Справа № 301/694/25
2/301/472/25
"26" травня 2025 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Даруда І.А., при секретарі судового засідання Сатін Н.М., за участі представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Іршавської міської ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Іршавського районного суду Закарпатської області з позовом до Іршавської міської ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Іршавським відділом ДРАЦС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , актовий запис № 60.
За життя спадкодавець ОСОБА_4 розпорядження щодо майна, яке становить спадкову масу не залишав.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина , яка складається з 1\3 частки у квартирі , що розташована в АДРЕСА_1 .
На час смерті ОСОБА_4 разом з ним за адресою : АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані ; ОСОБА_2 ( дружина ) та ОСОБА_3 (дочка). Вищенаведене стверджується довідкою, яка видана Комунальним підприємством «Тепло-Місто» № 30 від 03.03.2025 року.
Таким чином , після смерті ОСОБА_4 , його частку ( 1\3) у спадковому майні прийняли позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Так як спадкова квартира належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, де частки співвласників не визначено , тому приватний нотаріус , посилаючись на відсутність документів, які підтверджують склад спадкового майна, зокрема розмір частки померлого ОСОБА_4 , у вказаній квартирі та неможливість видати свідоцтво про право на спадщину, рекомендував нам звернутися з позовом до суду для захисту своїх спадкових прав. Крім того, на даний час оригінал свідоцтва про право власності від 19.10.2000 року втрачено.
Відповідно до свідоцтва про право власності, яке видано Іршавською міською радою 19.10.2000 року на підставі рішення Іршавської міської ради № 135 від 27.09.2000 року, власниками квартири, що розташована в АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вказана квартира зареєстрована в Іршавському КП «ІБТІ» за реєстровим № 1180 за ОСОБА_2 - 1\3, ОСОБА_4 -1\3, ОСОБА_6 -1\3. Вищенаведене стверджується довідкою КП «Іршавське бюро технічної інвентаризації» №597 від 27.12.2024 року.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 однаково володіли та користувались квартирою, між ними не було укладено ніяких угод відносно власності на квартиру, тому частки як співвласників у спільній сумісній власності є рівними і кожному з них, як співвласнику належить право власності на 1\3 частку квартири, у відповідності до вимог ст. 357 ЦК України.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судове засідання не з'явились, разом з тим подали до суду заяву в якій просили провести розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримали, просять такі задоволити
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить такі задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, за допомогою системи «Електронний суд» подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами. Відзиву на позовну заяву від сторони відповідача, до суду не надходило.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд заслухавши представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Іршавським відділом ДРАЦС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , актовий запис № 60 (а.с. 31). На випадок смерті ОСОБА_4 заповіту не залишив.
Позивач ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_4 , що стверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя (а.с. 39), та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 40).
Позивач ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 32)
Таким чином судом встановлено родинний зв'язок позивачів та спадкодавця.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина , яка складається з 1\3 частки у квартирі , що розташована в АДРЕСА_1 .
На час смерті ОСОБА_4 разом з ним за адресою : АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані ; ОСОБА_2 ( дружина ) та ОСОБА_3 ( дочка). Вищенаведене стверджується довідкою, яка видана Комунальним підприємством «Тепло-Місто» № 30 від 03.03.2025 року.(а.с. 44)
Таким чином , після смерті ОСОБА_4 , його частку ( 1\3) у спадковому майні прийняли позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У відповідності до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право спадкування почергово. В першу чергу право на спадкування за законом, згідно зі ст.1261 ЦК України, мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки. Відтак, спадкоємцями першої черги за померлим чоловіком є дружина ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , яка являється його дитиною.
У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Як установлено з матеріалів справи всі співвласники разом проживали в квартирі, однаково володіли та користувались житлом, між ними не було укладено ніяких угод відносно зміни розмірів часток у праві власності на квартиру, а тому їхні частки як співвласників у спільній сумісній власності є рівними і кожному із них, як співвласнику, належить право власності на 1/3 частки квартири.
Також, позивачами було заявлено позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно, стосовно яких суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, спадкова квартира належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, де частки співвласників не визначено.
Згідно позовної заяви, приватний нотаріус, посилаючись на відсутність документів, які підтверджують склад спадкового майна, зокрема розмір частки померлого ОСОБА_4 , у вказаній квартирі та неможливість видати свідоцтво про право на спадщину. Крім того, на даний час оригінал свідоцтва про право власності від 19.10.2000 року втрачено.
Відповідно до свідоцтва про право власності, яке видано Іршавською міською радою 19.10.2000 року на підставі рішення Іршавської міської ради № 135 від 27.09.2000 року, власниками квартири, що розташована в АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вказана квартира зареєстрована в Іршавському КП «ІБТІ» за реєстровим № 1180 за ОСОБА_2 - 1\3, ОСОБА_4 -1\3, ОСОБА_6 -1\3. Вищенаведене стверджується довідкою КП «Іршавське бюро технічної інвентаризації» №597 від 27.12.2024 року. (а.с. 43)
Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також, суд бере до уваги те, що відповідачем Іршавською міською радою відзиву, заперечень на позовну заяву чи письмових доказів, які б спростовували доводи позивачів до суду надано не було .
Зважаючи на те, що надані позивачами докази є належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та логічно пов'язані між собою, при цьому, судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод та інтересів інших осіб, внаслідок ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, тому на переконання суду позовні вимоги викладені в даній позовній заяві підлягають до задоволення в повному обсязі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1-4,5,12,13,76-81,89,258,263-265 ЦПК України, суд,
Уточнену позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Іршавської міської ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.
Визначити розмір часток співвласників квартири АДРЕСА_2 , наступним чином: 1\3 частка належить ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1\3 частка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1\3 частка належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03.06. 2025 року
Суддя: І.А. Даруда