Постанова від 03.06.2025 по справі 473/6130/24

03.06.25

22-ц/812/738/25

Провадження № 22-ц/812/738/25 Головуючий суду першої інстанції Вуїв О.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року м. Миколаїв Справа № 473/6130/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Царюк Л.М.,

суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент Банк» на заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Вуїва О.В., в залі судового засідання в м. Вознесенськ, за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2024 року Акціонерне товариство «Акцент Банк» (далі - АТ «А-Банк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 12 червня 2018 року Банк уклав з ОСОБА_1 кредитний договір, відповідно до якого зобов'язався надати останньому кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який первісно встановив у розмірі 500 грн та в подальшому збільшив до 18 000 грн (максимальна сума кредитного ліміту), а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 44,4 % річних (на прострочену заборгованість - в подвійному розмірі).

Позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 23 жовтня 2024 року у нього виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 26 012.54 грн, в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 14 707.45 грн;

- заборгованість за процентами - 11 305.09 грн.

Посилаючись на викладене, АТ «А-Банк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 26 012.54 грн.

Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи не містять особистого підпису позичальника про ознайомлення з ними. Також позивач не надав жодних доказів накладення відповідачем електронного цифрового підпису (підпису одноразовим ідентифікатором) на вказаних документах.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони узгодили між собою плату за користування кредитом (проценти), а тому нарахування позивачем процентів є безпідставним.

Кредитний договір не містить умов щодо внесення позичальником плати за користування кредитними коштами (процентів), а тому вимога банку щодо стягнення заборгованості за процентами у розмірі 11 305.09 грн є безпідставною.

При визначенні наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, повинні братися до уваги лише розмір фактично отриманого позичальником кредиту та розмір платежів, внесених останнім на його погашення.

Згідно виписки з рахунку позичальника, за період кредитування ОСОБА_1 скористався кредитними коштами в загальному розмірі 75 534.11 грн, а сплатив в порядку виконання умов кредитного договору 84 856.53 грн, тобто у розмірі більшому, ніж сума кредиту.

Позивач не довів наявності та розміру заборгованості за кредитним договором від 12 червня 2018 року, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погодившись з рішенням суду, АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права просило його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк» і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором Оферти.

Позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів і вже повинен сплачувати процентну ставку

До матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку, а паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого.

Паспорт продукту підписано боржником.

В даному випадку потрібно застосувати судову практику викладену в постанові постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20.

В паспорті передбачено, що кредитодавець вправі самостійно визначати розмір кредитного ліміту на картці, виходячи із фінансового стану позичальника та його історії обслуговування в Банку. Жодним чином дане посилання не змінює основні умови кредитування такі як строк, відсоткову ставку, відповідальність за поручення, право дострокового погашення, інше.

Реальна відсоткова ставка може змінюватись. Однак вона змінюється в ,elm-будь-якому кредитному договорі, оскільки в разі порушення позичальником умов кредитування до нього застосовуються штрафні санкції - підвищена відсоткова ставка, пеня, тощо, і всі ці нарахування змінюють реальну відсоткову ставку, яка може бути мінімальною і складатись лише з самих відсотків у випадку сумлінного виконання позичальником своїх обов'язків.

Сумніви суду першої інстанції щодо розрахунку заборгованості є необґрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку Банк надавав банківську виписку.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 12 червня 2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «А-Банк» з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки.

Крім цього у Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.а.bank.com.ua. Він зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті A-Банку www.а-bank.com.ua.

Між тим в Анкеті-заяві позичальника нарахування процентів, пені та штрафу не передбачено.

На підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» відповідачу надано грошові кошти у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується, зокрема, наданою випискою з карткового рахунку за 2018- 2023 роки.

Згідно з довідкою АТ «А-Банку», за період дії договору ОСОБА_1 було видано три картки, строк дії останньої картки до 12/2031.

У відповідності до довідки за лімітами, ОСОБА_1 12 червня 2018 року відкритий кредитний ліміт у сумі 500.00 грн, який у подальшому зменшувався та збільшувався: 29 вересня 2018 року до 7 000 грн; 07 листопада 2018 року до 12 000 грн; 22 березня 2019 року до 15 000 грн;22 березня 2019 року до 15 000 грн; 09 квітня 2019 року до 18 000 грн; 17 січня 2022 року до 16 640 грн; 17 січня 2022 року до 16 640 грн; 25 січня 2022 року до 15 150 грн; 25 січня 2022 року до15 150 грн; 29 серпня 2023 року до 14 707.45 грн; 22 грудня 2023 року до 14 800 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача перед Банком за вказаним кредитним договором станом на 23 жовтня 2024 року складає 26 012.54 грн, до складу якої входять: 14 707.45 грн - заборгованість за кредитом; 11 305.09 грн - заборгованість по відсоткам.

За приписами частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦГІК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, під жених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів апеляційного суду рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ІДК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 етапі 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких . заявою хоча б однієї із сторін мас бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК" України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором ба або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦПК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше г. встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих. кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими вій ознайомлений.

У заяві позичальника на отримання кредитної картки від 12 червня 2018 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про сплату відсотків по кредиту та інших платежів.

Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту, стягнути складові його вартості, зокрема, заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», розміщеного на сайті https://www.a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та тарифи банку, які не містять підпису відповідача та дати затвердження.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданні банком Витяг з Умов та правил та тарифи користування кредитною карткою були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про надання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами їх розміри, порядок нарахування та сплати.

Разом з тим. згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальницею запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, укладеною між сторонами 12 червня 2018 року шляхом підписання Анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді стягнення процентів по кредиту та інших платежів.

Саме такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

В цій постанові Великої Палати Верховного Суду також зазначено, що з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООП та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Приписи частин 4 статті 263 ЦПК України визначають, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За такого, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником АТ «А-Банк» дотрималося основних засад цивільного законодавства щодо повідомлення споживача про умови кредитування узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору, зокрема розмір та порядок сплати процентів.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві про одержання кредиту домовленості сторін про сплату процентів у розмірах, інших платежів, визначених банком, виду картки, яку отримав позичальник, надані Умови та правила надання банківських послуг самі по собі не можуть розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи.

З цих підстав апеляційний суд відхиляє посилання позивача у справі на те, що договір приєднання підпису під публічно розміщеними умовами не потребує.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в Анкеті- заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування грошовим кредитом, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

До спірних правовідносин також не підлягають застосуванню положення частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https: а-bank.com.ua./terms), неодноразово змінювалися самим AT «А-Банк» у період моменту виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду і вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, які є найбільш сприятливими для задоволення позову.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що фактичне використання кредитної картки з встановленим відповідним грошовим лімітом свідчить про визнання позичальником наявності між сторонами справи відповідних правовідносин, що передбачають обов'язок повернення запозичених коштів. Водночас, такі обставини не дають суду можливість задовольнити позовні вимоги в частині стягнення боргу за процентами, оскільки відсутні погоджені сторонами умови для нарахування таких процентів.

При визначенні розміру заборгованості таких коштів суд першої інстанції правильно взяв до уваги дані, що містяться в банківській виписці з карткового рахунку, за якою протягом 2018-2023 років позивачем зі сплачених грошових коштів списувались проценти за користування коштами, комісії, страхові платежі, що не були передбачені умовами договору про надання банківських послуг від 12 червня 2018 року, а тому суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір заборгованості повинен дорівнювати різниці між отриманими та повернутими коштами. Судом встановлено, що ОСОБА_1 скористався кредитними коштами у розмірі 75 534.11 грн, а сплатив на виконання умов договору 84 856.53 грн, тобто у більшому розмірі, чим отримана сума кредиту.

За такого суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог про стягнення кредитної заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про те, що в наданому позивачем паспорті споживчого кредиту викладені всі умови кредитування, з якими погодилася й підписав відповідач, є безпідставними з огляду на таке.

Верховний Суд у складі Об'єднаною палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 дійшов правового висновку, що « під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по паданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

З огляду на ієрархію судових рішень Верховного Суду посилання заявника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20 не заслуговують на увагу.

Інші аргументи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваному судовому рішенні.

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду, яке оскаржується, постановлено з дотриманням положень матеріального права та вимог процесуального закону, колегія суддів в силу положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 03 червня 2025 року.

Попередній документ
127814883
Наступний документ
127814885
Інформація про рішення:
№ рішення: 127814884
№ справи: 473/6130/24
Дата рішення: 03.06.2025
Дата публікації: 04.06.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Миколаївський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (03.06.2025)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 04.11.2024
Предмет позову: про стягнення заборгованості
Розклад засідань:
17.01.2025 15:00 Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області
25.02.2025 13:30 Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області