доходів не отримував, проте, сам факт того, що особа не мала офіційних доходів не може свідчити про те, що утримання матері та батька не відбувалось взагалі.
Довідкою Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області №119 від 10.05.2023 зазаначено, що загиблий син спільно проживав зі своїми батьками та утримував їх, а також утримував будинок та прибудинкову територію.
Батько загиблого має великі проблеми зі здоров'ям, а саме в 2023 році ОСОБА_1 встановлено першу Б групу інвалідності, на підставі клініко-функціонального діагнозу та коду за МКХ-10: Н 44.5 (хвороби склоподібного тіла та очного яблука), Н17.0(хвороби склери, рогівки, райдужної оболонки і циліарного тіла), Н54 (сліпота та знижений зір), Термінальна глаукома, тотальне більмо рогівки обох очей (копія Індивідуальної програми реабілітації інваліда додається до позовної заяви).
Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов'язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
З вищенаведеного робить висновок, що батьки потерпілого, пенсіонери перебувають на обліку в Пенсійному фонді України та мають дохід у вигляді пенсії, яка однозначно не є достатньою для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а тому є особами, які потребують матеріальної допомоги.
Відшкодування пов'язане із втратою годувальника.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 Закону України №1961-IV - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV).
Тобто зазначеною нормою Закону України №1961-IV, встановлений мінімально гарантований розмір страхового відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.
В розумінні ст. 1200 ЦК України, Позивачі є особами, які за життя свого сина, були на його утриманні та мали право на утримання, оскільки відносяться до непрацездатних осіб, а тому підпадають під дію п.п. 2 ч. 1 ст. 1200 ЦК України.
Пунктом 27.2. статті 27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004: «Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку».
На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 6 700 гривень.
Згідно п. 27.2 ст. 27 Закону №1961-IV, загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов'язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону №1961-IV, становить 241 200 гривень, який розрахований за формулою: 36 х 6 700.
Отже, шкода по втраті годувальника, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивачів, становить 241 200 гривень, на кожного Позивача припадає по 120 600 гривень, гарантованого розміру страхового відшкодування пов'язаного з втратою годувальника.
Відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3. ст .27 Закону №1961-IV.
Загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 80 400 гривень, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування.
Частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону України №1961-IV від 01.07.2004, становить 40 200 гривень.
Щодо ліміту відповідальності Відповідача.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30.05.2022 року № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, у розмірі 320 000 гривень на одного потерпілого.
Тобто з 01.07.2022 збільшився ліміт відповідальності страховика до 320 000 гривень.
Так як граничний ліміт відповідальності по данному страховому випадку у сумі не може перевищувати 320 000 гривень, у такому випадку, страхове відшкодування, яке належить для виплати Позивачам становить 320 000 гривень, яке складається з: 80 400,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3. ст. 27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004; 239 600 гривень в рахунок відшкодування пов'язаного із втратою годувальника, встановленого законом п. 27.2. ст. 27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
15.03.2023 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Автопоміч Україна» укладено Договора про надання професійної правничої допомоги №Ж93 від 15.03.2023, предметом яких сторони визначили, що Адвокатське об'єднання «Автопоміч Україна» бере на себе зобов'язання за відповідну плату надавати Клієнтам (кожному окремо) правничу допомогу, у обсязі та на умовах, передбачених Договорами, по стягненню грошової компенсації за спричинену шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.02.2023 року близько 16 год. 45 хв. в Харківській області, Богодухівському районі., с. Велика Рогозянка по вул. Центральній в якій невідомий водій керуючи невстановленим транспортним засобом здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згодом 08.02.2023 від ОСОБА_4 надійшла заява, що вказаний наїзд було здійснено ним за кермом автомобіля «Volkswagen Рassat» державний номерний знак НОМЕР_1 .
Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
Адвокатське об'єднання є однією із організаційно-правових форм здійснення адвокатської діяльності, основним видом діяльності якого є здійснення діяльності у сфері права (КВЕД № 69.10).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України: «Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави».
Пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що: «Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою».
Частиною 4 вищевказаної статті Кодексу передбачено, що: «Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи».
Розмір судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції, які Позивачі очікують понести, становить 20 000 гривень.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним як складності справи так і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). До цього ж, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги було визначено за домовленістю сторін з урахуванням значення цієї справи для Позивачів.
5.2.2. На професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційному суді - до 20 000 гривень.
5.2.3. На професійну правничу допомогу при розгляді справи в касаційному суді - до 30 000 гривень.
5.2.4. Пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів - до 5 000 гривень.
5.2.5. Пов'язані із проведенням експертизи - до 10 000 гривень.
5.2.6. Пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - до 5 000 гривень.
5.2.7. Пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - до 5 000 гривень.
У зв'язку з тим, що позивачі по відношенню до загиблого є батьками, просять стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь позивачів: 119 800 (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот) гривень - суму страхового відшкодування пов'язаної з втратою годувальника; 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень - суму страхового відшкодування моральної шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень - суму судових витрат пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, для кожного позивача.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
У відзиві на позов представник ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими, незаконними, відповідно такими, що не можуть бути задоволені рішенням суду.
Обгрунтовуючи відзив, посилався на п. 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначив, що стаховик у випадках ередбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ, здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого на умовах встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Вказав, що позивачі не довели належними та допустимими доказами те, що їх .загиблий син надавав їм матеріальну допомогу, яка в свою чергу була б основним і постійним джерелом їх існування. Більш того, позовна заява позивачів містить відомості про те, що померлий не мав жодних офіційних доходів.
Вважає, що суду позивачами не надано належних та допустимих доказів, що вони мають право на страхове відшкодування після смерті сина, у зв'язку з чим просив у позовних вимогах відмовити.
У судове засідання позивачі та представник позивачів не з'явилася, разом з позовною заявою, а також окремо 31.03.2025 надала до суду клопотання, в якому просила розгляд справи провести за відсутності Позивачів та їх Представника. Зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач представник ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просила, справу розглянути без участі сторони відповідача, відзив пітримала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Матеріали справи свідчать, що 01.02.2023 року приблизно 16:45 годин в с. Велика Рогозянка, Харківської області, Богодухівського району, на вул. Центральній відбулася дорожньо-транспортна пригода в якій невідомий водій керуючи невстановленим транспортним засобом здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згодом 08.02.2023 від ОСОБА_4 надійшла заява, що вказаний наїзд було здійснено ним за кермом автомобіля «Volkswagen PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
За фактом ДТП Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області 02.02.2023 внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023220000000133.
Вказані факти підтверджуються витягом з ЄРДР кримінального провадження №12023220000000133, Ухвалами Київського районного суду м. Харкова у справі №953/988/23 від 09.02.2023 р., Свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 Серія НОМЕР_2 , Лікарським свідоцтвом про смерть та Довідкою про причину смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187, ч. 2 ст. 1167 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Volkswagen PASSAT» р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №212840046 чинного на дату ДТП.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004р. (далі - Закон України №1961-IV від 01.07.2004 р.).
Пунктом 27.3. Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 6 700 гривень.
З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 80 400 гривень, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування.
Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., становить 40 200 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його народження, яке видано 02.02.1983 року, серія НОМЕР_6 (а.с. 18).
Суд звертає увагу, що згідно свідоцтва про народження матір'ю загиблого ОСОБА_3 є ОСОБА_5 . Однак, з ксерокопії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що 28.01.1987 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 (а.с. 35 зв.б.).
Отже, виходячи з вимог закону та обставин по справі з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню 80 400 гривень (6700 х 12), тобто кожному з позивачів підлягає стягнення по 40 200 гривень.
Позов в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується позовних вимог по відшкодуванню шкоди, пов'язаної із втратою годувальника, то позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному' розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуваня» відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 752/4605/19, провадження № 61-18995 св 20.
Як зазначають позивачі на час ДТП їх син ОСОБА_3 офіційних доходів не отримував. Однак, вважають що мають право на відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника; їх доходів, як пенсіонерів не достатньо для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я; придбання необхідних товарів. Крім того, з березня 2023 року ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності по зору (а.с. 29).
На підтвердження своїх вимог посилаються на довідку старости Великорогозянського старостинського округу виконкому Золочівської селищної ради, в якій зазначено, що ОСОБА_3 на день смерті проживав разом з батьками, здійснював за ними догляд, разом вели спільне домашнє господарство, а також на паспортні дані щодо їх сумісного проживання (а.с. 31).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 76, ч.ч. 1 -3 ст. 77, ст.ст. 79, 80, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що позивачами не надано достатніх доказів на підтвердження свої позовних вимог в цій частині.
Той факт, що вони спільно проживали не може безумовно свідчити про знаходження позивачів на утриманні свого сина.
Довідка старости взагалі не містить посилання про знаходження позивачів на утриманні сина. Факт здійснення догляду та ведення спільного домашнього господарства, якщо таке мало місце, оскільки інформаційне джерело цього не зазначено, не є свідченням перебування позивачів на утриманні сина.
За таких обставин позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача на користь кожного позивача по 10 000 гривень по відшкодуванню витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представником позивачів, у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 20 000 гривень по 10 000 за кожного з позивачів за надання правничої допомоги надано: Детальні розрахунки робіт (наданих послуг) від 25.11.2024, відповідно до яких адвокатом було надано такі послуги: Консультація Клієнта щодо порядку, строків та можливих наслідків подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної життю фізичної особи - 2 години, вартістю 2 000 гривень; Підготовчі дії спрямовані на подання позовної заяви в суд: 2.1. З'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує Клієнт та якими доказами вони підтверджуються, 2.2. З'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, 2.3. Визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, 2.4. Визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду, 2.5. Збір необхідних доказів для підтвердження позовних вимог, 2.6. аналіз судової практики, 2.7. Подання адвокатських запитів про витребування доказів - 3 години, вартістю 3 000 гривень; Підготовка та подання позовної заяви в суд: 3.1. Визначення підсудності розгляду позовної заяви, 3.2. Визначення складу учасників судового процесу, 3.3. Розрахунок ціни позову та складання обгрунтованого розрахунку сум, що стягуються, 3.4. Складання розрахунку судових витрат, які були понесені, 3.5. написання позовної заяви з обґрунтуванням позовних вимог та доказів, що їх підтверджують, 3.6. копіювання та додавання до позовної заяви копії всіх документів та доказів на підтвердження позовних вимог, 3.7. подання позовної заяви через систему "Електронний суд". - 5 годин, вартістю 5 000 гривень.
Суд звертає увагу, що розпис надано окремо щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (ас. 37, 38), хоча вони по суті є ідентичними.
Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.
Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Проте суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським об'єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Позов пред'явлено один стосовно двох позивачів, обсяг виконаних робіт однаковий, а тому з урахуванням цих обставин та зазначених вище норм закону, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь кожного позивача по 5 000 гривень.
Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п/п 1,2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Позивачі звільнені від сплати судового збору, тому він підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених вимог - у розмірі 302 (триста дві) гривні 80 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1167, 1187, 1200 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-82, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-268, 280-283 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи- задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ: 00034186, юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ: 00034186, юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ: 00034186, юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ: 00034186, юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ: 00034186, юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д), в дохід держави судовий збір у розмірі 302 (триста дві) гривні 80 копійок.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ: 00034186, юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д.
Суддя В. С. Овсянніков