Справа № 204/7375/24
Провадження № 2/204/299/25
08 квітня 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «ГАРДІАН» про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
30 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ТОВ «СК «Гардіан» із вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 21 431 гривня 71 копійка страхового відшкодування та 15 145 гривень 60 копійок витрат на експертизу.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 17 липня 2023 року у м. Дніпрі по вул. Переможців, 14, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «JAWA 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача «Fiat Linea», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим йому завдані матеріальні збитки. Вказує, що цивільно-правова відповідальність відповідача - власника транспортного засобу застрахована в ТДВ СК «ГАРДІАН», згідно поліса ОСЦПВВНТЗ № ЕР/21153899, який діяв на дату ДТП. При цьому, зазначає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2023 року, справа № 204/11093/23. Зазначає, що 18 липня 2023 року його представник направив на електронну пошту ТДВ «СК «ГАРДІАН» завірені електронно-цифровим підписом оригінал заяви про виплату страхового відшкодування, оригінал повідомлення про ДТП та надав весь необхідний пакет документів. 21 серпня 2023 року йог представник направив на електронну пошту ТДВ «СК «ГАРДІАН» завірені електронно-цифровим підписом рахунок з СТО ФОП ОСОБА_3 , виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_3 , витяг з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_3 . Пізніше, 13 жовтня 2023 року його представник направив на електронну пошту відповідача завірену електронно-цифровим підписом постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2023 року по справі № 204/11093/23, а вже 18 жовтня 2023 року ТДВ «СК «ГАРДІАН» виплачено на рахунок ФОП ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 53 404 гривні 28 копійок, при цьому не узгодивши його розмір із ним. Тому, 25 жовтня 2023 року його представник звернувся зі скаргою до НБУ щодо недоплати страхового відшкодування. 08 листопада 2023 року НБУ повідомив йому, що Страховиком визначено розмір страхового відшкодування на підставі звіту оцінювача ОСОБА_4 № 13-D/13/35 від 22 серпня 2023 року, але відповідну копію звіту НБУ не направив. Вказує, що 25 жовтня 2023 року його представник направив на електронну адресу відповідача запит-вимогу щодо доплати страхового відшкодування на підставі висновку експерта Дроздова Ю.В. № 3108/23 від 16 серпня 2023 року, складеного на його замовлення та попросив надати документи на підставі яких було розраховано розмір заподіяної шкоди. Зазначає, що ТДВ «СК «ГАРДІАН» листом від 15 листопада 2023 року повідомила, що виконала свої зобов'язання в повному обсязі, підстави для перегляду розміру страхового відшкодування відсутні. Вказує, що представником страховика, який особисто оглядав пошкоджений автомобіль був ОСОБА_5 , який є аварійним комісаром та не являється працівником страховика та експертом, натомість направлення аварійного комісара не передбачено нормами діючого законодавства. Тому вважає, що ТДВ «СК «ГАРДІАН» не виконала вимоги п. 34.2 ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», бо не направило повноважного представника, як це передбачено законом. Стверджує, що він не був ознайомлений із звітом оцінювача ОСОБА_4 № 13-D/13/35 від 22 серпня 2023 року, який складений на замовлення страховика, тому не зміг висловити свої зауваження та заперечення до нього. Вважає, що звіт оцінювача ОСОБА_4 № 13-D/13/35 від 22 серпня 2023 року, є неналежним доказом розрахунку матеріальної шкоди, оскільки оцінювач ОСОБА_4 не оглядав пошкоджений транспортний засіб, а тому його звіт складено з порушенням п. 1.3, 5.1, 5.5, 8.1, 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Вказує, що в якості представника страховика, який прибув на огляд автомобіля був аварійний комісар ОСОБА_5 , а звіт про оцінку складав ОСОБА_4 , який автомобіль не оглядав, що є порушенням п. 5.1, 5.5. та 8.5 Методики товарознавчої експертизи, оскільки визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його особистого огляду можливо лише експертом, а не оцінювачем, як це зроблено страховиком, який складає висновок, і тільки за рішенням органу, який призначив експертизу чи залучив експерта. Зазначає, що при виплаті страхового відшкодування ТДВ «СК «ГАРДІАН» керувалося звітом оцінювача ОСОБА_4 № 13-D/13/35 від 22 серпня 2023 року, який складено порушенням вимог п. п. 1.3, 5.1, 5.5, 8.1, 8.5 Методики, а тому вказаний висновок не може бути належним доказом у справі. Вказує, що він, через свого представника, звернувся до судового експерта Дроздова Ю.В. для встановлення розміру збитку заподіяного в результаті пошкодження його автомобіля, який особисто оглядав транспортний засіб та склав висновок, який відповідає вимог ст. 106 ЦПК України. Згідно з висновком експерта Дроздова Ю.В. № 3108/23 від 16 серпня 2023 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Fiat Linea», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 78 035 гривень 99 копійок, а оскільки, відповідачем йому було виплачено 50 404 гривні 28 копійок, то сума недоплаченого страхового відшкодування, яка підлягає стягненню із відповідача на його користь становить 21 431 гривню 71 копійка. Прохає суд стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 21 431 гривня 71 копійка, разом із витратами на правову допомогу у сумі 10 000 гривень.
Ухвалою суду від 05 серпня 2024 року у справі відкрито спрощено позовне провадження з викликом сторін (а. с. 71), копія якої надіслана учасникам справи 05 серпня 2024 року за вихідним № 18996/24-вих/2/204/3205/24 (а. с. 72).
04 вересня 2024 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача - Черняковського А., (а. с. 88-93), в яких він позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначено, що відповідач визнає факт укладення договору ОСЦПВВНТЗ № ЕР-21153899 щодо забезпечення транспортного засобу «JAWA 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також факт настання ДТП, що відбулася 17 липня 2023 року на вул. Переможців, 14 у м. Дніпрі за участю транспортного засобу «JAWA 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Fiat Linea», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Вказує, що 18 липня 2023 року товариство отримало від позивача повідомлення про настання страхового випадку. Стверджує, що відповідно до вимог п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для визначення причини настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Зазначає, що страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти. Стверджує, що на виконання вищевказаних пунктів Закону, на дев'яти робочий день з отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від позивача, відповідачем було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу позивача, за результатами якого було складено протокол огляду транспортного засобу, датований даним числом, та встановлено перелік механічних пошкоджень, а також перелік ремонтних операцій, які необхідно здійснити для відновлення вищезазначеного автомобіля. Вказує, що для визначення розміру страхового відшкодування, товариством було замовлено у оцінювача ОСОБА_4 звіт № 13-D/13/35 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, згідно якої, в подальшому, 18 жовтня 2023 року було виплачено страхове відшкодування позивачу у розмірі 53 404 гривні 28 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією № 189403 від 18 жовтня 2023 року та визнається позивачем. Стверджує, що на виконання вимог вищевказаного закону, ТДВ « СК «Гардіан» було здійснено весь комплекс заходів щодо оцінки розміру страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу позивача та, здійснено останньому виплату страхового відшкодування у строки передбачені законом, а відтак виконав свої зобов'язання в повному обсязі. При цьому, зазначає, що не визнає позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 21421 гривня 71 копійка, яке включає в себе ПДВ, оскільки приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на руки потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому зазначає, що доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджували б факт оплати відновлювального ремонту (чеки, квитанції, тощо) транспортного засобу позивача на СТО, що є платником ПДВ, а тому вимога щодо стягнення з відповідача суми коштів, яка включає в себе розмір ПДВ, є незаконною та необґрунтованою. Разом з цим, вказує на те, що ФОП ОСОБА_3 , за яким позивачем надано акт прийому-передачі виконаних робіт № 42 від 16 серпня 2023 року, за реєстром платників єдиного податку щодо ФОП ОСОБА_3 має 2 групу єдиного податку без реєстрації ПДВ, а відтак останній не є платником ПДВ. Тому вважає, що вимога щодо стягнення з відповідача суми коштів, яка включає в себе ПДВ, є незаконною та необґрунтованою. Водночас зазначає, що після вирахування розміру ПДВ із висновку № 3108/23 від 16 серпня 2023 року, суми, що вже сплачена відповідачем та франшизи, то розмір доплати страхового відшкодування не може перевищувати 13 819 гривень 39 копійок. Крім того, зазначає, що розмір витрат на правову допомогу у сумі 10 000 гривень, заявлений позивачем, є явно необґрунтованим та завищеним, а тому він підлягає зменшенню відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України та не може перевищувати 2 000 гривень. Прохає суду у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
02 вересня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача - адвоката Демарчука М.В., (а. с. 77-81 та на звороті), в якій він заперечення ТДВ «СК «Гардіан», викладені у відзиві на позовну заяву, вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують законність позовних вимог позивача.
В обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що доводи відповідача щодо виплати страхового відшкодування без ПДВ є необґрунтованими, бо ТДВ «СК «ГАРДІАН» виплатило позивачу розмір заподіяної шкоди з урахуванням ПДВ. Крім того, із звіту оцінювача ОСОБА_4 № 13-D/13/35 від 22 серпня 2023 року слідує, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 56 604 гривні 28 копійок (з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали), таким чином відповідачем визнано, що виплаті підлягає сума з урахуванням ПДВ. При цьому зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем 18 липня 2023 року на підставі п. 36.4 ст. 36 Закону була надана страховику заява про виплату страхового відшкодування в якій зазначив напрямок регламентної виплати безпосередньо на ФОП СТО ОСОБА_3 , тобто позивач вказав для отримання виплати особу, що надає послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу автомобіля. Тому вважає посилання відповідача на те, що розмір страхового відшкодування підлягає зменшенню на суму ПДВ є помилковими, оскільки виплата страхового відшкодування відбувалась не безпосередньо потерпілому (при якому дійсно здійснюється утримання страховиком ПДВ), а на станцію технічного обслуговування. Разом з цим, зазначає, що звіт оцінювача ОСОБА_4 № 13-D/13/35 від 22 серпня 2023 року є неналежним доказом, бо останній не оглядав пошкоджений транспортний засіб, а визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його особистого огляду можливо лише експертом, а не оцінювачем, і тільки за рішенням органу (особи), який призначив експертизу. Вказує на те, що ОСОБА_4 не є експертом, а відповідно він не мав права складати звіт без особистого огляду автомобіля позивачки. Крім того, оцінювач ОСОБА_4 у звіті суттєво занизив вартість запасних частин, лакофарбового матеріалу, не врахував всі ремонтні роботи (заміну панелей 4 дверей та захисну плівку дверей передніх лівих), а запасних частин взята ним із Інтернету, а не від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників. Більш того, в ремонтній калькуляції оцінювача ОСОБА_4 відсутні відомості з яких джерел зазначено вартість конкретних запасних частин, а роздруківки до звіту не долучені. Натомість, вказує на те, що висновок експерта Дроздова Ю.В. № 3108/23 від 16 серпня 2023 року відповідає вимогам ч. 5 ст. 106 ЦПК України, бо у висновку експерта зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність. Експерт ОСОБА_6 особисто оглядав пошкоджений транспортний засіб, робив відповідні заміри, складав протокол огляду, фотографував пошкоджений транспортний засіб та відповідні заміри пошкоджень, і на підставі вихідних даних склав висновок. Таким чином, висновок експерта Дроздова Ю.В. № 3108/23 від 16 року 2023 року є належним доказом розрахунку матеріальної шкоди заподіяної в результаті пошкодження автомобіля позивача «Fiat Linea», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також вказує на те, що направлення аварійного комісара не передбачено нормами діючого законодавства. Таким чином, ТДВ «СК «"Гардіан» не виконала вимоги п. 34.2 ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не направила повноважного представника, як це передбачено законом. Крім того, зазначає про те, що позивачем заявлено орієнтовний розмір витрат, які він планує понести в процесі розгляду справи. Розмір витрат буде залежати від кількості процесуальних документів підготовлених представником позивача, кількості судових засідань та іншого, а тому вважає, що твердження представника відповідача, що розмір витрат є завищеним є передчасними. Прохає суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
02 жовтня 2024 року на адресу суду надійшли письмові заперечення представника відповідача Чернявського А.(а. с. 131-133) на відповідь на відзив, в яких він зазначає про те, що доводи позивача щодо ПДВ ґрунтуються виключно на тому, що відповідачем в досудовому порядку було здійснено виплату страхового відшкодування з урахуванням ПДВ. Вказує, що відповідач не заперечує факт оплати страхового відшкодування позивачу з урахуванням ПДВ, але при цьому зазначає, що дане нарахування було ним виконане помилково, а тому підстави для виплати ПДВ на користь позивача відсутні. Крім того, стверджує про те, що ФОП ОСОБА_3 не є платником ПДВ, а тому вимога щодо стягнення з відповідача суми коштів, яка включає в себе ПДВ, є незаконною та необґрунтованою. З цих підстав прохає суд у задоволенні позовних вимог відмовити, в повному обсязі.
30 вересня 2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника позивача - адвоката Демарчука М.В., (а. с. 127-129), в яких він зазначає про те, що спеціальний Закон, який регулює відносини саме в сфері порядку провадження та виконання договорів цивільно-правової відповідальності, передбачає право страхової компанії утримати ПДВ при виплаті страхового відшкодування лише при сплаті його безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника). Уразі проведення виплати особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна таке утримання Законом не передбачене. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем 18 липня 2023 року на підставі п. 36.4 ст. 36 Закону була надана страховику заява про виплату страхового відшкодування в якій зазначено напрямок виплати безпосередньо на ФОП СТО ОСОБА_3 , тобто отримання виплати на рахунок особи, що надає послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу. Крім того, вказує на те, що ТДВ «СК «Гардіан» здійснено позивачу виплату страхового відшкодування з урахуванням ПДВ. Тому вважає, що посилання страховика у запереченнях, що начебто оплата ПДВ була помилковою не заслуговують на уваги, оскільки відповідач не зверталося до СТО Швець Є.В. із заявами, щодо повернення ПДВ, помилковості платежі та інше. Таким чином страховик не вчинив жодний дій на повернення начебто помилкового платежу, отже визнавав його правомірність. Крім того, зазначає, що про те, що навіть якщо не брати до уваги виплату/не виплату ПДВ, то страховиком все рівно було не доплачено позивачу 13 819 гривень 39 копійок, які він не визнає. Тому прохає суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року у справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено (а. с. 138 та на звороті).
29 січня 2025 року на адресу суду надійшов висновок експерта № 3368-24 від 15 січня 2025 року (а. с. 153-178).
Ухвалою суду від 30 січня 2025 року у справі відновлено провадження (а. с. 180).
19 березня 2025 року на адресу суду надійшли пояснення представника відповідача - Чернявського А. (а. с. 208-211), в яких він зазначає про те що у висновку експерта № 3368-24, зазначені дві суми матеріального збитку, одна з яких визначена з врахуванням вихідних даних висновку експерта № 3108/23, а інший з урахуванням вихідних даних звіту ОСОБА_4 № 13-D/13/35. Зазначає, що на аркушу 3 ремонтної калькуляції експерта 310/23 та звіту № 13-D/13/35, вихідні дані яких були враховані у висновку експерта № 3368-24, міститься позначка «ЦІНИ+20.00%», а отже загальна суму вартості ремонту транспортного засобу включає в себе ПДВ, натомість доказів, які б підтверджували факт проведення відновлювального ремонту транспортного засобу позивача на СТО, що є платником податків, позивачем суду не надано, а тому вважає, що розмір доплати страхового відшкодування згідно висновку експерта № 3368-24 з врахуванням вихідних даних висновку експерта № 3108/23 не може перевищувати 10 513 гривень 99 копійок, а з урахуванням вихідних даних звіту № 13-D/13/35 - не може перевищувати 140 гривень 96 копійок. При цьому, зазначає, що звіт № 13-D/13/35, який був замовлений відповідачем, має перевагу над висновком експерта № 3108/23, який був замовлений позивачем, бо останні не мав права самостійно обирати експерта для визначення розміру шкоди, оскільки відповідачем не було порушено вимоги ст. 34 вищевказаного Закону. Тому прохає суд врахувати наведені пояснення при ухваленні рішення.
31 березня 2025 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача - адвоката Демарчука М.В. (а. с. 215-217), в яких він зазначає, що із звіту оцінювача ОСОБА_4 № 13-D/13/35 від 22 серпня 2023 року слідує, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 56 604 гривні 28 копійок (з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали), тому страховик виплатив позивачу суму страхового відшкодування з урахуванням ПДВ, а відтак останній визнав, що виплаті підлягає сума саме з урахуванням ПДВ. Вважає, що в даному випадку, поведінка ТДВ «СК «Гардіан» є суперечливою, бо виплативши позивачу страхове відшкодування з урахуванням правомірного ПДВ, страховик вважає його помилковим, при цьому останній не вчинив жодних дій щодо його повернення. Вважає, що посилання страховика на те, що розмір страхового відшкодування підлягає зменшенню на суму ПДВ є помилковими, оскільки виплата страхового відшкодування відбувалась не безпосередньо потерпілому, а на станцію технічного обслуговування, більш того автомобіль відремонтовано на СТО ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується Актом прийому-передач виконаних робіт. Крім того, зазначає про те, що доводи страховика про те, що відсутні підстави для прийняття висновку експерта Дроздова Ю.В. № 3108/23 від 16 серпня 2023 року, є безпідставними, оскільки висновок оцінювача ОСОБА_4 є неналежним доказом у справі, бо останній не оглядав транспортний засіб позивача, а тому вихідні дані звіту оцінювача ОСОБА_4 не можуть слугувати належними доказами розрахунку матеріальної шкоди. Прохає суду позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача - адвокат Демарчук М.В., в судове засіданні не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав їх задовольнити з урахуванням висновку судової експертизи, яка була проведена за клопотанням позивача, а також прохав стягнути з відповідача понесені ним витрати на проведення цієї експертизи у сумі 15145 гривень 60копійок (а. с. 219).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України, ухвалив рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2023 року (у справі № 204/11093/23), ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а. с. 17-18).
Із вказаної постанови убачається, що 17 липня 2023 року о 13 годині 05 хвилин у м. Дніпрі по вул. Переможців, 14, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Ява-634, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , на перехресті рівнозначних доріг вул. Переможців, 14 та Шахматного проїзду, рухаючись по другорядній дорозі. Не надав дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, у результаті чого сталося зіткнення з транспортним засобом «Fiat Linea», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_1 . При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 16.11 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «JAWA 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ТДВ «СК «Гардіан»», згідно поліса ОСЦПВВНТЗ ЕР-211853899 (а. с. 55, 95).
18 липня 2023 року представником позивача подано повідомлення про подію, яка має ознаки страхового випадку та заяву про виплату страхового відшкодування (а. с. 10-11 та на звороті).
18 жовтня 2023 року відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 53 404 гривні 28 копійок (а. с. 29).
25 жовтня 2023 року позивач звернувся до НБУ зі скаргою щодо недоплати страхового відшкодування (а. с. 21-24).
08 листопада 2023 року НБУ листом № 14-0004/82677 (а. с. 27-28 та на звороті) повідомив позивача про те, що страховиком виплачено на рахунок ФОП ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 53 404 гривні 28 копійок (а. с. 115), при цьому вказано, що розмір страхового відшкодування останнім розраховано на підставі звіту про оцінку КТЗ від 22 серпня 2023 року № 13-D3/13/35, який складено оцінювачем ОСОБА_4 , однак, копії документів, на підставі яких було визначено розмір заподіяної шкоди, НБУ не направив.
16 серпня 2023 року судовим експертом Дроздовим Ю.В. за заявою представника позивача проведено товарознавчу експертизу по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 3108/23 (а. с. 30-62), за яким вартість матеріального збитку, заподіяної власнику КТЗ «Fiat Linea», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 78 035 гривень 99 копійок.
Відповідно до вказаного висновку експерта: ринкова вартість КТЗ «Fiat Linea», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у аварійному (пошкодженому) стані після дорожньо-транспортної пригоди, складає 209 731 гривня 37 копійок, а вартість відновлювального ремонту - 70 423 гривні 67 копійок.
Відповідно до Акту № 42 від 16 серпня 2023 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), ФОП ОСОБА_3 здійснило ремонт транспортного засобу позивача за 78 260 гривень (а. с. 56 та на звороті).
27 липня 2023 року аварійним комісаром Войтенко А.О. за участі довіреної особи позивача - ОСОБА_7 , складено протокол огляду транспортного засобу (а. с. 109-110), в якому останнім зазначив, що з протоколом огляду не згоден, оскільки він не заповнений в повному обсязі.
22 серпня 2023 року ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТДВ «СК «Гардіан» складено звіт № 13-D/13/35 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (а. с. 96-114).
З указаного звіту убачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику «Fiat Linea», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 56 604 гривні 28 копійок (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали).
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Нормою ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з вимогами ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами ст. 979 ЦК України,за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Нормою ч. 3 ст. 988 ЦК України визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Пунктами 1.4, 1.7 ст. 1 цього Закону визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено те, що, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Приписами ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 Верховний Суд вказав на те, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), підстав відступати від яких суд не вбачає.
Відповідно до вимог п. 8.2 розділу VIII Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, якщо вартість відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, то вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження.
Якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортній пригоді, а також витрати на евакуацію ТЗ з місця дорожньо-транспортній пригоді.
Для повного відшкодування завданої шкоди і страховиком, і винним водієм судам необхідно встановити ринкову вартість автомобіля до дорожньо-транспортній пригоді та вартість деталей, вузлів та агрегатів фізично знищеного ТЗ після дорожньо-транспортній пригоді.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 1 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц.
Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортній пригоді, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортній пригоді та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортній пригоді.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 337/5881/14-ц (провадження № 61-1586св18), від 15 березня 2018 року у справі № 564/2464/14-ц (провадження № 61-5059св18), від 4 квітня 2018 року у справі № 758/8578/15-ц (провадження № 61-8962св18), від 18 квітня 2018 року у справі № 361/3094/15-ц (провадження № 61-700св18), від 13 червня 2018 року у справі № 444/577/16-ц (провадження № 61-6285св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 343/2372/15-ц (провадження № 61-8947св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 466/7010/16 (провадження № 61-7447 св18), від 18 грудня 2018 року у справі № 524/561/16-ц (провадження № 61-21355св18), від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц (провадження № 61-31609св18).
Так, із висновку № 3368-24 судового експерта ДНДІСЕ Кравченка О., складеного 15 січня 2025 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи (а. с. 153-178) убачається, що: вартість матеріального, завданого власнику колісного транспортного засобу «Fiat Linea», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17 липня 2023 року, за цінами, що діяли на дату пригоди з врахуванням вихідних даних Висновку експерта № 3801/23 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості збитку заподіяного власнику КТЗ) від 16 серпня 2023 року, складеного судовим експертом Дроздовим Ю.В. (а. с. 30-54), склала 78 076 гривень 92 копійки. В той же час, вартість матеріального, завданого власнику колісного транспортного засобу «Fiat Linea», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17 липня 2023 року, за цінами, що діяли на дату пригоди з врахуванням вихідних даних Звіту № 13-D/13/35 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 22 серпня 2023 року, складеного ОСОБА_4 (а. с. 96-114), складала 65 735 гривень 30 копійок.
При цьому, суд зазначає про те, що не приймає до уваги Звіт № 13-D/13/35 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 22 серпня 2023 року, складеного ОСОБА_4 , оскільки останній не повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Такий висновок, узгоджується з позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).
Натомість висновок експерта Дроздова Ю.В. про визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 3801/23 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості збитку заподіяного власнику КТЗ) від 16 серпня 2023 року, суд вважає належним доказом у справі, оскільки експерт Дроздов Ю.В. повідомлений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України (а. с. 230).
Разом з цим, суд зазначає про те, що приписами ст. 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначено, що відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна.
Приписами ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що суб'єктом оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Відповідно до відомостей Державного реєстру «Суб'єкти оціночної діяльності» (http://www.spfu.gov.ua/ua/list/spf-estimate-registers-subjects.html), ФОП ОСОБА_4 зареєстрований, як суб'єкт оціночної діяльності за сертифікатом № 129/2024 від 18 березня 2024 року.
10 вересня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Пунктами 50-55 вказаного Національного стандарту № 1, зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
28 жовтня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 1442 затверджено Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Приписами ч. 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.
Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна (незважаючи на вибір оцінювачем методичного підходу його оцінки) передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Відповідно до вимог п. 51 Національного стандарту № 1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Разом із цим, вимогами п. 56 Національного стандарту № 1 визначено, що звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість, а також додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.
Отже, виходячи з наведених норм, не зважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18.
У свою чергу, у звіті № 13-D/13/35 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 22 серпня 2023 року, складеного ОСОБА_4 зазначено, що оцінка проведена на підставі акту огляду від 27 липня 2023 року і фотоматеріалів, який, в свою чергу, здійснено аварійним комісаром ОСОБА_5 .
Таким чином, оцінку майна оцінювачем ОСОБА_8 проведено на підставі наданих оцінювачу огляду від 27 липня 2023 року і фотоматеріалів спеціаліста ОСОБА_5 , тобто без особистого огляду об'єкта дослідження, що є порушенням п. 56 Національних стандартів № 1 та п п.1, 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Оскільки, сам по собі звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором, а тому він не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17.
З огляду на викладене, суд критично ставиться до висновку оцінювача, викладеному у звіті № 13-D/13/35 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 22 серпня 2023 року, складеного ОСОБА_4 , та не бере його до уваги, оскільки він складений із порушенням п. 56 Національних стандартів № 1 та п п.1, 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Таким чином розмір завданої позивачу шкоди судом розраховується на підставі висновку № 3368-24 судового експерта ДНДІСЕ Кравченка О., складеного 15 січня 2025 року з врахуванням вихідних даних Висновку експерта № 3801/23 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості збитку заподіяного власнику КТЗ) від 16 серпня 2023 року, складеного судовим експертом Дроздовим Ю.В. (а. с. 30-54).
Крім того, суд зазначає, що розмір завданої позивачу шкоди судом розраховується на підставі вимог ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», без утримання ПДВ, оскільки страхове відшкодування відповідачем сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_3 , з урахуванням ПДВ, бо актуальних даних про те, чи є останній платником податків, відповідачем суду не надано.
Отже, оскільки вартість матеріального збитку становить 78 076 гривень 92 копійки, натомість відповідачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 53 404 гривні 28 копійок, 3 500 франшиза, то сума недоплаченого страхового відшкодування, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача 21 172 гривні 64 копійки.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Гардіан» підлягають задоволенню, шляхом стягнення з ТДВ «СК «Гардіан» на користь позивача суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 21 172 гривні 64 копійки.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Приписами ч. ч. 6, 7 ст.139 ЦПК України визначено, що розмір витрат, зокрема, на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірними зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Нормами ч. 5 ст. 139 ЦПК України визначено, що у випадках,коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено 15145 гривень 60 копійок (а. с. 219) за проведення транспортної-товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 05 листопада 2024 року (а. с. 138 та на звороті).
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що позов ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Гардіан» із вимогою стягнення відшкодування матеріальної шкоди, задоволено, факт понесення витрат на оплату експертних послуг у заявленому розмірі позивачем доведено, а не співмірність цих витрат відповідачем не спростовано, суд доходить висновку, що ці вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума понесених позивачем витрат на оплату експертних послуг у розмірі 15145 гривень 60 копійок.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект. Таким чином, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.
У справі «East/WestAllianceLimited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції.
Не зважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа, № 30210/96).
ЄСПЛ, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, у рішеннях від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) зазначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір, у разі задоволення позову, покладається на відповідача.
При зверненні до суду з указаною позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок, який підлягає стягненню на його користь з відповідача у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354-355 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Гардіан» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96; Є ДРПОУ 35417298) про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 21 172 (двадцять одна тисяча сто сімдесят дві) гривні 64 (шістдесят чотири ) копійки.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертного дослідження у сумі 15145 (п'ятнадцять тисяч сто сорок п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна