Справа № 334/6462/24
Провадження № 2-а/333/13/25
08 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Михайлової А.В., за участю секретаря судового засідання Панченко К.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення
16.09.2024 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення № 92/645 від 25.12.2023 року.
18.09.2024 року судом винесено ухвалу про відкриття провадження по справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач - ОСОБА_1 є військовозобов'язаною особою. 18.11.2023 року прямувавши з Хортицького району м. Запоріжжя до с. Бабурка був зупинений працівниками патрульної поліції та ІНФОРМАЦІЯ_3 на імпровізованому блок-пості у районі залізничного переїзду. Позивач добровільно зупинився на вимогу патрульного поліцейського та надав усі необхідні йому документи, в тому числі надав доступ на огляд власного автомобіля на якому пересувався в цей момент, після чого до нього підійшов співробітник ІНФОРМАЦІЯ_3 (заздалегідь дізнавшись від поліцейського особисті дані Позивача) та вручив Позивачу повістку без номеру для уточнення облікових даних з пропозицією прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 22.11.2023 року о 08:00. Позивач отримав вищезгадану повістку під підпис, залишивши співробітнику ІНФОРМАЦІЯ_3 свій актуальний номер телефону для зворотного зв'язку, однак під час розмови з останнім Позивач наголошував, що перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (до якого ще у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення російських військ до України, особисто звертався та залишав актуальні особисті облікові данні для подальшого несення військової служби, однак ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначав «дослівно: Ви поки нам не потрібні, якщо що - ми Вам зателефонуємо»). Тобто Позивач не ховався та не ухилявся від служби. Про ані які штрафи за неявку по повістці Позивачу співробітником ІНФОРМАЦІЯ_3 не було повідомлено. Після цього з Позивачем ніхто не зв'язувався, хоча останні мали його актуальний номер телефону, як засіб зв'язку.
23.12.2023 року прямуючи до родичів Позивач натрапив на імпровізований блок-пост по АДРЕСА_1 , на якому його було зупинено та при перевірці особистих документів виявлено, що Позивач перебуває у «розшуку», при цьому у якому «розшуку» останньому не повідомили. На підставі чого було викликано співробітників ТЦК та СП та у їх супроводі ОСОБА_1 було затримано та доставлено у власному автомобілі до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_2 . Саме там з Позивачем була проведена бесіда, під час якої останнім було підписано документ - ознайомлення з адміністративними нормами, в якому вказано, що при неявці по повістці у майбутньому він буде притягатися до адміністративної відповідальності, з чим ОСОБА_1 погодився. Далі співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 виписали Позивачу направлення на проходження військово-лікарської комісії і відпустили.
В подальшому ОСОБА_1 у визначний строк була пройдена військово-лікарська комісія (висновок - обмежено-придатний до військової служби). Результати проходження комісії Позивач особисто надав ІНФОРМАЦІЯ_6 , де останні отримавши результат повідомили Позивачу, що його обов'язок виконано, ТЦК не має до нього питань і він може бути вільний до подальшого дзвінка у разі потреби.
Тож, під час неодноразових відвідувань Позивачем ІНФОРМАЦІЯ_3 у грудні 2023 року - січні 2024 року жоден співробітник не сповістив ОСОБА_1 про адміністративний штраф, який на нього було накладено за нявку по повістці без номеру врученої 18.11.2023 року для уточнення облікових даних, хоча мали на це об'єктивну можливість.
Заява Відповідача про застосування строків позовної давності та залишення позовної заяви без розгляду, подана 25.10.2024 року через «Електронний суд», не заслуговує на увагу у зв?язку з наступним:
Стаття 289 КУпАП передбачає, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суд звернув увагу, що лише 25.07.2024 року через блокування власних банківських рахунків Позивач дізнався по відкриття державним виконавцем Лівобережного відділу виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Манделюком Денисом Петровичем відповідно нього виконавчого провадження № 75439988.
У цей день дослідивши матеріали вищезгаданого виконавчого провадження Позивач дізнався про наявність постанови № 92/645 по справі про адміністративне правопорушення винесеної 25.12.2023 року, що і слугувала підставою для відкриття виконавчого провадження № 75439988. До 25.07.2024 року останній особисто вищезгадану постанову не отримував, про її існування не знав.
Заслуговує на увагу те, що і сам Відповідач підтверджує факт необізнаності Позивача про наявність постанови, що оскаржується, адже конверт з постановою повернувся до відправника (Відповідача).
29.07.2024 року Позивач уклав договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг) з Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія Черкашина».
Згідно ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.09.2021 у справі № 9901/14/21 (провадження № 11-127заі21), за змістом якої: «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин: вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо».
Так, Позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до суду для оскарження постанови про адміністративне правопорушення за наявності поважних причин.
Отже, Суд вважає, що наявні поважні причини для поновлення строку звернення Позивачем до суду для оскарження постанови про адміністративне правопорушення, оскільки останній не був обізнаний ані про дату та час розгляд адміністративної справи, ані про винесення оскаржуваної постанови.
В судове засідання Позивач та представник Позивача не з'явились. Адвокат Булдигіна М.С. надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності Позивача та його уповноваженого представника та наполягала на задоволенні позовних вимог повністю.
Представник Відповідача до суду не з'явився. Надав заяву про розгляду справи за його відсутності. Проти задоволення позовної заяви заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданого через систему «Електронний суд» 01.11.2024 року.
Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги обставини, викладені позивачем по тексту позовної заяви, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, обов'язковою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт вчинення особою правопорушення, в свою чергу, має бути підтверджений належними та допустимими доказами.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У постанові № 92/645 від 25.12.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення в період дії особливого періоду, передбачене ч. 2, ст. 210-1 КУпАП (у ред. № 1357-IX від 30.03.2021, яка діяла на момент винесення оскаржуваної постанови) - повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак у резолютивній частині постанови визначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що аж ніяк не відповідає сумі штрафу у 3400 грн. зазначеної у цій же резолютивній частині.
Водночас норма вказаної статті є бланкетною нормою, у диспозиції якої не встановлено певних правил поведінки і при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232 «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі ЗУ №2232).
За приписами ч.9 ст.1 ЗУ №2232 щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.33 ЗУ № 2232 військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р. (далі Порядок №1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці.
Додатком 2 до Порядку № 1487 затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів 1. Призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
1) перебувати на військовому обліку:
за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;
Як слушно зазначив Позивач, на день звернення з позовною заявою Позивач проживав за адресою АДРЕСА_3 . До весни 2024 року Позивач мешкав у Комунарському р-н. міста Запоріжжя, перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відмітками у військовому квитку Позивача - серії НОМЕР_1 , однак змінивши місце проживання - останній, як вимагає законодавство України, у травні 2024 року звернувся до ТЦК та СП за місцем проживання та встав на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно ним же направлений на проходження військово-лікарської комісії.
Частиною 10 ст. 1 ЗУ № 2232 передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, Позивач перебував та перебуває на військовому обліку за задекларованим місцем проживання, що зумовило виконання ним вимог щодо уточнення своїх персональних даних, прибуття за викликом, проходження медичного огляду за рішенням ВЛК та інших обов'язків, встановлених правилами військового обліку, виключно ІНФОРМАЦІЯ_3 адміністративно-територіальної одиниці за місцем проживання, тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 (станом на день вручення повістки 18.11.2023 року та винесення 25.12.2023 року постанови № 92/645 по справі про адміністративне правопорушення)
Можливість знаходження особи за межами адміністративної території місця проживання гарантована ч. 1ст. 2 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», згідно із якою громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Судом взято до уваги, що 18.11.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_6 Позивачу була вручена повістка без номеру для уточнення облікових даних (загально, без детального визначення переліку), не дивлячись на те, що останній на той час перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , де ще навесні 2022 року оновив свої облікові данні.
Частиною 11 статті 38 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в 7-денний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених КМУ, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до вимог Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в 7-денний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з тим, згідно Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» основним завданням Реєстру «Оберіг» є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Відповідно до ч. 8 ст. 5 цього Закону органами ведення Реєстру є зокрема ТЦК.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються персональні і службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї; відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи).
Для формування бази даних Реєстру ЦВК, ДПС, ДМС подають шляхом електронної взаємодії держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку не оновив Позивач, Відповідач повинен був отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
Адміністративне стягнення накладене на Позивача за неявку «для оновлення даних» повинно кореспондуватися з обов'язком Позивача з'являтися для оновлення даних у певних випадках передбачених ч. 11 ст. 38 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу». Натомість, жодної з цих обставин, які зобов'язували б Позивача з'явитися до ТЦК для оновлення даних - не відбулося. Також в оскаржуваній постанові не зазначено, які самі дані повинен був оновити Позивач, які зміни в нього відбулися та на підставі якої норми чинного законодавства в нього виник обов'язок оновити свої дані саме в цей час, саме в даному ТЦК.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Всупереч вказаним нормам Відповідачем повно, всебічно та об'єктивно не розглянуто справу про адміністративне правопорушення, зокрема, не прийнято до уваги те, що Позивач має військово-обліковий документ, підпадав на той час під юрисдикцію ІНФОРМАЦІЯ_8 за територіальним принципом організації військового обліку, не ухилявся від виклику органів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за задекларованим місцем реєстрації.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543 (далі ЗУ № 3543) визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій Позивача як порушення правил військового обліку, є факт вручення Позивачу повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Більше того, пунктом 34 Порядку №560 визначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням (поштовим відправленням з оголошенням цінності з описом вкладення) з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Стаття 259 КУпАП встановлює, що до ТЦК особа може бути доставлена з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим.
Згідно зі статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Приписами статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Отже, з мотивів, викладених вище, суд приходить до висновку, що є законні підстави для задоволення позовних вимог.
Приписами статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 484, 40 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення № 92/645 від 25.12.2023 року - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 92/645 від 25.12.2023 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 гривень.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.
Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - особі ІНФОРМАЦІЯ_2 а на користь ОСОБА_1 в розмірі 605 грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Михайлова