Справа № 944/6996/24
Провадження №2/944/836/25
03.06.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білецької М.О.
з участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Памірський М.А. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №459916-КС-003 від 25.04.2023 про надання кредиту в загальному розмірі 76382,57 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 21647,94 грн та суми прострочених платежів за процентами у розмірі 54734,63 грн., а також судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24 квітня 2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 459916-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 25.04.2023 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №459916-КС-003 про надання кредиту. 25.04.2023 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №459916-КС-003 про надання кредиту на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 , який було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачем було введено/відправлено. Таким чином, 25.04.2023 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір №459916-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 24000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 24000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.
Також, 04.07.2023 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 459916-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 12.03.2024». До теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором №459916- КС-003 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 459916-КС-003 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №459916-КС-003 Позичальника ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 459916-КС-003 на загальну суму 32367,20 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 15.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
03.02.2025 представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Вихівська Т.В., подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість станом на день звернення до суду, однак належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не представив.
Позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта і Тарифів, що в сукупності із Заявою, свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_1 вносила платежі для погашення заборгованості за кредитом, а саме: 07.05.2023 у розмірі 7000 грн, 23.05.2023 у сумі 2967, 20 грн, 08.06.2023 у сумі 2000 грн, які чомусь йшли на погашення відсотків, а не заборгованості за тілом кредиту, 20.06.2023 у сумі 6000 грн, 21.06.2023 у сумі 4000 грн, 18.07.2023 у сумі 1300 грн, 03.08.2023 у сумі 1300 грн, 15.08.2023 у сумі 1300 грн, 02.09.2023 у сумі 1300 грн, 13.09.2023у у сумі 5200 грн. Загальна сума сплачених ОСОБА_1 коштів становить 32367, 20 грн, а сума наданого кредиту становить 24000 грн.
Зазначає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені та комісії за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Враховуючи наведене та те, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у встановленому законом порядку, не довело факту перерахування кредитних коштів за договорами, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками відсутні. Враховуючи наведене, просить в задоволенні позову відмовити.
03.02.2025 представник позивача скерував до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що договір №459916-КС-003 від 25.04.2023 про надання кредиту між сторонами було підписано дистанційно та підписано шляхом надсилання одноразового ідентифікатора на номер телефону відповідача. Даний договір було укладено у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Даний договір не оскаржувався. Відповідач на протязі строку надання кредиту частково сплачувала заборгованість, що підтверджує те, що відповідач розуміла і знала про наявність даного договору та про його укладення. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Крім цього, з метою підтвердження отримання відповідачем коштів, просить витребувати у ПАТ «БАНК ВОСТОК» інформації щодо перерахування коштів відповідачу.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 19.02.2025 витребувано з ПАТ «БАНК ВОСТОК» (ЄДРПОУ: 26237202, місце знаходження: 49051, м.Дніпро, вул.Курсантська, 24), письмові докази які становлять банківську таємницю, а саме:
- письмові докази у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростував факт виписки банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
- письмові докази у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 25.04.2023 (дата видачі кредиту) по 12.03.2024 (дата закінчення терміну кредитування).
24.03.2025 від ПАТ «БАНК ВОСТОК» на адресу суду надійшли витребувані матеріали.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак в позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, однак 04.02.2025 її представник, адвокат Вихівська Т.В., скерувала до суду клопотання, в якому просила розгляд справи проводити без її участі, при ухваленні рішення врахувати позицію, викладену відповідачем у відзиві.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву за відсутності учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Частинами 4, 5 ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 29.05.2025, є дата складення повного судового рішення 03.06.2025.
Дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 25.04.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №459916-КС-003 за допомогою веб-сайту позивача, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та разом із Паспортом споживчого кредиту, в тому числі і на умовах фінансового кредитуТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», складають єдиний договір, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування на 24 тижні. Дата повернення (виплати) кредиту - 10.10.2023 включно (п. 2.7 Договору).
04.07.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1, шляхом обміну електронними повідомленнями. Відповідно до додаткової угоди, сторони погодили внести зімни до п.2.7 договору, та стронами погоджено збільшити строк кредитування на 47 тижнів «Термін повернення Кредиту 12.03.2024».
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 Цивільного кодексу України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Підписавши кредитний договір, відповідач засвідчив факт прийняття зобов'язання з повернення наданих в тимчасове користування кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу позику у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 з 25.04.2023 по 12.03.2024, наданої ПАТ «Банк Восток» вбачається, що 25.04.2023 відповідачка отримала кошти у розмірі 24000,00 грн. Деталі операції: кредит.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що в матеріалах справи не має жодного доказу переказу на рахунки відповідача кредитних коштів, оскільки надана інформація від ПАТ «Банк Восток» вказує на отримання відповідачкою кредитних коштів.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, проценти за користування кредитом відповідачці нараховувались по 12.03.2024, тобто в термін, який узгоджено сторонами в додатковій угоді №1, а тому суд не бере до уваги покликання представника відповідача на те, що відсотки за користування кредитом нараховувались поза встановленим строком кредитного договору, що становить день звернення до суду - 18.12.2024.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, долучений до матеріалів справи, не є доказом наявності заборгованості у відповідача оскільки такий складений кредитором, а тому відображає лише позицію позивача, оскільки як судом встановлено, такий складений відповідно до умов кредитного договору, укладеного між сторонами.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано розрахунку (контррозрахунку) наявної заборгованості відповідача перед позивачем, а тому суд позбавлений можливості врахувати позицію відповідача в цій частині.
Таким чином, судом встановлено та позивачем доведено правомірність стягнення заборгованості в загальному розмірі 76382,57 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 21647,94 грн та суми прострочених платежів за процентами у розмірі 54734,63 грн.
Що стосується посилання представника відповідача на те, що сплачені суми відповідачем безпідставно зараховувались на погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, а не йшли на погашення тіла кредиту, то суд звертає увагу на те, що відповідно до п.5.7 Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» встановлено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черзі 1. У першу чергу - прострочена сума Кредиту та прострочені проценти за користування Кредитом; у другу чергу - сума Кредиту та проценти за користування Кредитом; у третя чергу - неустойка (штраф) та інші платежі відповідно до договору про надання кредиту.
Таким чином судом встановлено, що сторони під час укладення договору обумовили порядок погашення заборгованості за кредитним договором.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Судом встановлено, що відповідач розрахунків заборгованості, надані позивачем, не спростував, інші суду не надав, належних та допустимих доказів, що спростовували б доводи позивача про надання відповідачу кредиту, наявності заборгованості відповідача та її розміру суду не надано.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано жодних даних, що свідчили б про погашення заборгованості у добровільному порядку або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача до ОСОБА_1 є обґрунтованою, оскільки остання не виконала умов укладеного договору, а тому з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за договором №459916-КС-003 від 25.04.2023 разом із нарахованими відсотками.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 142, 263-265, 268, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», ЄДРПОУ: 41084239, заборгованість за договором №459916-КС-003 від 25.04.2023 про надання кредиту в загальному розмірі 76382 (сімдесят шість тисяч триста вісімдесят дві) гривні 00 копійок, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 21647 (двадцять одна тисяча шістсот сорок сім) гривень 94 копійки та заборгованості за відсотками у розмірі 54 734 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот тридцять чотири) гривні 63 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 03 червня 2025 року.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 41084239, адреса: м. Київ, б.Лесі Українки, 26 офіс 411.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя М.О. Білецька