Справа № 191/2453/25
Провадження № 2/191/1105/25
іменем України
26 травня 2025 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Форощук С.А., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро-Альянс» про стягнення невиплаченої орендної плати за оренду земельної ділянки, -
До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро-Альянс» про стягнення невиплаченої орендної плати за оренду земельної ділянки.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, проаналізувавши фактичні обставини позову, їх правову кваліфікацію, характер спірних правовідносин та предмет захисту, з'ясовано, що позов подано до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Що відповідає положенням частини 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою визначено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
При зверненні до суду з відповідним позовом позивач повинен дотримуватися вимог закону щодо підсудності розгляду цивільних справ, передбачених главою 2 розділу І Цивільного процесуального кодексу України.
Так, нормами цивільного процесуального законодавства України передбачено загальну підсудність за місцезнаходженням відповідача (стаття 27 Цивільного процесуального кодексу України), альтернативну підсудність за вибором позивача (стаття 28 Цивільного процесуального кодексу України) та виключну підсудність (стаття 30 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього документів, спір між сторонами виник з приводу користування нерухомим майном, а саме земельною ділянкою кадастровий номер 1220755100:01:010:0235, яка розташована на території Васильківського району Дніпропетровської області.
Виключна підсудність правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним цивільним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом статті 30 Цивільного процесуального кодексу України, визначає суд, яким має бути розглянуто справу.
У постанові від 16 лютого 2021р. у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих заявлених вимог, які стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Згідно з положеннями частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Верховний Суд у своїй постанові від 24 жовтня 2018 року у справі № 296/1657/18 вказав, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина 1 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України). Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, слід дійти висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 підтримала правовий висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо територіальної юрисдикції (підсудності) справ про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном, визначивши, що до спорів про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, застосовуються виключні правила підсудності.
Отже, враховуючи вищевикладене, беру до уваги, що предметом спору в даному випадку є стягнення заборгованість за договором оренди земельної ділянки, яка розташована на території Васильківського району Дніпропетровської області, що документально підтверджується долученими до позову письмовими доказами, дана цивільна справа з урахуванням приписів частини 1 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України не підсудна Синельниківському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що вказану позовну заяву необхідно передати за підсудністю на розгляд до Васильківського районного суду Дніпропетровської області, як суду, до територіальної юрисдикції якого вона належить.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 187, 258-261, 352-354 ЦПК України, суддя, -
Цивільну справу №191/2453/25, провадження №2/191/1105/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро-Альянс» про стягнення невиплаченої орендної плати за оренду земельної ділянки, передати за територіальною підсудністю до Васильківського районного суду Дніпропетровської області, розташованого за адресою: вул. Спортивна, 23, Васильківка, Дніпропетровська область, 52602, E-mail: inbox@vs.ko.court.gov.ua.
Роз'яснити учасникам справи, що передача справи з одного суду до іншого, здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Суддя С. А. Форощук