справа № 208/6431/25
№ провадження 1-кп/208/1197/25
03 червня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області в складі:
Головуючого- судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 кримінальне провадження №62024050010017649 від 26.12.2024 за обвинувальним актом відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом на особливий період, перебуває на посаді стрільця - помічника гранатометника 2 мотопіхотного спеціалізованого відділення 3 мотопіхотного спеціалізованого взводу 2 мотопіхотного спеціалізованого роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 167/нст від 12.06.2024 року солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця - помічника гранатометника 2 мотопіхотного спеціалізованого відділення 3 мотопіхотного спеціалізованого взводу 2 мотопіхотного спеціалізованого роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та вважати таким, що справи та посаду прийняв, та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження, військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
У зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
12.09.2024 року солдат ОСОБА_4 вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та самовільно залишити місце несення військової служби - місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .
Того ж дня, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом на особливий період перебуваючи на посаді стрільця - помічника гранатометника 2 мотопіхотного спеціалізованого відділення 3 мотопіхотного спеціалізованого взводу 2 мотопіхотного спеціалізованого роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 12, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, в умовах воєнного стану, 12.09.2024 не з'явився вчасно на службу без поважних причин, після проходження лікування в КНП «Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака» ЗОР, а саме місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України як самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.
Під час судового провадження між прокурором та обвинуваченим за участю захисника укладена угода про визнання винуватості від 16.05.2025, відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до умов наданої угоди, прокурор та обвинувачений уклали цю угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.5 ст. 407 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для цього кримінального провадження, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а також взяв на себе зобов'язання надавати під час судового розгляду цього кримінального провадження показання, які викривають його протиправні дії. Сторони узгодили призначення покарання обвинуваченому за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 роки (п'ять років). На підставі ст. 71 КК України, до цього покарання, за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 28.02.2024 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за ч.5 ст.407 КК України з покаранням у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_4 покарання 5 років і 1 місяць позбавлення волі.
В угоді передбачені та роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
В судовому засіданні прокурор просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю та підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, за безпосередньої участі захисника, тому просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим.
Судом з'ясовано, що обвинувачений повністю розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч.5 ст.407 КК України кваліфіковано правильно, це кримінальне правопорушення згідно з положеннями ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана державним чи суспільним інтересам, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси інших осіб, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення та може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Будь-яких перешкод для укладення та затвердження угоди судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.
Суд не досліджує докази у цьому провадженні, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку кримінального провадження, передбаченому положеннями Глави 35 КПК України.
ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає: вчинення злочину повторно.
ІV. Мотиви призначення покарання.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 є раніше судимою особою, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.
Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом'якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якого обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, до цього покарання, за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 28.02.2024 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за ч.5 ст.407 КК України з покаранням у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_4 покарання 5 років і 1 місяць позбавлення волі. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Під час досудового розслідування обвинуваченому був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. При цьому жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити той самий - тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 16.05.2025, укладену між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним за ч.5 ст.407 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, до цього покарання, за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 28.02.2024 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за ч.5 ст.407 КК України з покаранням у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_4 покарання 5 років і 1 місяць позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання в порядку ст.208 КПК України, з 30.04.2025.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити той самий - тримання під вартою.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення в період часу з 30.04.2025 по день набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику і прокурору.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1.обвинуваченим, його захисником, виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2.прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1