Справа № 344/9606/25
Провадження № 1-кс/344/4056/25
31 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділення СВ УСБУ в Івано-Франківської області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 та 3 ст. 436-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 22025090000000055 від 28.05.2025, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилається на те, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025090000000055 від 28.05.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, та ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Так, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022090000000003 від 27.02.2022, отримано відомості, які свідчать, що громадянин України ОСОБА_4 на власній сторінці соціальної мережі «Фейсбук» - « ОСОБА_7 » здійснює поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, вчинених повторно.
Зокрема, громадянин України ОСОБА_4 створив у соціальній мережі «Фейсбук» обліковий запис з ідентифікатором користувача « ОСОБА_7 » за посиланням, який в подальшому особисто використовував для спілкування з іншими користувачами соціальної мережі «Фейсбук», залишивши персональний акаунт відкритим для публічного огляду та поширення інформації невизначеному колу осіб.
Починаючи з 2023 року ОСОБА_4 , будучи прихильником встановлення контролю російської федерації над політичними та економічними процесами в Україні, вирішив послідовно, умисно поширювати у соціальній мережі «Фейсбук» матеріали, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році.
Знаючи, що публікації в соціально-орієнтованих ресурсах як частина суспільно-політичної комунікації сприяють формуванню суспільної думки, ОСОБА_4 послідовно, систематично, активно став розповсюджувати у них публічну інформацію та надавати вкрай негативну оцінку українській владі, виправдовувати збройну агресію російської федерації проти України.
Так, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, ОСОБА_4 , реалізовуючи власний злочинний умисел, перебуваючи на території села Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області, 04 липня 2023 року, о 13 год 24 хв, з невстановленого пристрою поширив на власній сторінці соціальної мережі «Фейсбук» - « ОСОБА_7 », відеоматеріал із фоновим текстом на російській мові «ЗЕЛЯ ТЫ ПРЕДАЛ ВСЕ И ВСЕХ!!!!». «Вся Правда!!! Украина и Россия!!! Смотрите до Конца!!!».
Вказаний відеоматеріал містить твердження невстановленої особи, адресоване до невизначеного кола осіб про те, що повномасштабне збройне вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року було наслідком, спровокованою та вимушеною реакцією російської федерації на дії Президента України ОСОБА_8 (широкий розголос наміру створити атомну бомбу та невиконання «Мінських угод»), що саме ці дії стали причиною, призвели до збройного нападу російської федерації, яке є виправдовуванням повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року як етапу збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої в 2014 році.
Таким чином, у діях ОСОБА_4 вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, а саме поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 15 год 05 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи на території села Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області, з невстановленого пристрою поширив на власній сторінці соціальної мережі «Фейсбук» - « ОСОБА_7 » відеоматеріал із фоновим текстом « ОСОБА_9 , наша Віра Православна !».
Вказаний відеоматеріал містить твердження особи із ніком « ОСОБА_10 » в соціальній мережі «Фейсбук», адресоване до невизначеного кола осіб та спрямоване на формування у свідомості масового адресата уявлення про те, що розпочата російською федерацією збройна агресія проти України є внутрішнім збройним конфліктом, який склався між представниками чинної влади та українським народом (відображає один із наративів російської пропаганди про те, що українська влада веде війну проти свого народу). Зазначене твердження є запереченням збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої в 2014 році.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, 08.12.2024, о 12 год 30 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи на території села Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області, з невстановленого пристрою поширив на власній сторінці соціальної мережі «Фейсбук» - « ОСОБА_7 », відеоматеріал із фоновим текстом на російській мові «Войну в страну Вы принесли», до якого додав текстовий коментар «Ці ТВАРІ ПОтРОШЕНКА, зі своїми лозунгами (армія мова віра) принесли в Україну війну і все просрали».
Зазначений відеоматеріал містить виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, що виражене у прямому взаємному звинуваченні дій певних політичних сил, яких репрезинтують учасники діалогу на вказаному відео, а також представників українського політичного керівництва у тому, що вони (їхня діяльність) спричинили війну в Україні, та відсутність в цьому контексті будь-яких відомостей про причетність або участь у зображуваній ситуації російської федерації.
При цьому, у текстовому коментарі « ОСОБА_11 , зі своїми лозунгами (армія мова віра) принесли в Україну війну і все просрали» міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, що виражене у прямому звинуваченні українських політиків, прибічників ОСОБА_12 , у тому, що їхня діяльність та гасла «армія мова віра» принесли в Україну війну, та відсутність в цьому контексті будь-яких відомостей про причетність або участь у зображуваній ситуації російської федерації.
Таким чином, у діях ОСОБА_4 вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, а саме поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, вчинене повторно.
Враховуючи викладене, 28.05.2025 о 08 год 02 хв, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку ч. 1 ст. 278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, шляхом вручення йому письмово повідомлення про підозру.
В подальшому, 28.05.2025 о 08 год 18 хв, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, для подальшої доставки до органу досудового розслідування, та роз'яснено йому права та обов'язки підозрюваного.
При цьому, під час затримання, перебуваючи на подвір'ї приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 вчинив фізичний опір та здійснив втечу у невідомому напрямку з метою переховування від органів досудового розслідування та уникнення кримінальної відповідальності.
Постановою слідчого від 28.05.2025 ОСОБА_4 оголошено в розшук.
31 травня 2025 року ОСОБА_4 , затримано згідно ухвали слідчого судді від 30.05.2025 року.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав наведених в ньому.
Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що вину визнає, переховуватись не збирається, а втікав від працівників СБУ бо думав, що його заберуть в армію. Просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник в судовому засіданні просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
28.05.2025 о 08 год 02 хв, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку ч. 1 ст. 278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, шляхом вручення йому письмово повідомлення про підозру.
Згідно матеріалів досудового розслідування у діях ОСОБА_4 вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, а саме поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, вчинене повторно.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду мережі Інтернет від 11.12.2024, 28.03.2025, відповідями на доручення оперативного підрозділу, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 436-2 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання до восьми років позбавлення волі.
Ухвалою слідчого судді від 30.05.2025 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
31 травня 2025 року ОСОБА_4 було затримано.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України.
28.05.2025 о 08 год 18 хв, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, для подальшої доставки до органу досудового розслідування, та роз'яснено йому права та обов'язки підозрюваного.
При цьому, під час затримання, перебуваючи на подвір'ї приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 вчинив фізичний опір та здійснив втечу у невідомому напрямку з метою переховування від органів досудового розслідування та уникнення кримінальної відповідальності.
У зв'язку із наведеним його було оголошено розшук.
Вказані обставини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років позбавлення волі, вказують на наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а
- п.1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_13 усвідомлює, тяжкість покарання за вчинення злочину. При цьому, проживаючи в безпосередній близькості до державного кордону України, будучи детально обізнаним в географії місцевості, може здійснити спробу його незаконного перетину з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_13 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, він, знаючи інших осіб, які є в категорії його друзів в СМ «Фейсбук», та які також можуть вчиняти дії, направлені на виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, перебуваючи на волі, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій;
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити здійснювати вищевказані кримінальні правопорушення, але уже анонімізуючи себе в мережі Інтернет. При цьому, ОСОБА_13 під час затримання вчинив фізичний опір та здійснив втечу з метою переховування від органів досудового розслідування та уникнення кримінальної відповідальності.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Санкція злочину, передбаченого ч. 2 та 3 ст. 436-2 КК, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до восьми тобто є умисним тяжким злочином.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 зазначених кримінальних правопорушень, його вік, наявність постійного місця проживання, його поведінку під час затримання 28.05.2025 року.
Слідчий суддя дійшов до переконання про можливість визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчою обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім на даний час для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Тобто, в даній справі, з 31.05.2025 року з моменту затримання особи.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, де визначено що строк дії ухвали про тримання особи під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, обсягу необхідних для проведення слідчих, процесуальних дій, термін тримання ОСОБА_4 , під вартою слід визначити на строк до 28 липня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 28 липня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Визначити заставу - 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (МФО: 820172, код отримувача: 26289647, банк отримувача: ДКС України, м. Київ, рахунок: UA158201720355259002000002265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 28 липня 2025 року включно обов'язки:
- прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
та роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали оголошено 02.06.2025 о 13.10 год.