29 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8954/24 пров. № А/857/8696/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року (судді Остап'юка С.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківськ) у справі № 300/8954/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
24.11.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення перерахунку пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії з 09.10.2024, зарахувавши до стажу період роботи з 12.12.2007 до 30.09.2023 в подвійному розмірі.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 та дорахування стажу з 12.12.2007 до 30.09.2023 у КНП “Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.10.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із зарахуванням при розрахунку розміру пенсії, відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», до її страхового стажу періодів роботи з 12.12.2007 по 30.09.2023 у Комунальному некомерційному підприємстві “Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вважає, що період роботи з 12.12.2007 по 30.09.2023 не може бути враховано до страхового стажу на пільгових умовах в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», оскільки з 01.01.2004 набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, а тому з 01.01.2004 всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість Рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 по справі №300/7602/23 ОСОБА_1 призначено пенсію на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», починаючи з 03.10.2023.
При призначенні позивачу пенсії відповідач не зарахував спірні періоди роботи, зокрема з 12.12.2007 по 30.09.2023 у Комунальному некомерційному підприємстві “Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» на посаді медичної сестри у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
На звернення позивача про зарахування до її стажу в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періодів її роботи у Комунальному некомерційному підприємстві “Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» на посаді медичної сестри, відповідач надав відповідь листом від 11.11.2024 №9161-7721/С-02/8-0900/24, у якому зазначено про зазначено про помилкове зарахування в подвійному розмірі періоду роботи з 02.01.1996 по 31.12.2003 у відділенні для недоношених новонароджених дітей в Івано-Франківській обласній дитячій лікарні та про зарахування в подвійному розмірі стажу на посаді сестри медичної палатної інфекційного боксового відділення з 04.08.1989 по 01.01.1996 (а.с. 16-18).
При цьому, як слідує із розрахунку стажу позивача, наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області разом із листом від 11.11.2024 №9161-7721/С-02/8-0900/24, спірний період роботи з 12.12.2007 по 30.09.2023 у Комунальному некомерційному підприємстві “Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» зарахований в одинарному розмірі (а.с. 21-22).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не зарахування спірних періодів у Комунальному некомерційному підприємстві “Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» у подвійному розмірі, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам та досліджуючи наявність правових підстав для зарахування відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі періодів роботи позивачки з 12.12.2007 по 30.09.2023 на посаді медичної сестри, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 даного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 “Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
З аналізу вказаних норм, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності відповідних записів у трудовій книжці стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються довідки підприємств, установ, організацій, виписки із наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» за №301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Як встановлено судом, згідно записів копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 12.12.2007 по 30.09.2023 працювала на посаді медичної сестри у Комунальному некомерційному підприємстві “Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради».
Довідкою Комунального некомерційного підприємства “Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 30.08.2023 №549/1 підтверджується та обставина, що робота позивача в інфекційній лікарні згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Суд зазначає, що 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
В даних правовідносинах суд встановив, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційному закладі охорони здоров'я, що не заперечується відповідачем.
За правилами статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення даного спору.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а належним способом захисту відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити з 01.10.2024 перерахунок та виплату позивачу пенсії (а не з 09.10.2024, як просить позивач) із зарахуванням, при розрахунку розміру пенсії, відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до її страхового стажу періоду роботи з 12.12.2007 по 30.09.2023 у Комунальному некомерційному підприємстві “Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання скаржника на висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 11.10.2019 у справі № 329/553/17, оскільки у цьому випадку інших підстав відмови, окрім неможливості зарахування позивачу стажу в подвійному розмірі за Законом після 01.01.2004 пенсійним органом не наведено, тобто висновки касаційного суду, на які покликається пенсійний орган, як на інший приклад застосування норм закону, висловлені щодо відмінних правовідносин.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка. Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі № 300/8954/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 29.05.2025