Справа № 740/2647/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/548/25
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
02 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
обвинуваченої ОСОБА_6
її захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції з Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 травня 2025 року,
Цією ухвалою обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Києва, громадянці України, не працюючій, одруженій, яка має на утриманні малолітню дитину, зареєстрована по АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за по АДРЕСА_2 , раніше не судимій, продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Чернігівській слідчий ізолятор» на строк 60 діб до 19 липня 2025 року включно, без зміни розміру застави, встановленої слідчим суддею у розмірі ста сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 514 760 гривень.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав, що обраний обвинуваченій запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, у співвідношенні з тяжкістю обвинувачення, на цей час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінальних правопорушень, та дійшов висновку, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів недостатній для запобігання зазначеним у статті 177 КПК України ризикам.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави в сумі 514 760 гривень, скасувати, постановити нову, якою знизити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
При визначенні розміру застави судом не був з'ясований матеріальний стан ОСОБА_6 , яка має на утриманні доньку 2013 року народження, відсутність майнових статків, та належно не вмотивовано визначення саме такого розміру застави. В судовому засіданні ні ОСОБА_6 , ні стороною захисту не спростовувалася позиція обвинувачення, викладена в обвинувальному акті, практично визнавалася вина. За увесь час утримання під вартою його підзахисна не змінювала свої показання та визнавала себе винною.
Виходячи з практики ЄСПЛ, ключовим є призначення застави саме для забезпечення явки, а не як форми покарання. Гарантія спрямована насамперед на забезпечення присутності обвинуваченого під час судового розгляду, а не відшкодування шкоди чи завданих збитків. Застава не може розглядатися як спосіб покарання - її мета суто процесуальна.
Розмір застави має визначатися так, щоб її внесення було реальним та посильним для підозрюваного. Суд зобов'язаний врахувати майновий стан, дохід, сімейні обставини, зокрема наявність утриманців, та інші дані про особу. Застава не повинна стати формальністю - вона мусить реально заміняти собою тримання під вартою з урахуванням можливостей особи її внести. Якщо сума застави настільки велика, що для її внесення обвинуваченому доведеться продавати майно, брати значні кредити чи кардинально змінювати свій спосіб життя, такий тягар є непомірним і непропорційним.
Заслухавши доповідача, обвинувачену та її захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили зважити на всі встановлені обставини та переглянути рішення в частині визначення розміру застави, який є непомірним для ОСОБА_6 , прокурора який заперечив проти доводів сторони захисту, звернув увагу на кількість забороненої речовини, в розповсюдженні якої обвинувачується ОСОБА_6 , її вартість, наявність у неї рахунків у банках, дорогого телефону, транспортного засобу, початкову стадію судового розгляду кримінального провадження, в той час, як встановлені та доведені ризики продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт і відбуватиметься перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування (судового розгляду) до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З матеріалів провадження убачається, що на розгляді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025270380000179 від 01 березня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 березня 2025 року до ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 514 760 гривень.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Ризик, це завжди ймовірність настання того чи іншого факту, тому твердження захисника про те, що прокурором не наведено конкретних ризиків, а лише ймовірні, є безпідставним. Адже, у разі настання будь-якого з вказаних у клопотанні ризиків, це вже буде неналежна процесуальна поведінка обвинуваченої.
Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , суд вірно зазначив в ухвалі, що перелічені прокурором ризики не зменшились та визнав їх такими, що виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою, і на даний час вони виключають можливість заміни обраного запобіжного заходу на більш м'який, виходячи не лише з обставин провадження, а й індивідуальних даних щодо особи обвинуваченої.
Колегія суддів приймає до уваги, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, пов'язане із незаконним обігом особливо небезпечної психотропної речовини, що становить надзвичайно високу суспільну небезпеку для суспільства з огляду на тенденцію поширення таких небезпечних речовин серед молоді. При цьому, враховується й складність даного кримінального провадження через те, що кримінальне правопорушення було вчинене групою осіб, у провадженні кілька обвинувачених, що ускладнює проведення судового розгляду в найкоротші строки та підвищує існування заявлених стороною обвинувачення ризиків.
На час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді (кримінальне провадження лише призначене до судового розгляду), при тому, що на розгляді Дарницького районного суду м. Києві щодо обвинуваченої вже перебуває інше кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень. Отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з урахуванням встановлених у кримінальному провадженні обставин, має місце обґрунтованість твердження сторони обвинувачення про існування ризиків ухилення ОСОБА_6 від явки до суду та виконання покладених на неї процесуальних обов'язків,у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням висунутого обвинувачення, характеру інкримінованих дій, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлені під час досудового розслідування ризики на даному етапі судового розгляду не зменшилися та продовжують існувати, в той час, як доводи сторони захисту в цій частині є непереконливими.
Таким чином, належне обґрунтування доцільності продовження ОСОБА_6 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора, та повністю узгоджується з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів не може погодитись з доводами сторони захисту про те, що визначаючи розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, суд прийшов до невірного висновку про визначення її розміру в сумі, що є завідомо непомірною для ОСОБА_6 .
Відповідно до положень частини 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України, передбачено, що розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово висловлювалася думка про те, що розмір застави повинен встановлюватися головною мірою з урахуванням особи підсудного, належної йому власності, його стосунків з поручителями, іншими словами - з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (Неймайстер проти Австрії, рішення від 27.06.1968 р.; Гафа проти Мальти, рішення від 22.05.2018).
При цьому, 13 січня 2022 року Європейський Суд ухвалив рішення в справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), у якому зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді (під час визначення розміру застави) та суду (під час продовження строку тримання під вартою) про наявність обґрунтованих ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, відомостей про особу обвинуваченої, яка є особою молодого віку, але не працює, даних по отримання прибутків від незареєстрованої діяльності стороною захисту не надано при цьому, встановлено, що на її утриманні перебуває неповнолітня дитина, що ставить під сумнів законність джерела прибутків підозрюваної, яка не працюючи, має можливість забезпечувати життєво важливі потреби як себе, так і дитини.
Більш того, колегія суддів звертає увагу також на відомості про те, що ОСОБА_6 з 2022 року є обвинуваченою в іншому кримінальному провадженні за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, вчинених з корисливою метою за попередньою змовою групою осіб з тією ж самою особою.
Приймає до уваги колегія суддів і кількість вилученої в обох обвинувачених психотропної речовини, яку вони розповсюджували шляхом залишення «закладок», при цьому, мали витратити досить значну суму грошових коштів на її придбання, отже, отримували значний прибуток від своєї незаконної діяльності, що є досить вагомим фактором при визначенні розміру застави.
На даному етапі судового розгляду колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для зменшення визначеного ОСОБА_6 розміру застави, який не перевищує максимально граничні розміри, визначені законодавцем для осіб які обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів.
До того ж, апеляційний суд наголошує, що розмір застави 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є співмірним та пропорційним щодо конкретної особи, необхідним і достатнім для забезпечення виконання обвинуваченою, покладених на неї обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження. Визначений розмір застави здатен досягти цієї мети та зможе запобігти підтвердженим та об'єктивно встановленим ризикам у кримінальному провадженні, а також відомостям щодо особи обвинуваченої ОСОБА_6 та даним щодо її кримінально карної діяльності.
Колегія суддів вважає, що такий розмір застави є помірним для обвинуваченої та достатній для запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вказівка захисника про завідомо непомірний розмір застави та наведені ним рішення Європейського суду з прав людини, не виправдовують можливі наслідки для суспільства та окремих його громадян у разі звільнення ОСОБА_6 під заставу в тій сумі, яку пропонує захисник, оскільки запропонований ним розмір застави не буде дієвим та не зможе утримати обвинувачену від не процесуальної поведінки, не забезпечить дотримання покладених на неї обов'язків у разі звільнення, оскільки втрата цієї суми не буде суттєвою для обвинуваченої та її родини.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 травня 2025 року про продовження обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 строків тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12