28.05.2025 Справа №607/28116/24 Провадження №3/607/425/2025
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунцьо С.В., за участю захисника особи, яка притягається до відповідальності - адвоката Кметика В.Я., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Як встановлено у судовому засіданні, громадянин ОСОБА_1 21 грудня 2024 року о 16.15 год. в м. Тернополі, на вул. Митрополита Шептицького, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, порушення мови. На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Алкотест Драгер 6820» та проїхати у медичний заклад КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, ОСОБА_1 категорично відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні суду пояснив, що він 21.12.2024 перебував на вул. Текстильній, а оскільки був на підпитку, то не міг керувати своїм автомобілем, тому зателефонував до ОСОБА_2 і попросив його приїхати, щоб сісти за кермо транспортного засобу. Так, через деякий час приїхав ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля «Volkswagen Transporter», а він на місце пасажира та вони вирушили в с. Петрики Тернопільського району. Також зазначив, що коли вони здійснювали рух поблизу ТРЦ «Орнава» лівою смугою руху, перед ними їхав на дуже малій швидкості автомобіль «Toyota Camry», відтак ОСОБА_2 посигналив, однак водій вказаного транспортного засобу не відреагував. В подальшому вони об'їхали вищезазначений автомобіль та зупинилися неподалік зупинки «Овочевий ринок», оскільки він хотів купити сигарети, а ОСОБА_2 мав купити овочі, тому вони відлучилися на декілька хвилин. Прийшовши до автомобіля він побачив, що такий заблокований водієм транспортного засобу «Toyota Camry», а також під'їхали працівники поліції, які склали відносно нього протокол, при цьому на його пояснення, що за кермом перебувала інша особа вони не реагували. На його думку протокол про адміністративне правопорушення був складений з порушенням, зі слів свідків.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Кметик В.Я. вважає, що обставини, викладені у протоколі не відповідають фактичним обставинам справи. Так, на його думку єдиним доказом, який стверджує про керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'янінні, є дані, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202002, який складений 21.12.2024 року о 17 год. 36 хв. Також звертає увагу на те, що вказаний протокол складено інспектором виключно з посилання на пояснення «свідків» - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені у протоколі обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять. Разом з тим пояснив, що 21.12.2024 року близько 16:30 год. ОСОБА_1 перебував в м. Тернополі по вул. М.Шептицького неподалік транспортного засобу «Volkswagen Transporter», що був припаркований поблизу зупинки «Овочевий ринок», та очікував водія вказаного автомобіля - ОСОБА_2 , який відійшов від ТЗ на декілька хвилин по своїх справах. Невдовзі, за декілька хвилин, перед автомобілем Volkswagen Transporter, зупинився транспортний засіб «Toyota Camry», із якого вийшов, як з'ясувалося пізніше, ОСОБА_3 . Ще через декілька хвилин до припаркованого ТЗ «Volkswagen Transporter», під'їхала машина патрульної поліції, з якої, вийшов інспектор поліції, який в подальшому, незважаючи на те, що ОСОБА_1 не був водієм ТЗ, запропоновав йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. На заперечення та пояснення ОСОБА_1 про те, що той не керував транспортним засобом, а водієм була інша особа, яка була присутня на місці паркування ТЗ, поліцейські не відреагували, а продовжили наполягати на своєму. ОСОБА_1 попросив поліцейських надати будь-які докази які б підтверджували: по-перше факт вчинення порушення ПДР, по-друге факт керування транспортним засобом саме ним, однак таких доказів йому не було представлено.
Відповідно до вимог ст. 27 Постанови ПВС України №14 від 23.12.2005 року зазначено, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Керування ТЗ слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Не може бути водієм особа, яка хоча і є власником транспортного засобу, але знаходиться поруч із припаркованим транспортним засобом, який не рухається, а тому відсутність доказів керування транспортним засобом виключає відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП. Також зазначає про те, що частиною 1 статті 130 КУпАП визначено склад адміністративного правопорушення керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, що не відповідає диспозиції вказаної правової норми. Крім того, у протоколі відсутня відмітка про роз'яснення прав та обов'язків ОСОБА_1 передбачених ст. 268 КУпАП при складанні протоколу, та відмовлено у праві скористатись правовою допомогою адвоката чим порушено вимоги ст.ст.256, 268 КУпАП. Наявні в матеріалах адміністративної справи пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неналежними та недопустимими доказами, оскільки обидва свідки описували ситуацію, яка сталась по вулиці Торговиця в м. Тернополі. Жодної інформації про факт керування будь-якою особою транспортним засобом ТЗ «Volkswagen Transporter», під час його зупинки по вулиці М.Шептицького в м. Тернополі, надані пояснення не містять. Таким чином вважає, що у даній справі про адміністративне правопорушення не доведено поза всяким розумним сумнівом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння), оскільки подані працівниками поліції докази породжують обґрунтований, непереборний сумнів щодо цього. Більше того, наявні в матеріалах справи відеозображення з нагрудних камер поліцейських підтверджують факт того, шо ОСОБА_1 транспортним засобом не керував.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що до нього зателефонував вітчим ОСОБА_1 , з проханням забрати його із вул. Текстильна в м. Тернополі та сісти за кермо його транспортного засобу «Volkswagen Transporter», оскільки він вживав алкогольні напої. Через деякий час, він під'їхав на вказане ОСОБА_1 місце, сів за кермо та вони вирушили в сторону с. Петрики Тернопільського району. При цьому звернув увагу, що по дорозі поблизу ТРЦ «Орнава» перед ним лівою смугою досить повільно рухався автомобіль білого кольору «Toyota Camry», якому він посигналив, однак водій ніяким чином не відреагував, а тому об'їхав його з правої смуги руху. Надалі вони з вітчимом зупинилися біля кільця, що на ринку, оскільки ОСОБА_1 мав купити сигарети, а він пішов по овочі. Коли він повернувся то побачив, що їх автомобіль заблокував транспортний засіб «Toyota Camry» і під'їхали працівники поліції, які в подальшому склали протокол на ОСОБА_1 . Разом з тим зауважив, що на місці події він не говорив працівникам поліції про те, що саме він керував автомобілем який належить його вітчиму, оскільки його про це ніхто не запитував.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що 21.12.2024 вона разом із ОСОБА_3 виїжджали автомобілем марки «Toyota Camry» від ТРЦ «Орнава» та повернули на право. В подальшому ОСОБА_3 змістився в ліву смугу руху по якій продовжив рух, і раптом позаду з'явився «бус» і почав сигналити, після чого різко змістився в праву смугу руху підрізав їх автомобіль та знову змістився в праву смугу, при цьому водій цього транспортного засобу показав пальцем непристойний жест. Надалі вказаний бус повернув в сторону овочевого ринку, а ОСОБА_3 поїхав за ним, однак перед цим вона вийшла із автомобіля «Toyota Camry», відтак що відбувалося надалі вона не знає. При цьому свідок в судовому засіданні чітко вказала на особу яка перебувала за кермом автомобіля «Volkswagen Transporter» 21.12.2024 - ОСОБА_1 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що 21.12.2024 він разом із ОСОБА_4 виїжджали автомобілем марки «Toyota Camry» від ТРЦ «Орнава». В подальшому він повернув на право та зайняв правий ряд, після чого змістився в ліву смугу руху, та раптом його наздогнав бус «Volkswagen Transporter» та почав сигналити. Надалі водій автомобіля «Volkswagen Transporter» обігнав його транспортний засіб з правої сторони «підрізав» та змітився знову у праву смугу руху і повернув в сторону овочевого ринку. Після цього він наздогнав автомобіль «Volkswagen Transporter» на іноземній реєстрації, який був припаркований з правої сторони проїжджої частини дороги, та перегородив йому виїзд. Через деякий час до вказаного автомобіля підійшов чоловік та запитав його «чи є до нього якісь питання», після цього він викликав працівників поліції, оскільки останній створював на дорозі аварійну ситуацію. Разом з тим, в судовому засіданні свідок ствердно зазначив, що 21.12.2024 за кермом автомобіля «Volkswagen Transporter» перебував ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового засідання, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП знайшла своє підтвердження, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Окрім цього, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Під час оцінки доводів та аргументів учасників судового процесу суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202002 від 21.12.2024, ОСОБА_1 інкриміновано порушення передбачене п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою зокрема, серед іншого, передбачено відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Крім цього згідно п.п.6, 7 Розділу I вищезазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Так, у відповідності до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 21 грудня 2024 року о 16.15 год. в м. Тернополі, на вул. Митрополита Шептицького, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_2 та припаркував свій автомобіль неподалік зупинки громадського транспорту «Овочевий ринок».
Надалі на місце зупинки транспортного засобу, за викликом громадянина ОСОБА_3 , приїхали працівники поліції, які під час спілкування із ОСОБА_1 виявили у останнього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, порушення мови. Відтак, на місці події працівники поліції запропонували пройти ОСОБА_1 огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, від чого останній відмовився, а також відмовився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, за що на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Незважаючи на заперечення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення повністю доведена матеріалами справи, а саме даними, що містяться в:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202002 від 21.12.2024, у якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, перелік доказів, що додаються до протоколу, а саме: відеозаписи з нагрудних камер поліцейських № 475413, 475110, дані щодо роз'яснення ОСОБА_5 прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУПАП, повідомлення про день, час та місце розгляду адміністративної справи. Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було ознайомлено, однак від підпису у відповідній графі останній відмовився, про що свідчить відповідний запис у протоколі;
- направленні на огляд водія ОСОБА_1 в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 21.12.2024, у якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, порушення мови), який проведений не був у з'вязку із відмовою останнього від проходження встановленого законом огляду в медичному закладі;
- письмових пояненнях ОСОБА_3 від 21.12.2024, в яких останній зазначає про те, що 21.12.2024 водієм «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_2 було створено аварійну ситуацію на проїжджій частині дороги;
- письмових пояненнях ОСОБА_4 від 21.12.2024, в яких остання зазначає про те, що 21.12.2024 водієм «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_2 було створено аварійну ситуацію на проїжджій частині дороги;
- рапорті інспектора взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Тернопільській області від 21.12.2024, з якого вбачається, що під час патрулювання близько 16.25 год отримав звернення на службовий планшет про порушення ПДР в м. Тернополі на вул. М.Шептицького. Прибувши на місце, ними було виявлено заявника ОСОБА_3 , який вказав на громадянина, котрий керував автомобілем «Volkswagen Transporter» та створював аварійну ситуацію на дорозі, ним виявився ОСОБА_1 під час спілкування з яким у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, порушення мови). Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився, за що на нього було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП;
- електронному рапорті в якому зареєстровано повідомлення громадянина ОСОБА_3 про порушення ПДР в м. Тернополі на вул. М.Шептицького;
- витязі з ІПНП України від 23.12.2024.
Крім того вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена долученим до матеріалів справи аудіовізуальним диском, який суд вважає належним доказом, оскільки в протоколі про адміністративні правопорушення міститься посилання про долучення відеозаписів з нагрудних камер поліцейських до матеріалів справи та такі відображають повну та реальну інформацію щодо обставинвчинених ОСОБА_6 правопорушення, зокрема зафіксовано категоричну відмову останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Так, із оглянутого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_2 , на аварійній сигналізації припаркований із правої сторони дороги на вул. М.Шептицького в м. Тернополі, перед яким також на аварійній сигналізації знаходиться транспортний засіб марки «Toyota Camry». Так, водій транспортного засобу «Toyota Camry» ОСОБА_3 надає пояснення працівникам поліції щодо неправомірних дій водія автомобіля «Volkswagen Transporter», який керуючи транспортним засобом створював аварійну ситуацію на дорозі, та чітко вказав що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля «Volkswagen Transporter».
Надалі під час спілкування поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що він вбачає у нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, порушення мови, на підставі чого запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Алкотест Драгер» на що він відмовився, а також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі. Також на відео чітко проглядається поведінка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, він поводить себе зверхньо та зухвало, провокуючи працівників поліції на конфлікт.
Разом з тим, ОСОБА_1 впродовж усієї розмови з працівниками поліції стверджував про те, що за кермом перебував не він, а інша особа не зазначаючи хто саме. Натомість свідки на місці складення адміністративних матеріалів чітко вказують, що саме ОСОБА_1 являється водієм автомобіля «Volkswagen Transporter». В подальшому на ОСОБА_1 працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведеного, суд не має жодних сумнівів, щодо обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки такі дійсно мали місце, що підтверджується доказами, що долучені суб'єктом владних повноважень до матеріалів адміністративної справи. При цьому наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи.
Суд критично відноситься до тверджень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, про те, що ОСОБА_1 21.12.2024 не керував автомобілем «Volkswagen Transporter» державний номерний знак НОМЕР_2 .
Слід зауважити, що на відео дійсно знаходиться особа, яка зі слів ОСОБА_1 керувала його автомобілем, ним як встановлено у судовому засіданні, виявився ОСОБА_2 . При цьому увесь час перебуваючи на місці зупинки автомобіля «Volkswagen Transporter», ОСОБА_2 ні разу не вказав працівникам поліції, що саме він керував вказаним транспортним засобом, більше того останній підійшовши на місце складення протоколу, сів не за кермо, а на переднє пасажирське сидіння.
Відтак, суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_2 надані ним у судовому засіданні, оскільки по суті обставин він надав покази, які викликають сумніви у їх достовірності, адже як зазначалося вище, на відеозаписі зафіксовано, що останній жодного разу не вказав працівникам поліції про те, що саме він перебував за кермом автомобіля, а лише стояв та спостерігав за тим, що відбувається. Тобто, ОСОБА_2 був очевидцем того, коли свідки вказували, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 , при цьому ніяким чином не намагався спростувати таких тверджень на місці події.
Більше того у судовому засіданні ОСОБА_2 зазначає про те, що він із вітчимом зупинилися біля кільця, що на ринку, оскільки ОСОБА_1 мав купити сигарети, а він пішов по овочі та коли повернувся то побачив, що їх автомобіль заблокував транспортний засіб «Toyota Camry» з невідомих причин. Так, із фрагментів відео не вбачається, що після приходу ОСОБА_2 до автомобіля, у його були будь-які продукти, а також останній підійшовши до автомобіля, через деякий час сів на передньому сидінні пасажира, ймовірно на місці на якому перебував до зупинки транспортного засобу «Volkswagen Transporter», а сама зупинка автомобіля на думку суду була спровокована діями водія ОСОБА_3 .
Також суд враховує, що свідок ОСОБА_2 прибув до суду саме за клопотанням сторони захисту, більше того останній не надавав покази як свідок, на місці складення протоколу про адміністративне правопорушення, що став об'єктом розгляду даної справи. Також останній є пасинком ОСОБА_1 , та показами які він надав у судовому засіданні, останній намагається допомогти йому уникнути адміністративної відповідальності.
Крім цього слід зазначити, що на дослідженому у судовому засіданні відеозаписі не проглядається самого руху автомобіля марки «Volkswagen Transporter» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , однак суд бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які надали працівникам поліції письмово, а також підтвердили свої покази у судовому засіданні про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», створюючи аварійну ситуацію на дорозі. Дані пояснення суд бере до уваги, оскільки вони є об'єктивними, узгоджуються із іншими доказами, а також не дають підстави вважати, що свідки мали на меті оговорити ОСОБА_1 .
Так, приймаючи рішення по справі, суд повинен спиратися лише на ті показання, які були отримані безпосередньо в залі суду під час проведення допиту особи, адже показання, потерпілого чи свідка - це одне з найважливіших джерел доказів в адміністративному процесі, з якого суд одержує відомості про наявність чи відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи.
Окрім того, суд не бере до уваги твердження захисника, що у протоколі відсутня відмітка про роз'яснення прав та обов'язків ОСОБА_1 передбачених ст.268 КУпАП, адже оглядаючи відеозапис, а саме починаючи із 17:41 год, містяться фрагменти на яких працівник поліції зачитує ОСОБА_1 зміст протоколу та ознайомлює його з правами та обов'язками. Разом з тим, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 протягом часу у який поліцейський ознайомлює його із протоколом, перебиває працівника поліції, тим самим перешкоджає його роботі. Більше того у протоколі про адміністративне правопорушення міститься відмітка про ознайомлення ОСОБА_1 з правами та обов'язками, а також про відмову від підпису і дачі пояснень на місці події.
Таким чином дії працівників поліції є цілком виправдними, законними та такими що не порушують права особи, адже ними були виконані всі вимоги чинного законодавства, порушень з їх боку встановлено не було.
За таких обставин, зазначені захисником в судовому засіданні мотиви для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 суд розцінює як обрану тактику захисту останнього, задля доведення невинуватості його підзахисного у вчиненні адміністративного правопорушення та відповідно уникнення притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказані мотиви ніяким чином не спростовують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
В рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, будь яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що являється джерелом підвищеної небезпеки і це потенційно могло завдати серйозної шкоди, а тому він, як водій добровільно погодився взяти на себе додаткові зобов'язання та обмеження щодо своїх прав, в тому числі не керувати транспортним засобом в стані сп'яніння та виконувати вимоги працівників поліції у проходженні огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння, однак як засвідчують матеріали справи він ці вимоги свідомо ігнорував, а залишення працівниками поліції таких дій без реагування могло завдати серйозної шкоди.
Приймаючи рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що сукупність досліджених доказів є переконливими, і в повній мірі, поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 а саме те, що адміністративне правопорушення мало місце внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України п. 2.5, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, і тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті, за якою ОСОБА_1 притягається до відповідальності.
Водночас як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202002 від 21.12.2024, ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України - відмова особа, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим суд вважає, що матеріалами справи доводиться вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України в частині відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, при цьому в частині відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Так, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу винного, його майновий стан, і приходить до переконання, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Керуючись ст. ст. 8, 130, 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок) в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) в дохід держави.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяС. В. Кунцьо